Geum.ru

Реферат

  • 10201. Фирма: теория и практика в России
    Экономика

    Подведя итоги работы, можно сделать следующие выводы:

    1. Малый бизнес обладает своими преимуществами и недостатками. Эти экономические особенности делают его перспективным в одних отраслях, например, наукоемких и тех, где требуется высококвалифицированная рабочая сила (это такие отрасли, как точное машиностроение, радиоэлектроника, приборостроение, микробиология, медицинская промышленность, промышленность строительных материалов, деревообрабатывающая и полиграфическая промышленность, пищевая промышленность) и неперспективным в других (ТЭК, т.к. в этой отрасли просто выгоднее монополии), что необходимо учесть при выработке стратегии его развития.
    2. Малый бизнес оказывает большое влияние на экономику. Малый бизнес создает такие экономические условия, без которых немыслима высокая эффективность рынка. По степени его развитости судят о гибкости экономики. В развитых странах доля малого бизнеса велика, в среднем 70%, в нашей стране этот показатель находится на гораздо более низком уровне около 30%.
    3. Малое предпринимательство с помощью ценовой и неценовой конкуренции способствует стабилизации цен, научно-техническому прогрессу, улучшению качества продукции. Кроме того, оно создают значительное количество рабочих мест, снижая безработицу.
    4. В России после перестройки малый бизнес начал активно развиваться. По мере его развития менялись стратегии бизнеса. Если сначала основной проблемой малого предпринимательства было выживание, то теперь оно решает проблемы более высокого ранга.
    5. Основными проблемами малого бизнеса являются:
    6. Несовершенство налоговой системы: слишком высокие налоги снижают стимулы к действию и повышают стимулы к переходу в теневую экономику.
    7. Административные барьеры: сложность регистрации, юридического оформления. Проблемы возникают и из-за того, что права чиновника четко не оговорены и не ограничены по отношению к предпринимателям, а вопрос прав предпринимателей и обязанностей чиновника законодательно не урегулирован.
    8. Нехватка производственных помещений и оборудования, причем эта проблема усугубляется недостатком лизинговых компаний.
    9. Нехватка кредитов, в результате чего возникает теневое кредитование. Непривлекательным для кредиторов малый бизнес делают его специфические особенности, а именно высокая степень риска и неустойчивость на рынке.
    10. Отсутствие квалифицированных кадров, низкий уровень организационно-экономических и правовых знаний предпринимателей
  • 10202. Фирменная торговля РБ
    Экономика

    27 октября 1998 года приказом Минторга Республики Беларусь №138 было утверждено новое Типовое положение о фирменном магазине предприятия (объединения), которое было создано на основе Типового положения 1996 года с учётом недостатков и упущений. В него вошли следующие основные моменты:

    • Фирменным магазином считается розничное торговое предприятие, учредителем (учредителями) которого является субъект (субъекты) хозяйствования, выпускающий товары, и реализующее преимущественно товары учредителя.
    • Фирменный магазин, как правило, создаётся и действует в качестве юридического лица, осуществляет раздельный от иных видов деятельности его учредителей учёт финансово-хозяйственных операций, связанных с деятельностью фирменного магазина.
    • Товарная специализация фирменного магазина определяется его учредителем, согласовывается с исполнительным комитетом по месту нахождения магазина и указывается в лицензии на право розничной торговли.
    • Товарные ресурсы выделяются фирменным торговым предприятиям облисполкомами, Минским горисполкомом исходя из складывающихся их общих объёмов и с учётом необходимости равномерного снабжения товарами в широком ассортименте всех регионов областей и города Минска, создания населению равных условий для приобретения этих товаров в магазинах по месту жительства. При этом увеличение товарных ресурсов фирменных торговых предприятий осуществляется за счёт выпуска учредителями этих предприятий товаров сверх объёмов, предусмотренных к поставке в торговую сеть по заказам Министерства торговли, Белкоопсоюза, облисполкомов и Минского горисполкома.
    • Фирменный магазин не имеет права осуществлять оптовую торговлю, за исключением мелкооптовых операций по продаже продукции его учредителей для использования (потребления) на территории Республики Беларусь.
    • Фирменный магазин может быть открыт предприятием- изготовителем как по месту нахождения учредителя, так и в других регионах республики, а также за её пределами.
    • Режим работы фирменного магазина, основанного на государственной форме собственности, устанавливается исполнительным комитетом, выдающим лицензии на розничную торговлю. Режим работы фирменного магазина, основанного на других формах собственности, устанавливается собственником по согласованию с соответствующим исполнительным комитетом.
    • Фирменный магазин комплектуется специалистами, имеющими соответствующую профессиональную подготовку.
    • И другие.
  • 10203. Фискальная политика
    Экономика

