Geum.ru

Контрольная работа по предмету Юриспруденция, право, государство

  • 1481. Правовая охрана основных результатов творческой и интеллектуальной деятельности
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

    Правовое регулирование отношений в сфере интеллектуальной собственности в Российской Федерации осуществляется нормами части четвертой Гражданского кодекса Российской Федерации (далее - ГК РФ), в которой предпринята попытка дать системное изложение вопросов правовой охраны интеллектуальной собственности. Единый нормативно-правовой акт, посвященный правам на результаты интеллектуальной деятельности и средства индивидуализации, стал новым шагом в совершенствовании и развитии российского законодательства. В части четвертой ГК РФ объединяются нормы отдельных законов, ранее действовавших в РФ и регулирующих различные аспекты и направления охраны интеллектуальной собственности. К таким законам относятся: Об авторском праве и смежных правах от 09.07.1993; О правовой охране программ для электронных вычислительных машин и баз данных от 23.09.1992; Патентный закон Российской Федерации от 23.09.1992; О товарных знаках, знаках обслуживания и наименованиях мест происхождения товара от 23.09.1992; О селекционных достижениях от 06.08.1993; О правовой охране топологий интегральных микросхем" от 23.09.1992.

  • 1482. Правовая практика применения уголовного наказания
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

    В пункте 5 Постановления Пленума Верховного Суда РФ от 09.12.2008 №25 указано, что при исследовании причин создавшейся аварийной обстановки необходимо установить, какие пункты правил дорожного движения или эксплуатации транспортных средств нарушены и какие нарушения находятся в причинной связи с наступившими последствиями, предусмотренными статьей 264 УК РФ, а в тех случаях, когда нарушения правил дорожного движения были допущены двумя или более участниками дорожного движения, содеянное ими влечет уголовную ответственность по статье 264 УК РФ, если их действия по управлению транспортным средством находились в причинной связи с наступившими последствиями, указанными в названной статье Уголовного кодекса Российской Федерации.

  • 1483. Правовая природа мирового соглашения в исполнительном производстве
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

     

    1. Конституция РФ.
    2. Гражданский процесс: Учебник (отв. ред. проф. В.В. Ярков). - "Волтерс Клувер", 2004 г.
    3. Арбитражный процессуальный кодекс РФ.
    4. Федеральные законы «Об исполнительном производстве», «О банкротстве» и т.д.
    5. Гражданский процессуальный кодекс РФ.
    6. Морозова И. Сделка о признании вины как вариант мирового соглашения // Российская юстиция.- 2000.- № 10.
    7. Предпринимательское право в рыночной экономике (отв. ред. Е.П. Губин, П.Г. Лахно) - Система ГАРАНТ, 2004 г.
    8. Рожкова М.А. Мировая сделка: использование в коммерческом обороте. - "Статут", 2005 г.
    9. Рожкова М. О перспективах внесудебного урегулирования споров и принудительного исполнения внесудебной мировой сделки // Хозяйство и право. - 2006.- № 1.
    10. Рожкова М.А. Мировая сделка в римском праве и российском дореволюционном гражданском праве // Вестник Федерального Арбитражного суда Западно-Сибирского округа. - 2004.- № 9.
    11. Рожкова М.А. Мировая сделка в предпринимательских отношениях // Законодательство.- 2002.- № 9.
    12. Курс гражданского права Г.Ф. Шершеневич 2001.
    13. Гражданское судопроизводство К.И. Малышев.
    14. Хрестоматия по гражданскому процессу. Ред. М.К. Треушникова.
    15. Курс лекций, читанных проф. Гамбаровым Ю.С.
  • 1484. Правовая система Великобритании
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

    Первоначально английский присяжный должен был сам расследовать дело, расспрашивая о нем знающих людей. Свое решение он обязан был основывать на полученных сведениях (согласно очевидности). Если присяжные заявляли, что ничего не знают о том деле, о котором их расспрашивали, то они распускались и назначались другие. Но постепенно этот порядок, которым слишком часто стремились воспользоваться, был отменен: присяжные должны были во всех случаях выносить решение, оправдывающее или обвиняющее, удовлетворяющее иск или отказывающее в нем. Из свидетелей они превращаются в судей. Предварительные следственные действия не имели официального значения, никак не фиксировались, и служили только для выработки убеждения.

