Статья по предмету Иностранные языки

  • 61. Розвиток української лексикографії
    Статьи Иностранные языки

    До часів Київ. Русі належать невеликі рукописні словники: «О именихъ и гл?емыхъ жидовьскымь языкъмь», «Речь жидовьскаго языка, преложена на роускоую» та ін., у яких тлумачаться переважно бібл. особові імена й топоніми, окремі старословян. слова: «Тълкъ о неразоумных словесех псалтырных» та ін., розкривається символ, або алегор. зміст деяких слів у Псалтирі: «Тълкованиіє неоудобь познаваяємомь ви писаныхъ речемь», де перекладено малозрозумілі старословян. лексеми. На Русі перекладали також греко-візант. тлумачення власних назв. Активно розвивається в Україні глосографія впродовж 14 17 ст. Перший церковнословян. укр. словник невід. автора «Лексисъ толкованіємъ словенскихъ словъ просто» (не раніше 50-х pp. 16 ст., залишився в рукописі) складено із заг. церковнословян. слів, небагатьох антропонімів і топонімів, налічує 896 вокабул (при 127 словах немає перекладів). У словнику зібрано глоси з різних джерел, використано й попередні лексикогр. праці. Вокабули розміщено за алфавітом (проте внутр. абеткування не витримано), імена введено у формі наз. в. одн., дієслова в 1-й ос. одн. теп. ч. Багато слів подано не в вихідних формах. Матеріали «Лексиса...» згодом використали Лаврентій Зизаній та Памво Беринда. Етапним в історії укр. лексикології став перший друк, словник «Лексисъ сирчь реченія въкратце собранъны и из словенского языка на простый рускій діялекть истолъкованы» Лаврентія Зизанія (Вільно, 1596). У памятці 1061 словникова стаття. В реєстрі церковнословян. слова, перекладені староукр. літ. мовою, тому ця праця перша спроба нормалізації лекс. складу двох мов. У «Лексисі...» уперше використано екземпліфікацію (приклади в тексті), застосовано паспортизацію, з якої видно, що реєстрові слова взято з церковнословян. книг Біблії і творів правосл. патристики. Вокабули розміщено за абеткою, яка нерідко порушується у звязку з прагненням автора розробляти поряд зі словом його деривати. Тех. засіб розмежування реєстру й перекладу кома дуже невиразний, бо часто застосовується й між словами в перекладній частині. Багатозначні вокабули й лексеми з відтінками в значенні Лаврентій Зизаній передає кількома еквівалентами, часом виділяючи значення й відтінки за допомогою індикаторів «и тыж», «албо», «или», «и» та ін. Іноді дається поглиблене пояснення розкриттям етимології реєстрового слова, зіставленням словян, лексем з грец. та латинськими. У цьому словнику вперше слова проакцентовано. Неоціненне значення в історії укр. лексикографії мав «Лексиконъ славенор?сскій и именъ тлъкованіє» Памва Беринди, що вийшов у друкарні Києво-Печерської лаври 1627 (2-е вид. 1653, у Кутейнській друкарні під Оршею в Білорусі). Тематично книга розділена на дві частини: 1. «Лексиконъ» диференційний церковнословян.-укр. словник; 2. «...Имена свойственная» зібрання тлумачень власних назв (імен, топонімів) та перекладів апелятивів несловян. походження. У словнику майже 7 000 статей, у т. ч. близько 1400 онімів. Памво Беринда найповніше в староукраїнській Л. здійснив екземпліфікацію і точну паспортизацію вокабул. Реєстрове слово подається в звичайній для того часу формі (імена в наз. в. одн., дієслова в 1-й ос. одн. теп. ч.). Перекладна частина праці Памва Беринди одне з найбагатших зібрань укр. лексики кін. 16 поч. 17 ст. Переклади зроблено загальнонар. чи літ. відповідниками. Ряд статей у «Лексиконі» мають характер енциклопедичних. Автор нерідко пояснює слова, особливо іншомовні, розкриваючи їхню етимологію. Зібрання етимології бібл. онімів у «Лексиконі...» одне з найбільших у європ. лінгвістиці 17 ст. Уперше в укр. Л. Памво Беринда вказує на метафор. й образне вживання слова за допомогою позначок «переноснЂ», «инорЂчнЂ», «метафор.» тощо. По суті першим у східнословян. Л. автор вводить грамат. ремарки й відсилання (ремарка «зри», «зр.»). Застосовуючи орфогр. норми Мелетія Смотрицького, він сприяв правописній стабілізації староукр. літ. мови. «Лексиконъ...» Памва Беринди найвище досягнення укр. лексикографії старої доби. Значним явищем в укр. Л. була анонімна рукописна праця серед. 17 ст. «Синоніма славеноросская» перший укр. словник активного типу (тобто з укр. реєстром), укр.-церковнословян. лексикон, укладений на Наддніпрянщині. Це зворотна переробка «Лексикона...» Памва Беринди, гол. чин. першої його частини. На основі кількох статей книги автор укладав одну статтю чи навпаки на основі однієї статті «Лексикона...» кілька нових. У «Синонімі...» бл. 30 вокабул не перекладено, отже, праця не завершена. У реєстрі памятки бл. 5 000 вокабул, розміщених за абеткою у прийнятих в староукр. Л. вихідних формах. Вокабули не відокремлені від перекладу розділ, знаками, ремарок немає (крім відсилання «зри»). Наст. етап у розвитку староукр. Л. тісно повязаний з творчістю Єпіфанія Славинецького, який у кін. 30-х на поч. 40-х pp. 17 ст. під час роботи в Київ, колегіумі уклав «Лексиконъ латинскій». Це латинсько-церковнословянський (східнословян. редакції укр. підредакції) словник. Його реєстр базується на праці італ. лексикографа епохи Відродження А. Калепіно. Звідси взято й граматичні та ін. ремарки. «Лексиконъ латинскій» найбільша лексикогр. праця, створена в Україні за минулі століття: налічує 27 000 статей. Обравши для перекладу церковнословян. мову свого часу цю міжсловян. писемну мову, автор наочно довів, що її можливості не менші, ніж можливості лат. мови. У тих випадках, коли вокабули не мали еквівалентів у звичайній (конфесійній) церковнословян. мові, Єпіфаній Славинецький наводив відповідники з рідної української, створював нові слова за укр. й церковнословян. зразками, кальки, залучав запозичення, тлумачив такі лексеми. Перекладну частину дуже збагатили укр. лекс. еквіваленти й тлумачення, вміщені іноді поряд із церковнословянськими. Велика кількість реєстрових слів, особливо з побуту, сфери матеріальної культури, медицини, ботаніки, зоології, географії тощо, перекладена тільки укр. еквівалентами. Хоч «Лексиконъ латинскій» залишився в рукопис, списках (найдавніший датовано 1642), він став базою для створення нових вітчизн. і зарубіж. словників.

