Оцінка як елемент методу бухгалтерського обліку в історичному аспекті
Статья - Менеджмент
Другие статьи по предмету Менеджмент
ОЦІНКА ЯК ЕЛЕМЕНТ МЕТОДУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В ІСТОРИЧНОМУ АСПЕКТІ
ПЛАН
1. Постановка проблеми
2. Аналіз останніх досліджень і публікацій
3. Виклад основного матеріалу
Висновки
Список використаних джерел інформації
1. Постановка проблеми
Розгляд будь-якої бухгалтерської категорії слід починати з дослідження її еволюції. Тільки послідовне усвідомлення історичного розвитку наукових поглядів на категорію дозволяє дати їм правильну об єктивну оцінку в сучасному розумінні. Вивчаючи історію категорії, можна зрозуміти й усвідомити ті помилки та недоліки, які мали місце в сфері організації та ведення обліку в минулому й існують на сучасному етапі.
Метою статті є дослідження процесу становлення та розвитку оцінки як елементу методу бухгалтерського обліку з моменту її виникнення і до наших днів, визначення її перспективних напрямів розвитку.
2. Аналіз останніх досліджень і публікацій
Оцінка як елемент методу бухгалтерського обліку розглядається в сучасних підручниках з теорії бухгалтерського обліку багатьох українських вчених. Серед них: Ф.Ф. Бутинець, О.С. Бородкін, А.М. Герасимович, Г.Г. Кірейцев, В.Г. Линник, В.В. Сопко, Н.М. Ткаченко, Л. Янчева. Питанням еволюції оцінки приділяли увагу Я.В. Соколов, М.С. Пушкар, Н.М. Малюга та ін. Сучасні проблемні питання оцінки досліджуються в роботах таких російських вчених, як: С.В. Валдайцев [2], В.В. Григорьев [4], М.А. Федотова [4], А.П. Ковальов [6], А.Н. Козьірев [7]. Їх теоретичні розробки характеризуються високим ступенем науковості, глибиною розкритих проблем, важливістю запропонованих рішень для практичної діяльності. Але в них практично не відображено процес становлення оцінки з моменту її виникнення і до наших днів, не наводиться аналітичний огляд сучасного стану питання.
3. Виклад основного матеріалу
Однією з найважливіших особливостей бухгалтерського обліку, що відрізняє його від інших видів обліку (оперативного і статистичного), є обовязкове застосування грошової оцінки. Під оцінкою розуміють представлення розмірів господарських засобів, їх джерел і результатів господарських процесів в грошовому вимірнику. Але вчені до такого визначення оцінки прийшли не одразу.
Розглянемо історичні аспекти розвитку оцінки. Перші уявлення про оцінку пов язані з системою облікових регістрів Давнього Риму. Давньоримський архітектор Вітровій при оцінці споруд в будівництві планував щоденно зменшувати їх вартість на одну вісімдесяту частину первісної вартості. Таким чином, при продажу будівель розраховували рівномірний (прямолінійний) знос.
В епоху Середньовіччя використовувалися різні види оцінки. Так, в компанії Ф. Датіні власні товари відображалися або за ціною придбання, або за ринковими цінами. Якщо останні були нижчими, то різниця відносилася на рахунок „Збиток по товарах". Комісійні товари і товари, що прийняті на зберігання, обліковувалися тільки в натуральному вигляді. В компанії Бене товари оцінювались тільки за поточними ринковими цінами.[1]
У „Трактаті про рахунки і записи" (1494 р.) Л. Пачолі [14] існують дві протилежні рекомендації щодо оцінки: оцінка за продажними максимально високими цінами і за собівартістю. Застосування оцінки за продажними максимально високими цінами призводило до систематичного завищення величини капіталу і зменшення суми прибутку, що відображався в звітах. Оцінку за собівартістю Л. Пачолі пропонував застосовувати в поточному обліку. Саме в цей період формується поняття оцінки як елементу методу бухгалтерського обліку.
В XIX ст. проблеми оцінки цікавили багатьох вчених, серед них: А.Ч. Літллтон, Поларад, Р.де Рувер, Б.С. Ямей та ін. [10]. В своїх наукових працях вони в основному досліджували інвентарний та балансовий методи оцінки. Але в кінці XIX ст. теоретичні положення стосовно оцінки перестали влаштовувати багатьох, виникла необхідність подальшого вирішення проблеми оцінки та її теоретичного обґрунтування.
Саме в цей час в різних країнах зароджуються бухгалтерські школи, які поряд з іншими проблемами обліку досліджують проблеми оцінки. Найбільш впливовими на розвиток облікової думки були італійська, французька, німецька та англо- американська.
Всередині італійської школи чітко виділялися два напрямки - юридичний та економічний. Прихильники юридичного напрямку: Ф. Марчі, Дж. Чербоні, Н. Анастасіо вважали обєктом обліку не цінності, а права і обовязки господарюючих субєктів, приділяли увагу внутрішнім оборотам.
Прихильники економічного напрямку: Дж.Л. Кріппа, Ф. Беста, Р.П. Коффі проголошували оцінку вирішальним фактором обліку, вимагали проведення оцінки за поточними ринковими цінами. Вони стверджували, що переміщення цінностей всередині підприємства не змінює їх обсягу і оцінки. Відповідно, це переміщення не впливає на оцінку економічної роботи підприємства.
Французька школа стояла виключно на базі експериментальної оцінки, що ґрунтувалися на даних фактичних зовнішніх угод. Вчені вимагали відокремлення обліку від впливу субєктивізму оцінок, збереження оцінки первинних угод аж до нових угод. Ця школа називала його принципом перманентності інвентарю, при дотриманні якого вплив суб єктивізму в оцінці завершується в момент укладання угоди і не може проявитися в новій угоді взагалі. П