Geum.ru

Информация по предмету Экономика

  • 1461. Исходные данные для анализа инвестиционных проектов
    Другое Экономика

    Важно отметить, что в подобных публикациях в числе прочих приводятся данные о фактической стоимости оборудования, зафиксированной после ввода объектов в эксплуатацию. Ценность такой информации чрезвычайно высока, поскольку она отражает реальные действующие стоимостные рыночные тенденции конкретной технологии. В то же время ее доступность ограничена, т.к. статистические данные публикуются не обо всех, а лишь об отдельных инженерных системах.В самом начале проекта вводится предварительная оценка, называемая «оценка сверху вниз» («Тор Down Estimating»). Ее точность чрезвычайно мала и варьируется от -20% то +70%. Однако именно эта предварительная, пусть и весьма приблизительная оценка позволяет приступить к реализации проекта.

  • 1462. Исчисление налога на недвижимость организациями при заключении договора аренды здания
    Другое Экономика

    Пунктом 2 статьи 187 НК установлен порядок определения налоговой базы по арендованным у физических лиц зданиям, сооружениям, отличающийся от общеустановленного порядка. Так, налоговая база налога на недвижимость в отношении зданий и сооружений, расположенных на территории Республики Беларусь и взятых организациями в аренду (финансовую аренду (лизинг)), иное возмездное и безвозмездное пользование у физических лиц, определяется исходя из стоимости таких зданий и сооружений, указанной в договорах аренды (финансовой аренды (лизинга)), иного возмездного и безвозмездного пользования, но не менее стоимости этих зданий и сооружений, определенной исходя из оценки зданий и сооружений, принадлежащих физическим лицам, в порядке, установленном Президентом Республики Беларусь.

  • 1463. Исчисление подоходного налога с доходов, полученных физическими лицами по операциям от реализации ценных бумаг в 2010 году
    Другое Экономика

    доходы от операций с ценными бумагами, полученные от источников за пределами Республики Беларусь в денежной форме физическими лицами, не признаваемыми налоговыми резидентами Республики Беларусь в течение не менее 5 лет, непосредственно предшествовавших налоговому периоду, в котором такие лица признаны налоговыми резидентами Республики Беларусь. Данное освобождение предоставляется сроком на 5 календарных лет, включая налоговый период, в котором физические лица признаны налоговыми резидентами Республики Беларусь, в размере доходов, полученных ими по сделкам с имуществом и (или) имущественными правами, приобретенными до признания этих лиц налоговыми резидентами Республики Беларусь, и перечисленных на счета, открытые в банках, находящихся на территории Республики Беларусь, при условии постоянного проживания этих лиц на территории Республики Беларусь и представления в налоговые органы по месту постоянного проживания документов, подтверждающих факт выплаты этим лицам доходов по указанным сделкам, а также документов о приобретении такого имущества и (или) имущественных прав, содержащих сведения о дате их приобретения (подп. 2.3 п. 2 Указа Президента Республики Беларусь от 9 марта 2010 г. N 143 "Об отдельных вопросах налогообложения").

  • 1464. Інвестиційна діяльність підприємства
    Другое Экономика

    Крім того, залучаючи іноземний капітал, треба враховувати, що у світі змінились інвестиційні параметри. У 70-х роках спостерігалася тенденція перевищення припливу капіталу з індустріальне розвинених країн до країн, що розвиваються. У 80-х роках характерною виявилась зворотна тенденція, що зумовлена насамперед падінням рівня заощаджень юридичних і фізичних осіб у розвинених країнах. За цей період у США обсяг заощаджень зменшився майже втричі, у Великобританії - удвічі, у Німеччині - у 1,8 раза, в Японії - на 25%. Зниження частки заощаджень у валовому національному продукті розвинених країн призвело до негативного сальдо між обсягом заощаджень та інвестиціями, до падіння в цілому обсягу інвестицій порівняно зі світовим національним продуктом, до збільшення реальних процентних ставок банківського кредиту. Існує зв'язок між величиною заощаджень, кредитними процентними ставками й темпами соціально-економічного зростання країн, що розвиваються. Згідно з оцінками Світового банку, збільшення реальних процентних ставок на 1% уповільнює темпи соціально-економічного зростання країн, що розвиваються12У табл.1, 2 наведено сфери використання іноземних інвестицій в Україні та країни-донори. У 1995 р. в Україні зареєстровано 2828 іноземних інвестицій на суму 1068,7 млн. дол. США, а в 1994 р. - 3042 інвестиції на суму 744 млн. дол. США. За даними Комісії 00Н з транснаціональних корпорацій, найбільша частка прямих інвестицій у сфері послуг припадає на фінансову діяльність, страхування та торгівлю.