  • 62. Семиотический статус афоризма
    Статьи Иностранные языки

    1) Обобщенная от первон. инф. обобщить; в МАС: 1. Соединить вместе, объединить в нечто общее, единое; 2. Придать общее значение чему-л. частному, единичному; 3. Вскрыть общее в отдельных явлениях, вещах, их свойствах и отношениях сделать выводы из наблюдения отдельных фактов, явлений, выразив их в форме общего положения. В этих дефинициях раскрывается важная особенность афоризма выявлять общее в разнородных, единичных явлениях и вещах, что присуще также пословице и лозунгу. 2) Законченная от законченный; в МАС: 2. Обладающий полнотой, целостностью, 3. Достигший полноты проявления каких-л. качеств, свойств. Формальная структура афоризма и его первоначальный (поверхностный) смысл достигает полноты и не подвергается изменениям во времени. Композиционная и смысловая законченность содержательной стороны афоризма - особого рода, поскольку она достигнута иными средствами, нежели в логическом суждении: здесь активно применяется образный язык. Афоризм понимается и выделяется в сознании интерпретатора как отдельное законченное речевое произведение, открытое для интерпретаций. 3) Глубокая от глубина; в МАС: 4.Содержательность, значительность. Как видим, данной дефиницией не исчерпывается истолкование понятия глубины, поэтому обратимся к другим словарным статьям. В словаре Даля глубина понимается как Непостижимость, необъятность, о мыслях, о премудрости и пр. В Словаре Ушакова под глубиной понимается: 4.Значительность и сложность содержания (книжн). В Словаре Ожегова глубина это Сила, степень проявления чего-н, основательность. Исходя из приведенных нами дефиниций, под глубиной, выражаемой в афоризме мысли можно понимать степень ее смысловой емкости и сложности: афоризм подразумевает наличие множества имплицитных, не лежащих на поверхности разнородных смыслов, репрезентируемых через разноуровневые коды.

