Особистість у системі соціальних зв’язків
Информация - Социология
Другие материалы по предмету Социология
ьствах, поділивши їх на дві категорії непродуктивні та продуктивні.
До непродуктивних відносяться:
- рецептивний тип. Це пасивні та залежні особистості. Вони неспроможні діяти без сторонньої допомоги і вважають, що головна мета в житті полягає в тому, щоб їх любили.
- експлуатуючий тип. Особистості такого типу здобувають усе, що їм потрібно або про що вони мріють, силою або винахідливістю. Вони неспроможні до творчості як і рецептивний тип, тому добиваються любові, ідей, емоцій, запозичуючи їх в інших. Характерні риси агресивність, егоцентризм, пихатість та зухвалість.
- накопичуючий тип. Намагаються оволодіти максимальною кількістю матеріальних благ, влади та любові. Це уперті, підозрілі і у той же час лояльні, стримані, передбачливі особистості.
- ринковий тип. Переконані, що будь-яка особистість може бути оцінена як товар, який можна продати, обміняти, отримавши прибуток. Такі люди готові продемонструвати будь-яку особистісну рису, яка б підвищила їхні шанси бути проданими потенційними замовниками. „Ринкова” особистість - це продукт сучасного капіталістичного суспільства, що сформувалася у США та західноєвропейських країнах.
Категорію продуктивних характерів презентує тип ідеального психічного здоровя людини. Це кінцева мета у розвитку людини незалежна, чесна, спокійна, любляча, творча особистість, що робить соціально-корисні вчинки. Цей тип виникає як відповідь на протиріччя, що існують у сучасному суспільстві.
Е.Фромм зазначав, що жоден з наведених типів характеру не існує у чистому вигляді, оскільки продуктивні та непродуктивні риси поєднуються у різних людей у різних пропорціях. Але він був упевненим, що у результаті соціальної реформи продуктивна орієнтація особистості може стати домінуючою у будь-якій культурі.
Відомою в сучасній українській соціології є типологія, запропонована вченим-соціологом Є.Головахою:
- особистість, розчинена у масі (соціальні конформісти)
- особистість, відчужена від суспільства (такий тип переважає у періоди застою)
- перехідний тип (для нього характерна недовіра до влади, потяг до релігії та містифікації, орієнтація на взаємовиключні цінності)
Поняття "соціалізація"
Перетворення біологічного індивіда на соціальну істоту, його входження у життя суспільства відбувається через соціалізацію.
На думку Е.Гідденса, соціалізація це процес, через який безпорадна дитина поступово перетворюється на особистість, яка розуміє і саму себе, і навколишній світ, набуває знань та звичок, притаманних культурі, в якій дитина народилася.
Поняття "соціалізація" почали широко використовувати західні науковці ще у 30-ті роки ХХ ст. у звязку з підвищенням інтересу до вивчення відносин у системі "людина культура", з початком систематичного дослідження протиріч між практикою дитячого виховання і потребами суспільства. До цього поняття стали звертатися у соціальній філософії, соціології, соціальній психології для пояснення поведінки у тих чи інших ситуаціях не тільки дітей, але й дорослих представників різних соціальних груп.
Поняття "соціалізація" є більш широким, ніж поняття "освіта" та "виховання", якщо останні використовуються у вузькому значенні. Освіта передбачає передачу певної суми знань. Виховання у вузькому значенні розуміється як система цілеспрямованих, свідомих дій, метою яких є формування у людини бажаних особистісних якостей та навичок поведінки. В цьому випадку поняття "соціалізація" включає і освіту, і виховання, а також усю сукупність стихійних, ніким не запланованих впливів на особистість. Якщо термін "виховання" розуміється у широкому значенні як вплив на людину всієї системи суспільних звязків з метою засвоєння нею соціального досвіду, - то, як зазначає Г.Андрєєва у підручнику "Соціальна психологія", різниця між вихованням та соціалізацією ліквідується.
В науковій літературі існує багато варіантів визначення соціалізації, але більшість з них тяжіє до розуміння її як процесу, завдяки якому люди засвоюють і навчаються підпорядковувати свою поведінку соціальним нормам. Соціалізація розглядається як процес входження індивіда у світ конкретних соціальних звязків та його інтеграція у різні типи соціальних спільнот через культуру, цінності і норми, на основі яких формуються соціальні риси особистості.
Соціалізація передбачає включення особистості у сферу соціальних відносин в якості субєкта цих відносин. Отже, метою соціалізації може вважатися формування соціально активної особистості, дії та вчинки якої регулюються соціальними нормами та суспільними інтересами.
Отже, соціалізацією називають процес засвоєння людиною певної системи цінностей, норм, знань та вмінь, зразків поведінки, які відповідають її соціальним ролям та роблять повноправним членом суспільства.
Для сучасної соціології характерні суперечливі погляди на феномен соціалізації від визнання до повного заперечення. Наприклад, відомий польський соціолог З.Бауман вважає, що в соціології постмодерна немає місця поняттю "соціалізація", оскільки неможна говорити про цілеспрямоване формування особистості: сучасна людина в значно більшій мірі, ніж її попередники, здатна сама себе створювати, самоконструювати.
Визнаним теоретиком соціалізації в сучасній соціології вважається Т.Парсонс. Його теорія зорієнтована на стале суспільство, в якому кожен індивід усвідомлює свою ?/p>