Geum.ru

Информация

  • 13401. Деревянное зодчество. Кижи, Обонежъе
    Архитектура

    И, наконец, с благочестивым сожалением автор написанного свидетельствует, что интерьер церкви еще не переделан, что «внутренность» ее «далеко не соответствует наружному виду» (то есть обезображенному тесовой обшивкой), что «всё здесь как-то темно, серо и просто, исключая царские врата в Покровском алтаре, которые недавно сделаны в новом вкусе и ярко бросаются в глаза пред прочим иконостасом. Впрочем, добавляет автор, надобно сказать правду, что здесь и вовсе нет особо устроенного иконостаса, а все иконы поставлены в четыре яруса на узких с краями полках, одна подле другой. Окна... небольших размеров и в церкви при потемнелом иконостасе и стенах не совсем светло. Посреди церкви против южных и северных дверей главного алтаря поставлены два огромных, простой работы клироса. Клиросы, кроме громадности и неуклюжести, много затемняют и вид иконостаса. Стены в церкви и до сих пор остаются в первобытном состоянии, даже не обиты и простой бумагой, и потемнелые, они скорее навевают на предстоящих какую-то тяжелую грусть, чем благоговение... Впрочем, в настоящее время есть надежда, что все это скоро изменится...».

  • 13402. Деревянное зодчество. Кижи, Обонежъе
    Архитектура
  • 13403. Деревянные конструкции \без чертежей\
    Архитектура
  • 13404. Деревянный Иркутск. Усадьба В.П. Сукачева
    Разное

    Первые произведения, положившие начало галерее, были приобретены В.П.Сукачёвым, по-видимому, в начале 1870-х годов, когда он учился в Петербургском университете. Известны источники приобретения лишь некоторых полотен. Так, «Бедный ужин» В.М.Максимова куплен на аукционе в Петербурге при распродаже имущества Головина; «Мальчик с гармоникой» М.А.Кудрявцева у Д.В.Стасова, брата известного художественного критика В.В.Стасова; «Лесной ручей» Г.Г.Мясоедова и «Вид города Аркашона» А.П.Боголюбова на XVIII выставке Товарищества передвижных художественных выставок в 1891г.; «Нищая» И.Е.Репина, по воспоминаниям сына Сукачёва Владимира Владимировича, приобретена у самого художника. Картины бережно упаковывались и отправлялись из Петербурга по железной дороге, а затем пять тысяч вёрст по великому Сибирскому тракту на санях до Иркутска. Уже в 1874 году около тридцати полотен собрания В.П.Сукачёва впервые экспонировались в залах музея Географического общества в Иркутске, среди них работы Р.Г.Судковского, В.М.Максимова, В.П.Орловского. Шесть лет спустя экспонатами городской выставки стали уже шестьдесят два произведения. Внимание современников привлекала серия картин В.В.Верещагина, К.А.Трутовского, А.О.Орловского и других. Атмосфера столичной жизни, пронизанная идеями служения народу, наложила печать на художественные вкусы коллекционера. В его собрании было немало работ передвижников. Кроме упомянутых произведений В.М.Максимова, Г.Г.Мясоедова, И.Е.Репина, А.П.Боголюбова, в коллекции находились - «Мыс Фиолент» И.И.Ендогурова, «Волга под Симбирском» М.К.Клодта и другие. Своё место заняли и произведения русской академической школы живописи XIX века, например, «Бегство французов» Б.П.Виллевальде, «Египетский жрец читает папирус» С.В.Бакаловича.

