Информация по предмету История

1481. Герцогство Варшавське та Королівство Польське в загальноєвропейських політичних відносинах
Другое История
1. Дьяков В., Миллер И. Революционное движение в русской армии и восстание 1863 г. М., 1964
2. Зайцев В. Социально сословный состав учасников восстания 1863 г. (Опыт статистического анализа). М., 1973
3. История дипломатии. М., 1959. Т. 1
4. История Польши. М., 1956. Т. 2
5. Історія південних та західних словян. К., 1987
6. Костюшко И. Крестьянская реформа 1864 г. в Царстве Польском. М., 1962
7. Краткая история Польши. С древнейших времён до наших дней. М., 1993
8. Миллер А. Очерк польской истории (Х в. 1918 г) // Преподавание истории в школе. 1990. - № 1. С. 31 47
9. Миллер И. Исследования по истории народов Центральной и Восточной Европы ХІХ в. М, 1980
10. Новая история 1640 1870. М., 1986
11. Обушенкова Л. Королевство Польское в 1815 1830 гг. Экономическое и социальное развитие. М., 1979
12. Очерки революционных связей народов России и Польши: 1815 1917 гг. М., 1976
13. Польша на путях развития и утверждения капитализма: Конец ХVІІІ 60-е гг. ХІХ в. М., 1984
14. Пухлов Н. Польское рабочее движение (1890 1904 гг.). М., 1977
15. Ревуненков В. Польское восстание 1863 г. и европейская дипломатия. Л., 1957
16. Романовы. Исторические портреты: Книга вторая. Екатерина ІІ Николай ІІ. М., 1997
17. Рутковский Я. Экономическая история Польши. М., 1953
18. Рыжов К. Все монархи мира. Западная Европа. М. 1999
19. Смирнов А. Революционные связи народов России и Польши: 30 60 гг. ХІХ ст. М., 1962
20. Социальная структура общества в ХІХ в. Страны Центральной и Юго Восточной Европы. М., 1982
21. Фалькович С. Идейно политическая борьба в польском освободительном движении 50 60 х гг. ХІХ в. М., 1966
22. Федосова Т. Польские революционные организации в Москве. 60 е гг. ХІХ в. М., 1974
1482. Гетман Петр Дорошенко
Другое История

Дорошенко окончательно сознал безнадежность своего положения. Необычное зрелище представлял этот «последний казак», всеми валенный, без войска и запасов сидевший на своей Чигиринской горе и все еще служивший предметом тревог для соседних государств, дипломатических переговоров и политических комбинаций. Дорошенко пытался теперь добиться у московского правительства, чтобы оно признало его гетманом хотя бы для известной части Украины; но московское правительство уже упорно стало на том, что единственным гетманом украинских земель должен быть Самойлович, и не обещало Дорошенко ничего, кроме амнистии. Но признать «регимент» Самойловича не хотелось ни Дорошенко, ни Сирко его единенной опоре на Украине. Сирко выступил с теорией, что выбор гетмана принадлежит Запорожской Сечи. Дорошенко сложил перед ее представителями свои гетманские «клейноды» знаки власти, и Сирко носился с планом созвать новую раду для выбора гетмана. Переговоры об этом затянулись на несколько месяцев. Между тем, после долгих проволочек, Самойлович с Ромодановским по поручению московского правительства двинулись снова к Днепру. Дорошенко призывал на помощь турок и татар они не пришли. Передовой корпус украинско-московской армии подошел к Чигирину. Дорошенко решил, что час его пробил: он вышел навстречу передовому полку со старшиною и духовенством и принес присягу, а затем с двухтысячным отрядом, оставшимся при нем, явился в лагерь Самойловича и Ромодановского, расположенный на левом берегу Днепра, и сложил клейноды, которые и были переданы Самойловичу (сентябрь 1676 г.).
1483. Гетманы Украины
Другое История