     

  • 10204. Фискальная политика и ее механизм. Особенности фискальной политики в РБ
    Налоги
  • 10205. Фінансова діяльність підприємства
    Экономика

    Страхування являє собою обособлену ланку фінансової системи, яка відображає відносини з приводу формування і використання колективних страхових фондів. У фінансовій системі воно займає проміжне місце між фінансами суб'єктів господарювання і державними фінансами. Здійснення страхування забезпечується через страхові компанії, які є звичайними суб'єктами підприємництва, тобто їх діяльність належить до рівня мікроекономіки. Створювані фонди характеризують перерозподіл фінансових ресурсів між окремими суб'єктами страхування і мають ознаки належності до макрорівня. При цьому колективні страхові фонди можуть створюватись і державними страховими компаніями. У цьому випадку вони належатимуть до системи державних фінансів. Державні фінанси характеризують державну централізацію фінансових ресурсів та підприємницьку діяльність держави. Державні фінанси включають централізовані ланки бюджет, фонди цільового призначення і державний кредит, а також децентралізовані фінанси суб'єктів господарювання у державному секторі. Фінансові відносини у сфері централізованих державних фінансів мають фондовий характер і поділяються на два напрями: мобілізація коштів державою та їх виділення. Бюджет держави це основний фонд фінансових ресурсів і визначальна ланка державних фінансів. Через бюджет регулюється діяльність усіх сфер і ланок фінансової системи, тобто з позицій управління фінансами це визначальна ланка, яка спрямовує в заданому напрямі розвиток суспільства. Фонди цільового призначення характеризують централізацію фінансових ресурсів для вирішення конкретних завдань і проблем, їх характерною ознакою є чітко визначені джерела формування і напрями використання. Державний кредит характеризує відносини, при яких держава виступає позичальником. Міжнародні фінанси відображають рівень світового господарства і характеризують діяльність на цьому рівні як національних суб'єктів господарювання, так і держави. Міжнародні розрахунки характеризують рух вартості між окремими країнами. Система міжнародних розрахунків базується на валютному регулюванні, яке насамперед полягає у встановленні курсу валют. Фінансовий ринок є важливою складовою фінансової та економічної систем. Він виступає своєрідною надбудовою, через яку координується діяльність усієї фінансової системи. Це сполучна сфера, через яку здійснюється рух фінансових ресурсів. Суть відносин у сфері фінансового ринку полягає в купівлі-продажу фінансових ресурсів. Фінансовий ринок поділяється на дві ланки: ринок грошей і ринок капіталів. Ринок грошей це сфера, де можна їх купити. Його функціонування забезпечується насамперед кредитною системою сукупністю кредитних установ, які здійснюють концентрацію тимчасово вільних грошових коштів та їх надання в кредит. Банківська система є ядром кредитної системи. Вона складається з двох рівнів: центральний та комерційні банки. Ринок капіталів це сфера торгівлі не тільки грошима, а й правом власності. Інструментом ринку капіталів виступають спеціальні цінні папери акції. Акції та інші цінні папери, що не дають права власності, у т. ч. ті, що випускаються державою, формують ринок цінних паперів. За його допомогою здійснюється швидкий і ефективний перерозподіл капіталу між окремими суб'єктами господарювання, галузями, регіонами і країнами.