  • 1485. Правовая статистика как научная дисциплина
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

    Соответствующие показатели правовой статистики нужны специалистам по административному, гражданскому, налоговому, трудовому, уголовному и другим отраслям права, судебным психиатрам и юридическим психологам. Без использования данных правовой статистики немыслимо совершенствование деятельности правоохранительных органов прокуратуры, органов юстиции и внутренних дел, адвокатуры, а также суда. Особое значение изучения этой научной дисциплины приобрело в последнее время в связи со снятием ограничений на публикацию данных состоянии преступности. Это открывает новые возможности для правоведов и представителей других гуманитарных наук, изучающих негативные, аморальные, преступные проявления в общественной жизни, и играет важную роль в активизации применения юридических мер ответственности, предупреждения и профилактики правонарушений.

  • 1486. Правовая характеристика Акционерного общества
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

    2. Если в обязательстве был определен срок исполнения, оно должно быть исполнено точно к этому сроку. Досрочное исполнение обычных обязательств допускается тогда, когда это не запрещено законом, условиями обязательства, существом обязательства (например, кредитора не удовлетворит возврат вещи, отданной на хранение, раньше истечения срока хранения). Досрочное исполнение предпринимательских обязательств допускается в случае, когда такая возможность предусмотрена договором, законом, обычаем делового оборота, существом обязательства. Если срок исполнения обязательства не определен, оно подлежит исполнению в разумные сроки. Обязательство, не исполненное в разумный срок, а равно обязательство, срок исполнения которого определен моментом востребования, должник обязан исполнить в семидневный срок со дня предъявления требования о его исполнении. В случае просрочки исполнения обязательства должник должен возместить убытки, причиненные просрочкой. Кроме того, с момента просрочки на должника переходит риск случайно наступившей во время просрочки невозможности исполнения.

  • 1487. Правове забезпечення державного управління
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

    Так, Державна автомобільна інспекція Міністерства внутрішніх справ України (далі Державтоінспекція) відповідно до покладених на неї завдань (контрольні повноваження Державтоінспекції закріплено в "Положенні про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України", затвердженому Постановою Кабінетів Міністрів України від 14 квітня 1997р. №341):

    1. бере участь у розробці проектів законів та інших нормативних актів і документів, у тому числі правил, норм і стандартів, державних і регіональних програм забезпечення безпеки дорожнього руху і його учасників;
    2. здійснює контроль за додержанням власниками (володільцями) транспортних засобів, а також громадянами, посадовими особами вимог Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993р. /зі змінами/ (відомості Верховної Ради України 1993 - №31);
    3. правил, норм і стандартів з питань забезпечення безпеки дорожнього руху;
    4. виявляє та вживає заходи щодо попередження й припинення адміністративних правопорушень, додержання правил дорожнього руху;
    5. забезпечує розгляд справ, віднесених до відання Державтоінспекції;
    6. здійснює профілактику правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху серед його учасників;
    7. регулює дорожній рух;
    8. контролює внесення обовязків платежів власниками транспортних засобів тощо.
  • 1488. Правове забезпечення інтелектуальної власності
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

    Українські та іноземні юридичні особи дістають захист своїх суміжних прав лише за умови, що їх постійне місцезнаходження на території України. На підставі Закону України "Про приєднання України до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року" від 15 червня 1999 p. Україна приєдналася до країн-учасниць Женевської конвенції. Держави-учасниці зобов'язуються охороняти інтереси виробників фонограм, що є громадянами інших держав-учасниць, від виробництва копій фонограм без згоди виробника та від ввезення таких копій, якщо зазначені виробництво та ввезення здійснюються з метою їх розповсюдження серед населення, а також від розповсюдження цих копій серед населення.

  • 1489. Правове регулювання охорони навколишнього природного середовища
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