  • 1465. Інвестиційна модель Дж. М. Кейнса
    Другое Экономика

    Ìàþ÷è öþ óçàãàëüíåíó ³íôîðìàö³þ ïðî î÷³êóâàíó íîðìó ÷èñòîãî ïðèáóòêó íà âñ³ ïîòåíö³éí³ ³íâåñòèö³éí³ îá'ºêòè, ìè ââîäèìî ðåàëüíó ñòàâêó â³äñîòêà (ö³íó ³íâåñòèö³é). Âèïëèâàº, ùî ³íâåñòèö³¿ áóäóòü çä³éñíþâàòèñÿ â òîìó âèïàäêó, ÿêùî íîðìà î÷³êóâàíîãî ÷èñòîãî ïðèáóòêó ïåðåâèùóº ðåàëüíó ñòàâêó â³äñîòêà. Âèêîðèñòîâóºìî äàíèé àðãóìåíò ïðè àíàë³ç³ ãðàô³êà íà ìàë. 6. Ïðèïóñòèìî, ñòàâêà â³äñîòêà ñêëàäຠ12 %. Âèòðàòè íà ³íâåñòèö³¿ â ñóì³ 10 ìëðä. ãðí. áóäóòü âèã³äíèìè, òîáòî ³íâåñòèö³éíèé ïðîåêò íà ñóìó 10 ìëðä. ãðí. ïðèíåñå î÷³êóâàíó íîðìó ÷èñòîãî ïðèáóòêó â 12 ³ á³ëüø â³äñîòê³â. ²íàêøå êàæó÷è, ïîïèò íà ³íâåñòèö³éí³ òîâàðè íà ñóìó 10 ìëðä. ãðí. áóäå ïðè "ö³í³", ð³âíèì 12 â³äñîòêàì. Àíàëîã³÷íî, ÿêùî ñòàâêà â³äñîòêà áóëà á íèæ÷å, ñêàæåìî, 10 %, ñòàëè á âèã³äíèìè ³íâåñòèö³éí³ ïðîåêòè ùå íà 5 ìëðä. ãðí. ³ âåëè÷èíà ïîïèòó íà ³íâåñòèö³éí³ òîâàðè ñêëàëà á 15 ìëðä. ãðí. ² òàê äàë³. Ïàì'ÿòàþ÷è ïðî òå, ùî âñ³ ³íâåñòèö³éí³ ïðîåêòè çä³éñíþâàëèñÿ á äî êðàïêè, ó ÿê³é î÷³êóâàíà íîðìà ÷èñòîãî ïðèáóòêó äîð³âíþº ñòàâö³ â³äñîòêà, ìè âèÿâëÿºìî, ùî êðèâà íà ìàë. 3 ÿâëÿº ñîáîþ êðèâó ïîïèòó íà ³íâåñòèö³¿. Òîáòî ð³çí³ ìîæëèâ³ çíà÷åííÿ "ö³í" ³íâåñòèö³é (ð³çí³ çíà÷åííÿ ðåàëüíî¿ ñòàâêè â³äñîòêà) äàí³ íà îñ³ àáñöèñ, à â³äïîâ³äí³ çíà÷åííÿ ïîïèòó íà ³íâåñòèö³éí³ òîâàðè â³äêëàäàþòüñÿ ïî îñ³ îðäèíàò. Ïî ñâî¿é ñóò³ áóäü-ÿêà ÷è ïðÿìà êðèâà, ïîáóäîâàíà ç óðàõóâàííÿì òàêèõ äàíèõ, ³ º êðèâà ïîïèòó íà ³íâåñòèö³¿. ßêùî ìè ïîð³âíÿºìî ¿¿ ç êðèâèìè ïîïèòó íà ïðîäóêö³þ ³ ðåñóðñè, òî ïîáà÷èìî çâîðîòíó çàëåæí³ñòü ì³æ ñòàâêîþ â³äñîòêà (ö³íîþ) ³ âåëè÷èíîþ âèòðàò íà ³íâåñòèö³éí³ òîâàðè (íåîáõ³äíà ê³ëüê³ñòü).