Багато царських офіцерів , які брали участь у наполеонських війнах Європи , зазнали впливів політичних інститутів і цінностей Заходу й стали їхніми прибічниками . Повернувшись із перемогою , вони сподівались , що начебто ліберальний ОлександрІ упровадить в Росії реформи на західний зразок. Глибоко розчарувавшись , невелика група самовідданих армійських офіцерів , переважно представників найзнатніших родів Росії , утворили таємні товариства , що ставили собі за мету повалення самодержавства і встановлення конституційного правління . Перше таке товариство “Союз порятунку”- було засноване у Петербурзі 1816р Десь через п”ять років воно розкололось на дві окремі групи , щонайдалі перебували в Петербурзі, продовжувало розвивати республіканські ідеї. Не маючи сильного проводу , воно зробило небагато . Зате Південне товариство , з осередком в Тульчині , на півдні України , де служив його керівник полковник Павло Пестель , діяло ефективніше. Пестель переконав приєднатися до його організації іншу таємну групу Товариство Об”єднаних Слов”ян. Йому також вдалося схилити на свій бік революційну Польську групу , що діяла на Україні .Таким чином , Південне товариство до 1825 р. з майже 30 офіцерів змовників зросло до близько 160.
1484. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
Другое История
1485. Гетьман Павло Скоропадський
Другое История

Г Хліборобська партія існувала з кінця 1917 року, але її стосунки з П.Скоропадським у 1918-му були досить складними Слід зазначити хоча б, що з'їзд, який 29 квітня проголосив Скоропадського гетьманом, був не хліборобським, а з'їздом Союзу земельних власників". "Хлібороби" відокремились від них ще напередодні, 28 квітня, але вітали гетьмана, поставивши йому декілька умов: створення дійсно вільної, незалежної, народної Української держави; скликання Української народної ради; щоб уряд складався з людей, які довели вірність українській національно-державній ідеї та ін. Скоропадський прийняв це звернення, але майже всі вимоги виконані не були, а подальші з'їзди "хліборобів" заборонені. На початку листопада 1918р., коли поразка стала цілком очевидною, гетьман доручив С. Гербелю формування нового кабінету вільного від германофілів і зорієнтованого на Антанту. Однак Антанта допускала в крайньому разі лише федерацію народів колишньої Російської імперії. Під загрозою більшовицької навали та міжнародної ізоляції П. Скоропадський 14 листопада 1918 р. оголосив про федерацію України з «майбутньою», небільшовицькою Росією. Але того самого дня лідери українських соціалістичних партій створили у Білій Церкві новий уряд Директорію, яка розпочала повстання проти Гетьманщини. Ідея федерації відштовхнула від П. Скоропадського українських патріотів, однак не привернула до нього російських монархістів, з яких у Києві формувалася «українська» армія. На Київ наступали війська Директорії під командуванням С. Петлюри, розгортався махновський анархістський рух. Гетьман втрачав контроль над країною.
1486. Гетьманат П. Скоропадського. Внутрішня і зовнішня політика Української держави
Другое История

Окупанти переконалися, що для забезпечення визначених поставок продовольства УЦР не мала реальних можливостей. До того ж, утворена з козаків 1-го Українського корпусу та «Вільного козацтва» Українська народна громада, зважаючи на неможливість співпраці з Українською Центральною Радою, вирішила підтримати іншу владу у формі диктатури без народного представництва. За найкращу форму влади визнали гетьманат. 29 квітня 1918 р. за погодженням з німецькою військовою адміністрацією Українська Центральна Рада була скинута, і гетьманом України на Всеукраїнському землеробському конгресі в Києві (майже 8 тис. делегатів) був проголошений генерал Павло Скоропадський. Замість Української Народної Республіки був проголошений гетьманат за назвою «Українська держава». 29 квітня в Софіївському соборі єпископ Никодим миропомазав гетьмана, а на Софіївському майдані відслужили урочистий молебень. Тоді ж було опубліковано «Грамоту до всього українського народу», де гетьман заявляв, що «відкликнувся на поклик трудящих мас Українського народу і взяв на себе тимчасово всю повноту влади». Відповідно до цього документа, Українську Центральну Раду й усі земельні комітети розпускали, міністрів та ЇХІІІХ товаришів звільняли з посад, а рядовим державним службовцям належало продовжувати роботу. Було відновлено право приватної власності. Гетьман також повідомляв, що незабаром видасть закон про вибори до Українського Сейму. Було обіцяно «забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці».До скликання Сейму в Україні мали діяти «Закони про тимчасовий державний устрій України», видані 29 квітня. У них були визначені головні напрями діяльності гетьмана у політичній сфері, організації державного управління, дані гарантії громадянських прав населення, оголошено про встановлення Української держави замість Української Народної Республіки.
1487. Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)
Другое История