  • 13405. Держава як політична організація суспільства: сутність, походження та функції
    Юриспруденция, право, государство

    Погляди вчених на природу і головне призначення держави теж відрізнялись неоднорідністю та суперечливістю. На думку Т. Мора, держава - це змова багатих проти бідних (таке розуміння держави пізніше було притаманне марксистам та анархістам); німецький філософ Г. Гегель трактував державу як втілення моральної ідеї, „образ і дійсність Розуму”, „ходу Бога в світі”; інший німецький філософ І. Кант вважав, що призначенням держави є забезпечення максимальної відповідності державного устрою принципам права. На думку К. Маркса і Ф. Енгельса, мораль, право і заснована на них держава у класовому суспільстві повинні бути повністю підпорядковані інтересам панівного класу. У розумінні Г. Кельзена держава - це „позитивний правопорядок, який примусово регулює суспільство людей”, звідси, кожна держава вже за означенням є правовою. Відмінною є думка українського вченого Б. Кістяківського, який вважав, що наявність законів не є підставою для ототожнення держави з правом і що „тільки маючи справу з уповноваженними особами, котрі можуть виставляти правові вимоги до самої держави, державна влада виявляється змушеною незмінно дотримуватись законів”. Отже, розмаїття підходів до сутності та призначення держави дає кардинально відмінні трактування. Від розуміння держави як апарату насильства „чудовиська, що пожирає людей" (Т. Гобс, Ф. Ніцше, В. Ленін) до трактування її як інструмента здійснення солідарних планів людей, втілення їх спільної волі та досягнення „загального блага”.

  • 13406. Державин
    Литература

    которой поэт не раз обращался в своих стихах и одах не только как гражданин, но и как “певец “, а подобное

  • 13407. Державна молодіжна політика на сучасному етапі
    Социология
  • 13408. Державна політика в галузі охорони праці
    Безопасность жизнедеятельности

    Наша молода держава перебуває у розвитку. У постійному розвитку та пошуку нових прогресивних шляхів знаходиться і система державного нагляду промислової безпеки. Як витікає з назви нашої структури - Держпромгірнагляд основним її завданням є нагляд за створенням роботодавцями умов безпечної діяльності людини на виробництві. У формуванні обєктивної оцінки промислової безпеки шукаємо нові підходи. Відмовляємося від поліційноспрямованого методу виявлення порушень і не ставимо за самомету досягнення позитивної динаміки каральних показників. Для зростання дієвості системи охорони праці на підприємствах переходимо на партнерську співпрацю з роботодавцями. Таким чином формується культура безпеки - найважливіший пріоритет усієї системи управління виробництвом. У цьому напрямку ми запропонували уряду скоротити більш ніж утричі перелік робіт, на які необхідно отримати дозвіл, та запроваджуємо декларативний принцип, якій дає змогу лібералізувати стосунки з підприємцями. Ми намагаємося сприяти розвитку бізнесу, і цей напрямок є пріоритетним у роботі Департаменту, але бізнесу безпечному, без смертельних травм, адже саме він є запорукою розвитку економіки країни.

  • 13409. Державна регіональна економічна політика, її суть, мета та основні завдання
    Разное

