Особливості системи податкових пільг в оподаткуванні доходів фізичних осіб
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
кредиту для громадян полягає у проведенні перерахунку суми сплаченого податку з доходів безпосередньо за місцем роботи при проведенні річного перерахунку податковими агентами-працедавцями.
У разі такої зміни зникають кредитні відносини між платником податку і державою, тому податковий кредит потрібно визначити як податкове вирахування або податкову знижку. Взагалі в теорії оподаткування термін податковий кредит означає зменшення суми податку, яка підлягає сплаті, на величину понесених платником цільових витрат [16, с. 77]. Тому використання самого терміна податковий кредит з податку з доходів фізичних осіб не відповідає економічній сутності цієї податкової пільги. В той же час податкова знижка (податкове вирахування) - це зменшення бази оподаткування шляхом виключення з неї суми фактично понесених платником витрат певного виду [16, с. 74]. Отже, доцільно на законодавчому рівні замінити термін податковий кредит на податкову знижку з податку з доходів фізичних осіб. При цьому термін податкова знижка є більш зрозумілим для платників податку.
До складу податкового кредиту звітного року дозволяється відносити частину суми відсотків за іпотечним житловим кредитом. Вираховування відсотків за іпотечним кредитом з бази оподаткування сприяє розвитку приватної житлової власності, стимулює будівництво житла, що у свою чергу, є чинником економічного розвитку держави. Однак у разі, якщо житло купується на вторинному ринку нерухомості, як відомо, зростання валового внутрішнього продукту не відбувається. У такому разі дана податкова пільга не впливає на зростання економіки. Крім того, під час купівлі житла на вторинному ринку покупець уникає інвестиційного ризику та не сплачує податок на додану вартість. Отже більш обґрунтованою є диференціація пільг для іпотечного кредитування новозбудованого житла та для кредитування житла на вторинному ринку.
Тому автор пропонує ввести таку диференціацію наступним чином:
дозволити включення до складу податкового кредиту платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту для новозбудованого житла всієї суми процентів, фактично сплаченої протягом звітного податкового року у рахунок погашення такого кредиту, без урахування коефіцієнту, зазначеного в п. 10.2 ст. 10 Закону № 889-ІV [1];
дозволити включення до складу податкового кредиту платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту при купівлі житла на вторинному ринку частини суми процентів, яка дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених протягом звітного року у рахунок погашення такого кредиту, на коефіцієнт, визначений п. 10.2 ст. 10 Закону № 889-ІV [1];
дозволити включення вказаних сум процентів кожен рік, починаючи з року, в якому обєкт житлової іпотеки придбається або починає будуватися.
Сьогодні податковий кредит по процентах за іпотечним кредитом надається при визначенні платником податку даного обєкта житлової іпотеки як основного місця проживання, зокрема, шляхом реєстрації, тобто внесення відомостей до паспортного документу. Таким чином скористатися правом на податковий кредит платники зможуть тільки при купівлі житла на вторинному ринку, оскільки іпотечний кредит для новозбудованого житла починає погашатися ще в момент побудови житла, коли внести реєстраційні дані в паспорт ще неможливо. Тому автор пропонує відмінити норму щодо реєстрації як основного місця проживання тих платників податку, які одержали іпотечний кредит для житла, що будується.
Платник податку має право зарахувати до складу податкового кредиту суму коштів, сплачених ним на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання платника податку або іншого члена його сімї першого ступеня споріднення.
Пріоритетними завданнями бюджетної політики на середньострокову перспективу визначено доступність освіти та одночасне забезпечення фінансової самодостатності місцевих бюджетів [З19]. Оскільки податковий кредит для оплати навчання надається за рахунок податку з доходів фізичних осіб, досягнення однієї цілі відбувається за рахунок послаблення місцевих фінансів, збільшення їхньої залежності від дотацій державного бюджету.
З метою зменшення втрат місцевих бюджетів від надання податкового кредиту доцільно надавати податковий кредит для витрат на платні освітні послуги тільки тим платникам, які працюють, сплачують податок з доходів фізичних осіб і одночасно отримують платні освітні послуги (наприклад, працюючим студентам заочної або дистанційної форми навчання). Натомість для осіб, які отримують платні навчальні послуги згідно з чинним законодавством, необхідно створити механізм державного пільгового кредитування. Такий підхід широко застосовується у багатьох країнах і його використання необхідно поширювати в Україні [19, с. 5]. Пільговий кредит для оплати навчання, на думку автора, є більш ефективним інструментом, ніж податкова пільга, оскільки:
значно збільшується доступність громадян до платних освітніх послуг за умов використання цільового кредиту порівняно з податковою пільгою;
збільшується відповідальність отримувачів освітніх послуг;
запозичені кошти повертаються у бюджет.
Таким чином, можна зробити висновок, що в чинному законодавстві України з питань оподаткування доходів фізичних осіб існує багато протиріч та недоліків. Така ситуація зумовлена відсутністю єдиного кодексу законів в сфері оподаткування, у якому би місти