Останні спроби аристократії відновити Українську державу
Информация - История
Другие материалы по предмету История
p>Проте це був тимчасовий успіх обєднаних сил польського й українського воїнств. Після закінчення трирічного перемиря між Туреччиною і Польщею навесні 1497р. 60-тисячне турецьке військо стало під Білгородом. Під його прикриттям татарські загони вдерлися на Київщину й взяли великий ясир в Олевській і Мозирській волостях. У травні татари знову пограбували Київщину. Правда, частину полону в них відбили слуцький і острозький князі. Наступного року те ж сталося з іншими українськими та польськими землями. У травні 1498р. загони татар і турок, руйнуючи на своєму шляху села й містечка, пронеслися Поділлям, Галичиною і спустошили польські землі аж до Вісли. Взявши 100-тисячний ясир у Польщі та Україні, вкривши землю тисячами трупів, нападники відійшли. В липні татари безперешкодно пограбували те ж саме Поділля, а також Волинь і Чернігівщину. Турки й татари почували себе переможцями в стані переможених.
На створення в липні 1498р. антитурецької коаліції у складі Польщі, Литви, Угорщини й Волощини турецький султан і кримський хан відповіли ударом небувалої сили. Восени 1498р. 70-тисячна турецька армія повністю сплюндрувала українські галицькі землі. І тільки тривалі хурделиці та морози зупинили подальше просування нападників на північ. 40 тис. турок і вся захоплена ними худоба померзли на дорогах і в полях. Зате влітку 1499р. татарські війська стерли з лиця землі не тільки села й невеликі містечка, а й такі міста, як Володимир, Берестя, Белз, Красин, Люблін та ін. У вересні того ж року нечуваних руйнувань зазнали Київщина, Чернігівщина та білоруські уділи Великого князівства Литовського.
Виявившися безсилим зупинити татарську агресію, великий князь литовський вирішив відкупитися від Кримського ханства. Він дозволив хану збирати по три гроші з чоловіка на волинських, подільських і київських землях. Кримський хан став вважати ці регіони напіввласними володіннями. Такі поступки тільки підігріли апетити нападників, і на початку XVI ст. загони кримчан неодноразово досягали Слуцька, Несвіжа, загрожували столиці князівства Вільно, руйнували Ярослав, Белз та інші польські міста.
Дещо послабилася агресія Кримського ханства після рішення польського сейму в Петрикові 1511р. про введення на Поділля 5-тисячного найманого війська й сплату ханові щорічних упоминків у розмірі 15 тис. золотих. Наймане військо й загони українських магнатів М.Каменецького, М.Острозького, О.Чарторийського та інших завдали декількох поразок татарським загонам під Вишневцем тощо.
Це змусило кримського хана підписати з урядами Польщі й Литви мир, за яким обидві держави мали платити Кримському ханству щорічні упоминки. Однак чи то упоминки надходили до ханської казни нерегулярно, чи з інших причин, але кримський хан навесні 1514р. знову відновив напади як на українські, так і на власне польські та литовські землі. Окремі перемоги над татарами мужніх воєначальників Я.Творовського з Бучача у Теребовлі в 1515р., С.Лянц-коронського, М.Каменецького на Поділлі та Вишневецького під Вишневцем у 1516р., В.Шемячича з Київщини на р. Сулі в 1517р., К.Острозького на Волині та О.Дашкевича під Черкасами в 1518р. були тільки яскравими спалахами героїки й військової вправності українців і поляків на фоні приреченості України. Без добре організованої системи оборонних споруд і регулярної армії Україна не могла справитися з татарами. Ні Литва, ні Польща не могли дати їй ні того, ні іншого. Вони тільки звязували підспудні могутні сили українського народу.
Весь тягар оборони краю ліг на плечі українського люду. Україна поступово перетворювалася на військовий табір. Землероб і ремісник одночасно ставали вошами. Поряд з мирними знаряддями праці завжди напоготові стояла й зброя. Серед пишних ланів зводилися невеликі фортеці, навколо яких гуртувалися мирні трударі. Кожний магнат мусив тримати в себе надвірні війська для захисту себе й своїх селян від нападників. І це дало свої результати. У 1527р. військові загони І. та О.Вишневецьких, О.Дашкевича, К.Острозького, А.Немирича, Ю. Радзівілла, Ф.Сангушкевича та Ю.Семеновича наздогнали між Каневом і Черкасами переобтяжене здобиччю 25-тисячне татарське військо, що поверталося з Польщі. Із запеклої битви українські воїни вийшли переможцями, визволивши з полону 40 тис. чоловік. У 1532р. черкаський староста О.Дашкевич відстояв Черкаський замок від татар. У 4050-х роках жителям Волині, Поділля, Київщини й Чернігівщини неодноразово доводилося братися за зброю, щоб захиститися від ворогів. Напади Кримського ханства на Україну не припинялися і в першій половині XVII ст. Тільки в 1616р. його війська знищили 200 подільських сіл і міст, а кожен татарин привів з собою до Криму по сім і більше невільників. Відкуповуючися від татар грошима й українським людом, Річ Посполита так і не наважилася вступити у вирішальне протиборство із султанською Туреччиною, наймогутнішою державою середньовіччя. За таких тяжких умов і розвивалася Україна.
Соціальні та економічні зміни. Після ліквідації удільного устрою в українському суспільстві відбувалися значні зміни. Почате в XIV ст. формування шляхетського стану тривало в XV і завершилося у XVI ст. Щоб очистити шляхетство від випадкових людей, великокнязівська влада в 1522р. прийняла спеціальну ухвалу про вивід шляхетства. За нею до шляхетського стану належали нащадки тих осіб, що стали боярами за правління князів Вітовта, Сигізмунда й Казимира. Наступним кроком у цій справі став попис земський 1528р. В ході його проведення списки шляхти після затвердженн