    ДРЕП це сукупність організаційно-правових та ек заходів, спрямованих на стимулювання ефективного розвитку п/с регіонів, рац-не використання їхнього ресурсного потенціалу з метою підвищення життєвого рівня нас-ня та охорони навк прир сер, вдосконалення терит-ї оргі-ції сусп-ва. Обєктами ДРЕП є системи терит-х утворень у межах яких здійснюється державне упр-ня та місцеве самоврядування. Склад обєктів ДРЕП визначається адміністративно-територіальним устроєм та ек-м рай-ям Укр. Субєктами ДРЕП виступають центральні та місцеві органи держ викон влади та органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції вирішують питання, пов з розвитком п/с регіонів. Державна регіональна політика є складовою і невідємною частиною соц-ек перетворень, які здійснюються в Укр, і включає структурну перебудову п/с регіонів, поліпшення територ-х пропорцій у країні, підвищення ролі місцевтих органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування в розбудові незалежної держави. Основні напрями рег ек політики визначає Верховна Рада України. УрядУкр встановлює державні пріоритети регіонального розвитку, затверджує державні програми розвитку регіонів, бере участь у створення системи ек-х регуляторів і методологічно-інформаційної бази. Виходячи із загальнонац-х і регіональних інтересів і можливостей, держава реалізаує регіональну ек політику, яка передбачає: - врахування відмінностей у рівниях ек-го і соц-го розвитку окремих територій, а також історичних, природно-географічних, демографічних та етнічних особливостей регіонів; - децентралізацію процесів упр-ня соц-ек-м розвитком регіонів, підвищення відповідальності місцевих органів державної виконавчої влади за здійснення ек реформи; - рац-не використання природно-ресурсного потенціалу; - підтримання внутрішньорегіональної збалансованості ек розвитку, поліпшення екологічного стану та соц-демографічної ситуації. ДРЕП є інструментом удосконалення територіальної орг-ції сусп-ва і спрямована на зближення умов функціонування територіальних госп-х комплексів. Вона грунтується на таких основних принципах: - дотриманя пріортитетів загальнодержавного зн-ня; - органічна єдність розвитку п/с регіонів і завдань со-ек розвику країни; - врахування вимог екологічної безпеки при реформуванні стр-ри госп-х комплексів регіонів і розміщені нових п-в; досягнення ек-го ефекту за рах терит поділу праці, рац-ї системи природокористування, налагодження тісних міжрегіональних звязків у межах єдиного ринкового простору України, а також розвитку зовнішньоек-х відносин; - створення відповідних умов для подального підвищеня ек-ї самостійності регіонів шляхом чіткового розмежування повноважень між центральними і місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Основними цілями регіон-ї ек політики є: - створення необхідних правових і ек умов з метою забезпечення кожному регіонові рівних можливостей для комплексного со-ек розвитку, екологічної безпеки, задоволення мат-х і культурних потреб нас-ня; - примноження нац-го багатства Укр на основі ефективного використання природно-ресурсного та виробничо-технічного потенціалу кожного регіону країни. В ек-й сфері ефективний розвиток і рац-не розміщення п/с, використання переваг територіального поділу праці та ек-го кооперування в-ва, розвиток міжрегіональних ек-х звязків. У соц-й сфері підвищення добробуту і забезпечення необх умов життєдіяльності нас-ня, реалізація права всіх громадян незалежно від місця народження і проживання на вільний вибір місця докладання праці. В екологічній сфері досягнення природно-господарської збалансованості регіонів, охорона навк прир середовища та відтворення природних ресурсів. Відповідно до цілей регіонального розвитку визначаються загальнодержавні стратегічні і першочергові завданя ДРЕП. Стратегічний курс держави розраховано на тривалу перспективу і передбачає розвязання великомасштабних завдань, зокрема: - структурну перебудову ек-ки промислових регіогів і центрів, для яких характерна концентрація п-в важкої індустрії; - заохочення розвитку експортних та імпортозамінних вир-в у районах, де є для цього сприятливі умови; - інтенсифікацію с/г вир-ва шляхом його рац-ї спеціалізації, реформування вир-чих та со-х відносин, структурної перебудови з одночасним формуванням ефективних внутрішньогалузевих, міжгалузевих і терит-х пропорцій у розвитку АПК, зокрема інтеграції переробних галузей з вир-вом с/г сировини; - істотне оздоровлення екологічного середовища промислових регіонів Донбасу, Придніпровя, Прикарпаття, а також територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС, створення в цих регіонах спрятливих умов для життєдіяльності нас-ня; - більш повне використання рекреаційних ресурсів Криму, районів узбережжя Чорного та Азовського морів, Карпат, сприятливих за кліматичними та природними факторами зон Волинської, Вінницької, Полтавської, Черкаської та ін областей, створення розгалуженої мережі транспортних комунікацій, обєктів соц-ї та виробничої інфраструктури; - формування рац-ї сис-ми розселення шляхом збереження існуючих та створення нових населених пунктів, активізації функціонування сільських населених пунктів та малих міських поселень, регулювання розвитку великих міст і сприяння якісним перетворенням у них; - збереження та відродження культурної самобутності населення регіонів, охорона памяток історії і культури, створення нових природних заповідників; - розвиток регіональної та міжрегіональної інфрастр-ри (транспорту, звязку, інформатики тощо), спрямований на стимулювання й підвищення ефективності територ-го поділу праці.