  • 63. Синтаксическая позиция каузируемого участника в чеченских каузативных конструкциях согласно гипотезе Б. Комри
    Статьи Иностранные языки

    Точка зрения В.А. Плунгян перекликается с «локалистской гипотезой» (см. [Anderson 1977]), согласно которой все падежные показатели восходят к показателям пространственных падежей (в более радикальном варианте этой гипотезы, к пространственным показателям восходят вообще все грамматические показатели имен и глаголов). В.А. Плунгян приводит несколько частных наблюдений, подтверждающих эту гипотезу: так, «показатели датива и аккузатива обычно восходят к показателям директивов, показатели генитива - к показателям аблативов, показатели инструменталя - к показателям локативов и т.п.; во многих языках эти функции совмещаются у указанных падежей и синхронно».

  • 64. Синтаксичні зв'язки у внутрішній структурі українського простого речення
    Статьи Иностранные языки

    Предикативна функція речення ґрунтується на відношенні його змісту до обєктивної дійсності, що відображено у всіх відомих на сьогодні граматиках. Предикативна функція найбільшою мірою виявляється у базовому предикативному реченнєвотвірному синтаксичному звязку, основною формою вияву якого постає координація, що виявляється у закономірностях взаємопогодження форм підмета і присудка (особи, роду, числа (детерміновані підметом), форми відмінка (визначувані присудком)): Вітри кучеряві беру я у серце, Гаями, полями бреду... (С.Будний); Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку (М.Коцюбинський). До координації прилягають синтаксичні форми взаємовияву і співположення. Взаємовияв окреслюється у тому, що два слова однієї частиномовної семантики реалізують синтаксичні функції підмета і присудка завдяки відповідному внутрішньореченнєвому розташуванню: Людські пісні найглибша мука, найвища радість на землі (М.Рильський); Кожна пісня моя віку мого день (І.Франко); Учити завжди удосконалювати себе (А.Яна); Вік прожити не ниву пройти гомінку (А.Малишко); Керувати для мене це знаходити спосіб допомагати кращим силам у літературі (І.Драч). Синтаксична форма співположення виявляється в особливому присудковому або підметовому статусі окремих непредикативних іменниково-прийменникових форм або позбавлених словозміни і будь-яких формальних окреслень неморфологізованих форм, пор.: Небо в зорях; Мати в санітарах; Син у мандрах; Микола тут за старшого (А.Яна); Уже всі напоготові; Це так було красиво збігать по сходах вниз! (І.Жиленко). Синтаксичну позицію підмета може займати словосполучення, що структурується підрядним прислівним звязком у синтаксичній формі інтеграції із семантикою кількості: пять хлопців, сім кущів, шість учнів. Специфіка інтеграції виявляється в тому, що у межах словосполученнєвої парадигми репрезентуються дві форми підрядного прислівного синтаксичного звязку форма керування у початковій формі словосполучення і форма неповного формально-граматичного узгодження у всіх інших: пять учнів наз.в. (синтаксична форма керування) > пятьох учнів род.в.; пятьом учням дав.в.; пятьох учнів знах.в.; пятьма учнями орудн.в.; (на) пятьох учнях місц.в. (синтаксична форма узгодження), тобто синтаксична форма інтеграції = синтаксична форма керування + синтаксична форма узгодження.

