Організація товарообмінних операцій на прикладі ДП ДАК "Хліб України" Крижопільський елеватор
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
?і акредитиви, що відкривались господарством, були, як правило, відзивними тобто такими, що могли бути відізвані банком-емітентом без попереднього узгодження із бенефіціаром.
Для відкриття акредитиву підприємство подає в обслуговуючий банк заяву встановленої форми. Після цього підприємство депонує кошти на окремому рахунку, для чого складається наступний бухгалтерський запис
Застосовуючи акредитивну форму розрахунків важливо дослідити схему документообігу. Рух документів при акредитивній формі розрахунків зображено нами на схемі (рис. 3.1).
Приведена схема розрахунків дає змогу оперативно їх здійснювати.
Строк дії акредитиву встановлюється в межах 15 днів з моменту його відкриття. Але при потребі акредитив може бути подовженим ще на 10 днів при зміні умов поставки.
Бенефіціар3Заявник акредитиву(постачальник)2(платник)64
18Виконуючий банк (банк постачальника)
Банк - емітент (банк платника)
5
7
Рис.3.1. Схема документообігу при акредитивній формі розрахунку ДП ДАК "Хліб України " Крижопільський елеватор "
1- подача заяви для відкриття акредитиву, депонування коштів під акредитив; 2- повідомлення на банк бенефіціара про виставлення акредитиву та його умови, перерахування коштів під покриття акредитиву; 3 - відвантаження продукції, виконання робіт чи надання послуг; 4- передача необхідних документів, передбачених умовами акредитиву; 5- повідомлення банку-емітенту для отримання згоди на виконання акредитиву; 6- зарахування коштів бенефіціару за рахунок депонованих під акредитив грошових коштів; 7- передача необхідних документів за умовами акредитиву в банк-емітент; 8- повернення після перевірки заявнику акредитива документів по закінченні операції.
Незважаючи на простоту розрахунків при акредитивній формі, вона має ряд недоліків: акредитив не поповнюється, з нього не можливо брати кошти готівкою. Все це вимагає пошуку нових форм розрахунків.
Досить таки не втішні дані щодо застосування вексельної форми розрахунки. Ця форма розрахунків свідчить про досить таки вдалі результати від її застосування іншими підприємствами, зокрема і тими, які входять до складу агропромислового комплексу. Водночас, досліджуване підприємство не спішить до її використання. Так, в 2008 році за допомогою векселів підприємство розраховувалося лише з невеликою кількістю платників. На долю цієї форми припадає всього в середньому за досліджуваний період 1,6 % загального платіжного обороту.
3.4 Шляхи м мінімізації бартерних операцій
Державна політика в сфері розрахунків спрямована на розвязання найболючіших проблем підприємств всіх галузей економіки, зокрема мінімізацію бартерних операцій. Особливо це стосується підприємств АПК, як найбільш розвинутою в умовах регіону.
В умовах кризового стану підприємств АПК, реформування власності на селі одним із головних шляхів досягнення стабілізації є державна підтримка агропромислового комплексу із залученням в агросектор нових фінансових потоків.
За останні три роки відбулися значні зрушення щодо запровадження більш прогресивних форм розрахунків.
Необхідність оновлення основних фондів в агропромисловій сфері, де знос їх сягає до 71,4%,а по сільськогосподарських формуваннях всіх форм власності в Крижопільському районі 72,9 % станом на 1 січня 2006 року , відчувається гостра нестача сільськогосподарської техніки, оскільки тракторний парк за останні десять років скоротився майже наполовршу, вимагає значних додаткових довгострокових фінансових ресурсів із застосуванням нетрадиційних форм і схем кредитування підприємств агропромислового комплексу. Особливо стала актуальною дана проблема у період фінансової слабкості сільськогосподарських підприємств та відсутності у них ліквідної застави. До нетрадиційних методів розрахунків в світовій практиці належать факторингові операції, форфейтування і фінансовий лізинг. Проте механізми їх застосування у практиці фінансового забезпечення підприємств агропромислового комплексу ще недостатньо висвітлені.
Одним із найпоширеніших нетрадиційних форм розрахунків є факторинг. Уперше він виник у США наприкінці XIX ст., згодом став застосовуватися в промислове розвинутих країнах Західної Європи. Особливо поширився у практиці комерційних банків в останні 25-30 років. Нині факторинг завойовує дедалі довготривалі позиції і на вітчизняному грошовому ринку. Експеримент із впровадження факторингу розпочав у 1988 році Промбудбанк СРСР, а з 1989 року почали здійснювати факторингові операції й інші комерційні банки колишнього Радянського Союзу. Можливість інкасування дебіторської заборгованості, тобто одержання грошей за неоплаченими вимогами і рахунками-фактурами, особливо важлива для сільськогосподарських підприємств. Водночас гальмуючим моментом є майже повна відсутність методичної бази факторингових операцій.
Суть факторингу полягає в тому, що факторингова компанія купує у своїх клієнті їхні платіжні вимоги до покупців на умовах негайної оплати 80-90% вартості відфактурованих поставок та сплати решти частини за вирахуванням комісійних і процентів ; кредит у суворо визначені терміни незалежно від надходження виручки від покупці Зрозуміло, що платіж від покупця зараховується на рахунок фактор-компанії.
У країнах із розвинутою ринковою економікою при цьому виді економічних відносин значна увага приділяється дотриманню термінів платежів. Діяльність факторингових компані