Організація і економічна ефективність вирощування соняшнику
Курсовой проект - Менеджмент
Другие курсовые по предмету Менеджмент
и "Про аудиторську діяльність". Крім здійснення контрольно-консультативних функцій вони підтверджують правильність виплати податків, обєктивність даних фінансових звітів, що виносяться на громадськість тощо.
Таким чином, фінансовий контроль - це система спостереження за фінансовою діяльністю агробізнесових формувань з боку обєктів зовнішнього і внутрішнього середовищ.
У процесі управління фінансовими ресурсами важливо забезпечити максимально можливий рівень результативності фінансово - господарської діяльності.
Загальна результативність виробничо-фінансової діяльності значно
залежить від ефективності управління витратами, особливо на вході. Помилка на вході майже в геометричній прогресії знижує ефективність кінцевого результату функціонування будь-якого організаційного формування. Тому при обгрунтуванні вхідних потоків необхідно врахувати:
кількісні і якісні параметри ресурсного матеріального забезпечення;
фінансове ресурсне забезпечення;
ризикованості рішень, що приймаються, залежно від структури використання видів ресурсів;
конкурентоспроможність кожного з видів ресурсів залежно від напрямів їх використання;
асортиментність продукції і диверсифікованість виробництва;
раціональність життєвого циклу товарів, організаційної системи;
можливі зміни в сегментаціях ринку;
поточні і перспективні стратегії розвитку підприємства.
Критерієм ефективності рішень слід вважати максимізацію споживчої вартості з одиниці ресурсів. Такий підхід дасть змогу забезпечити задоволення потреб згідно із сегментами ринку, максимізувати ціну акціонерного капіталу.
Для обгрунтування вхідних ресурсних потоків використовують методи лінійного і нелінійного програмування, систему сіткового планування і управління, за допомогою яких оптимізують управлінські рішення, визначають критичні шляхи і критичні зони виробничої діяльності, протягом року стежать за здійсненням виробничих процесів, маневрують ресурсними потоками для досягнення поставлених цілей.
Важливим обєктом управління є також інноваційні процеси та інвестиції. Перед менеджерами стоїть завдання вибору пріоритетів спрямування інвестицій з урахуванням майбутньої поведінки організаційної системи. Прийняттю таких рішень повинен передувати процес вибору стратегій розвитку організації і виробництва.
Таким чином, управління фінансовими ресурсами - це цілісна система, яка охоплює фінансові потоки на стадії як формування, так і використання.
2.4 Управління витратами на різних рівнях менеджменту
Коли йдеться про економію, ефективне використання матеріальних, трудових, природних ресурсів, відбувається порівняння витрат відповідних ресурсів із досягнутим результатом. Наприклад, зниження матеріаломісткості продукції, тобто випуск більшої кількості виробів без збільшення обсягу використаної сировини й матеріалів, свідчить про ефективне використання матеріальних ресурсів. Зменшення затрат живої праці на одиницю продукції - це показник зростання ефективності використання трудових ресурсів. Це сприяє також економії фінансових ресурсів, оскільки економія матеріальних і трудових ресурсів забезпечує зростання грошових
нагромаджень і одночасно зменшення потреби підприємств у додаткових витратах на приріст статутного та інших грошових фондів.
Прибуток, що залишається в розпоряджені підприємства, розподіляється на його розсуд. Оскільки цей прибуток є багатоцільовим джерелом фінансування потреб підприємства, він використовується ним на накопичення, споживання, тобто на створення резервів, виробничий розвиток, на соціально - культурні потреби, матеріальне стимулювання робітників, пропорції у розподілі прибутку на накопичення і споживання визначають перспективи розвитку підприємства.
Фінансові ресурси підприємств можуть вкладатись у дохідні види фондових, грошових інструментів, статутний капітал спільних підприємств та ін.
Здійснюючи господарську діяльність, підприємство самостійно фінансує всі свої витрати відповідно до виробничих планів, розпоряджається існуючими фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво з метою отримання продукції та прибутку.
Управління витратами починається в процесі виробництва продукції рослинництва і тваринництва.
Загалом витрати грунтують та обліковують за видами, місцями виникнення та носіями витрат. Види витрат визначають, виходячи з економічного змісту кожного елемента витрат.
Місця виникнення витрат - це структурні підрозділи, в яких відбувається споживання ресурсів у виробничих, збутових, адміністративних та інших цілях.
Під терміном носій витрат слід розуміти продукцію підприємства (включаючи роботи та послуги), яка в той чи інший момент може перебувати на різних до реалізаційних стадіях.
За цільовим спрямуванням витрати підприємства можна поділити на:
основні витрати;
витрати на обслуговування;
витрати на управління.
За способом включення до собівартості окремих видів продукції розрізняють витрати прямі і непрямі.
Прямі витрати безпосередньо повязані з виробництвом продукції, а непрямі витрати повязані з виробництвом відразу кількох або всіх видів продукції підприємства.
У складі собівартості продукції прямі витрати поділяють за статтями, кожна з яких, як правило, відповідає певному елементу витрат, а непрямі - утворюють комплексні статті, які складаються з ви?/p>