  • 1466. Інвестування оборотного капіталу
    Другое Экономика

     

    1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 № 1560-XII (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1991. №47. С. 646.
    2. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 № 93/96-ВР (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1999. №19. С. 80.
    3. Гончаров А.Б. Інвестування. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. Харків: ВД «ІНЖЕК», 2003. 336 с.
    4. Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченко О.Г. Інвестування: Навчальний посібник. Ірпінь, 2001. 377с.
    5. Кириченко О.А., Єрохін С.А. Інвестування: Підручник. К.: Знання, 2009. 573 с.
    6. Лемішко О.О. Інвестиції в основний капітал та їх вплив на економіку України // Фінанси України. 2007. № 7. С. 46-61.
    7. Пересада А.А. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А.А. Пересада, О.О. Смірнова, С.В. Онікієнко, О.О. Ляхова. К.: КНЕУ, 2001. 251 с.
    8. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. К.: Либра, 1996. 344 с.
    9. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. К.: Лібра, 1998. 392 с.
    10. Федоренко В.Г., Гойко А.Ф. Інвестознавство: Підручник / За наук. ред. В. Г. Федоренка. К.: МАУП, 2000. 408 с.
    11. Федоренко В.Г. Інвестування: Підручник. К.: Алерта, 2008. 448 с.
    12. Федоренко В.Г. Страховий і інвестиційний менеджмент. К.: МАУП, 2002. 344 с.
  • 1467. Індекс людського розвитку
    Другое Экономика

    Показник освіченості також важливий не лише сам по собі. Цей вимір людського розвитку відображає можливості людей набувати знання і здібності для повноправної та багатогранної участі в житті сучасного суспільства та значимого особистого внеску в це життя. У сучасних умовах цінність освіченості є особливо високою і дедалі зростає у міру розвитку науково-технічної революції та інтелектуалізації праці. Особливістю цього показника є те, що він складається з двох компонентів: досягнутого рівня грамотності дорослого населення та сукупної частки учнів у загальній чисельності населення відповідного віку. У кінцевому рахунку зазначені складові показника освіченості беруться з ваговими коефіцієнтами. При побудові цього показника виходять з того, що грамотність є необхідною передумовою здобуття освіти, першим кроком навчання, і тому міра грамотності (частка грамотних у загальній чисельності населення, старшого за 15 років) має бути важливішим серед показників даного виміру людського розвитку, тому більша вага (2/3) надається досягнутому рівню грамотності дорослого населення. Щодо економічно розвинутих країн, то рівень грамотності - лише мінімальна характеристика освіченості населення. Тому цей показник у межах того самого виміру освіченості доповнено показником сукупної частки учнів (сукупного валового контингенту учнів, або повноти охоплення навчанням). Цій другій складовій показника рівня освіченості надається менша вага (1/3). Сукупна частка учнів розраховується як відношення загальної чисельності людей, які розпочали навчання на всіх рівнях (від початкової школи аж до післядипломної освіти) впродовж даного року до загальної чисельності населення відповідного віку. Межі цього віку звичайно беруться від 5 до 24 років, але в конкретному випадку можуть залежати від країни.

  • 1468. Інноваційна активність підприємницьких структур в умовах інтернаціоналізації української економіки
    Другое Экономика

     

    1. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и инноваций. М.: ИИД “Филио”, 1997. 216 c.
    2. Валинурова Л.С., Кузьминих Н.А. Оценка уровня инновационного развития отраслей промышленности // Инновации 2007.- №6 (104).-с.42-47
    3. Вікіпедія: http://uk.wikipedia.org/
    4. Говоруха Ж.А. Питання розвитку інноваційної діяльності підприємств України // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №8(74). - с.107-115.
    5. Гринев В.Ф. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие. 2-е изд., стереотип. К.: МАУП, 2001. 152 с.
    6. Гриньова В.М., Козирєва О.В. Соціально-економічні проблеми інноваційного розвитку підприємств: Монографія. Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006. 192 с.
    7. Зятковський І.В. Державна підтримка нових форм інноваційної діяльності промислових підприємств // Актуальні проблеми економіки 2007.-№ 6 (72).- с. 73-81.
    8. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Навч. посіб. 2-ге вид., перероб. і доп. Суми: ВТД «Університетська книга»; К.: Видавничий дім «Княгиня Ольга», 2005. 324 с.
    9. Лапко О. Інноваційна діяльність у системі державного регулювання: Монографія. К.: Інститут економ. прогнозування НАН України, 1999. 342 с.
    10. Санто Б. Сила инновационного саморазвития // Инновации. 2004. № 2. С. 515.
    11. Статистична інформація http://ukrstat.gov.ua/
    12. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями. М.: Экономика, 1993. 120 c.
    13. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент. Спб.: Питер, 2002. 400 с.
    14. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник. К.: Либідь, 2006. 480 с.
    15. Федулова Л.І. Інноваційний розвиток промисловості України// Актуальні проблеми економіки 2007,-№ 3 (69).-с.83- 97.
  • 1469. Інноваційна діяльність підприємства
    Другое Экономика

    Помітно посилюється вплив нових технічних (технологічних) систем не лише на економічні явища, але й на соціальні процеси. Це вимагає підвищеної уваги конструкторів нової техніки до показників її надійності, ергономічності і екологічності. Особливо нагальним є завдання екологіаацц виробництва на підприємствах. За результатами соціальних досліджень установлено, що, наприклад, збільшення у два рази забруднення повітря шкідливими викидами скорочує термін експлуатації промислового устаткування до першого капітального ремонту в середньому у півтора раза, а урожайність пшениці у зонах дії підприємств кольорової металургії на 40-60% менша, ніж за межами цих зон. У той же час сучасні прогресивні технології уможливлюють перетворення джерел подібних економічних витрат у чинники зростання обсягів продукції і прибутку. Зокрема застосування існуючої технології утилізації викидів сірчаного ангідриду тепловими електростанціями шляхом оснащення їх відповідними газоочисними установками може задовольнити половину потреби народного господарства України у сірчаній кислоті.

