Особливості навчання учнів різних освітньо-вікових категорій
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
оє з викликаних учнів сказали всьому класу абсолютно вірне рішення. Катя поколивалася секунду, але потім все-таки зробила вибір на користь більшої частини дітей, які доки не розуміли рішення. Вона дозволила всім, хто знає рішення, записати його в зошит, а тим, хто не знає, продовжувати слухати пояснення. Краєм ока вона встигла відмітити, що число дітей, що кинулися записувати рішення в зошит, було помітно більшим, ніж 7 учнів, які підняли руки із самого початку.
Катя вирішила зробити ілюстрацію на дошці. Спочатку вона поглянула на картинку в підручнику, де була змальована коробка з дванадцятьма олівцями, і вирішила зробити зображення зручнішим. Вона намалювала всі олівці в один ряд. При цьому вона використовувала крейду двох кольорів (8 олівців червоних і 4 білих) і навіть постаралася красиво намалювати гострі кінчики у всіх олівців. "Ось якими мають бути ваші олівці на уроці малювання", - сказала вона дітям. Учні тут же почали обговорювати, чому олівці на дошці не одного розміру (один товще, інший вище.) і чому всі вони не помаранчевого кольору, як в підручнику. "Діти, це не так поважно!" - намагалася заспокоїти їх Катя. Але дітям чомусь це було поважно. Через пару хвилин стало тихіше, і Катя знову запитала: "Хто тепер зрозумів, як потрібно вирішувати задачу?" Діти мовчали. "Ви бачите білі олівці? Хто їх поклав в коробку?" - продовжувала Катя. Із задньої парти донеслося: "І якому дурневі потрібно чотири білі олівці?". Ясно, це знову Морозів. Коли він в класі, працювати Кате важко із-за постійних смішних реплік, які він кидає по ходу уроку. Адже і нічого і нікого не боїться! "Поглянете, скільки олівців було в коробці, скільки додали, і скільки стало! Як же вийшли ті олівці, які були?" - продовжувала Катя свої спроби. Але останнє питання викликало взагалі якесь гальмування в класі і повис в повітрі. Схоже, що діти просто не розуміли Катю. Навіть відмінники, що давно вирішили завдання, задумалися і з сумнівом поглянули на свої записи. "У чому ж справа? Адже завдання таке легке! Що тут вирішувати?!" - у відчаї думала Катя. Нарешті піднялася одна рука. "Поясни, Петя, як вирішити це завдання" - з полегшенням сказала Катя. Петя вийшов до дошки і записав: 8 + 4 = 12. Катя мовчала. Вона так розстроїлася, що навіть не відмітила, як діти стали переписувати це рішення в зошит. Задзвенів дзвінок. Виявилось, що пояснювати прості завдання набагато складніше, ніж самому вирішувати їх. "Напевно, я даремно стала вчителем", - сумно подумала Катя, виходячи на перерву.
- прочитайте кейс. Сформулюйте проблему.
- Як на вашу думку треба було себе поводити викладачу?
- Що треба робити з Морозовим?
- Уявіть себе шкільним психологом. До вас приходить учень і розповідає свою проблему. Таку,що це може стосуватися його безпеки. Розмова звісно проходить конфіденційно. Але ви розумієте, що вам :
А) треба втрутитися в ситуацію, допомогти учню
Б) не злякати його довіру, не зрадити
Якими будуть ваші дії? Чи треба залучати батьків? Чи треба повідомляти керівництво про дану ситуацію?
Додаток №1
? Навчання заради навчання, без задоволення від діяльності або без інтересу до предмета викладання.
? Навчання без особистих інтересів та користі.
? Навчання для соціальної ідентифікації.
? Навчання заради успіху або страху невдач.
? Навчання з примусу або під тиском.
? Навчання, що ґрунтується на поняттях і моральних зобовязаннях або на загальноприйнятих нормах.
? Навчання для досягнення мети у повсякденному житті.
? Навчання, що ґрунтується на соціальній меті, вимогах та цінностях.
Додаток №2
Зупинимося на процесійних теоріях мотивації, що ґрунтуються на потребах і повязаних з ними чинниками, які визначають поведінку особистостей. Процесійні теорії аналізують те, як людина розподіляє власні зусилля, для досягнення різноманітних цілей, як обирає конкретний вид поведінки. Процесійні теорії не заперечують існування потреб, але вважають, що поведінка людей визначається не лише ними. Відповідно до цих теорій, поведінка особистості є функцією її сприйняття та сподівань, повязаних із відповідною ситуацією, і можливих наслідків вибраного людиною типу поведінки.
Є три основні процесійні теорії мотивації: теорія сподівання, теорія справедливості та модель Портера-Лоулера.
Теорія сподівання заснована на припущенні, що людина спрямовує власні зусилля для досягнення певної мети лише тоді, коли впевнена у задоволенні своїх потреб чи досягненні цілі. Мотивація є функцією фактора сподівання “витрати праці задля результатів”, а сподівання “результати нагорода” і валентності (тобто відносного ступеня задоволення). Найбільш ефективно мотивація досягається, коли люди вірять, що зусилля обовязково допоможуть досягнути мети і допоможуть отримати цінну винагороду. Мотивація слабшає, якщо ймовірність успіху чи вартість винагороди оцінюється людьми низько.
В рамках теорії справедливості передбачається, що люди субєктивно оцінюють відношення винагороди до затрачених зусиль і порівнюють його з тим, що отримали інші працівники за аналогічну працю. Несправедлива винагорода, за їхніми оцінками, приводить до виникнення психологічної напруги. Якщо людина вважає свою працю недооціненою, вона буде зменшувати витратні зусилля. Якщо ж особа вважає власну діяльність переоціненою, то навпаки, залишить обсяг витрачених зусиль на минулому рівні чи навіть збільшить його.
Модель Портера-Лоулера ґрунтується на тому, що