Проте, хоч порівняно не так багато років відділюють нас від Б. Хмельницького, ми знаємо про нього дуже мало, а саме життя його овіяне легендами. Невідомо навіть точно, де й коли саме він народився. Не підлягає сумніву, що походив Богдан Хмельницький з шляхетської родини, бо користався гербом «Абданк», але з котрої частини України походив невідомо. З усіх гіпотез найбільше заслуговують на довір'я дві: за одною рід Хмельницьких походив з Галичини, з Хмельника на Перемищині, бо в Галичині вже з XVI ст. зустрічаються Хмельницькі; за другою гіпотезою рід його походив з Переяславщини; один із сучасників князь Заславський називав його «переяславським козаком». Богдан Хмельницький дійсно мав зв'язки з Переяславом: мав там власний двір, одружений був з переяславською мешканкою, Ганною Сомківною, брат якої пізніше був полковником Переяславським; там Хмельницький тримав до хрищення майбутнього гетьмана Павла Тетерю. З Переяславом зв'язані видатні події: 1649 року Богдан приймав там польських послів, а 1654 року відбулася там рада з московськими послами.
1488. Гетьманська республіка - як нова форма державності
Другое История

Якщо у споминах про події українського державного будівництва 1917 20-х років діячів унерівської еміграції державі П. Скоропадського відведені найкритичніші сторінки, то у текстах представників Західноукраїнської республіки знаходимо відмінне сприйняття правління гетьманського уряду, що тяжіє до його схвалення. В умовах занепаду Австрійської імперії та декларації австрійським урядом перебудови держави на федеративних засадах активізація національного руху галицьких українців сягнула кульмінації у проголошенні нового державного утворення Західноукраїнської народної республіки 13 листопада 1918 р. На відміну від Центральної Ради, яка тривалий час зволікала із прийняттям законів, спрямованих на становлення державно-політичного й економічного життя УНР, керівництво ЗУНР на чолі з Є.Петрушевичем невідкладно прийняло ряд важливих документів: закони про організацію війська, про тимчасову адміністрацію, про тимчасову організацію судочинства, про державну мову, про громадянство, про земельну реформу, про освіту тощо. Уряд ЗУНР Тимчасовий Секретаріат на чолі із К.Левицьким сформував ефективну систему управління від центральних до місцевих органів. ЗУНР також гарантувала широкі права національним меншинам, пообіцявши надати їм до 30 % місць у парламенті. Досить швидко було створено українську Галицьку армію збройні сили УНР. Проте попри успішну внутрішні перетворення на міжнародній арені ЗУНР зіткнулася з незборимими труднощами. Відсутність підтримки з боку Антанти призвели до передачі на Паризькій мирній конференції 25 черня 1919 р. Польщі прав на усю Галичину. В результаті наступу полських військ УГА була витіснена за Збруч, згодом Буковину окупувала Румунія, а Закарпаття потрапило під контроль Угорщини.У листопаді 1919 р. диктатор ЗОУНР Є.Петрушевич і уряд республіки перебрався до Відня, а у 1923 р. після безрезультатних спроб знайти міжнародну підтримку склали повноваження.
1489. Гетьмансьтво України: Іван Мазепа (Гетманство Украины. Иван Мазепа)
Другое История

