ОсобистСЦ немайновСЦ права за новим ЦивСЦльним кодексом
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ифСЦкувати на:
1) особистСЦ немайновСЦ права, спрямованСЦ на СЦндивСЦдуалСЦзацСЦю особистосте (право на СЦмя, право на честь, гСЦднСЦсть, дСЦлову репутацСЦю та СЦн.);
2) особистСЦ немайновСЦ права, спрямованСЦ на забезпечення фСЦзичноi недоторканностСЦ особи (життя, свобода, вибСЦр мСЦсця перебування, мСЦсця проживання тощо);
3) особистСЦ немайновСЦ права, спрямованСЦ на недоторканнСЦсть внутрСЦшнього свСЦту особистостСЦ та ii СЦнтересСЦв (особиста та сСЦмейна таСФмниця, невтручання у г.рСЦiватне життя, честь СЦ гСЦднСЦсть).
- ОсобистСЦ немайновСЦ права, що забезпечують природне СЦснування фСЦзичноi особи
До особистих немайнових прав, що забезпечують природне СЦснування фСЦзичноi особи, вСЦдповСЦдно до глави 21 ЦК Украiни, слСЦд вСЦдносити:
- Право на життя;
- Право на здоров`я;
- Право на безпечне довкСЦлля;
- Право на свободу та особисту недоторканСЦсть;
- Право на сСЦм`ю, опСЦку, пСЦклування та патронатне виховання.
Головним, фундаментальним правом людини СФ право на життя. РЖснування цього права обумовлено самим СЦснуванням людини, воно СФ найбСЦльш природним.
НевСЦдСФмне право на життя кожноi людини проголошено на мСЦжнародному рСЦвнСЦ. Вперше мСЦжнародно-правова регламентацСЦя права на життя була дана у ЗагальнСЦй декларацСЦi прав людини 1948 р. Стаття 3 ДекларацСЦi проголошуСФ, що кожна людина маСФ право на життя, свободу та особисту недоторканнСЦсть, однак не мСЦстить тлумачення цього права. РДвропейська конвенцСЦя про захист прав людини СЦ основних свобод 1950 р. у ст. 2 закрСЦплюСФ положення про те, що право кожноi особи на життя не тСЦльки проголошуСФться, а й охороняСФться законом. МСЦжнародний пакт про громадянськСЦ СЦ полСЦтичнСЦ права 1966 р. в ст. 6 встановлюСФ, що право на життя СФ невСЦдСФмним правом будь-якоi людини, яке охороняСФться законом. НСЦхто не може бути свавСЦльно позбавлений життя. Стаття 27 КонституцСЦi Украiни проголошуСФ: "Кожна людина маСФ невСЦдСФмне право на життя. Обовязок держави захищати життя людини." ЦК Украiни у ст. 281 "Право на життя" закрСЦплюСФ невСЦдСФмне право на життя кожноi фСЦзичноi особи. ВСЦдповСЦдно до ч. 2 цСЦСФi статтСЦ особа не може бути позбавлена життя СЦ маСФ право його захищати вСЦд протиправних посягань будь-якими засобами, не забороненими законом.
Складним СЦ дискусСЦйним завжди було саме поняття життя. Можна сказати, що життя це фСЦзичне, духовне та соцСЦальне функцСЦонування людини як комплексного бСЦосоцСЦального органСЦзму. Життя СФ триваючим процесом, а тому важливе значення маСФ визначення моменту появи життя СЦ моменту його припинення. Для права цСЦ проблеми повязанСЦ СЦз визначенням юридичне значимих фактСЦв та iх правовими наслСЦдками.
Характерною особливСЦстю права на життя СФ те, що його виникнення чи припинення у бСЦльшостСЦ випадкСЦв не залежить вСЦд волСЦ управомоченоi особи.
Народження та смерть людини особливий рСЦзновид юридичних фактСЦв, що належать до подСЦй. ПСЦд юридичним фактом народження розумСЦСФться початок самостСЦйного дихання дитини.
Частина 6 ст. 281 ЦК Украiни придСЦляСФ увагу питанням штучного переривання вагСЦтностСЦ. Перспективне законодавство визнаСФ субСФктом права лише ту дитину, яка народилася живою, а до народження дитина СФ лише можливим майбутнСЦм субСФктом права.
Початок СЦ кСЦнець життя людини являють собою юридичний факт подСЦю, з якою повязанСЦ виникнення, змСЦна, припинення правовСЦдносин.
Щодо смертСЦ, то розрСЦзняють смерть клСЦнСЦчну та бСЦологСЦчну. КлСЦнСЦчна смерть передбачаСФ можливСЦсть вСЦдновлення життСФдСЦяльностСЦ, але в суворо обмежений перСЦод.
У станСЦ клСЦнСЦчноi смертСЦ громадянин СФ субСФктом права. Це означаСФ, що медичнСЦ працСЦвники зобовязанСЦ надавати йому допомогу. Моментом смертСЦ, таким чином, СФ незворотне припинення дСЦяльностСЦ мозку, яке визначаСФться медиками за спецСЦально розробленими ознаками.
Людина може передчасно припинити своСФ життя шляхом самогубства.
У нинСЦшнСЦй час юристСЦв, медикСЦв СЦ усе суспСЦльство хвилюСФ проблема евтаназСЦi. ТермСЦн "евтаназСЦя" у перекладСЦ з грецькоi означаСФ "легка, щаслива смерть". Так звана ЦюрСЦхська декларацСЦя, прийнята на мСЦжнародному симпозСЦумСЦ СвСЦтовоi федерацСЦi "Право померти" вСЦд 14 жовтня 1998 р. мСЦстить таке визначення евтаназСЦi: "дСЦСФздатнСЦ дорослСЦ особи, якСЦ переносять жорстокСЦ та нестерпнСЦ страждання, мають право на отримання медичноi допомоги з метою покСЦнчити з життям, якщо це iхня постСЦйна, добровСЦльна СЦ усвСЦдомлена вимога".
ЦК Украiни у ч. 4 ст. 281 закрСЦплюСФ положення, яке забороняСФ задовольнити прохання фСЦзичноi особи про припинення ii життя. МожливСЦсть дослСЦдСЦв визнаСФться ч. З ст. 281 ЦК Украiни та Основами законодавства Украiни про охорону здоровя вСЦд 19 листопада 1992 р. (ст. 45). За ЦК Украiни, медичнСЦ, науковСЦ та СЦншСЦ дослСЦди можуть провадитися лише щодо повнолСЦтньоi дСЦСФздатноi фСЦзичноi особи за ii вСЦльною згодою. ВСЦдповСЦдно до ст. 28 КонституцСЦi Украiни, жодна людина без ii згоди неможе бути пСЦддана медичним, науковим чи СЦншим дослСЦдам.
Серед особистих немайнових прав, що забезпечують природне СЦснування фСЦзичноi особи, ЦК Украiни називаСФ право кожноi фСЦзичноi особи на охорону здоровя (ст. 283).
ВСЦдповСЦдно до ст. 49 КонституцСЦi Украiни кожен маСФ право на охорону здоровя, медичну допомогу та медичне страхування. МСЦжнародний пакт про економСЦчнСЦ, соцСЦальнСЦ СЦ культурнСЦ права у ч. 1 ст. 12 визнаСФ право кожноi людини на найвищий досяжний рСЦвень фСЦзичного та психСЦчного здоровя, а згСЦдно зСЦ Статутом ВсесвСЦтньоi органСЦзацСЦi охорони здоровя, який був прийнятий МСЦжнародною конференцСЦ?/p>