Особливості розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
лідження: теоретичні (категоріальний аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) використовувалися для вивчення наукової та психолого-педагогічної літератури з теми дослідження і визначення феномену емпатії, її сутності та рівня сформованості у молодших школярів загальноосвітніх навчальних закладів у процесі навчання; емпіричні (спостереження, опитування, самооцінка, дослідження рівня самооцінки за методикою Мій портрет у променях сонця, дослідження стану розвитку емпатії за тестом Незакінчені речення (власна розробка), діагностика рівня емоційного відгукування, діагностика рівня емпатійних тенденцій (за власною модифікацією методики І. Юсупова) застосовувалися з метою визначення рівня сформованості емпатії; експеримент, кількісний та якісний аналіз отриманих результатів, методи математичної статистики.
Експериментальна база дослідження: дослідження проводилось впродовж 2008-2009 рр. на базі Житомирської загальноосвітньої школи № 19 та охоплювало чотири етапи наукового пошуку.
На першому етапі теоретико-пошуковому здійснено теоретичний аналіз наукової та психолого-педагогічної літератури з проблеми емпатії у дітей молодшого шкільного віку; визначено обєкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження.
На другому етапі діагностувальному було проведено діагностику рівня сформованості емпатії у молодших школярів.
На третьому етапі формувальному розроблено та експериментально перевірено програму розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку.
На четвертому етапі узагальнюючому систематизовано та оформлено результати експериментальної роботи; сформульовано висновки.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
- обґрунтовано основні форми та методи формування емпатії у дітей молодшого шкільного віку;
- уточнені та обґрунтовані поняття емпатіята емпатійність.
Теоретичне значення дослідження:
- уточнено сутність, зміст та форми поняття емпатії;
- виявлено особливості емоційно-почуттєвої сфери у молодших школярів;
- теоретично обґрунтовано програму розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку;
- виявлено ефективні форми та методи формування емпатії у дітей молодшого шкільного віку.
Практичне значення дослідження: розроблено програму розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку, яка може застосовуватись шкільними психологами та класними керівниками під час навчання учнів у загальноосвітніх школах.
Вірогідність результатів дослідження забезпечена теоретичним та методичним обґрунтуванням комплексу засобів, форм та методів, адекватних обєкту, предмету, меті та завданням дослідження.
Структура і обєм роботи: дипломна робота складається із змісту, вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 106 сторінок, з яких 78 основного тексту. Робота містить 15 рисунків на 8 сторінках, 6 таблиць на 5 листах. У роботі додано 3 додатки на 19 сторінках. Список використаних джерел вміщує 107 найменувань.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЕМПАТІЇ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
1.1 Категорійний аналіз проблеми емпатії у дітей молодшого шкільного віку
У вітчизняній психології зроблено досить ґрунтовний історичний огляд зарубіжних досліджень емпатії Т.П.Гавриловою [25]. У продовж останніх років він був доповнений оглядом досліджень емпатії в рамках особистісно центрованого підходу, в контексті дослідження соціально-психологічної емпатії та визначення основних положень у вивченні цього явища. Після класичної роботи Т.П.Гаврилової зявилася низка нових досліджень емпатійних явищ не тільки в зарубіжній, але й у вітчизняній психології. Журавльова Л.П. спробувала доповнити згадані погляди, систематизувала різні підходи до розвязання проблеми емпатії і намітила деякі перспективи їх подальшого дослідження Перед дослідниками стоїть завдання, - наголошує Т.П.Гаврилова, - створення теорії емпатії, проникнення у її природу, аналізу функції емпатії в житті людини, вивчення генезису емпатії і умов її формування [25, с. 156].
Поняття емпатія згадується ще філософами-стоїками. Під ним стоїчна філософія розуміла духовну обєктивну спільність усіх речей, через яку люди співчувають один одному. Проте серйозні дослідження емпатії були започатковані лише в ХІХ столітті у Європі в лоні філософських дисциплін етики і естетики. Етики називали це поняття симпатією, співчуттям [79].
У ХІХ столітті вважалося, що симпатія це природжена властивість людини. А Сміт визначав симпатію як здатність співчувати іншому , … відчуття, яке пробуджує в нас страждання іншої людини [79, с. 18]. Механізмом симпатії філософ називає уяву, хоча фактично, за змістом вона тотожна механізму проекції, оскільки А.Сміт вважає, що …відчуття наші не можуть викликати у нас нічого, що є в нас [79, с.16].
В А.Шопенгауера [100] співчуття людей одне одному ґрунтується на їх почутті спільності своєї природи і походження. Ідентифікацію він вважав механізмом емпатії: у процесі співчуття людина, переборюючи свій егоїзм, ототожнює себе з іншими, робить їхні переживання своїми, прагне припинити страждання інших, що приносить їй задоволення і радість.
З еволюційної і культурно-історичної точки зору намагався розглядати розвиток симпатії Т.Спенсер [