  • 1470. Інноваційний розвиток економіки регіонів
    Другое Экономика

    Отже, попри високий інтелектуальний та кадровий потенціал у прикладній та фундаментальній науці, показники темпів та якості інноваційних процесів у національній економіці залишаються надзвичайно низькими. Серед чинників негативної ситуації в сфері інновацій слід особливо відзначити: відсутність єдиної продуманої системи державної підтримки розвитку інноваційних процесів; нерозвиненість дієвої законодавчої бази; недостатність і неефективність фінансування освіти і науки та інноваційного бізнесу; недостатність бюджетного фінансування та відсутність венчурного; відсутність дієвої інноваційної інфраструктури, несформованість механізмів стимулювання інвестиційних процесів у сфері високих технологій. Зменшується впровадження інновацій зростає старіння обладнання. Тобто якісні характеристики основних виробничих фондів погіршуються. Більшість підприємств мають ресурсовитратні технології і неефективне, та до того ж зношене обладнання, що не дає їм змоги включитися в конкурентну боротьбу в ринкових умовах. Проглядається своєрідне замкнене коло: з одного боку підприємствам, які потребують інвестицій, необхідно вкласти значні кошти, щоб провести аналіз їх роботи, розробити необхідні документи для будь-якого інвестора (пропозиція, бізнес-план, фінансовий аналіз, аудит та ін.). З іншого боку, інвестор не може прийняти рішення щодо фінансування підприємства, не маючи інноваційного (інвестиційного) проекту, аналізу роботи підприємства. Розірвати це коло можуть лише підприємства-інноватори, які йдуть на певний ризик. Але за цим повинні стояти грунтовні розрахунки. Вирішити ці проблеми повинна комплексна інноваційно-інвестиційна програма розвитку регіону, яка б передбачала взаємозвязок технічного (технологічного) переозброєння підприємств з розвязанням проблем всього народногосподарського комплексу. Саме такий підхід дозволяє через комплексний аналіз економічної ситуації в регіоні розглянути проблему інновацій з різних точок зору: технологічної, екологічної, економічної, соціальної, демографічної, культурної, освітньої та інших, а також дає змогу збалансувати ресурсний і виробничий потенціал сусідніх районів і міст. Розробка саме такої комплексної програми розвитку території дасть можливість здійснювати акумуляцію інноваційних ресурсів з усіх джерел їх походження (внутрішніх і зовнішніх), при введенні жорсткого порядку їх використання тільки за призначенням на розробку і реалізацію відповідних інвестиційних програм і проектів у строки, обумовлені бізнес-планами, з проектною окупністю інвестицій і поточних експлуатаційних витрат кожним підприємцем. Немає ніяких інших шляхів структурної трансформації економіки, крім чіткої системи організації й управління інвестиційними та інноваційними процесами. Починаються вони з наукового пошуку, технологічного і економічного обгрунтування, проектування за критерієм вибору перспективних конкурентоспроможних технологій, при одночасному забезпеченні проектів відповідними фінансовими і матеріальними ресурсами та вчасному введенні їх в експлуатацію. Запровадження комплексного підходу до розробки інноваційно-інвестиційних програм дозволить забезпечити збалансований економічний, екологічний і соціально-культурний розвиток регіону, знайти шляхи вирішення найбільш гострих і значущих проблем. Однак на поновлення виробничого потенціалу негативно впливає відсутність законодавчої бази інноваційної політики. Однією з основних умов механізму реалізації пріоритетів науково-технічного і інноваційного розвитку є наявність чіткої законодавчої бази. В Україні в процесі ринкової трансформації економічної системи в основному створено законодавчі передумови для переходу на інноваційну модель розвитку. Однак чинні закони характеризуються слабким взаємозвязком, фрагментарністю, а часом і суперечливістю окремих положень. Це є причиною того, що сьогодні ще дуже багато процесів, повязаних з переходом до інноваційної моделі розвитку, носять в основному спонтанний і малокерований характер. Тому необхідно здійснювати подальшу роботу зі створення і впровадження на всіх рівнях управління економікою взаємозалежної і чіткої системи законів, які забезпечують дієві економічні важелі і стимули для субєктів господарювання на всіх етапах інноваційно-інвестиційної діяльності. У реалізації інноваційної стратегії розвитку регіонів України важливу роль відіграє їх науковий потенціал. Особливість сучасного етапу розвитку регіонів України полягає у трансформації наукового потенціалу згідно з ринковими перетвореннями всієї системи соціально-економічних відносин і його адаптацією до ринкових умов, а також з об'єктивними змінами, які відбуваються у світовому масштабі внаслідок переходу до створення постіндустріального суспільства. Дослідження свідчать, що поряд із поглибленням диференціації соціально-економічного розвитку регіонів відбувається й посилення нерівномірності розміщення та розвитку наукового потенціалу, який розглядається як основа забезпечення їх конкурентоспроможності, важлива складова регіональних інноваційних систем.

