Основи електрографii
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
ься з дипольних потенцiалiв елементарних диполiв. Оскiльки в кожен момент кардiоцикла збуджуiться порiвняно невелика дiлянка мiокарда, вiдстанi вiд усiх диполiв до крапки вимiру потенцiалу приблизно рiвнi один одному. Тому суму дипольних моментiв всiх елементарних диполiв можна розглядати як iдиний струмовий диполь. Цей диполь називають еквiвалентним диполем серця. Таким чином, потенцiал зовнiшнього електричного поля серця можна представити у видi дипольного потенцiалу одного еквiвалентного диполя.
Теорiя ускладнюiться тим, що серце функцiонуi в середовищi, обмеженим поверхнею органiзму. Врахувати вплив цiii границi через ii геометричну складнiсть важко. Часто поверхня органiзму розглядаiться як поверхня простого геометричного тiла, наприклад, кулi, у центрi якого розташовують негативний полюс еквiвалентного диполя серця. Обмеження середовища iеричною поверхнею приводить до збiльшення дипольного потенцiалу, але характер його залежностi вiд вiдстанi зберiгаiться колишнiм. Якщо крапка реiстрацii знаходиться на великiй вiдстанi вiд поверхнi, то форма обмежуючоi поверхнi мало позначаiться на величинi дипольного потенцiалу.
Модель, у якiй електрична активнiсть мiокарда замiняiться дiiю одного еквiвалентного крапкового диполя називають дипольним еквiвалентним електричним генератором серця. Розрахувати теоретично абсолютне значення потенцiалу серця не представляiться можливим, оскiльки в данiй моделi конкретна природа диполя, а, отже, i величина дипольного моменту Do невiдомi. Справедливiсть моделi пiдтверджуiться тим, що вимiрюванi на поверхнi тiла потенцiали у фiксований момент кардiоцикла виявляються приблизно рiвними розрахунковим.
Рис 2. Схема до висновку формули для розрахунку дипольних моментiв елементарних обсягiв мiокарда.
4. БАГАТОДИПОЛЬНРЖ ЕКВРЖВАЛЕНТНРЖ ЕЛЕКТРИЧНРЖ ГЕНЕРАТОРИ СЕРЦЯ РЖ ГЕНЕЗ ЕКГ
До дiйсного часу розробленi моделi електричноi активностi серця з метою розрахунку ЕКГ людини з облiком морфологiчних, цитологiчних i фiзiологiчних параметрiв мiокарда [Баум О. В., Дубровин Е. РЖ., 1973; Мiллер, Гезелоувитц, 1978]. Такi моделi описують електричнi властивостi серця сукупнiстю великого числа токових диполiв i тому називаються багатодипольними еквiвалентними електричними генераторами. При дослiдженнi цих моделей виходять з того, що, у кiнцевому рахунку, джерелами струму в мiокардi i мембрани збудливих клiток серцевого мяза.
Модель Мiллера i Гезелоувитца, на якiй вони проаналiзували генез шлункових компонентiв ЕКГ, ТСрунтуiться на двох головних положеннях.
- У вiдношеннi генеза ЕКГ серце це система струмових електричних диполiв; навколишнi провiдне середовище серця вважаiться однорiдним.
- Мiокард це електричний синцитiй, у якому струм може протiкати з клiтки в клiтку через клiтиннi контакти з високою провiднiстю i тим самим створювати електричнi диполi.
Синцитiй (гр. syn разом + kytos- клiтка) тип будiвлi тканини тварин i рослин, при якому клiтиннi розмежування неповнi i вiдособленi дiлянки протоплазми з ядрами звязанi мiж собою цитоплазматичними перемичками.
Дипольний момент D токового диполя, що виникаi в данiй дiлянцi мiокарда, можна знайти приблизно з характеристик електричного поля усерединi клiток синцитiю. Видiлимо в мiокардi обсяг у видi прямокутного паралелепiпеда, ребра якого рiвнобiжнi координатним осям вiдстанi х, у, z (рис.2). Позитивнi напрямки осей системи координат, що визначають просторове положення D, виберемо однаковими з позитивними напрямками осей х, у ,z. Центр вектора D знаходиться в геометричному центрi Е обраного обсягу. Любий вектор у тривимiрному просторi це сума своiх геометричних проекцiй (Dx, Dy, Dz ) на координатнi осi (у даному випадку на осi, що проходять через центри протилежних граней).
Вектор даноi проекцii можна вважати вектором дипольного моменту струмового диполя, розташованого паралельно вiдповiднiй осi вiдстанi. Полюса такого диполя гранi обсягу, перпендикулярнi осi вiдстанi.
Процедура моделювання включала наступнi етапи. Спочатку шлунки рiвномiрно розбивали на елементарнi обсяги. Потiм розраховували дипольний момент кожного елементарного обсягу. Цей розрахунок вироблявся для послiдовних моментiв часу через iнтервали 10 мс, виходячи з експериментальних даних про форму потенцiалу дii мязових клiток шлункiв i про поширення порушення по мiокарду. B результатi електрична активнiсть шлункiв була представлена у видi сукупностi близько 4000 токових диполiв з моментами, що змiнюються в часi в ходi кардiоцикла.
Оскiльки розрахунок зовнiшнього сумарного поля такого числа диполiв трудомiсткий i складний, елементарнi обсяги при подальших розрахунках поiднували в 23 бiльш великих блоках. Для кожного блоку визначали дипольний момент як суму моментiв складових елементарних обсягiв; такий сумарний дипольний момент помiщали в центрi блоку.
Нарештi, для зазначених 23 диполiв з анатомiчних даних знаходили вiдстанi до крапок вiдведення ЕКГ на поверхнi тiла. Розглядалася поверхня тiла вiд шиi до пояса. Цю поверхню представляли у видi 1426 трикутних елементарних дiлянок непровiдного середовища, щоб врахувати вплив обмеження на дипольнi потенцiали. Рiзниця потенцiалiв мiж даними дiлянками поверхнi тiла розраховували як результат додавання зовнiшнiх полiв диполiв за допомогою ЕОМ.
Аналiзувалися еквiпотенцiальнi лiнii (лiнii з однаковим потенцiалом) на поверхнi тiла в рiзн?/p>