  • 13410. Державна служба зайнятості як централізований орган виконавчої влади
    Менеджмент

    Державна служба зайнятості є основним органом державної влади, який здійснює адміністративне регулювання зайнятості населення в Україні. До основних завдань служби зайнятості належать:

    • аналіз і прогноз попиту та пропозиції на робочу силу;
    • інформування населення та державних органів управління про стан ринку праці;
    • консультування громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважених ними органів, які звертаються до служби зайнятості, щодо можливості одержання роботи силою, вимог до професії та з інших питань, що є корисним для сприяння зайнятості населення;
    • введення обліку вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування у порядку, встановленому законодавством збирання та опрацювання адміністративних даних, які відображають стан ринку праці та становище у сфері зайнятості населення;
    • надання допомоги громадян у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників;
    • організовування при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників;
    • сприяння підприємствам у розвиткові та визначені змісту курсів навчання й перенавчання;
    • надання послуг щодо працевлаштування та професійної орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи (у звязку з пошуками високооплачуваної роботи, зміною умов і режи-му праці), вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню;
    • реєстрування безробітних і надання їм у межах своєї компетенції допомоги, у тому числі і грошової;
    • участь у підготовці перспективних і поточних державної та територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціального захисту різних груп населення від безробіття;
    • внесення до місцевих державних адміністрацій, виконавчих комітетів відповідних рад народних депутатів пропозицій про бронювання на підприємствах, в установах і організаціях до 5% загальної кількості робочих місць для осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;
    • бере участь в організації оплачуваних громадських робіт для осіб, зареєстрованих як безробітні, на підприємствах, в установах, організаціях комунальної власності та за договорами на інших підприємствах, в установах і організаціях;
    • реєстрування безробітних, їх працевлаштування, виплата допомоги по безробіттю, надання матеріальної допомоги безробітному та членам сімї, які перебувають на його утриманні, видання безвідсоткових позик для зайняття підприємницькою діяльністю;
    • виплата стипендій громадянам, які за направленням служби зайнятості проходять професійну підготовку, підвищення кваліфікації та пере підготовку;
    • підготовка пропозицій щодо визначення територій пріоритетного розвитку, де збільшення кількості робочих місць заохочується державою;
    • видання сертифікатів комерційним організаціям, які надають послуги, повязані з профорієнтацією, підвищенням професійного рівня та підготовкою до роботи громадян за новою професією;
    • здійснення контролю за дотриманням державними і громадськими органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання законодавства про зайнятість. Вживання заходів щодо запобігання незаконному використанню робочої сили;
    • здійснення обліку та складання звітів про витрачання коштів Державного фонду.
  • 13411. Державне і договірне регулювання оплати праці
    Экономика

    До державних норм і гарантій відносять також норми оплати праці за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою не з вини працівника; за продукцію, що виявилася браком не з вини працівника. Держава регулює і гарантує доплати працівникам, які молодші вісімнадцяти років за скороченої тривалості робочого дня, оплату щорічних відпусток, за час виконання державних обов'язків та підвищення кваліфікації, обстеження в медичному закладі, при переведенні за станом здоров'я чи через вагітність на легшу нижчеоплачувану роботу, при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів; при переїзді на роботу до іншої місцевості, при службових відрядженнях тощо.