  • 1471. Інституційні чинники розвитку національної економіки
    Другое Экономика

    Відсутність відповідного інституційного середовища пояснює проблемність такої сфери контрактних угод, як забезпечення ефективних і «прозорих» правил конкурентної гри. Основною функцією інституційного середовища, що ґрунтується на принципах класичного лібералізму, є досягнення взаємного співіснування значної кількості економічних агентів під час вирішення контрактних завдань. Якщо ринкова конкуренція «прозора» і це забезпечується відповідними механізмами координації дій агентів, то ринок є передбачуваним і ефективним. Звичайно, безглуздо очікувати від ринку нагороди всім без винятку учасникам за таким принципом: агрегований прибуток розподілити порівну між усіма, незалежно від ризику й ініціативи. Замість цього класичний конкурентний капіталізм пропонує збагачення одного з учасників ринкової гри внаслідок його спроможності задовольнити потреби споживачів або навіть везіння на противагу іншому, який програв змагання. Такий стан речей є природним стимулом для економічного розвитку, рушієм економічної системи її основним фактором підвищення добробуту населення. Але у будь-якій країні нарівні з добросовісною конкуренцією існує недобросовісна, яка є економічно привабливою для тих, хто функціонує у неправовому і «непрозорому» середовищі, отримує переваги та незаконні прибутки шляхом підступних дій, що заборонені законодавством.

  • 1472. Інтегральна ефективність діяльності
    Другое Экономика

    Структурні зміни. На показники ефективності (продуктивності) на різних рівнях господарювання нерідко впливають структурні зміни у суспільстві належно від якості управління діяльністю окремих підприємств. При чому така взаємодія у довгостроковій перспективі завжди має двостороній характер, тобто структурні зміни відбиваються на рівні загальної ефективності, а позитивні зрушення продуктивності можуть сприяти модефікації самої структури суспільного виробництва. Подібні зміни є не лише результатом, але й причиною економічного і соціального розвитку суспільства. Розуміння цих змін дозволяє уникати непотрібних похибок у прийнятті урядових рішень, більш реалістично і цілеспрямовано планувати діяльність підприємства, розвивати ринкову і соціальну інфраструктуру. Найбільш важливим окрім політичних, вважаються структурні зміни економічного і соціального характеру. Найістотніші економічні зміни відбуваються у таких сферах: 1) моделях зайнятості населення зрушення зайнятостя від сільського господарства до обробної промисловості, а також від останньої до невиробничих галузей (особливо сфери послуг); 2) складі основних фондів (основного капіталу) визначаються розмірами фонду нагромадження та інвестицій за ознаками інтенсивності оновлення, строку використання, ступеню втілення технологічних новин, рівнем капіталомісткості; 3) технологіях, наукових дослідженнях і розробках співвідношення імпорту технологій з залученням іноземного капіталу і вітчизняних технологічних розробок, зрушення нетрадиційних до тихнологій і розробок, що супроводжуються революційними проривами у цих галузях; 4) масштабах (концентрації) виробництва помітне збільшення частки дрібних (малих) і середніх підприємств, що можуть стати і стають конкурентоспроможними за умови їх необхідної спеціалізації та наявності великих і розрахованих на тривалий період партій замовлень на виготовлювану ними продукцію. Структурні зміни соціального характеру торкаються головним чином персоналу (робочої сили) і трудового потенціалу; вони характеризуються істотними зрушеннями у їх складі за ознаками статі, освідченості, кваліфікації, національних особливостей характеру тощо.