  • 65. Співвідношення комунікативного і когнітивного у навчанні студентів-філологів практичної граматики англійської мови
    Статьи Иностранные языки

     

    1. Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению. М.: Просвещение, 1991.
    2. Зимняя И.А. Педагогическая психология. М.: Логос, 2001.
    3. Шатилов С.Ф. Вопросы обучения грамматическому аспекту устной речи на иностранном языке в средней школе и вузе // Сборник статей / Отв. редактор С.Ф. Шатилов и др. Л. 1971. С. 157-163.
    4. Психологический словарь / Под общей ред. Ю.Л. Неймера. Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.
    5. Кубрякова Е.С. Язык и знание. М.: Языки славянской культуры, 2004.
    6. Hymes D. On Communicative Competence // The Communicative Approach to Language Teaching. London, 1979. P. 5-27.
    7. Хомский Н. О понятии "правило грамматики" // Новое в лингвистике. М., 1965. Вып. IV. С. 34-65.
    8. Скалкин В.Л. Иноязычно-речевая компетенция учащихся как объект контроля // Контроль в обучении иностранным языкам в средней школе. М.: Просвещение, 1986. С. 43-50.
    9. Караулов Ю.М. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987.
    10. Красных В.В. Основы психолингвистики и теории коммуникации: Курс лекций. М.: ИТДГК "Гнозис", 2001.
    11. Мильруд Р.П. Основные способы стимулирования речемыслительной деятельности на иностранном языке // Иностранные языки в школе. М., 1996. № 9. С. 6-12.
    12. Eysenck, M.W. Principles of Cognitive Psychology. Padstow, Cornwall, UK: TJ International Ltd., 2001.
    13. Когнитивная психология / Х. Гейвин. СПб.: Питер, 2003. 272 с.
    14. Falmagne, J.C., Koppen, M. Introduction to Knowledge Spaces: How to Build, Test and Search Them // Psychological Rework, 1990. V. 97 (2). P. 201-224.
    15. Англо-русский словарь по лингвистике и семиотике / Под. ред. А.Н. Баранова и Д.О. Добровольского. М.: Азбуковник, 2001.
  • 66. Топики по английскому языку
    Статьи Иностранные языки

    The mass media plays the important role in reflecting the life of society and in building opinions. It can draw the publics attention to the most serious political, economic, social and ecological problems. The mass media include newspapers, magazines, radio, television and internet. The earliest kind of mass media was newspaper. The first newspaper was Roman handwritten newssheet called “Acta Diurna” started in 59 B.C. Most newspapers come out daily, besides there are some weekly, monthly, yearly newspapers too. Many newspapers have traditional columns such as "Letters to the Editor», "Contacts and Information", "Events: Details and Analysis". The edition board of a newspaper usually deals with the topical issues of the day. The readers questions, opinions and suggestions which they send in letters the editor help to improve the newspaper and make it more interesting.

  • 67. Трудности перевода при обучении студентов немецкому языку
    Статьи Иностранные языки

    Очень часто при переводе текста студенты испытывают трудности, когда слова понятны, но не понятна суть сказанного. В рекомендации ЮНЕСКО от 1976 г. содержится определение понятия перевод. Перевод означает перевод литературного, научного или технического произведения с одного языка на другой язык, независимо от того, предназначается ли оригинальное произведение или перевод для опубликования в виде книги, в журнале, периодическом издании или какой-либо иной форме…. То есть высказывается мысль о том, что перевод - это особый вид профессиональной деятельности как таковой, результатом которой должна быть адекватная смысловая и стилистическая репрезентация оригинала.

  • 68. Фразеосемантическое поле "состояние человека", как фрагмент диалектной языковой картины мира
    Статьи Иностранные языки

    В состав диалектных фразеологизмов часто входит лексема горе, указывающая на пережитые человеком страдания: наиматься/намыкаться горя, трепать горе, хватить горяка. Тяжесть пережитого горя, силу страдания гиперболизированно передают фразеосочетания только печь одна не стояла, только дом не стоял, напр.: Чяво токъ ни павидала нъ вику нъ сваём, на мне адна токъ печь ни стаяла (с. Саловка, Лямбирьский р-н). Для передачи высшей меры обиды или горя в русских говорах Мордовии употребляется фразеологизм плакать не в горсть, а в пригоршню.