  • 13412. Державне керування охороною праці й організація охорони праці на виробництві
    Безопасность жизнедеятельности

    12. Контролює:

    • дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконання працюючими посадових інструкцій з питань охорони праці;
    • виконання розпоряджень органів державного нагляду, пропозицій і подання уповноважених трудових колективів і профспілок з питань охорони праці, використання за призначенням засобів фонду охорони праці;
    • відповідність нормативним актам з охорони праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів; засобів протиаварійного, колективного й індивідуального захисту працюючих; наявність технологічної документації на робочих місцях;
    • своєчасне проведення навчання та інструктажу працюючих, атестації й переатестації з питань охорони праці посадових осіб і осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки, а також дотримання вимог безпеки при виконанні цих робіт;
    • забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, мийними засобами, санітарно-побутовими приміщеннями; організацію питного режиму, надання працівникам передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов'язаних з важкими чи шкідливими умовами праці;
    • використання праці неповнолітніх, жінок й інвалідів відповідно до діючого законодавства;
    • проходження попереднього і періодичних медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах і роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, або таких, де є необхідність у професійному доборі; проходження щорічних обов'язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року;
    • виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів, спрямованих на усунення причин нещасних випадків і аварій, зазначених в актах розслідування.
  • 13413. Державне регулювання забезпечення продовольчої безпеки в Україні
    Юриспруденция, право, государство

    Стан економічного потенціалу і динаміка показників розвитку об'єктивно відобразять вектор управлінської стратегії, розкриють слабкі і сильні сторони регіону порівняно з іншими регіонами, тому потрібна ретельна оцінка, з одного боку, економічного потенціалу регіону, з іншого індикаторів соціально-економічного розвитку. Основним елементом управлінського впливу органів влади має стати система індикативних планів. Залежно від напряму прогнозування зміст індикативних планів відрізнятиметься. У річному циклі індикативне планування повинне включати характеристику всіх основних макроекономічних параметрів, що визначають стан продовольчої безпеки (ВВ11, зайнятість, доходи і витрати населення, платіжний і торговий баланс регіону, інвестиції, темпи зростання виробництва продовольства тощо) та інструментів економічної політики (податки, тарифи, бюджетні витрати, зокрема державні закупівлі, нормативи амортизації, регульовані ціни, доходи, державні інвестиції, пріоритети і нормативи роботи інститутів розвитку тощо).

  • 13414. Державне регулювання ЗЕД
    Экономика

    Органи державного управління, що здійснюють свої функції на макрорівні, поділяються на:

    • загальнодержавні структури, які регулюють діяльність усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та територіального розміщення. До них належать Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк, Державний митний комітет, Антимонопольний комітет. У компетенцію Верховної Ради України входить ухвалення та зміна законів, затвердження основних напрямів зовнішньоекономічної політики та структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, укладання міжнародних угод, установлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності тощо. Кабінет Міністрів України визначає методи здійснення зовнішньоекономічної політики країни, координує діяльність міністерств та комітетів з регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ухвалює нормативні акти з питань такої діяльності, укладає міжнародні угоди та ін. Національний банк регулює курс національної валюти, проводить розрахунки за отриманими державними кредитами та боргами, здійснює використання золотовалютного резерву країни. Міністерство економіки забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, координує зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів підприємництва та контролює додержання ними умов міжнародних угод, уживає заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Державний митний комітет здійснює митний контроль в країні, а Антимонопольний комітет контролює додержання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства.
    • До територіальних органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі й розпорядчі органи, а також територіальні підрозділи органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі органи можуть виконувати свої зовнішньоекономічні функції лише через створені ними зовнішньоекономічні організації, які мають статус юридичної особи, і лише щодо суб'єктів підприємництва, розміщених на їхній території. Державні органи територіального регулювання зовнішньоекономічної діяльності створюються за погодженням з місцевими Радами народних депутатів у межах загального ліміту бюджетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання.
  • 13415. Державне регулювання інноваційної діяльності
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Доповідь Голови Держінвестицій на парламентських слуханнях 20.06.07 на тему «Становлення та розвиток національної інноваційної системи України як передумова побудови конкурентоспроможної економіки держави». // режим доступу: http://www.invest.gov.ua/index.php?get=141&id=432
    2. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 31.03.2005 із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2002. № 36. С. 266.
    3. Проект Концепції державної інноваційної політики України, 2008 р. // режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/129791
    4. Проект Концепції розвитку національної інноваційної системи та план заходів на 2007-2008 роки щодо її реалізації, 2007 р. // http://www.in.gov.ua/index.php?get=226&id=1533
    5. Аблов А. С., Довгий О. С., Гальперіна Л. П., Грищенко А. А. Інституційні засади інноваційної економіки: міжнародний досвід та вітчизняна практика: Монографія / За заг. ред. В. Є. Новицького. К.: Книжкове вид-во НАУ, 2005. 198 с.
    6. Батура А.В., Дедіков О.І. Інвестиції як чинник оптимізації відтворювальних процесів в Україні. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998. 154 с.
    7. Вербівська Л.В. Оптимізація забезпечення інноваційної складової економічного зростання в Україні // Науковий вісник Чернівецького університету. Випуск 139. Чернівці, 2002. С.71-75.
    8. Гринев В. Ф. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие. 2-е изд., стереотип. К.: МАУП, 2001. 152 с.
    9. Дмитренко М.А. Роль держави у підтримці та стимулюванні інноваційної діяльності // Вісник української академії банківської справи. 2003. № 1(14). С. 77-81.
    10. Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. Суми: Університетська книга, 2003. 278 с.
    11. Кириллов В.Д. Державне регулювання інвестиційного клімату в Україні // Дні науки: Зб. тез доповідей в 3 т. Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2004. Т. 2 С. 28-29.
    12. Петрушевська В.В. Державне регулювання інноваційно-інвестиційних пріоритетів динамічного розвитку економіки України // Збірник наукових праць. Стратегія інноваційного розвитку підприємств України. К.: КНУТД. 2003. С. 137-141.
    13. Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України. / Жаліло Я. А., Архієреєв С. І., Базилюк Я. Б. та ін. К.: НІСД, 2006. 120 с.
    14. Стан, перспективи розвитку інноваційних процесів в Україні та можливості їх впливу на формування ВВП // режим доступу: http://www.vox.com.ua/data/publ/2007/12/06/stan-perspektyvy-rozvytku-innovatsiinyh-protsesiv-v-ukraini-ta-mozhlyvosti-ih-vplyvu-na-formuvannya-vvp.html
    15. Радіонова І.Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підручник. К.: Таксон, 2004. 348 с.
    16. Пашута М. Т. , Шкільнюк О. М. Інновації: понятійно- термінологічний апарат, економічна сутність та шляхи стимулювання: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. К.: ЦНЛ, 2005. 117 с.
  • 13416. Державне регулювання комерційної діяльності
    Юриспруденция, право, государство

    Виділяючи власних (вітчизняних) товаровиробників у господарському законодавстві, необхідно уточнити їх статус щодо законодавства з державному замовленні України. У першу чергу, у Законі повинна одержати реалізацію доктрина державного замовлення, що стимулює розвиток вітчизняного виробництва товарів і послуг. Адже розширити виробництво при гарантіях розширення ринку збуту в сучасних умовах легше, оскільки суб'єкти, що хазяюють, не стиснуті в пошуках необхідних засобів, якщо інше не передбачено умовами контракту. У той же час переваги українських підприємств при одержанні замовлення не цілком ясні. У Законі (ст. 3) лише коротко говориться про це: "вибір виконавців замовлення виробляється виходячи з державних інтересів". Дане формулювання представляється дуже мрячної і навряд чи може служити підставою для позову в суд про порушення вимог закону при проведенні конкурсу на розміщення держзамовлення. Тим часом, українським підприємствам складно конкурувати з нерезидентами, що мають досвід участі в подібних заходах. Крім того, складно перевірити, чи буде переважна участь українських підприємств державним інтересом у розумінні того чи іншого відомства, що є державним замовником. У зв'язку з цим пропонується доповнити зазначений Закон нормою про переважне положення вітчизняного товаровиробника в конкурсах на розміщення державного замовлення, про чи обмеження не допуску до урядових тендерів іноземних виробників за винятком випадків, передбачених міжнародними договорами України. Іншою підставою оголошення тендера за участю іноземних виробників може бути відсутність в української промисловості галузі, необхідної для виконання замовлення. У цьому випадку засобу, виділені на оплату замовлення, можуть бути використані для заохочення створення подібної галузі,

