Основнi положення про приватизацiю земель
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
>
За домовленiстю сторiн у договорi мiни земельноi дiлянки можуть передбачатися й iншi умови, якi будуть iстотними для цього договору.
2.2 Укладення договору мiни земельноi дiлянки
Укладання договорiв мiни земельних дiлянок здiйснюiться вiдповiдно до положень ЦКУ з урахуванням вимог, визначених ст. 132 ЗКУ.
Згiдно iз ст. 715 ЦКУ за договором мiни кожна iз сторiн зобовязуiться передати другiй сторонi у власнiсть один товар в обмiн на iнший товар. Предметом договору мiни можуть бути земельнi дiлянки, якi належать громадянам на правi власностi, мають установленi межi та певне мiiе розташування.
Договори мiни земельних дiлянок повиннi укладатися в письмовiй формi i посвiдчуватися нотарiально. Слiд зазначити, що до договорiв мiни застосовуються загальнi положення про купiвлю-продаж, положення про договiр поставки, договiр контрактацii або iншi договори, елементи яких мiстяться в договорi мiни, якщо це не суперечить сутi зобовязання.
Договори мiни земельними дiлянками, якi укладено з порушенням встановленого законом порядку обмiну, визнаються недiйсними за рiшенням суду.
За укладення правочинiв з порушенням земельного законодавства громадяни та юридичнi особи несуть цивiльну, адмiнiстративну або кримiнальну вiдповiдальнiсть вiдповiдно до законодавства.
2.3 Дарування земельноi дiлянки
Договiр дарування земельноi дiлянки це цивiльно-правова угода, згiдно з якою одна сторона (дарувальник) передаi або зобовязуiться передати в майбутньому iншiй сторонi (обдаровуваному) безоплатно земельну дiлянку у власнiсть.
Договiр дарування опосередковуi безоплатну передачу земельноi дiлянки вiд дарувальника до обдаровуваного, що означаi вiдсутнiсть зустрiчного еквiваленту у виглядi майна або грошових коштiв. РЖншими словами, основна сутнiсть такого договору полягаi у його безоплатному характерi.
Слiд зазначити, що у разi встановлення договором дарування земельноi дiлянки обовязку обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дiю майнового або немайнового характеру, то такий договiр не i договором дарування (ст. 717 ЦКУ).
Чинне цивiльне законодавство передбачаi особливий порядок дарування нерухомих речей. Оскiльки земельнi дiлянки належать до нерухомих речей, то такий порядок поширюiться й на безоплатне вiдчуження земельних дiлянок.
Особливий порядок дарування земельноi дiлянки полягаi у тому, що такий правочин за участi фiзичних осiб, тобто громадян, укладаiться в письмовiй формi i посвiдчуiться нотарiально.
Вiдповiдно до ч. 1 ст. 725 ЦКУ договором дарування може бути встановлений обовязок обдаровуваного вчинити певну дiю майнового характеру на користь третьоi особи або утриматися вiд ii вчинення. Це означаi, що до обдаровуваного разом з дарунком (земельною дiлянкою) можуть перейти певнi обовязки, встановленi договором дарування. Сутнiсть виконання обовязку обдаровуваного полягаi у виникненнi, змiнi або припиненнi вiдповiдних правових наслiдкiв майнового характеру для третьоi особи.
Право власностi обдаровуваного на дарунок виникаi з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документiв, що посвiдчують право власностi на дарунок, тобто державного акту на право власностi на земельну дiлянку, вважаiться прийняттям дарунка (ч. 1, 4 ст. 722 ЦКУ).
Вiдповiдно до ч. 2 ст. 724 ЦКУ обдаровуваний маi право у будь-який час до прийняття дарунка на пiдставi договору дарування з обовязком передати дарунок у майбутньому вiдмовитися вiд нього. Це обумовлено тiiю обставиною, що обдаровуваний за договором дарування не маi обовязку прийняти дарунок, а отже, вiн може в будь-який час вiдмовитися вiд дарунка. При цьому причини вiдмови не мають жодного правового значення.
2.4 Спадкування земельноi частки (паю) або земельноi дiлянки
Спадкування це перехiд прав та обовязкiв (спадщини) вiд фiзичноi особи, яка померла (спадкодавця), до iнших осiб (спадкоiмцiв).
Чинний ЦКУ передбачаi, що спадкування здiйснюiться за заповiтом або за законом (ст. 1216,1217 ЦКУ).
Заповiт це особисте розпорядження фiзичноi особи (громадянина) своiм майном (у т. ч. й земельною дiлянкою) на випадок смертi, зроблене у встановлених законом порядку i формi. Значення заповiту полягаi у тому, що ним визначаiться порядок переходу пiсля смертi заповiдача усього майна чи його частки, майнових прав та обовязкiв до певних осiб.
Право на заповiт маi фiзична особа з повною цивiльною дiiздатнiстю. Пiд цивiльною дiiздатнiстю фiзичноi особи необхiдно розумiти ii здатнiсть своiми дiями набувати для себе цивiльних прав i самостiйно iх здiйснювати, а також здатнiсть своiми дiями створювати для себе цивiльнi обовязки, самостiйно iх виконувати та нести вiдповiдальнiсть у разi iх невиконання (ст. ЗО, 1233,1234 ЦКУ).
Передачу земельноi дiлянки в спадщину можна здiйснити шляхом складення заповiту. Заповiт маi бути укладений у письмовiй формi iз зазначенням мiiя i часу його укладення, пiдписаний особисто заповiдачем i посвiдчений нотарiусом. Разом з тим, у певних випадках Цивiльний кодекс дозволяi посвiдчувати заповiти громадян iншими посадовими особами (ст. 1247 ЦКУ).
Секретним i заповiт, який посвiдчуiться нотарiусом без ознайомлення з його змiстом. Особа, яка склала секретний заповiт, подаi його нотарiусу в заклеiному конвертi, на якому маi бути пiдпис заповiдача.
Нотарiус ставить на конвертi свiй посвiдчувальний напис, скрiплюi печаткою i в присутностi