    Враховуючи велике значення екологічної безпеки у вирішенні екологічних проблем в екологічному законодавстві України, визначені основні вимоги та напрями державної діяльності щодо забезпечення екологічної безпеки. їх можна поділити на три великих групи: запобіжні, поточні вимоги та заходи щодо ліквідації наслідків екологічного лиха, аварій та екологічних катастроф. Запобіжні вимоги та заходи щодо забезпечення екологічної безпеки мають запобіжний характер. Вони передбачають прийняття і виконання екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів, екологічно небезпечних для людини та оточуючого її середовища. Такі екологічні вимоги насамперед передбачені законами України «Про екологічну експертизу», «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 51) та іншими нормативно-правовими актами екологічного законодавства. Екологічні вимоги до розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та об'єктів передбачені в ст. 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Ним, зокрема, передбачено, що при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також у процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому мають передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів. Проекти господарської та іншої діяльності повинні містити матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. Така оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану довкілля в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять у дію підприємства, споруди та інші об'єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають Міністерству екології та природних ресурсів України та його органам на місцях спеціальну заяву про це. Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення). Охорона довкілля при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів* токсичних хімічних речовин та інших препаратів передбачена в ст. 52 закону про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані-додержувати правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, з тим щоб не допустити забруднення ними або їх складовими навколишнього природного середовища і продуктів харчування. При створенні нових хімічних препаратів і речовин, інших, потенційно небезпечних для довкілля субстанцій повинні розроблятися та затверджуватися в установленому законодавством порядку допустимі рівні вмісту цих речовин у об'єктах навколишнього природного середовища та продуктах харчування, методи визначення їх залишкової кількості та утилізації після використання. Вміст природних та штучних домішок, які можуть негативно впливати на стан довкілля або здоров'я людей, у таких препаратах, а також сировині, що використовується для їх виробництва, не повинен перевищувати допустимих рівнів, установлених відповідно до законодавства. Екологічні вимоги при виробництві, зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні, захороненні токсичних та інших небезпечних для довкілля і здоров'я людей речовин, віднесення хімічних речовин до категорії токсичних та їх класифікація за ступенем небезпечності визначаються нормативними документами на підставі висновку державної екологічної експертизи і погоджуються Міністерством охорони здоров'я України і Міністерством екології та природних ресурсів України. Перелік засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших речовин і препаратів, застосування яких дозволяється в народному господарстві, а також способи, умови їх застосування затверджуються Міністерством охорони здоров'я України і Міністерством екології та природних ресурсів України. Охорона довкілля від неконтрольованого та шкідливого біологічного впливу регулюється ст. 53 закону про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи та організації зобов'язані: забезпечувати екологічно безпечне виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення, знешкодження і захоронення мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин та предметів біотехнології, а також інтродукцію, акліматизацію і реакліматизацію тварин і рослин, розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання та ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних факторів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини. Створення нових штамів мікроорганізмів та біологічно активних речовин здійснюється тільки на підставі дозволів Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства екології та природних ресурсів України за наявності оцінки їх впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людей. При створенні зазначених організмів і речовин мають розроблятися нормативи гранично допустимих концентрацій, методи визначення цих організмів та речовин у навколишньому природному середовищі і продуктах харчування. Виробництво і використання нових штамів мікроорганізмів та інших біологічно активних речовин здійснюється тільки після проведення комплексних досліджень їх впливу на здоров'я людей і навколишнє природне середовище за дозволом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства екології та природних ресурсів України, можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей (ст. 55 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»). Ст. 56 цього закону передбачає екологічну безпеку транспортних засобів. У ній передбачено, що підприємства, установи, організації, що здійснюють проектування, виробництво, експлуатацію та обслуговування автомобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів, установок та виробництво і постачання пального, зобов'язані розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що ся у викидах та скидах транспортних засобів, переходу на токсичні види енергії й пального, додержання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на зменшення викидів та скидів у навколишнє природи середовище забруднюючих речовин та додержання встановлення рівнів фізичних впливів. Виробництво і експлуатація транспортних та інших пересув них засобів та установок, у викидах та скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи, не допускається. Керівники транспортних організацій та власники транспортних засобів несуть відповідальність за додержання нормативів гранично допустимих викидів та скидів забруднюючих речовин і гранично допустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє природне середовище, встановлених для відповідного типу транспорту. Охорона довкілля від акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного впливу, передбач-на ст. 54 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Місцеві ради, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні своєї діяльності зобов'язані вживати необхідних заходів щодо запобігання та недопущення перевищення встановлених рівнів акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людини в населених пунктах, рекреаційних і заповідних зонах., а також у місцях масового скупчення і розмноження диких тварин. Підприємства, установи та організації, що здійснюють господарську чи іншу діяльність, пов'язану з використанням радіоактивних речовин у різних формах і з будь-якою метою забезпечувати екологічну безпеку цієї діяльності, що виключало б можливість радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища та негативного впливу на здоров'я людей. Охорона навколишнього природного середовища від забруднення ядами регулюється ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення дозволяється лише за наявності спеціального дозволу визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей (ст. 55 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»). Крім того, з цих питань прийнято спеціальний Закон України «Про відходи» та Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами, затверджену Законом України від і 4 вересня 2000 р. Ст. 57 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює положення щодо додержання вимог екологічної безпеки при проведенні наукових досліджень, впровадженні відкриттів, винаходів, застосуванні нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем. При проведенні фундаментальних та прикладних наукових, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт обов'язково повинні враховуватися вимоги охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Забороняється впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування технологій і систем, якщо вони не відповідають вимогам екологічної безпеки. Вимоги екологічної безпеки встановлені для розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації об'єктів щодо обмеження негативного впливу на навколишнє природне середовище хімічних, фізичних і біологічних факторів, а також інші вимоги, передбачені цим законом та іншим законодавством України, повною мірою поширюються на військові та оборонні об'єкти, а також об'єкти органів внутрішніх справ та державної безпеки. Вимоги екологічної безпеки повинні додержуватись також при дислокації військових частин, проведенні військових навчань, маневрів, переміщенні військ і військової техніки, крім випадків особливих ситуацій, що оголошуються відповідно до законодавства України. Державний контроль за додержанням вимог екологічної безпеки щодо військових, оборонних об'єктів та військової діяльності на території України здійснюється відповідно до цього закону та іншого законодавства України. Ст. 59 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює екологічні вимоги при розміщенні і розвитку населених пунктів. Планування, розміщення, забудова і розвиток населених пунктів здійснюється за рішенням місцевих рад з урахуванням екологічної ємкості територій, додержанням вимог охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки. При розробці генеральних планів розвитку і розміщення населених пунктів сільські, селищні, міські ради встановлюють режим використання природних ресурсів, охорони довкілля та екологічної безпеки у приміських та зелених зонах за погодженням з радами, на території яких вони знаходяться, відповідно до законодавства України.

