Основи електрографii
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
? моменти кардiоцикла i електрограми шлункiв для ряду вiдведень; крапки реiстрацii потенцiалiв зазначенi на рис.3. Крапки R, L i F, еквiвалентнi крапкам вiдведення по Ейтнховену (права рука, лiва рука i лiва нога) у практичнiй електрокардiографii, розташовувалися на торсi. Розташування iнших крапок вiдведення було звичайним, як прийнято в електрокардiографii. Були розрахованi електрограми шлункiв для 12 стандартних вiдведень, що зображенi на рис. 3.
а б
Рис. 3. Схема розташування крапок на поверхнi тiла людини, для яких розраховувалися потенцiали зовнiшнього полiв шлункiв у моделi багатодипольного генератора серця.
Пунктирна лiнiя частина контуру серця. Ключ До замикаiться при вимiрi ЕКГ у вiдведеннi V4; а, б вид попереду i збоку (вiдповiдно).
Рис. 4. Приклад ЕКГ здоровоi людини (1) [Шакин В. В., 1981] i розрахунковi електрограми шлункiв серця людини (2) [Мiллер, Гезелоувитц, 1978] при декiлькох вiдведеннях.
U рiзниця потенцiалiв у вiдносних одиницях; t час.
Виявилося, що розрахованi електрограми шлункiв (рис. 4), а також еквiпотенцiальнi лiнii на поверхнi тiла близькi до тих же параметрiв зовнiсердечного поля, безпосередньо вимiрюваного на поверхнi тiла. Таким чином, у теорii багатодипольного еквiвалентного електричного генератора серця вдаiться розраховувати власне електрокардiограми i пояснити механiзм iх генеза на рiвнi електричноi активностi клiток мiокарда.
На основi описаноi моделi були розрахованi електрограми шлункiв, що мiстить вогнища iшемiчноi поразки. Було показано, що вiдомi з експериментiв електрокардiографiчнi ознаки iнфаркту мiокарда й iнших iшемiчних поразок добре вiдтворюються на моделi. При цьому зясувалося, що змiни електрограми, що спостерiгаються при iнфарктi шлункiв можуть вiдбуватися в результатi зниження потенцiалу спокою мязових клiток, збiльшення часу деполяризацii при генерацii потенцiалiв дii, зменшення амплiтуди i тривалостi потенцiалiв дii i деяких iнших зрушень в електричнiй активностi клiток.
При роботi серця через мембрани клiток мiокарда протiкають iоннi струми, звязанi з генерацiiю потенцiалiв дii. Цi струми утворять складну, але скомпенсовану токову систему. Тому, якщо вимiрювати потенцiали полiв цiii системи струмiв у крапках, вилучених вiд серця на вiдстанi, значно переважаючих розмiри серця, то можна вважати, що це поле створюiться деяким струмовим диполем. РЖншими словами, у зазначеному випадку серце можна вважати токовим диполем.
В основi бiофiзичноi iнтерпретацii лежить модель, запропонована Ейнтховеном - творцем електрокардiографii. Основними постулатами моделi Ейнтховена i:
1) Серце це токовий диполь. Збуджена область мiокарда заряджена негативно стосовно не збудженоi областi. Такий розподiл заряду еквiвалентно дипольнiй системi зарядiв, що, як було показано, можна розглядати як струмовий диполь i характеризувати моментом токового диполя (D), що часто називають iнтегральним електричним вектором серця.
2) Диполь знаходиться в однорiдному iзотропному провiдному середовищi, що з достатньою точнiстю вiдноситься до тканин органiзму. Протягом серцевого циклу вектор дипольного токового моменту серця D мiняiться по величинi i напрямку. Його початок прийнятий вважати нерухомим; вiн знаходиться в синатриальному синусному вузлi серця, а кiнець описуi складну просторову криву, проекцiя якоi на фронтальну площину утворить за час серцевого циклу три петлi.
Ейнтховен запропонував вимiрювати змiни потенцiалiв поля, звязаного з роботою серця, у наступних трьох крапках: кисть правоi руки, кисть лiвоi руки, лiва стопа (крапки А, В и С на рис.5 вiдповiдно). Таке розташування крапок реiстрацii потенцiалiв звязано з найпростiшою моделлю електричноi активностi серця, що розглядаi серце як струмовий диполь, розташований у центрi правильного трикутника, вершинами якого i крапки А, В и С. Цей трикутник називаiться трикутником стандартних вiдведень. Региструiмi рiзницi потенцiалiв мiж крапками А и В, А и С, а також В и С (Uав, Uас i UBC вiдповiдно) називаються рiзностями потенцiалiв у першому, другому i третьому стандартних вiдведеннях вiдповiдно.
Рис. 5. Схема вiдведень Ейнтховена.
У моделi Ейнтховена цi рiзницi потенцiалiв пропорцiйнi величинам проекцiй вектора дипольного моменту ( ), що моделюють серце, на вiдповiднi сторони трикутника вiдведень, тобто UAB : UBC : UAC = DAB : DBC : DAC .
Внаслiдок електричних процесiв, звязаних з роботою серця, у кожнiм зi стандартних вiдведень реiструiться досить складна залежнiсть рiзницi потенцiалiв вiд часу, що називаiться електрокардiограмою.
Звичайно найбiльш сильним i сигнал, що региструiться у другому стандартному вiдведеннi. Нормальна електрокардiограма, отримана в другому вiдведеннi, маi вид, показаний на рис.6.
Рис.6. Нормальна електрокардiограма.
Як видно з цього Рисунка, на кардiограмi можна видiлити типовi пiки (зубцi), що прийнято позначати буквами Р, Q, R, S, Т. З трьох петель, описуваних кiнцем вектора серця протягом серцевого циклу, з першою петлею звязують зубець Р, iз другою - систему зубцiв QRS, а з третьою - зубець Т.
Зубець Р звязаний з електричними процесами, що викликають систолу (скорочення) передсердь, тобто вiн вiдбиваi проходження хвилi потенцiалу дii по мязових волокнах передсердь. Система зубцiв QRS обумовлена протiканням iонних струмiв при генерацii потенцiалiв дii в м?/p>