Особливості проведення сучасного уроку історії
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
отовці уроку, так й у ході його проведення.
3. Організаційна функція тісно повязана з попередніми. Реалізуючи її, учитель продумує: як почати урок; чим учні будуть займатися на уроці; як їх націлити на сприйняття нового; у які види робіт утягнути всіх учнів; яка діяльність викличе інтерес учнів; які дати пізнавальні завдання; які будуть завдання на висловлення особистої думки; як поставити проблемне питання; як організувати домашнє завдання і як воно буде враховувати засвоєння знань уроку; яким умінням навчаються учні, а які продовжують удосконалюватися.
4. Інформативна, або що викладає, функція стосується навчального змісту уроку: які прийоми викладу змісту будуть на уроці; які використати при викладі засобу навчання. Розробляючи зміст, вчитель визначає, який матеріал - основний, додатковий, - у якій формі, обсязі дати; розробляє прийоми розкриття нового змісту; підбирає навчальні посібники до уроку.
На уроці історії вчитель буде не просто переказувати матеріал підручника, а викладати головні, основні питання теми, докладно пояснювати те, що представляє труднощі для учнів. Учитель намічає, що із програмного матеріалу треба виділити, що викласти докладніше або коротше. На конкретних фактах підручника він буде розкривати й конкретизувати нові поняття, барвисто й образно викладати сухий матеріал підручника (якщо цей матеріал важливий у освітньо-виховному значенні). Учителеві часто доводиться давати матеріал яскравіше, цікавіше й конкретніше, ніж у підручнику.
5. Контрольно-облікова функція передбачає продумування: як будуть перевірятися, закріплюватися знання; як учні зможуть висловити власну думку, відношення до досліджуваного; як оцінити знання [25, С. 238].
Які ж існують критерії оцінки знань учнів?
Н.В. Кухарев виділяє наступні з них:
1) обєктивність, коли оцінка відповідає знанням, умінням і відношенню школярів до навчання;
2) всесторонность оцінки, коли враховуються знання, уміння й навички учнів, глибина, науковість і свідомість розкриття історичного змісту, образність й емоційність, культура мови;
3) гласність й ясність у виставлянні оцінки, коли до учня доводять її обґрунтованість, підтримується моральний тонус на досягнення успіху, указуються шляхи подолання недоліків у роботі [16, С. 90].
Третій етап - аналіз якості й ефективності роботи на уроці в результаті самоаналізу й перевірки знань учнів.
6. Коригувальна функція підбиває підсумок уроку: чи правильно відібраний матеріал, цікаві й чи змістовні факти, чи істотні проблеми; чи правильна дидактична мета уроку й наскільки вона досягнута; чи врахував учитель особливості класу; чи правильно обраний тип уроку, чи ті навчальні методи, прийоми, форми навчання; цікаві й чи доступні пізнавальні завдання; що й чому засвоєно слабко; яка може бути оцінка рівня засвоєння знань.
Коригувальну функцію вчитель здійснює після кожного уроку, виявляючи свої удачі й промахи, намічаючи зміни своєї наступної роботи. У конспекті або плані уроку вчитель робить короткі записи: "підсилити теоретичну частину уроку", "зняти зайві факти", "увести для опитування таблицю". Ці зауваження враховуються при підготовці до уроку в наступному році [25, С. 239].
Методист О.Ю. Стрілова немаловажним питанням вважає формулювання теми уроку історії, продумувати яку треба при підготовці до нього. Традиційним способом є вказівка місця й часу досліджуваної події в заголовку. У назві уроку може бути схований план, по якому піде вивчення теми. Або зазначений напрямок руху - від якого пункту все буде почато і яким закінчиться. Найбільш популярними формулюваннями тем уроків історії є цитати з художніх творів. Вони відразу пожвавлюють тему. Яскраве емоційне вираження може представити всю тему в новому ракурсі або створити проблемну ситуацію [6, С. 51].
Продумавши зміст і методику проведення уроку, вчитель виконує розробку конспекту. У ньому вчитель фіксує все те, до чого він прийшов у результаті вивчення спеціальної й методичної літератури, структурно - функціонального аналізу й своїх міркувань над майбутнім уроком. Конспект відбиває педагогічний задум уроку і є його моделлю, сценарієм, розкриваючи хід уроку, діяльність учителя й учнів на всіх його етапах. Конспект потрібний для підготовки до уроку історії, тому що робота над ним допомагає організувати навчальний матеріал, логічну послідовність його викладу, визначити співвідношення ланок уроку, уточнити формулювання й поняття. На уроці ж варто керуватися розгорнутим планом [23, С. 118].
Розробляючи конспект, учитель зясовує, чи потрібна на цьому уроці перевірка знань, умінь і навичок, вивчення нового, закріплення й повторення, завдання додому; яка послідовність розташування цих ланок навчання; скільки часу варто відвести на кожен етап роботи. Він відбирає оптимальне з методів, прийомів, засобів й організаційних форм навчання. Це можуть бути словесні, друковані, наочні або практичні методи, проблемно-пошукові або репродуктивні, самостійні види діяльності або під керівництвом учителя. Треба чітко собі представляти слабкі й сильні сторони методів й їхніх сполучень. Рішення про методи й прийоми роботи вчитель приймає після відбору змісту й планування завдань із урахуванням специфіки класу й свого стилю роботи. Враховуються також стан учнів, їхній можливий настрій (наприклад, у святкові дні) і працездатність (який по рахунку урок), наявний час (для всіх етапів уроку з обліком виконуваних учнями завдань).
У конспекті вчитель дає формулю?/p>