ОсобливостСЦ дитячих телевСЦзСЦйних програм на украiнському телебаченнСЦ
Дипломная работа - Журналистика
Другие дипломы по предмету Журналистика
загальноi кСЦлькостСЦ програм на всСЦх каналах мовлення), 3,3% пСЦзнавальних програм тощо. НатомСЦсть маСФмо 75,5% художньо-розважальних телерадСЦопрограм [61].
У статтСЦ 12 Закону Украiни Про телебачення СЦ радСЦомовлення зазначено, що основними завданнями телерадСЦоорганСЦзацСЦй СФ створення та розповсюдження економСЦчних, публСЦцистичних культурно-освСЦтнСЦх, медико-гСЦгСЦСФнСЦчних, художнСЦх, навчальних, розважальних, спортивних програм, а також програм для дСЦтей та юнацтва [10].
Тобто, згСЦдно з лСЦцензСЦСФю, передачСЦ подСЦляються на: СЦнформацСЦйнСЦ, культурологСЦчнСЦ, просвСЦтницькСЦ, розважальнСЦ, дитячСЦ та СЦншСЦ. При цьому у формСЦ державного контракту передбачено розподСЦл на: СЦнформацСЦйнСЦ, суспСЦльно-полСЦтичнСЦ, художнСЦ, передачСЦ для дСЦтей та юнацтва, освСЦтнСЦ, спортивнСЦ та СЦншСЦ передачСЦ. Але форма державного контракту, що СФ невСЦдСФмним додатком до лСЦцензСЦi на мовлення, виданоi НацСЦональною радою Украiни з питань телебачення СЦ радСЦомовлення (затверджена постановою КабСЦнету МСЦнСЦстрСЦв Украiни вСЦд 13.07.2004 №918), щодо жанрового спрямування телевСЦзСЦйних та радСЦопередач, переважно не вСЦдповСЦдаСФ цСЦй програмнСЦй концепцСЦi.[50]
Отже в наслСЦдок невСЦдповСЦдностСЦ розподСЦлу передач в лСЦцензСЦях та державних контрактах, за вСЦдсутностСЦ критерСЦiв щодо iх порСЦвняння, неможливо було перевСЦрити дотримання лСЦцензСЦйних умов у частинСЦ жанрового спрямування телевСЦзСЦйних та радСЦопередач.
Тому можна сказати, що сьогоднСЦ порушенСЦ мСЦжвСЦдомчСЦ звязки, а дитяче вСЦщання СЦснуСФ автономно вСЦд суспСЦльства та його СЦнститутСЦв. ПостаСФ проблема регенерацСЦi дитячого мовлення в краiнСЦ. А це по-перше питання присутностСЦ дитячого вСЦщання в ефСЦрСЦ, виконання власниками телеканалСЦв лСЦцензСЦйних зобовязань. Говорячи про вСЦдповСЦдальнСЦсть дитячого телебачення, ми переходимо до механСЦзму контролю за дотриманням лСЦцензСЦйних зобовязань. НинСЦшнСЦ лСЦцензСЦйнСЦ зобовязання регламентують тСЦльки вСЦдсоток дитячого загального обсягу вСЦщання. З формальноi точки зору, лСЦцензСЦя на можливСЦсть вСЦщання, видана державним органом, виступаСФ як договСЦр мСЦж телекомпанСЦСФю й суспСЦльством. Телеканали самостСЦйно ухвалюють рСЦшення щодо формування програмноi полСЦтики, керуючись корпоративними СЦнтересами.
По-друге, необхСЦдно говорити про вСЦдповСЦдальнСЦсть за змСЦст програм для юноi аудиторСЦi. Дитяча аудиторСЦя численна СЦ на неi можна орСЦСФнтуватись. Водночас вона дуже специфСЦчна, тому дитячий продукт маСФ бути якСЦсним, цСЦкавим, динамСЦчним, захоплюючим СЦ вСЦдповСЦдати запитам такоi глядацькоi аудиторСЦi. А це тягне за собою великСЦ витрати. ДеякСЦ телевСЦзСЦйнСЦ канали не просто не хочуть купувати дитячСЦ програми - вони iх навСЦть безкоштовно не беруть.