  • 13417. Державне регулювання корпоративної діяльності
    Экономика

    Розповсюдження відкритої інформації може бути таким, що ініціює декількома суб'єктами: державою, власником, зацікавленою особою. Відповідно, відкриту інформацію можна розділити на групи за цією ознакою:

    • що ініціюють державою. Чинне законодавство містить ряд норм, які зобов'язують суспільство поширювати інформацію про себе. Наприклад, Закон «Про цінні папери і фондову біржу» встановлює обов'язкову систематичну публікацію річного звіту і надання інформації до ДКЦПФР, Закон «Про господарські суспільства» зобов'язує суспільство публікувати повідомлення про скликання загальних зборів і персонально повідомляти про це держателів іменних акцій.
    • що ініціює власником. У такому разі суспільство як власник інформації саме вирішує, яку інформацію і яким способом поширювати. Це може бути публікація квартальних звітів, інформація про продукцію суспільства.
    • що ініціює зацікавленими особами. Будь-яка особа має право на отримання інформації про діяльність суспільства. Іноді такому праву кореспондує обов'язок суспільства надавати інформацію на запит зацікавленої особи. Наприклад, Закон «Про господарські суспільства» зобов'язує суспільство на вимогу акціонера надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти суспільства про його діяльність, протоколи зборів, документи, пов'язані з порядком денним зборів, книги протоколів засідань правління і тому подібне.
  • 13418. Державне регулювання підприємницької діяльності
    Экономика

    Податки відповідають на запитання "для чого?". А в цьому разі на перший план виходить запитання "для кого?". Податки встановлюються для утримання державних структур і для забезпечення виконання ними функцій управління, оборони, соціальної, економічної та ін. Вони не мають ні елементів конкретного цільового обміну, ні конкретного призначення. Так. при відрахуванні коштів па обов'язкове пенсійне страхування платник знає. що. коли він досягне пенсійного віку, вони підуть на виплату пенсій. Це стосується і обов'язкових платежів на страхування на випадок безробіття, виплат - в інноваційний фонд та інших відрахувань та платежів. Коли сплачується податок (наприклад, на прибуток, прибутковий податок з громадян, податок на додану вартість тощо), то платник не знає, на що будуть витрачені ці кошти: на освіту, охорону здоров'я, на утримання збройних сил тощо. Ці кошти акумулюються в державному бюджеті, а потім розподіляються Верховною Радою України при його затвердженні. Тому податок - це не тільки юридична, а й економічна категорія. При стягненні та отриманні податку відбувається перерозподіл частини засобів власності усього суспільства. Отже, податки виступають і як форма перерозподілу національного доходу.

