Особистість у системі соціальних зв’язків
Информация - Социология
Другие материалы по предмету Социология
соціології особистості є побудова соціальних типів особистості.
Типологія як загальнонауковий принцип пізнання знаходить своє застосування у різних науках. Проте питома вага її, порівняно з іншими методами, збільшується у науках, які мають своїм предметом людину з її соціальним світом.
Будь-яке суспільство зацікавлене у тому, щоб особистості, з яких воно складається найкращим чином сприяли його розвитку. Тому суспільство має потребу в інформації про існуючі та бажані соціальні типи особистості (соціальний тип це деперсоніфікована уявна особистість як відображення сукупності повторювальних якостей індивідів, що належать до певної соціальної спільноти). А метод типологізації може розглядатися як інструмент, що її надає.
Одна з перших обґрунтованих типологій особистості належить соціологам Ф.Знанецькому та В.Томасу. Критерій їхньої типології характер пристосування особистості до соціального оточення. В роботі „Польський селянин в Європі та Америці” (1918-1920) вони виділили такі типи:
- "богемний” пристосовується до ситуаційних умов, не знаходячи твердої опори у собі та пливучи за течією;
- "міщанський” спирається на традицію, не виявляючи соціальної гнучкості і також не знаходячи опори в собі;
- "творчий” спирається на власні сили. Така людина спроможна змінювати моделі поведінки, культуру, спроможна на винаходи та інновації.
Р.Дарендорф, один з найвідоміших сучасних соціологів, представників конфліктного напряму, розробив свою типологію особистостей. Підкреслюючи, що особистість це продукт розвитку культури, соціальних умов, він користується терміном homo sociologicus та виокремлює такі його типи:
- homo faber "людина уміла", "людина, що працює" особистість, яка наділена важливою суспільною функцією; тип, поширений у традиційному суспільстві;
- homo consumer людина-споживач, особистість, сформована масовим суспільством;
- homo universalis людина, яка здатна займатися різними видами діяльності;
- homo soveticus людина, яка залежить від держави.
Представниками неофрейдизму (Д.Рісмен, Е.Фромм) було розроблене поняття соціального характеру і запропонований опис різних типів соціальних характерів в епоху капіталізму.
Значну увагу дослідженню "соціальних характерів" приділяв американський соціолог ХХ ст. Д.Рісмен, небезпідставно вважаючи їх ключем до розуміння соціальної реальності і соціальних процесів. Його типологія допомагає побачити звязок, відповідність між основними типами таких характерів та типами суспільного устрою. Д.Рісмен описав три основних типи соціальних характерів:
- "традиційно-орієнтований”. Особистість, що належить до даного типу, є консервативною, конформною по відношенню до традицій, звичаїв, зразків поведінки, а також до касти, клану, стану.
- "внутрішньо-орієнтований”. Цей тип характерний для періоду розвитку індустріального суспільства. Для такої особистості притаманна соціальна атомізація, що обумовлена послабленням сили традицій, внутрішньо-групової інтеграції, контролю з боку первинних груп, а також відсутність засобів масової інформації. Поведінка людини визначається інтерналізованими, засвоєними у дитинстві принципами, особистість стає цілеспрямованою, підприємницькою, більш відкритою до змін, хоча роль традиційних цінностей та норм ще досить значна.
- "ззовні-орієнтований” тип характерний для суспільства споживання. Поведінка особистості цього типу визначається не традиціями, а системою звязків, бюрократією, модою тощо. Людина даного типу стає космополітом та споживає великий обсяг інформації, в неї відсутнє сильне „Я”. Така особистість має спрощене соціальне сприйняття, примітивну схему бачення проблем, грубий апарат інтерпретації. Наприклад, до спрощених, примітивних схем належать такі часто вживані, як „нові українці”, „демократи”, „комуністи”, „країни Заходу”, „особи кавказької національності”. Особистість є знеособленою, стандартизованою, є обєктом маніпуляції, жертвою відчуження, почуває себе дезорієнтованою, інколи апатичною чи цинічною До позитивних рис такої особистості Д. Рісмен відносить бажання любити інших та бути любимим, відчуття гострого дефіциту теплих міжособистісних стосунків.
Опис Д. Рісменом „ззовні-орієнтованої” особистості є в основних рисах близьким до концепції „одномірної людини” німецько-американського соціолога Г.Маркузе.
Всі типи характерів, описані Д.Рісменом, на його думку в певній мірі існують і в сучасному суспільстві, але питома вага кожного з них залежить від економічних, соціальних і демографічних чинників, ступеня урбанізації тощо.
Досліджуючи „соціальні характери”, німецько-американський вчений Е.Фромм стверджував, що поведінка людини може бути зрозумілою тільки якщо розглядати її через впливи культури, які існують у даний момент історії. Він підкреслював, що соціальні, політичні, економічні, релігійні та антропологічні чинники взаємодіють з унікальними людськими потребами у процесі формування особистості, а структура характеру (тип особистості) повязана з певними соціальними структурами.
За Е.Фроммом, соціальний характер це те спільне у структурі характеру, що властиве більшості індивідів, які входять до однієї і тієї ж самої культури, в той час як індивідуальний характер це те, чим люди, що належать до однієї культури, відрізняються один від одного.
Е.Фромм виокремив пять типів характеру, що домінують у сучасних йому капіталістичних суспіл