Особистість у системі соціальних зв’язків
Информация - Социология
Другие материалы по предмету Социология
Особистість у системі соціальних звязків
План
Людина, індивід, індивідуальність, особистість
Структура особистості
Типи особистості
Поняття "соціалізація"
Періодизація процесу соціалізації
Агенти соціалізації
Ресоціалізація і десоціалізація
Людина, індивід, індивідуальність, особистість
Особистість, її сутність та існування є предметом вивчення багатьох наук: філософії, соціології, психології, педагогіки тощо.
Поряд з поняттям „особистість” на повсякденному та науковому рівнях часто вживаються терміни „людина”, „індивід”, „індивідуальність”.
Що спільного між цими поняттями і чим вони відрізняються?
Людина найзагальніше родове поняття для позначення істот Homo sapiens. Тому традиційно у тлумаченнях поняття людина зазначається, що це є істота, яка уособлює нерозривну єдність біологічної, соціально-історичної, культурної, духовно-моральної сторін її існування.
Індивід це одиничний представник людського роду, окремий член соціальної спільноти: народу, соціального класу, верстви, соціальної групи. В соціології індивід розуміється як своєрідний соціальний "першоатом", що входить до складу соціальної спільноти. Він є вихідною соціальною одиницею, а сукупність індивідів утворює всі існуючі види соціальних спільнот. Поняття „індивід” слід відрізняти від поняття „індивідуальність”.
Індивідуальність можна визначити як сукупність рис, що відрізняють одного індивіда від іншого. Виокремлення різних рис проводиться на різноманітних рівнях біохімічному, нейрофізіологічному, психологічному, соціальному тощо. Індивідуальність є своєрідним критерієм неповторності кожного індивіда.
Поняття „особистість”, як правило, використовується для відображення соціальності людини, різних її виявів.
Філософія розглядає особистість з точки зору її місця у світі як субєкта діяльності, пізнання та творчості, психологія з точки зору цілісності психічних процесів і властивостей: здібностей, темпераменту, характеру тощо.
Загальновизнаний внесок у вивченням проблем особистості зробила і соціологія, спробувавши дослідити особистість як реально діючого учасника соціальних взаємодій, вивчити суспільні та культурні механізми, які обумовлюю соціальні якості особистості.
Соціологія виокремлює в особистості соціально-типове та розглядає її як продукт суспільства. Для соціології особистість становить інтерес насамперед як точка перетину безлічі соціальних звязків, як обєкт впливу багатьох соціальних чинників. Як зазначає В.Ядов, людина, яка розглядається у соціальному аспекті, називається особистістю.
Отже, в сучасній соціології закріпилося розуміння особистості як сталого комплексу соціальних характеристик, якостей, властивостей, що набуваються в суспільстві під впливом культури, соціальних груп та спільнот, до яких належить людина, які розвиваються і проявляються у взаємодії з іншими людьми.
До найбільш значущих соціальних якостей особистості зазвичай відносять:
- самосвідомість виокремлення індивідом самого себе із соціального середовища, усвідомлення власного Я
- самооцінку оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, здібностей, місця серед інших людей. Найважливіша функція самооцінки регуляція поведінки особистості
- активність здатність особистості до самостійних, енергійних, інтенсивних соціально значущих дій
- ідентичність соціальна якість особистості, що є результатом ідентифікації процесу свідомого (або несвідомого) ототожнення особистості з іншими людьми, певною соціальною спільнотою (етнічною, політичною, територіальною, мовною, релігійною, професійною тощо)
- спрямованість сукупність сталих мотивів, що орієнтують діяльність особистості, незалежно від соціальних ситуацій, в яких вона знаходиться
- переконання соціальна якість особистості, що визначає уявлення, ідеї, які у свою чергу визначають ставлення людини до дійсності та спонукають її діяти відповідно до своїх ідеалів, принципів, поглядів, тобто світогляду
- а також потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, соціальні установки (про них йтиметься далі).
Щойно народившись, дитина ще не є особистістю. Вона є лише індивідом. Щоб стати особистістю, людина має набути певного розвитку, який залежить від біологічних, фізичних та соціальних чинників.
Структура особистості
Особистість розглядається соціологією як феномен, що має складну структуру, в якій компоненти повязані між собою та взаємодіють один з одним, створюючи цілісну систему соціально значущих якостей, що характеризують людину як субєкта суспільних відносин та соціальної діяльності.
Існують різні підходи до аналізу структури особистості. Розглянемо деякі з них.
На думку російського психолога А.Платонова, структура особистості має чотири складові:
- біологічно обумовлена підструктура (вікові, статеві особливості психіки, темперамент тощо)
- психологічна підструктура (індивідуально-психологічні особливості відчуття, уявлення, увага, память, інтелект, характер, емоції, почуття, воля тощо)
- підструктура соціального досвіду (знання, навички, уміння, звички, норми тощо)
- підструктура спрямованості особистості (потреби, цілі, інтереси, мотиви, прагнення, бажання, цін