Завдяки близьким стосункам із Петром 1 Мазепа зміг скористатися великим козацьким повстанням, що вибухнуло на підлеглому полякам Правобережжі у 1702 р. Після того як цей район знову було заселено, польська шляхта спробувала вигнати звідти козаків. Правобережне козацтво на чолі з популярним у народі полковником Семеном Палієм підняло повстання: перелякані польські урядники повідомляли, що Палій хоче «піти слідами Хмельницького». Сили повстанців уже налічували 12 тис. коли до них приєдналися інші козацькі ватажки Самійло Самусь. Захар Іскра. Андрій Абазин. Незабаром перед повстанцями впали такі польські твердині, як Немирів. Беріичів та Біла Церква. З утечею на захід польської шляхти схоже було на те. що розгортається щось на зразок меншого варіанту 1648 року. Однак у 170му році полякам удалося відвоювати значну частину втрачених земель і взяти Палія в облогу в його «столиці» Фастові. Саме в цей час у Польщу вторгається найбільший ворог Петра I король Швеції Карл XII. Скориставшися замішанням. Мазепа переконує царя дозволити йому окупувати Правобережжя. Знову обидві частини Наддніпрянської України були об'єднані, і заслугу здійснення цього міг приписати собі Мазепа. Щоб гарантувати себе від загрози з боку популярного в народі Палія. Мазепа за згодою Петра I наказує заарештувати того й заслати до Сибіру.
1490. Гетьманування Сагайдачного
Другое История

Але Сагайдачний не одразу погодився їхати до Варшави. Він побачив усю вигоду свого становища і спершу ухилився від будь-якої допомоги полякам. Тоді вони почали діяти на нього через патріарха Феофана, котрий ще й досі перебував в Києві. Патріарх Феофан «широкими словами» мовив переконував Сагайдачного, аби вн з усіх своїх сил «чинив кривавий наступ на ворога Божого і християнського». Тільки після цього Сагайдачний зголосився допомогти полякам, та й то за умови, якщо патріарх Феофан і королівський посол Бартоломей Обілковський гарантуватимуть, що король підтримуватиме нововисвячених православних митрополита і єпископв. І тільки коли король погодився задовольнити вимогу Сагайдачного, тоді й він із свого боку погодився їхати до Варшави. Це свідчить про мудрість і далекоглядність гетьмана Сагайдачного і як політика, і як «хранителя православія» в Україні.
1491. Гетьманщина в період Руїни
Другое История

До нової організації держави і водночас, переформування козацького війська забрався Петро Дорошенко (1665-1676 р.). Був він онуком гетьмана Михайла Дорошенка, з гордістю згадував свого лицарського предка і чванився своїм козацьким родом. Військову карєру починав у Чигирині, при боці Богдана Хмельницького, як гарматній писар, тут добув собі широкий політичний світогляд і глибоке зрозуміння державних справ України. З повним усвідомленням зазначав він усе, що український народ творить одну цілість на цілій території, від Перемишля і Ярослава по Сівськ та Путивль, що колись на цих землях була одна держава, та що ввесь народ повинен змагати до обєднання під одною владою. В першу міру старався він злучити разом розєднану Придніпрянщину, тим то гостро виступав і проти московського »хлопа« Брюховецького і проти польського ставленика Ханенка і проти »покутного гетьманчика« Многогрішного. Не завагався він прийняти протекторат Туреччини, щоб найти опору проти інших сусідів, що хотіли Україну поділити між себе.
1492. Гибель кносской монархии
Другое История

Гибель кносской монархии и ее дворцовой культуры отчасти содействовала новому подъему роли племени - традиционной политической единицы. По-видимому, обособленность критских племен - эпос называет этеокритян, кидонян, пеласгов и ахеян - способствовала устойчивости в них традиций внутриплеменного управления. Можно предполагать рост локальных племенных объединений. Теперь полностью изменилось положение Крита в системе общегреческих отношений. Политическая децентрализация острова отодвинула критян в эллинском мире на второстепенное место. Следовательно, в конце XV в. эта южная окраина эллинскихземель сама по себе не привлекала особого внимания. По-видимому, устойчивые контакты материковых ахеян с возвысившимся при XVIII династии (1580-1314 гг.) Египтом и с подчиненными ему Палестиной и Сирией носили мирный коммерческий характер. Ведь ахейские династы знали, что в этом направлении завоевания нереальны, что наибольшую выгоду они могут получить, привозя на юг высокоценимые изделия эллинских мастеров и дефицитные виды сырья балканских земель. Около 1400 г. гибель кносского царского дома позволила материковым мореходам полностью взять в свои руки торговлю с Кипром и ближайшими к нему царствами Сирии - Библом, Угаритом, Алалахом и др. Особенно знаменательна смена критян ахеянами в небольшом царстве Угарит, в столице которого уже давно находилось обособленное критское подворье. Весьма интенсивным было проникновение ахеян в земли к югу от Кадеша, в XIV-XIII вв. подчиненные Египту. Несомненно, южные и восточные порты Крита играли лишь транзитную роль в упомянутых связях.
1493. Гибель миноносца «Стерегущий» - мифы и реальность
Другое История