    1. Микрополе стыд. В русских говорах представлено большое количество фразеосочетаний, характеризующих испытываемое человеком чувство стыда. При этом в их составе широко представлены компоненты-соматизмы: глаза (в глазах цыпки, глаза зябнут, стыдить/простыдить глаза, хлопать бельтюгами, стыд до глаз), уши (уши заворачиваются), лицо (сгореть с лица). Это свидетельствует о том, что чувство стыда имеет внешнее проявление, отражается на лице человека и, прежде всего, в его глазах. Компонент глаза выступает и в других фразеологических единицах: бельмы оборотить на затылок утратить чувство стыда, прядать глаза часто моргать, стыдясь смотреть собеседнику в глаза.
    2. Микрополе сожаление. ФЕ укусить бы локотка вернуться бы в прошлое, исправить ошибки создаётся метафорой, уподобляющей прототипическое явление принципиальной невозможности укусить собственный локоть действию, не осуществимому в силу ушедшего времени. Компонент локотка выступает в роли символа чего-то заведомо неосуществимого, соотносясь с соматическим кодом культуры; компонент бы мотивирует и подчёркивает ирреальную модальность стереотипной ситуации, усиливая при этом акцент сожаления и соотносясь с психическим кодом; компонент укусить мотивирует посредством экспрессивной семы семантику оборота в целом, соотносясь с антропным кодом культуры. Таким образом, фразеологизм представляет собой собственно антропную метафору. Ср. с литературной ФЕ локоть не достать.
    3. Микрополе беспокойство. Состояние постоянных хлопот, волнения соотносится у сельских жителей с адом, темными силами: как в смоле кипеть, как черт в колесе. Если человек испытывает беспокойство, связанное с желанием сделать что либо, то оно приписывается действию каких-то внешних сил, не зависящих от воли человека: вода/водой подмывает, мурысь/мурысть берет в 1 знач., селезёнка не терпит/не утерпит.
  • 69. Щедрость широкой русской души
    Статьи Иностранные языки

