Організація влади та нормативна регуляція поведінки в умовах первісного ладу
Информация - История
Другие материалы по предмету История
переходом від раннього до середнього або пізнього палеоліту. Нові дані ще потребують осмислення, і тому ми додержуватимемося попередньої синхронізації епохи праобщини.
Прогресивний розвиток камяних знарядь, зміна фізичного типу самої людини, нарешті, те, що родовий лад не міг виникнути відразу, вже сформованим, усе це показує, що праобщина не була застиглою в часі одноманітною формою. Тому часто розрізняють ранню общину найдавніших людей і більш розвинуту праобщину неандертальців. Деякі вчені навіть називають цю пізнішу праобщину неандертальців спеціальними термінами (первісна община та ін.). Проте загальновизнаного погляду, а також усталеної термінології в даному разі не існує.
Праобщина являла собою, мабуть, невелику групу людей. Малоймовірно, що велика група могла прогодувати себе при недостатній технічній оснащеності ранньопалеолітичної людини й труднощах у добуванні їжі. Збиральництво потребує значної витрати часу, а дає порівняно мало їжі, що ж до полювання на великих тварин, то для первісної людини воно було повязане з неабиякими труднощами, супроводилося багатьма жертвами й не завжди було вдалим. Тож важко собі уявити, що праобщина складалася більш як з кількох десятків, найпевніше більш як з 20ЗО дорослих членів. Можливо, такі праобщини іноді обєднувалися в більші, але це обєднання могло бути лише випадковим.
Життя праобщини, найімовірніше, не було життям збирачів і мисливців, що безладно пересувалися з місця на місце. Розкопки в Чжоукоудяні малюють картину осілого життя протягом багатьох поколінь. Про відносну осілість свідчить і багато печерних стійбищ ранньопалеолітичного часу, розкопаних у різних частинах Євразії протягом останніх 50 років. Це тим імовірніше, що багатство четвертинної фауни давало змогу довго користуватися кормовою територією, а значить, займати постійне житло вдало розміщені й зручні навіси та печери. Мабуть, ці природні житла в одних випадках використовувалися кілька років, в інших упродовж життя кількох або навіть багатьох поколінь. У встановленні такого способу життя важливу роль, безперечно, відіграв розвиток мисливства.
1.2 Роль мисливства в розвитку праобщини
Важко сказати, яка з двох галузей господарства давніх і найдавніших людей збиральництво чи мисливство була основою їхнього життя. Очевидно, співвідношення їх було неоднакове в різні історичні епохи, в різні сезони, в різних географічних умовах. Проте безсумнівно, що саме мисливство було прогресивнішою галуззю господарства, яка великою мірою визначала розвиток первісних людських колективів.
Обєктами мисливства залежно від фауни того чи іншого району були й різні тварини. В тропічній зоні це гіпопотами, тапіри, антилопи, дикі бики тощо. Іноді серед кісток тварин, виявлених на шельських і ашельських стоянках, трапляються кістки навіть таких великих тварин, як слони. В районах, що лежали далі на північ, полювали на коней, оленів, вепрів, зубрів; іноді вбивали й хижаків печерних ведмедів та левів, мясо яких також споживали. У високогірній зоні переважну роль у мисливстві, наприклад у неандертальців, відігравало полювання на гірських козлів, що видно із знахідок у вже згадуваній печері Тешик-Таш. Про розміри мисливства якоюсь мірою можна зробити висновки, підрахувавши кістки, знайдені на стоянках. Культурний шар багатьох з них містить рештки сотень, а іноді навіть і тисяч тварин. Крім уже згадуваного місцезнаходження в Чжоукоудяні, великі стійбища ашельського часу було відкрито на стоянці Торральба в Іспанії і в гроті Обсерваторії в Італії. Там, на першій з них, виявлено кісткові рештки більш як 30 слонів, не рахуючи інших тварин. Щоправда, ці стоянки були заселені протягом довгого часу, а проте не менш очевидно, що мисливство мало неабияке значення для їхніх жителів.
Полювання на великих тварин, особливо на тих з них, які трималися стадами, важко уявити собі якимось іншим, крім нагінного. Озброєння ашельського мисливця було зовсім недостатнім, щоб він міг убити велику тварину безпосередньо. Звичайно, такі випадки були, але переважно під час полювання на хворих і кволих тварин, що відстали од стада. А як правило, найдавніші люди могли зважитися вбити великого ссавця лише під час нагінного полювання. Мабуть, тварин лякали шумом, вогнем, кидали в них камені і, як показує розміщення багатьох стоянок, гнали до глибокої ущелини або урвища. Тварини падали й розбивалися, і людині лишалося тільки добити їх. Ось чому саме мисливство, насамперед полювання на великих тварин, було тією формою трудової діяльності, яка найбільше стимулювала зростання організованості праобщини, змушувала її членів дедалі тісніше згуртовуватися в трудовому процесі, демонструвала їм силу колективізму.
Разом з тим мисливство було найбільшим джерелом добування мясної їжі. Зрозуміло, тваринну їжу первісні люди діставали, не лише полюючи на ссавців: так само, як це практикувалося пізніше в далеко більш розвинутих людських суспільствах, вони ловили комах, вбивали земноводних, плазунів, дрібних гризунів. Та добування великих тварин давало щодо цього значно більші можливості. Тим часом мясо, що містить найважливіші для людського організму речовини білки, жири та вуглеводи, не лише було тривною їжею, особливо після обробки його на вогні, а й прискорювало ріст і підносило життєдіяльність первісної людини.
1.3 Зживання тваринного егоїзму і становлення первісного колективізму
Хоч предки людини були стадними ?/p>