Органiзацiя та проведення туристичних походiв
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
упу в дуже скрутне становище. У березнi 1992 року група гурткiвцiв Будинку дитячоi творчостi Радянського району мiста Киiва мандрувала зi Старого Криму до гiрського масиву Ечкiдаг на узбережжi Чорного моря. Звичайний денний похiд, який туристи долали за один день, неможливо було пройти через те, що зимою випав великий снiг, який не давав змоги пiднятися на хребет i почати спуск у долину, де завжди ставили табiр. Вечорiло, а група все ще продовжувала важкий пiдйом по снiгу до вершини хребта. Склалась екстремальна ситуацiя, у якiй потрiбно було приймати правильнi рiшення. Ось тут i допомiг туристський досвiд керiвникiв i добра пiдготовка учнiв. Дiти добре володiли технiкою долання природних перешкод та органiзацiiю туристського бiвуаку. Пiднявшись у темрявi, туристи при свiтлi лiхтарiв швидко поставили намети, зварили iжу i лягли спати. Але навiть з такою групою становище було не з легких.
Стисла характеристика району подорожi даi можливiсть спланувати маршрути походiв з урахуванням рельiфу рiзних хребтiв, полонин, iх природних особливостей та клiмату. Нижче ми зупинимося на основних небезпеках, характерних для туристських подорожей в умовах гiрського рельiфу, при переправах через рiвчаки i рiчки, на вiдкритiй мiiевостi в спеку та грозу, переходах через лiсовi хащi й болота. Умовно подiлимо iх на фактори, обумовленi рельiфом мiiевостi, та фактори, обумовленi клiматичними умовами. До речi, двi третини всiх нещасних випадкiв у горах повязанi саме з природними факторами.
Подорожi в гiрськiй мiiевостi значно складнiшi й небезпечнiшi, нiж звичайнi. Нелегке пересування по гiрськiй мiiевостi ускладнюiться рiзкими коливаннями метеорологiчних умов, значною висотою над рiвнем моря, що викликаi кисневе голодування, тощо. У цих умовах вимоги до засобiв безпеки руху висуваються на перший план i потребують ретельноi пiдготовки вiд кожного учасника, насамперед вiд керiвника групи. Навiть на травянистих схилах можуть створитися такi умови, якi вимагають застосування страхування i великоi обережностi пересування.
Коли людина вперше потрапляi у гори, у неi часто виникаi велике бажання пiдкорити, i причому негайно, найближчу вершину. Це чисто психологiчний ефект. РЖ хоч вершина ця не маi назви через свою не великiсть, бажання туриста, що вибрався на самий верх ii, задоволене. Вiн пишаiться своiм досягненням. Вiн ще не знаi, якi небезпеки приховують у собi гори, не знаi, як можна уникнути iх. Знайомство з можливими небезпеками в горах i однiiю з головних умов безаварiйностi туристських походiв у гiрськiй мiiевостi. У бiльшостi випадкiв цi небезпеки повязанi або з особливостями гiрського рельiфу, або з опадами у виглядi дощу, снiгу, або, i це найчастiше, з неправильною поведiнкою туристiв у горах.
Гiрський рельiф постiйно змiнюiться. Змiна температур, робота вiтру, дощу та снiгу повiльно, але постiйно руйнують гори. Цi гордi красунi, вкритi сивими шапками снiжникiв, такi привабливi зовнi, постiйно загрожують каменепадами, обвалами, лавинами, селевими потоками та паводками. Новачковi у горах i зовсiм важко. Особливо, якщо вiн погано пiдготовлений до походу на заняттях у секцii. Вiн може зiрватися з крутого схилу, у нього закрутиться голова внаслiдок змiни клiмату при кисневiй недостатностi, i вiн може впасти зi скелi.; турист може наступити на живий камiнь, що тiкаi з-пiд ноги.
З горами не жартують, - часто кажуть альпiнiсти. Вирушаючи в гiрсСи з докладним описом дiлянок шляху та зазначенням усiх небезпечних мiiь.
Основнi правила безпеки при пересуваннi по гiрському рельiфу:
1. бути дуже уважним;
2. поваленi й гнилi дерева, каменi на шляху переступати;
на вологих, крутих схилах, мокрiй i слизькiй поверхнi користуватися страховкою;
3. у дощ, снiгопад, туман, в умовах поганоi видимостi, темрявi, а також при сильному вiтрi рух забороняiться;
4. проходження скельних дiлянок без касок неприпустиме;
5. при верхнiй страховцi мотузка повинна проходити мiж руками;
6. при спуску вниз по снiгу корпус тримати вертикально, упор робити на пяти;
7. дотримуватися найсуворiшоi диiиплiни, не допускати самовiльних виходiв на розвiдку i з мiiя табору.
Каменепади одна з найсерйознiших небезпек у горах. Багато туристiв, подорожуючи по Криму, часто вiдвiдують Великий каньйон, на щастя, його нижню частину. РЖ мало хто з них знаi, що вище, у своiму вузькому i найкрасивiшому мiii, Великий каньйон безпечний для проходження лише вранцi, поки сонце не встигло розжарити стрiмкi скелi: старi Кримськi гори суцiльно вкритi зморшками трiщин, у яких зосереджуiться волога. При сонячнiй погодi особливо багато каменепадiв буваi близько 12 години дня. Падiнню каменiв сприяють сильнi вiтри та грозовi розряди.
Отже, вiд каменепадiв можна вберегтися, проходячи небезпечнi мiiя рано-вранцi. Це стосуiться не тiльки Кримських гiр, а й будь-яких гiр та ущелин. У кiнцi дня каменепади, як правило, припиняються i посилюються знов iз заходом сонця, коли скелi починають охолоджуватися. Узимку каменепади бувають зрiдка, весною i влiтку часто.
Каменепад