После того, как весть о подвиге докатилась до Петербурга, скульптор К.Изенберг вскоре создает модель памятника «Двум неизвестным морякам» миноносца «Стерегущий». После того, как модель одобрил император Николай II, представители Исторической части Морского генерального штаба начали готовить проект надписи на памятнике. Исследовав множество различных свидетельств, представители установили, что ни в каких документах, в том числе предоставленных и японской стороной, нет ни строчки «о двух неизвестных моряках, открывших кингстоны». Кроме того, специалистами была опровергнута версия трюмного машиниста Василия Новикова, который утверждал, что это он, дескать, «открыл в машинном отделении корабля кингстоны», в то время как кингстонов затопления в машинном отделении на миноносце «Стерегущий» не было.
1494. Гибель Михаила Ярославича Тверского и его канонизация
Другое История

Продолжим, однако, рассказ о событиях 22 ноября. Кавалькаду всадников увидел один из отроков князя Михаила Ярославича, очевидно, специально следивший за подъезжавшими к веже тверского князя. Что-то испугало его в поведении Кавгадыя, Юрия и их окружения. С побелевшим лицом он вскочил в княжеский шатёр и прерывающимся голосом сообщил, что сюда едут враги Михаила. Делать что-либо было поздно. Со всех сторон к шатру бежали люди Кавгадыя и Юрия. Они ворвались в вежу, схватили стоявшего Михаила за колоду и бросили на стену палатки. Стена проломилась. Князь упал, но быстро поднялся. Убийцы вновь повалили его на землю, стали бить ногами, а некий Романец, достав большой нож, ударил им между рёбер в сердце пленника. Смерть наступила мгновенно. Тело Михаила было погружено на телегу и отправлено в далёкий путь на Русь. Его довезли до Москвы, где несколько месяцев продержали в кремлёвской церкви Спаса. Только после длительных переговоров вернувшийся из Орды князь Юрий выдал за большие деньги тверичам тело Михаила Ярославича. Похороны князя в тверском кафедральном соборе 6 сентября 1319 г. собрали огромную массу людей. Трагическая гибель Михаила Ярославича, злоключения с его прахом были настолько ярки и необычны, что заслонили в памяти тверичей всё плохое в деятельности их князя: и кровавые междоусобные войны, которые развязывал Михаил, и ограбление и избиение мирных жителей Торжка в 1316 г., и привод на Русь татарских ратей, и страдания самих тверичей, пухших и умиравших от голода при возвращении из похода на Новгород осенью 1316 г., когда проводники завели тверское войско в глухие и непроходимые места. В Твери Михаил Ярославич стал почитаться как святой.
1495. Гибель Титаника
Другое История