  • 1473. Інтегральна ефективність діяльності підприємства
    Другое Экономика

    Структурні зміни. На показники ефективності (продуктивності) на різних рівнях господарювання нерідко впливають структурні зміни у суспільстві належно від якості управління діяльністю окремих під-приємств. При чому така взаємодія у довгостроковій перспективі завжди має двостороній характер, тобто структурні зміни відбиваються на рівні загальної ефективності, а позитивні зрушення продуктивності можуть сприяти модефікації самої структури суспільного виробництва. Подібні зміни є не лише результатом, але й причиною економічного і соціального розвитку суспільства. Розуміння цих змін дозволяє уникати непотрібних похибок у прийнятті урядових рішень, більш реалістично і цілеспрямо-вано планувати діяльність підприємства, розвивати ринкову і соціальну інфраструктуру. Найбільш важливим окрім політичних, вважаються структурні зміни економічного і соціального характеру. Найістотніші економічні зміни відбуваються у таких сферах: 1) моделях зайнятості населення зрушення зайнятостя від сільського господарства до обробної промисловості, а також від останньої до невиробничих галузей (особливо сфери послуг); 2) складі основних фондів (основного капіталу) визначаються розмірами фонду нагромадження та інвестицій за озна-ками інтенсивності оновлення, строку використання, ступеню втілення технологічних новин, рівнем капіталомісткості; 3) технологіях, наукових дослідженнях і розробках співвідношення імпорту технологій з залу-ченням іноземного капіталу і вітчизняних технологічних розробок, зрушення нетрадиційних до тихнологій і розробок, що супроводжуються революційними проривами у цих галузях; 4) масштабах (концентрації) виробництва помітне збільшення частки дрібних (малих) і середніх підприємств, що можуть стати і стають конкурентоспроможними за умо-ви їх необхідної спеціалізації та наявності великих і розрахованих на тривалий період партій замовлень на виготовлювану ними продукцію. Структурні зміни соціального характеру торкаються головним чином персоналу (робочої сили) і трудового потенціалу; вони характеризуються істотними зрушеннями у їх складі за ознаками статі, освідченості, ква-ліфікації, національних особливостей характеру тощо.

  • 1474. Інтеграційні форми підприємств і організацій
    Другое Экономика

    Найбільш типові мотиви створення конгломератних об'єднань такі: мотивом для злиття підприємств може бути поява в компанії тимчасово вільних ресурсів. Проте якщо компанія, маючи зайві грошові кошти, не підвищує дивідендів і не проводить злиття з іншими підприємствами, вона сама може стати об'єктом поглинання іншими фірмами. Це пояснюється тим, що ініціатори поглинання доходять висновку, що вільні грошові кошти являють собою унікальні активи; ці ситуації можуть використовуватися і для балансування грошових потоків. Так, з метою зменшення залежності від зовнішнього фінансування компанія може придбати фірму, конкурентні позиції якої дають змогу отримувати стабільні грошові потоки; раціональніше використання фінансових ресурсів, коли грошові потоки, які надходять від галузей, що перебувають у стагнації, можуть бути використані новими зростаючими підрозділами корпорації; можливості придбання нового бізнесу за низькою ціною, це ситуація, характерна для сучасного стану розвитку нашої промисловості. Такі можливості існують у галузях, які перебувають на стадії спаду, коли фірми намагаються вийти з бізнесу для мінімізації витрат у майбутньому.

  • 1475. Інтеграція України до ЄС. Шляхи і перспективи розвитку
    Другое Экономика

    прискорений вихід і закріплення на спільному з країн Західної Європи українських виробників товарів і послуг у пріоритетних міжнародно-спеціалізованих сферах і секторах української економіки;

    • істотне розширення і поглиблення процесу вибіркового входження України в європейські економічні структури, насамперед через розвиток великих інтернаціоналізованих фірм, фінансово-промислових груп, і створення тим самим передумов для майбутньої комплексної інтеграції в європейські економічні структури в цілому;
    • значна диверсифікація форм економічної і науково-технічної взаємодії з особливою увагою на розвиток стійких і комплексних форм міжнародної науково-технічної і виробничої кооперації;
    • за умови досягнення принципової згоди ЄС на створення в перспективі з Україною зони вільної торгівлі проведення переговорів з країнами ЄС і досягнення комплексної угоди щодо поступового створення зони вільної торгівлі, що передбачала б повне скасування мита та аналогічних податків і зборів, кількісних та будь-яких інших адміністративних обмежень на шляху вільного переміщення товарів і послуг, застосування національного режиму внутрішнього оподаткування до товарів і послуг іншої сторони;
    • прийняття гармонізованих правил щодо регулювання взаємних економічних та науково-технічних стосунків; досягнення приблизної адекватності законів України та країн Західної Європи у таких сферах: митне законодавство, законодавство про компанії, банківську справу, бухгалтерський облік компаній та податки, інтелектуальну власність, охорону праці, фінансові послуги, правила конкуренції, державні закупки, охорону здоровя та життя людей, тварин і рослин, навколишнє середовище, захист прав споживачів, непряме оподаткування, технічні правила і стандарти, законодавство та нормативні правила стосовно ядерної енергії, транспорт;
    • поступове створення передумов для подальшої лібералізації економічних звязків у сфері переміщення капіталів та робочої сили з підвищенням ступеня координації зовнішньоекономічної та загальноекономічної політики.
  • 1476. Інтеграція України у світове господарство
    Другое Экономика