БСЦльшСЦсть телеканалСЦв припускають, що дитячими програмами (як записано в iхнСЦх лСЦцензСЦях) цСЦлком можна вважати й мультфСЦльми. Тому часто телеканали обмежуються показом захСЦдних мультфСЦльмСЦв, що обходитися телеорганСЦзацСЦям набагато дешевше (хоч iхнСЦ агресивнСЦ героi викликають певнСЦ побоювання в дитячих психологСЦв), нСЦж пСЦдготовка власних украiнськомовних телепередач для дСЦтей. ПовноцСЦннСЦ ж дитячСЦ програми виробляються тСЦльки НацСЦональною телекомпанСЦСФю Украiни та обласними державними телерадСЦокомпанСЦями, тобто на державнСЦ кошти через держзамовлення. До того ж, телевСЦзСЦйнСЦ власники не хочуть вСЦддавати дитячим телепрограмам вечСЦрнСЦй прайм, ставлячи iх на 4-5-ту ранку. ЦСЦкаво, що в СФвропейських краiнах телемовникам не треба прописувати, коли саме показувати дитячСЦ програми. ТелекомпанСЦi змагаються за глядача СЦ розумСЦють, що дитячу програму не можна ставити на 4 ранку. Та, на жаль, наших мовникСЦв це наразСЦ не стосуСФться.
В РДвропСЦ СФ чСЦтка регламентацСЦя того, скСЦльки телеканал (комерцСЦйний чи суспСЦльний) зобовязаний видСЦлити власного бюджету йекранного часу для дитячого продукту. Кожна держава займаСФться програмами нацСЦонально-культурноi СЦдентифСЦкацСЦi,саме до якоi вСЦдноситься й дитяча продукцСЦя. РДвропейськСЦ краiни по-рСЦзному виробляють своi механСЦзми: або визначають квоти вбюджетСЦ компанСЦi, або квоти екранного часу. Ще може регламентуватися вбюджетСЦ компанСЦi це певна квота для так званих незалежних продюсерСЦв, якСЦ отримують чСЦткий бюджет на дитячСЦ програми СЦ зобовязанСЦ вСЦддати 25-40% незалежним виробникам [49].
НинСЦ в УкраiнСЦ бСЦльш-менш успСЦшно працюють десятки продакшнСЦв, якСЦ виробляють продукт для телеканалСЦв. Це телесерСЦали, СЦгровСЦ й полСЦтичнСЦ шоу та СЦнше. В цьому перелСЦку немаСФ анСЦ дитячих програм, анСЦ дитячих фСЦльмСЦв чи мультфСЦльмСЦв [49]. На думку переважноi бСЦльшостСЦ керСЦвникСЦв продакшнСЦв, у всьому винен Закон Про рекламу, згСЦдно з яким у дитячих програмах не можна розмСЦщувати рекламу. Прийняття цСЦСФi норми призвело до того, що телеканалам стало невигСЦдно виробляти й купувати дитячий телепродукт. Виходить замкнене коло. Канали не купують, бо невигСЦдно, рекламодавець не платить, бо не бачить рейтингСЦв. А продакшни не виробляють, бо телеканали не купують. СтандартнСЦ ринковСЦ вСЦдносини.
Якщо прислухатися до думки керСЦвникСЦв телекомпанСЦй, то рекламу в дитячих програмах може дозволити. Але вона не може бути довгою, а ii тематика та форма мають бути чСЦтко прописанСЦ в законСЦ. Наприклад, пСЦд час дитячого ефСЦру не повинна рекламуватися нездорова iжа з пСЦдвищеним вмСЦстом жирСЦв, солСЦ й цукру, що вже заборонено в деяких СФвропейських краiнах. МаСФ контролюватися змСЦст роликСЦв. Зокрема, вони не повиннСЦ напряму провокувати дитину на купСЦвлю чогось чи на те, щоб дСЦти вимагали вСЦд батькСЦв такоi купСЦвлСЦ. Також у рекламСЦ маСФ бути заборонено експлуатува