Організації, її призначення та методи управління
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
Технологію, в залежності від кількості продукції, що випускається (типу виробництва), класифікують у такий спосіб:
- технологія індивідуального чи дрібносерійного виробництва випуск різноманітних виробів в одиничній чи невеликій кількості;
- технологія серійного виробництва: номенклатура велика, вироби виготовляються серіями, а деталі обробляються партіями;
- технологія масового, великосерійного чи безупинного виробництва: випуск одного виду виробів у великій кількості автомобілів, велосипедів тощо;
- безупинна технологія нафтохімічне, сталеливарне виробництво, робота електростанцій.
Соціолог і теоретик організації Дж.Томпсон підрозділяє технології на типи: багатоланкові, посередницькі й інтенсивні.
1. Багатоланкові технології. Характеризуються серією взаємозалежних робіт і завдань, що мають виконуватися послідовно, наприклад, складальні лінії та конвеєри на автозаводі. Не можна встановити двигун, поки не зібрано раму. Багатоланкові технології характерні для машинобудування.
2. Посередницькі технології застосовуються у разі спільної діяльності людей. Банківська справа, скажімо, повязує клієнтів і працівників банку; бюро з працевлаштування продавців і покупців робочої сили; торгова точка продавців і покупців і т.ін.
3. Інтенсивна технологія припускає використання спеціального устаткування, спеціальних способів і прийомів для виготовлення продукції чи надання послуг (холодне видавлювання деталей, пресування готових точних деталей з порошку, монтаж фільму, автоматизоване виробництво із застосуванням роботів, обробні центри, гнучкі виробництва, швидкопереналагоджувані верстати, преси).
У кожному конкретному випадку слід обирати найбільш ефективну технологію, що забезпечувала б максимальний результат. [1; с.3437]
4. Зовнішнє і внутрішнє середовище організації
діяльність місія середовище організація
Діяльність будь-якої організації цілком залежить від зовнішнього і внутрішнього середовища. Всі організації повинні чітко взаємодіяти з навколишнім середовищем, аби:
1) одержати матеріальні, трудові і фінансові ресурси;
2) знайти споживачів своєї продукції й реалізувати її;
3) одержувати від цього доход і прибуток;
4) розвивати й удосконалювати свою організацію.
До зовнішнього середовища належать:
1) економічні умови, у яких перебуває організація;
2) джерела одержання сировини, матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
3) споживачі продукції (послуг, робіт);
4) законодавство, урядові декрети (закони про власність, підприємство, оренду, працю й ін.);
5) конкурентні організації;
6) профспілки;
7) суспільна думка тощо.
Усі ці фактори взаємозалежні. Кожна організація має враховувати дію і вплив зовнішніх факторів, оскільки вона є відкритою системою.
Зовнішні фактори діють і впливають на організацію прямо чи побічно.
Фактори прямої дії (постачальники ресурсів, споживачі, закони, постанови уряду й ін.) чинять негайний прямий вплив на діяльність організації.
Фактори, що мають непряму дію і вплив, це науково-технічний прогрес, стан економіки, політичне становище, соціальні, культурні чинники і т.ін.
Вплив факторів зовнішнього середовища виявляється у такий спосіб:
- віддалений вплив на організацію справляють фактори екологічні, економічні, політико-правові, демографічні, технологічні;
- виробничий вплив справляють виробнича структура галузі, суперництво між конкурентами, вхідні та вихідні барєри, загроза появи товарів-замінників; постачальники, споживачі;
- операційний вплив надходить від ринку робочої сили, інтересів посередників, відносин постачальників і кредиторів.
Фактори зовнішнього середовища взаємозалежні, складні, рухливі й невизначені. Тому зовнішнє середовище характеризується різними параметрами.
Взаємозвязок факторів зовнішнього середовища це рівень сили, з яким зміна одного фактора впливає на інші фактори. Наприклад, постачання електроенергії й енергоносіїв з інших країн впливає на економіку України і, відповідно, на підприємства. Підвищення ціни на ресурси спричиняє підвищення витрат підприємства, а отже, й збільшення собівартості продукції і ціни. Усе це призводить до зниження рентабельності і прибутковості.
Зовнішнє середовище завжди є складним.
Під складністю зовнішнього середовища розуміють кількість діючих на організацію факторів, па які варто реагувати і враховувати ступінь їхнього впливу (державні постанови, угоди з профспілками, численні конкуренти, прискорення НТП, постачальники).
Середовище організації завжди є рухливим і невизначеним. Рухливість середовища це швидкість, з якою відбуваються зміни в оточенні організації. Наприклад, поява компютерів та їхнє застосування спричинили зміну систем управління, планування, обліку і т. ін.
Невизначеність зовнішнього середовища є функцією кількості інформації, яку слід мати про той чи інший фактор зовнішнього середовища для забезпечення знань про його вплив на діяльність. Якщо інформації замало, середовище стає невизначеним, а це створює труднощі в прийнятті ефективних управлінських рішень.
Внутрішнє середовище організації характеризують такі фактори: структура, технологія, кадри, види робіт, види продукції, що випускається, види наданих послуг, наявність капіталу, поділ праці, соціально-психологічний