    2. Прискорена адаптація і початок входження в європейські економічні структури (6-10 років)

    1. прискорений вихід і закріплення на спільному ринку ЄС українських виробників товарів і послуг в пріоритетних міжнародноспеціалізованих сферах і секторах української економіки.
    2. суттєве розширення і поглиблення процесу вибіркового входження України в європейські економічні структури, насамперед через розвиток великих інтернаціоналізованих фірм, ФПГ, і створення тим самим передумов для майбутньогї комплексної інтеграції в європейські структури економіки країни в цілому.
    3. значна диверсифікація форм економічної і науково-технічної взаємодії з особливою увагою на розвиток стійких і комплексних форм міжнародної науково-технічної та виробничої кооперації.
    4. за умови досягненняпринципової згоди ЄС на створення в перспективі з Україною зони вільної торгівлі - проведення переговорів з ЄС і підписання комплексної угоди щодо поступового створення зони вільної торгівлі, що передбачала б повне скасування мита та аналогічних податків і зборів кількісних та будь-яких інших адміністративних обмежень на шляху вільного переміщення товарів і послуг, застосування національного режиму внутрішнього оподаткування до товарів і послуг іншої сторони.
    5. прийняття єдиних правил щодо регулювання економічних та науково-дослідницьких взаємовідносин; досягнення приблизної адекватності законів України і країн ЄС у таких сферах: митне законодавство, законодавство про компанії, банківську справу, бухоблік компанії та податки, інтелектуальну власність, охорону праці, фінансові послуги, правила конкуренції, державні закупки, охорону здоровя та життя людей, охорону тварин і рослин, навколишнє середовище, захист прав споживачів, непряме оподаткування, технічні правила і стандарти, законодавство та нормативні правила стосовно ядерної енергії, транспорт.
    6. поступове створення передумов для подальшої лібералізації економічних звязків - в сфері переміщення капіталів та робочої сили з підвищенням ступеня координації зовнішньоекономічної та загальноекономічної політики.
  • 1477. Інтелектуальна економіка
    Другое Экономика

    За формою власності інтелектуальний капітал може бути приватним, колективним та державним залежно від суб'єкта, який володіє, користується і розпоряджається результатом інтелектуальної творчої діяльності. Зазначені правомочності закріплені в Конституції України (ст. 41). В основу інтелектуального капіталу входить інтелектуальна власність результат інтелектуальної творчої діяльності, результат власного творчого пошуку, який має бути певним чином об'єктивований, втілений у певну об'єктивну форму та здатним до відтворення. З цієї позиції інтелектуальна власність визначає кому належить результат інтелектуальної творчої діяльності, що втілений у певну об'єктивну форму (патент, свідоцтво, ноу-хау, товарний знак, авторський твір тощо). Що стосується приватної або колективної (група приватних осіб) форми власності, то зрозуміло, що мається на увазі, кому належить результат власного творчого пошуку, хто або скільки людей спрямовували свої зусилля на отримання кінцевого результату творчої діяльності. Що стосується державної форми інтелектуальної власності, то до неї належить продукт інтелектуальної праці, створений на замовлення державних органів влади за рахунок бюджетних коштів, або за традицією продукт інтелектуальної праці належить суб'єкту господарювання (підприємству, об'єднанню тощо), який утворений органами держави (місцевого самоврядування комунальна власність; Кабінетом Міністрів України, за наказом міністерств і відомств загальнодержавна власність), що відповідає законам України «Про власність», «Про підприємства в Україні» тощо. Корпоративна трансакція пов'язана з організаційно-правовою формою інтелектуального капіталу і відтворюється у формі акціонерного або пайового інтелектуального капіталу залежно від виду корпоративної трансакції або виду засновницького капіталу, якщо маємо на увазі акціонерне товариство або інші види господарських товариств (товариство з обмеженою відповідальністю тощо), що передбачені Законом України «Про господарські товариства» та іншими. Вкладення інтелектуального капіталу до статутного фонду господарських товариств в обмін на корпоративні права належить до інноваційної діяльності, спрямованої на емісію (ремісію) статутного фонду, тобто підвищення (зменшення) потенціалу засновницького капіталу. Корпоративні трансакції здійснюються з метою більш повного використання прав інтелектуальної власності, зміни структури управління та реструктуризації активів. Водночас при корпоративних трансакціях здійснюється перерозподіл виключних прав між суб'єктами, які беруть участь у трансакціях. Резидентність визначає присутність національного або іноземного інтелектуального капіталу. За такою ознакою збільшуються інтеграційні можливості інтелектуального капіталу, який стимулює створення ринку інтелектуальних (нематеріальних) активів.