  • 1490. Правове становище населення в міжнародному праві
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

    Розділ ІІІ Закону України про біженців від 24 грудня 1993 року встановлює біженцям наступні права: вибір місця тимчасового проживання із запропонованого їй міграційною службою переліку населених пунктів і пересування на території України за умов дотримання правил, установлених для іноземців; працю за наймом або на підприємницьку діяльність, придбання у власність майна за умов, передбачених законодавством України для іноземців; охорону здоров'я та відпочинок у порядку, передбаченому законодавством для громадян України; одержання грошової допомоги, пенсій та інших видів соціального забезпечення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; користування житлом, наданим у місці тимчасового проживання; навчання в порядку, передбаченому законодавством України для іноземців; користування надбаннями культури; свободу совісті та вільне відправлення релігійних обрядів; недоторканність особи, житла, охорону законом особистого життя, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень; судовий захист від посягань на честь і гідність, життя і здоров'я, особисту свободу та житло, а також захист майнових та немайнових прав; вступ до легалізованих громадських організацій відповідно до їх статутів (положень).

  • 1491. Правоведение
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

    Основное направление деятельности Федерального Собрания законотворчество, большое значение имеет законодательный процесс рассмотрение, принятие и обнародование законов. Он осуществляется в особом порядке. В законодательном процессе выделяется несколько стадий, через которые проходят законы, чтобы приобрести юридическую силу.

