Основи електрографii
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?зових волокнах шлункiвв, що i причиною iхньоi систоли. Звичайно максимальне значення рiзницi потенцiалiв, що вiдповiдаi зубцю R у другому вiдведеннi, складаi величину порядку 1 мв. Зубець Т спостерiгаiться пiд час дiастоли (розслаблення мiокарда) i вiдбиваi процеси реполяризацii (вiдновлення колишнiх потенцiалiв) мембран клiток мiокарда. Цi процеси, головним чином, звязанi з iонними струмами, що протiкають через мембрани мязових волокон при роботi в цих волокнах натрiй-калiiвого насоса.
Вимiр рiзницi потенцiалiв у стандартних вiдведеннях дозволяi фiксувати змiни згодом не самого вектора , а тiльки його проекцii на площину трикутника вiдведень. Для того, щоб зареiструвати складову вектора , перпендикулярну площини трикутника стандартних вiдведень, необхiднi додатковi електроди, розташовуванi поза цiiю площиною. Цi розумiння i бiофiзичним обТСрунтуванням використання грудних вiдведень (див. рис. 7), що у дiагностичнiй практицi служать для уточнення характеру порушень роботи серця.
Рис.7. Груднi вiдведення для зняття електрокардiограми.
З реiстрацiiю змiн потенцiалiв, обумовлених роботою серця, звязана i така дiагностична методика, як вектор-кардiографiя.
5. ВЕКТОРНА ЕЛЕКТРОКАРДРЖОГРАФРЖЯ
Векторна електрокардiографiя полягаi у вимiрi вектора дипольного моменту еквiвалентного диполя серця протягом кардiоцикла. Цей вектор називають електричним вектором серця чи просто вектором серця. За даними вимiрiв на поверхнi тiла максимальне значення модуля вектора серця складаi близько 2 10-5 А м.
У векторнiй електрокардiографii реiструють два види кривих, що характеризують вектор дипольного моменту еквiвалентного диполя серця: (1) просторова векторна електрокардiограма (ВЕКГ), що представляi собою траiкторiю кiнця вектора Do у тривимiрному просторi протягом кардiоцикла; (2) плоскi векторнi електрокардiограми (петлi) кривi, описуванi протягом кардiоцикла кiнцем проекцii вектора дипольного моменту еквiвалентного диполя на яку-небудь площину (рис.8). На практицi мають справу в основному з плоскими ВЕКГ.
Рис. 8. Плоскi ВЕКГ здоровоi людини (1-4) i при передньому iнфарктi мiокарда (5).
1, 3-проекцii на фронтальну i лiву сагитальну площину;
2, 4, 5 - проекцii на горизонтальну площину;
1-3 - той самий обстежуваний;
4 -iнший обстежуваний;
Dr Dy, Dz - проекцii вектора серця (ВР) на координатнi осi в одиницях 10-6А м (1-4) чи у вiдносних одиницях (5);
Dzx проекцiя ВР на площину zx.
ПС i ЛС- права i лiва сторона обстежуваного. Кривi стрiлки показують напрямок перемiщення кiнця проекцii ВР у перiоди QRS-комплексу чи Т - хвилi.
Для дослiдження ВЕКГ людини розроблено кiлька систем вiдведень потенцiалiв, що вiдрiзняються по числу i розташуванню електродiв, що вiдводяться, на поверхнi тiла, вибору площин для одержання плоских ВЭКГ. Плоскi ВЭКГ найчастiше аналiзують у декартовой системi координат з початком, розташованим у геометричному центрi шлункiв серця чи в центрi середнього горизонтального (трансверсального) перетину грудноi клiтки. Напрямок осей щодо тiла випробуваного: х праворуч лiворуч; у зверху вниз; z попереду назад. Плоскi ВЕКГ одержують у проекцiях на горизонтальну, фронтальну i сагитальну площини. Приклад плоских ВЕКГ здоровоi людини приведений на рис. (петлi Р хвилi не зображенi). Хоча вид петель ВЕКГ трохи мiняiться вiд iндивiдуума до iндивiдуума, iхня загальна форма при цьому зберiгаiться (порiвн. кривi 2 i 4). При багатьох хворобах серця форма плоских ВЕКГ рiзко транiормуiться, i це використовуiться в дiагностичних цiлях. Наприклад, у QRS-петлi ВЕКГ у проекцii на горизонтальну площину вiдсутня нижня частина при iнфарктi передньоi дiлянки межшлунковоi перегородки i сумiжноi передньоi стiнки лiвого шлунка (рис.8, графiк 5).
При вектор-кардiографii чотири електроди розмiщають поблизу областi серця в двох взаiмно перпендикулярних площинах. Региструiмi рiзницi потенцiалiв вiд протилежно розташованих електродiв подаються на пластини електроннопроменевоi трубки, що вiдхиляють вертикально i горизонтально (наприклад, оiилографа). При цьому на екранi можна спостерiгати перемiщення кiнця вектора , що утворить три петлi.
Аналiз i iнтерпретацiя електрокардiограм i векторiв-кардiограм у клiнiцi базуiться, в основному, на накопиченому кардiологами практичному досвiдi. Кожна кардiограма порiвнюiться зi стандартними вiдомими кривими, вiдповiднiсть яких тим чи iншим вiдхиленням вiд норми твердо встановлено на практицi. Легко iдентифiкуються по ЕКГ аритмii, багато форм порушення збудливостi серця. По виду ЕКГ можна установити наявнiсть iнфаркту мiокарда i навiть його локалiзацiю. Важливу iнформацiю можна одержати i про iнших патологiях серця. В даний час у клiнiчну практику усе ширше впроваджуються автоматизованi системи реiстрацii й аналiзу електрокардiограм, методи внутрiпорожнинноi електрокардiографii, програмувальноi електричноi стимуляцii серця, тривалого мониторировання ЕКГ по Холтеру, багатополюсне ЕКГ (чи картировання серця), проведення електрокардiографii в сполученнi з рiзноманiтними навантажувальними тестами i т.п.
З появою компютерiв, що володiють великими обчислювальними можливостями i мають порiвняно низьку вартiсть, у медицинi зявилися компютернi системи, у яких широко застосовуiться складна математична обробка результатiв електрографiчних вимiрiв. Це, у першу чергу, вiдноситься до мето?/p>