Основи філософії
Методическое пособие - Философия
Другие методички по предмету Философия
роніком Родоським по відношенню до останнього розділу "Нового Органона" Аристотеля, який самим автором не був ніяк названий, і містив, переважно, загально філософські міркування; з того часу застосовувався як синонім філософії, доки Г.В.Ф. Гегель не надав йому іншого змісту: протилежного діалектиці.
Принцип основна ідея, що пронизує наскрізь ту, чи іншу концепцію або ж життєву позицію.
Революція якісна зміна, різкий, стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого.
Розвиток особливий тип змін, перехід предмета, явища, процесу від одного стану до іншого, який не зводиться до попередніх.
Стрибок перехід кількісних змін у якісні або перехід із одного якісного стану в інший.
Суперечність єдність і боротьба протилежностей.
Питання та завдання для самоконтролю.
1. В яких двох значеннях застосовується термін діалектика?
- Які історичні форми діалектики як теорії розвитку вам відомі?
- В чому саме полягає протилежність двох способів мислення: метафізичного й діалектичного (за Г.В.Ф. Гегелем)?
- Що виражає собою закон взаємного переходу кількісних і якісних змін? Яким чином він звязаний із законом єдності й боротьби протилежностей?
- Що таке "заперечення заперечення"? Чим є закон заперечення заперечення по відношенню до закону єдності й боротьби протилежностей?
- Чи підміняють собою закони діалектики окремо-наукові закони? Якщо так, то чому? Якщо ні, то чому?
- Чому Геракліт той, хто дві з половиною тисячі років тому впритул наблизився до розкриття законів діалектики, так і не спромігся цього зробити? Що саме йому завадило зробити це?
- На прикладі: "Іван є людина" покажіть звязок категорій "одиничне", "особливе", "загальне".
Література
Основна:
Введение в философию/ под ред. Фролова И.Т. 2-е изд . М.: Республика, 2003. С. 95-184.
Введение в философию: Учебник для вузов. В 2-х ч./ Фролов И.Т., Араб-Оглы Э.А., Арефьева Г.С. и др. М.: Политиздат, 1989. Ч.2. С.95-184.
Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс: Учебник для вузов. М.: Логос, 2002. С. 193-225.
Кант И. Критика чистого разума. Соч. в 6-ти т. М.: Академиздат, 1964. Т.3. С.11-19, 31-68.
Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник / за ред Бичка І.В., Осічнюка Ю.В., Табачковського В.Т. та інш. К.: Либідь, 1991. С.226-256.
Філософія: Навчальний посібник / за ред Надольного І.Ф. К.: Вища школа, 2000. С.222-260.
Філософія: Підручник / за ред Заїченка Г.А. К.: Вища школа, 1995. С.205-247.
Філософія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. К.: Академія, 2001. С. 130-135; 137-145.
Додаткова:
Алексеев П.В., Панин А.В. Философия. Учебник М.: Проспект, 2000 . С.451-584.
Дротянко Л.Г. Феномен фундаментального і прикладного знання (Постнекласичне дослідження). К.: Вид-во Європ. ун-ту фінансів, інформ.систем, менеджм. і бізнесу, 2000. 225-264.
Зарубіжна філософія ХХ ст . К.: Довіра, 1993. С. 221 224.
Ильенков Э.В. Диалектическая логика. М.: Политиздат, 1984. С. 55-78.
Ильенков Э.В. Философия и культура. М.: Политиздат, 1991. С. 43-100; 115-152.
Канке В.А. Философия. Учебник . М.: Логос, 2002. С.162-167.
Шаповалов В.Ф. Основы философии. От классики к современности, изд. 2-е, доп.: Учебное пособие для вузов. М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. С. 414-456.
Першоджерела
Антология мировой философии. В 4-х томах, 5-ти кн. М.: Мысль, 1969 1972. Т.3. С. 89 394.
Гегель Г.В.Ф. Кто мыслит абстрактно? // Гегель Г.В.Ф. Работы разных лет. В 2-х томах. Т.1 М.: Мысль, 1970 С. 387 394.
Мир философии: Книга для чтения. В 2-х частях / Cоставитель Гуревич П.С., Столяров В.И М.: Политиздат, 1991 Т.1 С. 296 297; 387 394.
Питання, яке здавна ставилося й тепер
постійно ставиться
і завдає труднощі, - питання про те, що таке суще
Аристотель
10. Філософське вчення про буття
Метою теми є вивчення студентами однієї з фундаментальних складових філософського знання онтології, яка дозволяє зрозуміти сутність світу як складної самоорганізованої системи в єдності її структурних елементів; виявити засадні принципи, форми та спосіб його існування; розкрити причини багатоманітності й багатомірності речей і явищ світу. Реалізувати зазначену мету можна через засвоєння основних категорій онтології: буття, матерія, субстанція, рух, простір, час, соціальний простір, соціальний час.
Розкриття змісту теми ґрунтується на розгляді наступних питань:
- "Буття" як філософська категорія. Єдність і структурність буття.
- Категорія "матерія" у філософії. Сучасна наука про будову матерії.
- Рух, простір і час атрибути матерії. Соціальний простір та соціальний час як форми буття людей у культурі.
"Буття" як філософська категорія. Єдність і структурність буття
Розглядаючи перше питання теми, студенти повинні усвідомити: все, що оточує людину, й сама вона існують у нерозривній єдності, яка характеризується категорією "світ". З раннього дитинства люди мають справу з його конкретними проявами: природними предметами і явищами, суспільними подіями, окремими речами й людьми. Вони усвідомлюють, що ці речі, люди, явища, події існують тут і тепер, або були раніше, або будуть у майбутньому. Таке усвідомлення зафіксоване мовою у слові бути (було, є, буде). Але що означає бути? Чи можна ототожнити слова бути й існувати?
Щоб відповісти на ці питання, варто звернутися до конкретного прикладу:
липа є дерево
Слово є тут виконує дві функції: 1) воно вказує на існування конкретного предмета липи; 2) воно вказує на звязок д?/p>