    1. Внесение законопроекта законодательная инициатива. Законопроекты вносятся в Государственную Думу. Правом законодательной инициативы обладает Президент Российской Федерации, Совет Федерации, члены Совета Федерации, депутаты Государственной Думы, законодательные органы субъектов Российской Федерации. Это право принадлежит также Конституционному Суду, Верховному Суду, Высшему Арбитражному Суду Российской Федерации по вопросам их ведения. Определенные категории законопроектов, касающихся финансов государства, могут быть внесены только при наличии заключения Правительства Российской Федерации.
    2. Обсуждение законопроекта в Государственной Думе. Оно проходит, как правило, в трех чтениях. Обычно заслушивается доклад, содоклад об обсуждаемом законопроекте, проводят прения, высказываются предложения и замечания.
    3. Принятие закона. Федеральные законы принимаются Государственной Думой большинством голосов от общего числа ее депутатов; при голосовании по проектам федеральных конституционных законов требуется не менее двух третей голосов от общего числа депутатов Государственной Думы.
    4. Рассмотрение и одобрение Советом Федерации принятого Государственной Думой федерального закона. Принятый Государственной Думой федеральный закон в течение пяти дней передается на рассмотрение Совета Федерации. Если закон рассмотрен и за него проголосовало более половины от общего числа членов Совета Федерации, то этот закон считается одобренным. Но он может быть и отклонен.
    5. В этом случае может возникнуть дополнительный этап преодоление разногласий между Советом Федерации и Государственной Думой в связи с отклонением принятого Государственной Думой закона. Может быть создана согласительная комиссия для преодоления возникших разногласий, после чего закон подлежит повторному рассмотрению Государственной Думой. При повторном рассмотрении федерального закона Государственная Дума может принять предложения согласительной комиссии. Но она в этой ситуации может и не принять предложения согласительной комиссии и выразить несогласие с решением Совета Федерации об отклонении закона; тогда он ставится на голосование в Государственной Думе в ранее принятой редакции. В таком случае принятого федеральный закон считается принятым, если за него проголосовало не менее двух третей от общего числа депутатов Государственной Думы.
    6. Подписание и обнародование федерального закона Президентом Российской Федерации. Это заключительная стадия законодательного процесса. Участие главы государства неотъемлемая составная часть законодательного процесса. Принятый федеральный закон в течение пяти дней направляется ему для подписания и обнародования. В течение 14 дней с момента поступления федерального закона Президент должен принять решение и выбрать один из двух возможных вариантов своих действий в его отношении. Во-первых, в течение этого срока глава государства может подписать федеральный закон и обнародовать его, после чего он в установленном порядке вступает в силу. Во-вторых, Президент в этот же срок может применить свое конституционное право вето и отклонить федеральный закон, не подписав его. Однако президентское вето не абсолютно, а относительно и может быть преодолено палатами Федерального Собрания квалифицированным большинством голосов.
  • 1492. Правоведение (Контрольная)
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

    Административное взыскание занимает особое место в системе мер административного принуждения. Их особенность состоит в следующем:

    1. они носят ярко выраженный санкционный характер, чем отличаются от других видов мер административного принуждения, которые этим качеством не обладают;
    2. воспитательное воздействие от их применения наиболее высоко, поскольку достигается простым, быстрым и наглядным способом;
    3. взыскания могут применять не только органы государственного управления, но и другие субъекты правоприменения;
    4. все административные взыскания налагаются на основе специального индивидуального акта управления постановления или решения;
    5. наложение административных взысканий осуществляется уполномоченными на то органами милиции в определенном процессуальном порядке, при котором учитывается характер совершенного правонарушения, личность нарушителя, степень его вины, имущественное положение, обстоятельства, смягчающие и отягчающие ответственность;
    6. являются эффективным средством реализации института ответственность (под которой понимается обязанность гражданина или должностного лица дать отчёт о своём неправомерном поведении в сфере государственного управления и понести наказание в виде административного взыскания).
  • 1493. Правоведение и государственная власть
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

    Поскольку режим работы с ненормированным рабочим днем предполагает определенные переработки сверх нормальной продолжительности рабочего времени, Кодекс, в качестве компенсации, предусматривает, что работникам с ненормированным рабочим днем предоставляется ежегодный дополнительный оплачиваемый отпуск, продолжительность которого определяется коллективным договором или правилами внутреннего трудового распорядка. В случае, когда такой отпуск (не менее трех календарных дней) не предоставляется, переработка сверх нормальной продолжительности рабочего времени компенсируется с письменного согласия работника как сверхурочная работа (ст. 119 ТК РФ). Порядок и условия предоставления ежегодного дополнительного оплачиваемого отпуска работникам с ненормированным рабочим днем в организациях, финансируемых из федерального бюджета, устанавливаются Правительством РФ, в организациях, финансируемых из бюджета субъекта РФ, - органами власти субъекта РФ, а в организациях, финансируемых из местного бюджета, - органами местного самоуправления.