До сего времени остается не ясным, какие экстренные меры пытался предпринять капитан Смит после того, как борт "Титаника" оказался пробитым. Много споров велось вокруг всего судна, а самые жаркие споры велись возле одной меры, к которой капитан Смит не стал прибегать. Желание узнать истину было настолько велико, что ученые решили создать точную копию корабля, чтобы все проверить. Вопрос был в том, что не пренебрег ли капитан Смит в последние минуты своей жизни одной радикальной мерой, которая, по мнению некоторых специалистов помогла бы дольше продержать корабль на плаву до прихода спасательных судов? Было много критики и утверждений, обвинявших капитана Смита в том, что он не открыл водонепроницаемые переборки. Утверждали, что в этом случае, корабль затапливался бы более равномерно и он не ушел носом под воду. Исследователей интересовало, могла ли эта отсрочка спасти жизни 1500 пассажирам? С помощью известного морского конструктора Артура Сэнди Форда, был сделан точный макет "Титаника" в масштабе 1:100. Его размер, вес, водоизмещение было пропорционально уменьшенной копии корабля. Что же касаемо водонепроницаемых переборок, которые как считалось должны были сделать корабль непотопляемым, было решено сделать из прозрачного материала. Общее количество морской воды, которое заливалось в трюмы судна, тоже было пропорционально уменьшено. Сначала был воссоздан тот вариант, как затонул реальный "Титаник" в 1912 году. Вода прорвалась в носовые трюмы и бойлеры N5 и N6, вскоре вода преодолела системы защиты от затопления. В этом случае нос, как и в реальном "Титанике" был затоплен и утащил корабль на дно, за два с небольшим часа. Модель затонула носом вниз, как и настоящий "Титаник". Теперь давайте проследим за событиями, которые могли произойти, если бы капитан Смит открыл водонепроницаемые переборки. Было мнение, что в таком случае "Титаник" продержался на плаву еще на два часа больше и "Карпатия" спасла еще 1500 пассажиров. Во время этого эксперимента ученые по времени отмечали приближение "Карпатии", спуск на воду шлюпок и затопление "Титаника". Если бы капитан Смит открыл герметичные переборки, вода устремилась бы и в кормовую часть корабля, а это значит, что нос корабля не пошел бы с таким креном на дно, как это было на самом деле. "Титаник" стали затапливать точно так, как он тонул в ту ночь, но было отличие в том, что ученые открыли все водонепроницаемые переборки. "Титаник" столкнулся с айсбергом в 23:40 вечера, к 23:50 вода заполнила шестой водонепроницаемый отсек, поврежденный айсбергом. Вода как и раньше заполняла корабль, но в этом эксперименте, ничто ей не мешало заполнять корабль по всей длине. 00:20 - первая шлюпка была спущена на воду, вода проходит сквозь обшивку "Титаника" со скоростью 350 тонн в минуту. С открытыми переборками, "Титаник" погружается более равномерно. Неужели команда корабля совершила роковую ошибку, отказавшись от этого варианта? Под тяжестью 20000 тонн воды, "Титаник" еще глубже уходит в воду, но он все еще на плаву. Внезапно вода заливает последний паровой котел и "Титаник" остается без электроэнергии, на нижних палубах пассажиры оказываются в полной темноте. Хаос начался на 90 минут раньше чем на реальном корабле. 1:30 - "Карпатия" находится в 65 километрах от "Титаника". На "Титанике" спущено 14 шлюпок, по палубе мечутся сотни людей. Пока корабль держится ровнее чем во время настоящей катастрофы. 1:40 - внезапно модель начинает крениться набок, после того, как тонны воды начинают перемещаться. Шлюпки не могут быть спущены на воду под таким углом. 1:45 - "Титаник" окончательно теряет устойчивость, он становится неуправляемым и продолжает сильно крениться на борт. 1:47 - все кончено. Модель "Титаника" внезапно переворачивается, зачерпнув еще примерно 40 тонн воды, прорвавшейся с носа и с кормы. Модель "Титаника" затонула на целых 33 минуты раньше, чем это было на самом деле. Теперь все стало ясно: если бы капитан Смит оставил водонепроницаемые двери открытыми, вопреки инструкциям, то людские потери были бы еще огромными, чем были на самом деле. Из этого эксперимента видно, что судьбу "Титаника" решил злополучный айсберг и что капитан Смит не мог больше ничего сделать, чтобы спасти корабль и его пассажиров.
1496. Гибель Титаника. Уроки трагедии
Другое История

