Особливості навчання обдарованих учнів у старших класах
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
спортивну) обдарованість. Кожен із типів охоплює по кілька видів обдарованості, а кожен вид тлумачить як спеціальні здібності.
В умовах загальноосвітньої школи важливо правильно організувати роботу учителя з обдарованими дітьми, не тільки створюючи необхідні умови для їх розвитку, а й психологічно готуючи їх до наполегливої праці, самовиховання.
Обдаровані діти діти, в яких у ранньому віці виявляють здібності до виконання певних видів діяльності. [15; 33]
Вони вирізняються серед однолітків яскраво вираженими можливостями в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевищує певний умовний середній рівень. Їх успіхи не є випадковими, а виявляються постійно.
Обдаровані діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запамятовуванням навчального матеріалу, розвинутими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, високою працездатністю тощо. Їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, сформованість різних видів памяті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву у науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми.
Вони завжди виявляють уважність, зібраність, готовність до напруженої праці, що переростає в працелюбність, в потребі працювати без відпочинку.
Наукова психологія ще не визначилась щодо питань повязаних з явищем обдарованості як певним відхиленням від норми у континуумі: творча обдарованість репродуктивність, інтелектуальна обдарованість низький інтелект. Обдарованість як максимальне виявлення здібностей, що зумовлене емоційною енергетикою, й досі залишається проблемою незясованою. Більшість психологів вважають, що на даному етапі розвитку наука не здатна розвязати цю проблему, тому варто займатися практикою. Зокрема, в Україні це втілюється через створення спеціалізованих шкіл, закладів нового типу, проведення конкурсів тощо.
Для виявлення обдарованих дітей вчителі мають бути обізнані з концепцією обдарованості, розуміти зміст понять талант, обдарованість, здібність, обдарована дитина, знати психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей, види обдарованості, специфіку роботи з такими дітьми. Платон вважав, що юні обдарування треба навчати окремо, а Конфуцій пропонував інтенсивно розвивати саме таких дітей, бо в них вбачав гарантію майбутнього нації. [17; 28]
Здібності це такі індивідуально-психологічні особливості людини, які сприяють успішному виконанню нею тієї чи іншої діяльності й не зводяться тільки до знань, умінь та навичок, які вона має. Від народження людина має лише задатки здібностей, з яких під впливом зовнішнього середовища, навчання й виховання розвиваються загальні, розумові, інтелектуальні, спеціальні здібності.
Термін обдарований був вперше вжитий А. Треєм у 1839р. у розумінні слова геній. стосовно обдарованості існує дві протилежності точки зору. Перша соціальна: більшість людей від народження однаково наділені розумом і різниця у рівні їхніх здібностей зумовлена різницею життєвих умов (Дж.Локк, К.А. Гельвецій), і обдарованість поширене явище (В.П. Ефроїмсон). Друга генетична: обдарованість вроджене, досить рідкісне явище, що успадковується від батьків і навіть через покоління (Ф.Гальтон, Р.Стернберг).
А.Г.Савенков розрізняє терміни дитяча обдарованість і обдаровані діти. Останній підкреслює можливість існування особливої категорії дітей. Перше ж словосполучення означає виключність, виняток, своєрідний дар, іскра Божа, що є в кожного, але виявляється і розвивається різною мірою. [15; 30]
Обдарованість, на думку Р.Стернберга, багатовимірне утворення, її не можна зводити ні до коефіцієнта інтелектуальності, ні до креативності, ні до мотивації. Вона завжди унікальна, тому вчителю треба враховувати різноманітність форм її вияву.
Дж.Гензулм обдарованість вважає результатом поєднання інтелектуальних здібностей вище середнього рівня, творчого підходу та наполегливості. [6; 12] А.Танненбаум визначає обдарованість як поєднання високого рівня загального інтелекту, впливу середовища, таланту. За О. Кульчицькою, обдарованість системно-особистісне утворення, зумовлене природними особливостями організму людини. [11; 8]
З точки зору російських вчених і спеціальної освіти Росії, обдарованість це системна якість психіки, що розвивається протягом життя і визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одній або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми. [12; 6]
Отже, обдарована дитина та, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями у тому або іншому виді діяльності. У свою чергу необхідними і актуальними у наші дні є розвиток обдарованості результат складної спадковості і соціального середовища, опосередкованості діяльності дитини.
Теоретичні питання обдарованості досліджували А.Н.Лєонтьєв, С.А. Рубінштейн, П.Я. Гальперін, Б.М.Тєплов, В. Ананьєв, О.Ковальов, Г.Костюк та інші. Так, Б.М.Тєплов першим після ігнорування в радянській науці проблеми індивідуальних відмінностей запропонував власне визначення здібностей та обдарованості. Він вважав, що обдарованість якісно своєрідне сполучення здібностей, від якого залежить ймовірність більшого чи меншого успіху під час виконання тієї чи іншої діяльності. Загальновизнаними є сформульовані ним три ознаки здібностей: 1) індивідуально-психологічні особливості, що в?/p>