    Возможно, широта русского характера провоцируется огромными пространствами русской земли. Н.А. Бердяев в эссе «О власти пространства над русской душой» (Бердяев 1918) заметил: «С внешней, позитивно-научной точки зрения огромные русские пространства представляются географическим фактором русской истории. Но с более глубокой, внутренней точки зрения сами эти пространства можно рассматривать как внутренний, духовный факт в русской судьбе. Это география русской души». «Русская душа ушиблена ширью», пишет великий русский философ. Именно отсюда та необъятность, тот хаос славянской души, с которым трудно справиться не то что другим, но и самому русскому человеку. Отсюда и то, что делает непонятным русский характер для большинства европейцев. По мнению Н.А. Бердяева, «в русском человеке нет узости европейского человека, концентрирующего свою энергию на небольшом пространстве души, нет этой расчетливости, экономии пространства и времени, интенсивности культуры. Власть шири над русской душой порождает целый ряд русских качеств и русских недостатков. Русская лень, беспечность, недостаток инициативы, слабо развитое чувство ответственности с этим связаны. Ширь русской земли и ширь русской души давили русскую энергию, открывая возможность движения в сторону экстенсивности. Эта ширь не требовала интенсивной энергии и интенсивной культуры. От русской души необъятные русские пространства требовали смирения и жертвы, но они же охраняли русского человека и давали ему чувство безопасности». Русские писатели достаточно точно отразили эти черты русского национального характера. Так, Фёдор Достоевский словами Ипполита Кирилловича в «Братьях Карамазовых» говорит: «Обыкновенно в жизни бывает так, что при двух противоположностях правду надо искать посредине; в настоящем случае это буквально не так. Вероятнее всего, что в первом случае он был искренно благороден, а во втором случае так же искренно низок. Почему? А вот именно потому, что мы натуры широкие, Карамазовские, я ведь к тому и веду, способные вмещать всевозможные противоположности и разом созерцать обе бездны, бездну над нами, бездну высших идеалов, и бездну под нами, бездну самого низшего и зловонного падения… Две бездны, две бездны, господа, в один и тот же момент, без того мы несчастны и неудовлетворены, существование наше неполно. Мы широки, широки как вся наша матушка Россия, мы всё вместим и со всем уживемся!» А Гоголь, характеризуя русский характер, писал в «Миргороде» так: «И слова эти были, как искры, падавшие на сухое дерево. Пахарь ломал свой плуг, бровари и пивовары кидали свои кади и били бочки, ремесленник и торгаш посылал к чорту и ремесло и лавку, бил горшки в доме. И всё что ни было, садилось на коня. Словом, русский характер получил здесь могучий, широкий размах, дюжую наружность (Н. В. Гоголь. Миргород (1835-1841)). Но, пожалуй, точнее всех качество «широты» русского характера сформулировал замечательный русский религиозный мыслитель, историк и публицист Г.П. Федотов: «Европеец, посетивший ее впервые, и русский, возвращающийся в нее из скитаний по Западу, остро пронзены азиатской душой Москвы. Пусть не святые и дикие, но вечно родные степи колыбель новой русской души. В степях сложилось казачество (даже имя татарское), которое своей разбойной удалью подарило Руси Дон и Кавказ, Урал и пол-Азии. В степях сложился и русский характер, о котором мы говорим всегда как о чем-то исконном и вечном. Ширь русской натуры и ее безволие, безудержность, порывистость и тоска, тяжесть и жестокость. Ненависть к рубежам и страсть к безбрежному. Тройка («и какой же русский не любит быстрой езды!») (Г. П. Федотов. Три столицы (1926)). Две последние цитаты взяты из «Национального корпуса русского языка» (www.ruscorpora.ru), что кажется весьма показательным. Ведь «Корпус» это электронный ресурс для лингвистов, он ориентирован прежде всего на лингвистическую, а не на политически ангажированную аудиторию, а следовательно, мы можем пользоваться его данными для своего лингвокультурного анализа без какой-либо предвзятости. Все примеры ниже приводятся с указанного выше электронного ресурса.

  • 70. Экономика Великобритании и диалектика её развития
    Статьи Иностранные языки