Общей тревоги с сиренами и ударами в судовой колокол на "Титанике" не было. Смит опасался паники. Стюарты спокойно и вежливо разбудили спавших пассажиров, оповестили о "небольшом повреждении" лайнера и предложили всем надеть спасательные жилеты. Выйти на шлюпочную палубу было предложено только обитателям "люксов" и двух первых классов. В третьем же классе парохода такого объявления сделано не было, и фактически там никто не знал, почему трубы ревут, а судно стоит на месте. Сотни сонных, испуганных людей, толкая друг друга, устремились из кают и кубриков в проходы и коридоры лайнера. Согласно шлюпочному расписанию, пассажиры "люксов" и первого класса должны были собраться в носовой и средней части шлюпочной палубы, пассажиры второго класса - в кормовой части этой палубы. Место же для обитателей третьего класса, а он составлял две трети всех пассажиров "Титаника", предусматривалось на нижней кормовой палубе позади надстройки, перед палубой юта, и на носовой палубе, между срезом полубака и надстройкой. Но все выходы на эти две нижние палубы были закрыты... В течение двух часов живые цепочки людей, которые ехали в третьем классе, блуждали в поисках выхода по многочисленным коридорам и проходам в чреве огромного парохода. Большая часть из них так и не выбралась на верхние палубы из-за давки, которая там царила. Получилось так, что из нижних помещений третьего класса люди практически не имели возможности попасть на шлюпочную палубу. Толпы женщин и мужчин стояли у начала главной лестницы третьего класса, в кормовой части палубы. Наверх их не пускали стюарты. Распоряжение отправить женщин и детей к шлюпкам последовало лишь в 00 часов 30 минут. Множество людей попали на палубе в тупики, в панике искали выход наверх, но опять возвращались туда, откуда начали поиск. А в это время представители высшего общества занимали места в шлюпках.
1497. Гибель царской семьи
Другое История

Нельзя дать однозначного ответа и на следующие вопросы: кто являлся настоящим автором записки Юровского от 1920 г.; кому принадлежали два выпавших зуба, обнаруженные в могиле? Насколько обоснованны давние, высказываемые консервативно мыслящими людьми, обвинения, что убийство царской семьи носило ритуальный характер?
1498. Гидрометеорологическое обеспечение ВМФ
Другое История

В разработке гидрометеорологических технических средств для ВМФ можно выделить два периода, отличающихся существенно различной результативностью. Период до начала 70-х годов характеризовался малой эффективностью. Было разработано и принято на снабжение ВМФ лишь одно оригинальное средство - корабельный измеритель ветра (КИВ), остальные работы сводились к модернизации и приспособлению к корабельным условиям традиционных гидрометеорологических измерительных приборов. С начала 70-х годов появились некоторые возможности привлечь к разработке гидрометеорологических средств организации промышленности. За период с 1970 по 1984 гг. были разработаны и приняты на снабжение ВМФ три модификации корабельной автоматизированной гидрометеорологической станции (КМС-1, КМС-2 и КМС-З), две модификации обрывного термозонда (ТЗО-1 и ТЗО-2), морская портативная гидрометеостанция “Домба”. В середине 70-х годов разработаны и в 1978-1979 гг. приняты на снабжение ВМФ плавучие автоматические гидрометеорологические станции: якорная (ПАГМС-Я) и дрейфующая (ПАГМС-Д). Проводились работы по разработке притопленной автоматической гидрометеостанции. В 80-е годы создан экспериментальный образец корабельного автономного пункта приема спутниковой информации и автоматизированной системы ее обработки.
1499. Гидромеханизированная технология отработки угольного пласта в условиях проектируемой шахты
Другое История

2. Расход воды через насадок гидромонитора
1500. Гидротехнические водохозяйственные сооружения
Другое История

На равнинах Западного Предкавказья преобладают черноземы, особенно карбонатные предкавказские, в горах горно-лесные бурые и дерново-карбонатные почвы, в высокогорье горно-луговые. На местах господствовавших прежде равнинных степей культурная растительность. В горах широколиственная (дубовые, буковые, в районе Туапсе Сочи смешанные колхидские) и темнохвойные (из кавказских пихты и ели) леса, выше субальпийские и альпийские луга. Древесно-кустарниковая растительность северной части Черноморского побережья сходна с крымской и восточно-средиземноморской. Западное Предкавказье со степными земледельчески освоенными равнинами; Северо-Кавказский с преобладанием горных лесов на хребтах Черноморского Кавказа и передовых куэстовых грядах; Западно-Кавказский высокогорный с альпийским рельефом, горными лугами; Северо-Черноморскй с ландшафтами восточно-средиземноморского типа и виноградниками; Колхидский горный с лесными ландшафтами влажных субтропиков и курортной зоной побережья.

Blog

Информация по предмету История