  • 1494. Правовий режим надзвичайних екологічних ситуацій
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

    Завданнями єдиної державної системи є: розроблення нормативно-правових актів, а також норм, правил і стандартів з питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків; забезпечення готовності центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям та реагування на них; забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій; навчання населення поведінці та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації; виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат; збирання й аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій; прогнозування й оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних і фінансових ресурсах; створення, збереження і використання резерву матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям та реагування на них; проведення державної експертизи, забезпечення нагляду за дотриманням вимог щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (у межах повноважень центральних і місцевих органів виконавчої влади); оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне його інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи; захист населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій; проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації надзвичайних ситуацій, організація життєзабезпечення постраждалого населення; помякшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення; здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення, проведення гуманітарних акцій; реалізація визначених законодавством прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій; участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захисту населення; організація роботи, повязаної з постійним спостереженням за потенційно екологічно і техногенно небезпечними обєктами та їх експлуатацією або виведенням з технологічного обороту.

  • 1495. Правові засади митного права та страхової діяльності
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

    В основному предмет митного права складають управлінські відносини, але митне право й охоплює собою надання митних послуг, що відноситься до предмета цивільного права. Виділяти останні з комплексу митної справи недоцільно. Хоча в структурі цих відносин і переважають управлінські рішення, але вони не вичерпують усього предмету митного правового регулювання. До його складу входять і багато інших якісно необхідних суспільних відносин, що регулюються нормами різних галузей права: конституційного, адміністративного, трудового, банківського, міжнародного права й інших. Будучи різнорідними за своїм складом та приналежністю, усі ці відносини інтегровані у визначену специфічну спільність митні відносини за однією спільною для всіх ознакою, що систематизує: переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон.

  • 1496. Правові традиції як частина культурної спадщини
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

    Важливо зазначити, що підґрунтям звичаєвого права українців були правові традиції та звичаї часів «Руської Правди». «Руська Правда», укладена князем Ярославом Мудрим, стала правовим кодексом усієї країни. У ній чинні закони не лише систематизувалися, але й подекуди змінювалися, що свідчило про те, як суспільство вдосконалювалося, збагачувалося, урбанізовувалося. Поряд із урядовими законодавчими актами, звичаєве право діяло в селянських общинах, перш за все, як право знедолених верств населення. Пізніше звичаєве право простежується в українських актових джерелах, правних памятках Литовському статуті (1529, 1566, 1588 рр.), «Правах, за якими судиться малоросійський народ» (40-і роки ХVІІІ ст.). Незважаючи на багатовікову належність українських земель до різних державних утворень, народне звичаєве право скрізь визначалося певною однотипністю. Одними з центральних його розділів були норми та уявлення, що визначали і регулювали відносини власності, передусім земельної. На відміну від офіційного законодавства, основним джерелом власності та матеріального достатку звичаєве право визнавало працю. За уявленнями селян, земля, в яку вкладена праця у будь-якій формі, не може бути відчуженою без відповідної винагороди. Найповніше втілення такий погляд мав у відомому звичаї займанщини. За ним селяни чітко відрізняли продукти своєї діяльності від тих, що родила сама земля; привласнення останніх не вважалося злочином.

  • 1497. Правові форми використання земель
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

     