  • 13419. Державне регулювання ринкової економіки
    Экономика

    Для оздоровлення кредитної системи в Україні, що, у свою чергу, сприятиме подоланню інфляційних процесів, зміцненню стабільності грошової системи, потрібен комплекс заходів. По-перше, слід визначити об'єктивну межу кредиту, за якою він стимулює інфляцію, тобто усунути практику надання кредитів, не забезпечених матеріальними цінностями. Винятком може стати кредитна емісія під великий майбутній урожай, переробку сільськогосподарської продукції, виробництво будматеріалів та інші аналогічні практичні кроки. Водночас слід припинити кредитування неефективного виробництва, різних нереальних проектів. Слід також підвищити ефективність безготівкового обігу. По-друге, Держбанк (або Центральний банк) повинен перетворитися на банк банків, управляти (регулювати) за допомогою економічних важелів діяльністю всіх інших комерційних і спеціальних банків (наприклад, кредитувати їхню діяльність і враховувати векселі під процент), регулювати грошовий обіг і кредит, безготівковий обіг (визначати загальну масу грошей, зберігати у себе частину касового резерву банків) та ін. Потрібно усунути відомчу, галузеву розпорошеність, і прив'язаність банків, інтегрувати всю мережу комерційних і спеціалізованих банків в одну систему. По-третє, Центральний банк повинен бути виведений з-під влади уряду, виконавчої влади та перейти у розпорядження лише законодавчої влади. По-четверте, всі комерційні та інші спеціалізовані банки повинні перейти на комерційні засади діяльності (самоокупність, самофінансування та ін.), працювати прибуткове на основі вивчення діяльності промислових підприємств, об'єктів їх кредитування, якості продукції, що виробляється, з вигодою займатися купівлею-продажем грошових коштів підприємств і населення і т. ін. Банки повинні, з одного боку, стимулювати за допомогою процента вкладення населенням, підприємствами вільних грошових коштів на різні строки, а з другого стягуючи більш високий банківський процент за кредит, змушувати підприємства ефективно його використовувати, сприяти зниженню потреб у кредиті. Такі заходи слід органічно пов'язувати з індексом цін, темпами інфляції. Виходячи з досвіду комерційних та інших спеціалізованих банків у США, слід встановлювати норми резервів для комерційних банків і ощадних кас, брати участь у купівлі-продажу урядових цінних паперів та ін. По-четверте, необхідно створити реальні передумови і поступово перейти до конвертованого карбованця. Заходи щодо такого переходу збігаються із заходами, спрямованими на оздоровлення грошової системи, послаблення інфляційних процесів. Це, передусім, необхідність наситити товарами та послугами внутрішній ринок, оздоровити кредитну, фінансову систему, домогтися конкурентоспроможності товарів на зовнішніх ринках, рівноваги державного бюджету, здійснити реформу ціноутворення, у результаті якої ціни повинні наблизитися до світових, і т. ін. Специфічними умовами конвертованості карбованця є встановлення рівноваги платіжного балансу, реального валютного курсу, формування прогресивної податкової системи, відновлення всіх грошових функцій карбованця всередині країни, створення валютного, фінансового ринків та ін.

  • 13420. Державне регулювання ринку нерухомості в Україні
    Экономика

    В сфері земельних відносин бажано найближчим часом вирішити такі проблеми:

    1. розширити діяльність органів місцевого самоврядування по підготовці та прийняттю нормативних правових актів - правил землекористування та забудови, що базуються на правовому зонуванні. Забезпечити на основі правового зонування формування прозорих процедур регламентації діяльності інвесторів по землекористуванню та забудові, скоротити кількість інстанцій, що готують землевпорядну документацію.
    2. з метою здійснення „єдиної долі” земельних ділянок та розташованих на них обєктів нерухомості не допускати роздільної реєстрації землі та споруд, що розташовані на ній.
    3. прискорити перехід до конкурсних процедур передачі забудовникам земельних ділянок.
    4. забезпечити вдосконалення системи реєстрації прав та обліку обєктів нерухомості з метою зменшення затрат часу на оформлення прав та угод. Вважати пріоритетною задачею поступовий перехід до єдиної системи державного обліку нерухомості, включаючи земельні ділянки та інші обєкти нерухомості.
    5. активізувати процес передачі прав власності на земельні ділянки власникам будівель чи споруд в тому числі і шляхом:
    6. надання відстрочки на викуп на тривалий термін;
    7. дозвіл на розподіл земельної ділянки (формування двох та більше) і її викуп по частинам;
    8. розширення набору дозволених видів використання викуплених земельних ділянок;
    9. спрощення процедури викупу та оформлення прав власності.