    Finance and industry of the British economy go hand in hand as industry requires a diversified network of financial institutions to develop successfully. Although Britains financial power today exceeds that of the countrys industrial achievement, the country was for years “the workshop of the world”. It still remains a highly industrialised country but the end of the 20th century saw tendencies for the economic decline. Historically, after two world wars and the loss of its empire Britain found it increasingly difficult to maintain its leading position in Europe. The growing competition from the United States and later Japan aggravated the countrys position.Britain struggled to find a balance between the governments intervention in the economy and almost completely free-market economy of the United States. The theories of the great British pre-war economist J. M. Keynes stated that capitalist society could only survive if the government controlled, managed and even planned much of its economy. These ideas failed to get Britain out of the image of a country with quiet market towns linked by steam trains puffing slowly through green meadows. Arrival of Margaret Thatcher, the Conservative prime-minister in office between 1979 and 1990, discarded these theories as completely wrong. Mrs. Thatcher claimed that all controls and regulations of the economy should be removed and a market economy should recover. Her targets were nationalised industries. She refused to assist the struggling enterprises of the coal and steal industries which were slimmed down in order to improve their efficiency. In the steel industry, for example, the workspace was reduced from 130000 people to 50000 by 1990s and the production of 1 ton of steel by 1990 took only 3,7 man hours instead of 12 man hours in 1980. The government believed that privatisation would increase efficiency and economic freedom would encourage private initiative. A lot of big publicly owned production and service companies such as British Telecommunications, British Gas, British Airways, Rolls Royce and even British regional Water Authorities were sold into private hands. Britain began to turn into a country of shareholders. Between 1979 and 1992 the proportion of the population owning shares increased from 7 % to 24%. The Conservative government reduced the income tax from 33% to 25% as an incentive in production. This did not lead to any loss of revenue, since at the lower rates fewer people tried to avoid tax. At the same time the government doubled the VAT on goods and services to 15%. Today it is 17%. Small business began to increase rapidly. In 1984 for example there was a total of 1.4 million small business though including “the black economy” the figure was nearer to million. Proportionately, however, there were 50% more of them in West Germany and the United States and about twice more in France and Japan. Many small businesses fail to survive mainly as a result of poor management and also because compared with other European Community Britain offers the least encouraging conditions. But small businesses are important because they can grow into big ones and because they provide over half of the new jobs. It is particularly important because unemployment in Great Britain rose to nearly 2.5 million people and a lot of jobs are part-time. Energy is a major component of the economy, which depended mainly on coal production until 1975, began to rely on oil and gas discoveries in the north sea. Coal still remains the single most important source of energy, in spite of its relative decline as an industry, so oil and coal each account for about one third of total energy consumption in Britain. Over a number of years British policy makers promoted the idea of energy coming of different sources. One of them was nuclear energy as a clean and safe solution to energy needs. In fact Britain constructed the worlds first large scale nuclear plant in 1956. However, there were a lot of public worries after the US disaster at Three Miles Island and the Soviet disaster in Chernobyl. Also nuclear research and safe technology is proved to be very expensive - by 1990 the real commercial cost of nuclear plant was twice as high that of a coal power station. Renewable energy sources such as wind or solar energy, are planned to provide 1% of the national energy requirements in the year 2000. Research and development (R&D) in Britain are Mainly directed towards immediate practical problems. In fact British companies spend less on R&D than any European competitors. At the end of the 1980s, for example 71% of German companies were spending more than 5% of their annual revenue on R & D compared with only 28% of British companies. As a result Britain has been automating more slowly than her rivals. In fact it may be the consequence of Margaret Thatchers works on public spending which includes medical service, social spending, education and R&D. “The Iron lady” argued that “if our objective is to have a prosperous and expanding economy, we must recognise that high public spending kills growth of industry”, as money is taken from the productive sector (industry) to be transferred to unproductive part of it. As a result in the 80s only 6% of Britains labour had a university degree against 18% in America, 13% in Japan and 10% in Germany. Technical education has always been compared with Britains major competitors. According to government study “ mechanical engineering is low and production engineers are regarded as the Cinderella of the profession”. Very few school leavers received vocational training. Since 1980s among university graduates the tendency has been to go from the civil service to merchant banking, rather than industry. And according to analysts resulted from the long-standing cultural roots. Public school leavers considered themselves “gentlemen” too long to adjust fast to the changes of time. Efforts are now taken by the labour government to boost technical and enterprise skills in schools. The 1999 Prebudget report outlined a 10 million pounds for the purpose. Despite the favourable effect of “Thatcherism” Britains economic problems in the 1990s seemed to be difficult. Manufacturing was more efficient but Britains balance of payments was unhealthy, imports of manufacturing goods rose by 40%, and British exports could hardly compete with those of its competitors. Car workers in Germany, for instance, could produce a Ford Escort in help the time taken in Britain. In the 90s among the European countries British average annual productivity per worker took the 6th place. The revenue softened the social problems but distracted Britain from investing more into industry. Many analysts thought that much more should have been invested into engineering production, managerial and marketing before the North Sea oil declined. The Labour government undertakes to improve the situation. In his Pre-budget report on 9 November 1999 the Chancellor of the Exchequer Gordon Brown set out new economic ambitions for the next decade. Under them Britain will raise its productivity faster than its competitors to close the productivity gap and a majority of Britains school and college leavers will go on to higher education. In the 80s British companies invested heavily abroad while foreign investments in Britain increased too. Today in a speech in Tokyo on 6 September1999 the Foreign Secretary Robin Cook said that “Britain is a chosen country for more investment from Japan than anywhere else in Europe and more than thousand companies operate in the U. K.” Mr. Cook added that the huge European Market of 370 million people was “the largest single market in the world, a market that is set to expand even further with the arrival of new member states”. In fact he said investment in Britain is the highest bridge into Europe.