Організація та методика проведення уроку з теми: "Робота з панеллю керування"
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
відіграє величезну роль у житті суспільства. Неможливо уявити розвиток людини, саме існування індивіда як особистості, його звязок з суспільством поза спілкування з іншими людьми. Без нього немислимі процес виховання, формування, розвитку особистості, міжособистісні контакти, а також управління, наукова робота та інша діяльність у всіх сферах, де необхідні передача, засвоєння інформації і обмін нею.
Підвищення значущості спілкування в сучасному світі вимагає вміння спілкуватися. Значить, спілкуванню треба вчити, спілкуванню треба вчитися, що передбачає необхідність глибокого знання цього явища, його закономірностей та особливостей, що виявляються в діяльності людей. Все це надає проблемі спілкування виняткову актуальність.
3.2 Поняття педагогічного спілкування та його системи
До цих пір не досягнуто єдності в тлумаченні самого поняття спілкування, його форм і механізмів. Дослідники по-різному, з різних точок зору інтерпретують цей процес, створюючи його різні моделі, пропонуючи різні підходи до його вивчення: комунікативно-інформаційні, діяльні та ін.
Спілкування особливий вид діяльності, воно супроводжує всі різновиди її, воно пронизує діяльність прямо чи опосередковано (читаючи книгу, ми спілкуємося з її автором). З цього, якщо педагогу не вдається правильно налагодити спілкування з дітьми, то вкрай рідко предметна діяльність виявиться плідною.
Під педагогічним спілкуванням, за А.А. Леонтьєвим, звичайно розуміють професійне спілкування викладача з учнями на уроці і поза ним, що має певні педагогічні функції і спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату.
Сутність і структура педагогічного спілкування, а також повязана з ними продуктивність - одна з найактуальніших питань педагогічної науки і практики.
Історичний досвід і повсякденна практика свідчать про те, що повна ізоляція людини від суспільства, вилучення його зі спілкування з іншими людьми, приводить до повної втрати людської особистості, її соціальних якостей і властивостей.
Людина, що спілкується, називається субєктом спілкування. При цьому, очевидно, що спілкування як психологічний процес крім субєкта спілкування передбачає, як мінімум, ще одного або декількох людей, які є його партнерами по спілкуванню (комунікантами). Зрозуміло також, що кожний з партнерів по спілкуванню, у свою чергу, також є субєктом спілкування. Отже, у спілкуванні завжди беруть участь двоє або більше субєктів.
3.2.2 Функції спілкування
Спілкування являє собою процес, в якому можуть бути виділені наступні його сторони, або функції:
- комунікація (обмін інформацією);
- інтеракція (обмін діями);
- соціальна перцепція (сприйняття людьми один одного).
Функції спілкування дають уявлення про те, що конкретно відбувається в процесі спілкування між людьми. Комунікативна сторона спілкування відображає процеси обміну інформацією між людьми, що спілкуються. При цьому окремий акт передачі інформації від одного партнера іншому і її прийому називається комунікативним актом.
Залежно від різних критеріїв класифікації комунікативних актів виділяють такі типи:
- за змістом: виробничі, практично-побутові, міжособистісно-сімейні, науково-теоретичні;
- за формою контактування: прямі, опосередковані. Наприклад, переписка є опосередкованою формою контактування комунікантів, а особиста бесіда прямий формою контактування;
- за типом звязку: односпрямовані, двонаправлені;
- за ступенем взаємовідповідності комунікантів: висока, задовільна, незначна, незадовільна, негативна;
- за результатами: від негативного через нульовий до позитивного.
Інтеракція крім обміну інформацією передбачає також обмін визначеними діями між партнерами по спілкуванню. У процесах прийняття один одного партнерами по спілкуванню (перцептивна сторона спілкування) фіксуються ставлення людей один до одного, їх взаємний вплив один на одного, їх співпереживання і взаєморозуміння.
3.2.3 Стадії спілкування
Наступним вузловим моментом будь-якого спілкування є знання стадій спілкування.
Перша стадія орієнтування в навколишніх умовах. Вибір місця зустрічі, розташування людей, дистанції взаємодії просторове орієнтування. Не менш важливе орієнтування в часі (коли призначити спілкування, скільки часу виділити на спілкування) і соціальне орієнтування (які погляди і цінності учасників спілкування, яку психологічну дистанцію зайняти при спілкуванні, які можуть бути мети спілкування).
Друга стадія залучення уваги співрозмовників. Увага учня збуджується простим, цікавим і близьким до того, що він переживав або відчував.
Третя стадія пошук сумісності співрозмовників за обсягом спілкування (хто і скільки говорить), за темпами спілкування (частота слів, швидкість зміни тем, думок, образів), за настроєм, за позиціями і дистанцією спілкування.
Тут вчитель повинен володіти наступним рядом педагогічних умінь. Викладач повинен володіти прийомами, що дозволяють поставити різноманітні комунікативні завдання. До них відносяться:
- вміння зрозуміти позицію іншого в спілкуванні, проявити інтерес до його особистості, орієнтація на розвиток особистості учня;
- здатність тлумачити і читати його внутрішній стан по нюансах поведінки, володіння засобами невербального спілкування (міміка, жести);
- вміння стати на точку зору учня і створити атмосферу довіри у спілкуванні з іншою людиною;