  • 1478. Інфляційні очікування
    Другое Экономика

    Література

    1. Макроекономiка: пiдручник/ за ред. Савченка А.Г. та iн., Киiв, 1995, с.102-113.
    2. Давыдов А.Ю. Инфляция в экономике: мировой опыт и наши проблемы. Москва., “Международные отношения”, 1991, с.12-14, 40-45.
    3. Тимофєєв В. До питання антиiнфляцiйного оподаткування i регулювання цiн в умовах ринкових вiдносин. Економiка України, 1993, №1, с.37-45.
    4. Чувилин Е.Д., Дмитриева В.Г. Государственное регулирование и контроль цен в капиталистических странах. Москва., “Финансы и статистика”, 1991, с. 9-12, 20-23, 87-91.
    5. Богиня Д., Волинський Т. Питання макроекономiчної стабiлiзацii в Українi. Економiка Украiни, 1996, №2, с.4-13.
    6. Экономика Украины.- Киев: “ Преса України “ - 1993 г., с.14-15.
    7. С.Архиереев «Эластичность спроса и инфляция в трансформационной экономике» // БИЗНЕСИНФОРМ, №15, 1998, с.25-28.
    8. Пинзенык В. Макроэкономическая стабилизация в Украине: итоги и проблемы первого года. Вопросы экономики, 1996, №2, с.88-97.
    9. Илларионов А. Финансовая стабилизация в республиках бывшего СССР. Вопросы экономики, 1996, №2, с.88-97.
    10. Панчишин С.М. та інші. “Фіскальні аспекти інфляційного процесу в умовах трансформації економіки України“ // Фінанси України, №5, 1998 р., с.61-66.
    11. “Indian Express” 1998 (Bombay). Матеріали Інтернет.
    12. “Інфляційні процеси в країнах СНД”. Матеріали Інтернет.
    13. Milena Linden, Monte Sant Angelo Mercy College, North Sydney “National Economic Management”. Матеріали Інтернет.
    14. Кевин Доуд. «Денежная реформа в посткоммунистических странах» Часть II. “Подход к денежной реформе с позиций laisser-faire”. Матеріали Інтернет.
    15. “Wall Street Jorney” Monday March 17, 1997, page C18.
    16. Матеріали всесвітньої мережі «Інтернет».
  • 1479. Інфляція середини 80-х рр. в ізраїльській економіці
    Другое Экономика

    Природно, тут виникає питання: якщо все індексувалося без виникнення яких-небудь побічних ефектів як на реальні змінні, так і на розподіл доходу, тоді чому слід було турбуватися про інфляцію? Чому не можна було просто не звертати уваги на її існування? Відповіддю на це питання є деякі ще не розглянуті тут витрати інфляції, наприклад так звані "витрати стоптаних черевиків". Коли інфляція досягає 20% в місяць, навіть середня людина спробує зробити деякі кроки для того, щоб зберегти свою заробітну плату. Йому доведеться витрачати час і енергію на стояння в чергах в банки і тому подібне. Також тут можна відзначити інші витрати, так звані "витрати меню". Вони мають на увазі, що при достатньо високій інфляції фірми повинні постійно міняти цінники, ці витрати можуть досягати значних розмірів. Крім того, при постійно змінних цінах в магазинах дуже складно судити про відносні ціни товарів: ніколи не ясно, що є відносно дешевим, а що - відносно дорогим.

  • 1480. Інфляція та антиінфляційні заходи
    Другое Экономика

    Другою умовою є існування уряду, який непохитно дотримується курсу на поступове викорінення некеруючої інфляції і користується довір'ям більшості населення. Заслужити це довір'я, щоправда, можна лише тоді, коли уряд ставить перед собою цілком визначені, практично здійснимі і такі, що можна легко перевірити, антиінфляційні завдання, заздалегідь інформує про це населення і неухильно домагається розв'язання цих завдань. Маються на увазі, наприклад, регулярні повідомлення про той рівень інфляції, який уряд збирається утримувати, і необхідний для цього темп зростання грошової маси. Якщо уряд добросовісно виконує свої обіцянки, то і виробники, і споживачі поступово переконуються в тому, що керівництво країни не тільки з усією рішучістю стало на шлях боротьби з інфляцією, але й здатне контролювати становище, добиватися реалізації оголошених цілей. Чим глибше це усвідомлюється, тим більше довіряють урядові, тим охочіше рішення про ціни, пропозицію, попит, заощадження тощо пристосовуються до заздалегідь установленого ліміту на приріст грошової маси.