    1. Конституція України від 28.09.1996 // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. ст. 141
    2. Земельний кодекс України // Урядовий кур'єр. 2001. №211212. 15 листоп.
    3. Про власність: Закон України від 07.02.1991 № 697-12 р.//Відомості Верховної Ради України. 1991. № 20. Ст. 249;
    4. Про оренду землі: Закон України від 6 жовтня 1998 р. //Урядовий кур'єр. 1998. № 203204. 22 жовт.;
    5. Про земельну реформу: Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. 1-991. № 17. Ст. 10.
    6. Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі// Постанова Верховної Ради України від 13 березня 1992 р. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 25. Ст. 355.
    7. Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва: Указ Президента України від 10 листопада 1994 р.// Голос України. 1994. 16 листопада
    8. Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності: Указ Президента України від 12 липня 1995 р. // Урядовий кур'єр. 1995. 18 липня
    9. Про захист прав власників земельних часток (паїв): Указ Президента України від 21 квітня 1998 р.//Офіційний вісник України. - 1998. - № 16. - С. 10.
    10. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 3 грудня 1999 р.// Офіційний вісник України. 1999. № 49. С. 11.
    11. Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення: Указ Президента України від 19 січня 1999 р.// Офіційний вісник України. 1999. № 3. С. 11.
    12. Порядок викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) або особистого підсобного господарства, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. //Офіційний вісник України. 2000. № 4. Ст. 112.
    13. Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. № 119// Офіційний вісник України. 2000. № 4. Ст. 113.;
    14. Наказ Держкомзему України від 17 січня 2000 р. № 5 «Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю)», зареєстрований в Мін'юсті України 23 лютого 2000 р. № 101/4322 // Офіційний вісник України. 2000. № 8;
    15. Аграрне право України / Під. редакцією В.З.Янчука. К., 2003. С. 7, 2526.
    16. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Особенные части земельних курсов. Учебное пособие. Под. ред. доктора юридических наук, професора погребного А.А. и кандидата юр. наук Каракаша Ш.И.. Х.:ООО “одиссей”, 2001. 560 с.
    17. Андрейцев В.И. Земельная реформа: Приватизация. Зкология. Право. К.: УЗАН, 2002
    18. Андрейцев В.І. Концептуальні засади реформування земельних правовідносин в Україні /Державно-правова реформа в Україні. Матеріали наук.-практ. конференції. К., 1997. С. 36
    19. Бусуйок Д. Земельний кодекс України: проблеми реалізації ( за матеріалами методичного семінару) // Право України . 2002. № 8 С. 133-134;
    20. Гайдуцький П. Власність на селі // Урядовий кур'єр. 2002. № 59. 28 бе-рез.
    21. Гайдуцький П. Земля має власника. Реального // Уряд. кур'єр. 2000. № 90. 20 трав.
    22. Гражданское право / За ред. Калпина А.Г. Ч. 2. 2002. С. 240
    23. Дегтярев И.В., Осипов Л.И. Земельное право и земельный кадастр: Учебник. - М. : Юрид. лит., 1986. 316с.
    24. Домашенко М.В., Рубаник В.Є. Власність і право власності: Нариси з історії, філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні. Харків: Факт, 2002. 550 с.
    25. Заєць О. Правове забезпечення земельної реформи // Право України . 2000. № 9 С. 59-61;
    26. Земельне право / За ред. Семчика В.І., Кулинича П.Ф. - К., 2001. - С. 155.
    27. Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинина. _ К.:Видавничий Дім “Ін. Юре”, 2001. 424 с.
    28. Земельное право. Учебник для вузов. Руководительавторского коллектива и отв. редактор С.А. Боголюбов. М.: Издат. группа НОРМА- ИНФРА. М,, 1999. - 400 с.
    29. Ковтун М.Г. Земельне право: курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. К.: Юмана, 2005. 208 с.
    30. Право власності в Україні: Навч. посіб. / О.В.Дзера, і Н.С.Кузнєцова, О.А.Підопригора та ін.; За заг. ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. К.: Юрінком Інтер, 2004. С. 432-441;
  • 1498. Правовладение и залог земли
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

    В целях повышения эффективности использования государственной собственности Указом Президента Республики Беларусь от 17 декабря 2003 года № 563 утверждено Положение о порядке предоставления зданий, помещений и земельных участков дипломатическим представительствам, приравненным к ним представительствам международных организаций и консульским учреждениям иностранных государств в Республике Беларусь, в соответствии с которым установлено, что предоставление земельных участков (вместе со зданиями и помещениями) указанным представительствам для их размещения на территории Республики Беларусь, включая размещение резиденций глав представительств, осуществляется в соответствии с международными договорами, актами законодательства Республики Беларусь, в том числе и указанным Положением. Если нормами международных договоров, действующими для Республики Беларусь, установлены иные правила, чем те, которые предусмотрены Положением от 17 декабря 2003 года, то применяются правила международных договоров. Данным Указом также определено, что Министерство иностранных дел на основании обращений аккредитующих государств, международных организаций или представительств осуществляет учет потребности представительств в зданиях, помещениях и земельных участках и информирует об этом государственное учреждение «Главное управление по обслуживанию дипломатического корпуса и официальных делегаций «Дипсервис» Управления делами Президента Республики Беларусь. Указанные обращения рассматриваются Дипсервисом в срок, не превышающий 6 месяцев со дня их получения. Предложения по предоставлению зданий, помещений и земельных участков для размещения представительств формируются Дипсервисом совместно с Министерством экономики, облисполкомами и Минским горисполкомом. Здания, помещения и земельные участки, находящиеся в собственности физических или юридических лиц на территории Республики Беларусь, могут, быть предоставлены собственниками для размещения представительств после получения согласия государственных органов, определяемых Президентом, а также Министерства внутренних дел, Прокуратуры, Комитета государственного контроля и Дипсервиса. Процедура согласования осуществляется Дипсервисом по обращению представительства. Согласование производится в 3-месячный срок со дня обращения. При необходимости срок согласования может быть продлен в соответствии с законодательством о защите государственных секретов. Аккредитующее государство при приобретении здания (части здания) в собственность может также приобрести в собственность земельный участок, необходимый для обслуживания здания (части здания), если:

  • 1499. Правовое воспитание. Основные аспекты понимания законности
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

    Относительно субъектов законности (лиц, на которых распространяются ее требования) и сферы ее действия существуют разные подходы. Так, проф. Н.В. Витрук полагает, что законность касается исполнения только законов и только должностными лицами. По его мнению, нарушения законов, совершенные гражданами и другими лицами, не выступают в качестве нарушений законности, они суть нарушения правопорядка. Эта точка зрения имеет под собой достаточно серьезную основу. Действительно, законность не следует смешивать с общеобязательностью права, и смысл ее существования связан, в первую очередь, именно с законами и с публично-правовой сферой отношений в обществе. Самой законности проф. Н.В. Витрук дает определение как идее, требованию и системе (режиму) реального выражения права в законах государства, в самом законотворчестве, в подзаконном нормотворчестве. С позиций такого подхода очень четко выгладит нарушением законности принятие ведомственных актов, противоречащих конституционным положениям, нормам закона.

  • 1500. Правовое государство и пути его становления
    Контрольная работа Юриспруденция, право, государство

    Принципиальное значение приобретает проблема правового равенства в различных сферах жизни общества и государства. Ее решение предполагает создание государством надежных гарантий, обеспечивающих такое равенство. Перечень прав и свобод человека и гражданина, свойственный правовому государству, содержится в международных актах. Это, прежде всего Всеобщая декларация прав человека, принятая Генеральной Ассамблеей ООН 10 декабря 1948г., Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах, Международный пакт о гражданских и политических правах, принятых на ХХI сессии Генеральной Ассамблей ООН 16 декабря 1966г. Перечень прав и свобод, провозглашенных в указанных актах, закреплен и гарантирован в конституциях правовых государств. Всеобщая декларация прав и свобод человека, принятая ООН, в 1948 году состоит из 30 статей. В ней провозглашается, что "все люди рождаются свободными и равными по своему достоинству и правам. Они наделены разумом и совестью и должны поступать в отношении друг друга в духе братства". Далее в ней указывается на недопустимость жестокие, унижающие человеческое достоинство, обращение и наказания. Она закрепляет и другие права и свободы человека, которые должны быть признаны и уважаться всеми государствами (свобода мысли, совести и религии, свобода передвижения в пределах каждого государства, право убежища в других странах, право на труд, на равную оплату, право на свободный выбор профессии, право на защиту от безработицы, право на создание профсоюзов и т.д.). Все права и свободы, перечисленные в Декларации, должны быть реально обеспечены в государстве. Это достигается прежде всего принятием и проведением в жизнь разнообразных законодательных актов, закрепляющих их в соответствующей сфере общественных отношений. Права и свободы человека и гражданина также закреплены в Конституции Республики Казахстан, принятой всенародным голосованием 30 августа 1995г. (ст.ст. 90, 3, Указы Президента РК "О Конституции Республики Казахстан" и "О проведении 30 августа 1995 года республиканского референдума", а также полностью глава 2 -права и свободы человека и гражданина). Ст. 39 гласит: "Права и свободы человека и гражданина могут быть ограничены только законами и лишь в той мере, в какой это необходимо в целях защиты конституционного строя, охраны общественного порядка, прав и свобод человека, здоровья и нравственности населения". А статья 39 п.3 Конституции Республики Казахстан не допускает возможности ограничения ряда важнейших прав человека и гражданина даже в условиях чрезвычайного положения, а именно право на гражданство, право на жизнь, право на неприкосновенность частной жизни, личную и семейную тайну, защиту своей чести и доброго имени, свободу совести, право на жилище, право на возмещение государством вреда, причиненного государственными органами или их должностными лицами. Статья 12 закрепляет положение о том, что в Республики Казахстан признаются и гарантируются права и свободы человека и гражданина согласно общепризнанным принципам и нормам международного права.