  • 10206. Фінансова політика та бюджетний процес
    Экономика

    Суб'єктами ринку фінансових послуг виступають власники фінансових ресурсів, їх користувачі, фінансові посередники, держава в особі спеціальних органів нагляду та контролю. Фінансовими посередниками є особи, які сприяють у налагодженні контактів і укладенні угод між власниками і користувачами фінансових ресурсів. Роль таких осіб виконують фінансові установи юридичні особи, які надають одну чи декілька фінансових послуг та які внесені до відповідного державного реєстру у визначеному законодавством порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

  • 10207. Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності
    Экономика

    В основі другого виду ризику ( комерційного ) знаходяться розходження між продавцем та покупцем в питаннях про відповідність товару умовам торгівельної угоди. Як наслідок відсутності повної ясності в передуючих угодах , різноманітності сортів товарів , зміни його якості під час транспортування та великої кількості інших причин , які важко перебачити питома вага цього ризику є дуже значною. Цього виду ризику неможливо запобігти звичайними банківськими методами і для його ілімінування використовуються страхові компанії та їх методи . Суть діяльності цих організацій полягає в тому , що вони приймають на себе певну долю можливого ризику , тобто кінцевого збитку від угоди , що страхується . Страхові компанії видають сираховий поліс на точно встановлену суму застрахованого кредита з вказанням терміну страхування та долі ризику ( звичайно від 65 до 85 % ) яку бере на себе страхувальник . Розмір страхової премії , що береться останнім , залежить від розміру операції , форми кредиту , його терміну , фінансового становища експортера та економічного стану імпортера та його країни. Тому преміальні ставки коливаються від 0.25 до 10 % застрахованої суми . Тепер зупинемось на основних принципах страхування .

    1. Страхування кредита повинно у часі передувати появленню ризика.
    2. Страхування кредита передбачає виникнення під час торгівельної операції надмірного ризика , і від нього страхове товариство намагається захистити експортера . Страхове товариство вивчивши умови діяльності фірми , яка подала заяву на страхування , встановлює певну норму ризику , який вважає нормальним , і погоджується страхувати будь-який ризик , що перевищує цю норму. Для усунення комерційного ризику страхова компанія перевіряє товар на предмет відповідності його умовам контракту. Щоб знизити фінансовий ризик страхова компанія вимагає від клієнта векселя , акцептованого банком , який викликає довіру у страхувальника . Таким чином , при данних умовах страхується надзвичайний ризик , який може виникнути стихійно , як наслідок нестійких господарських відносин . Страхування всього ризику , що виникає в результаті кредитування іноземного покупця , незважаючи на чисельні вимоги торгівельних кругів , не знайшло широкого розповсюдження , бо розвиток страхування в цьому напрямку був би економічно недоцільним , перекручував би природу страхування , збільшував би вартість страхування.
    3. Страхове товариство не є кредитною установою і не ставить перед собою організаційної проблеми заміни останіх. Страхове товариство лише створює собі зайві проблеми коли втручається у невластиву йому сферу страхування фінансового ризику, ( страхування кредиту на всю суму можливого ризику ) . Це за нього значно ефективніше може зробити банк . Банкже , в свою чергу , при акцепті тратти без права обернення її на трассанта бере на себе ризик в такому обсязі , який не характерний банківським установам ( фінансовий + комерційний ) . При акцепті ж тратті з правом регресу він може предявити притензії обом контрагентам і несе збитки лише у випадку одночасного банкруцтва обох , тобто страхує лише фінансовий ризик . З вищесказаного можна зробити висновок , що повинен існувати чіткий розподіл обовязків по страхуванню ризиків між банками , які мають страхувати фінансовий ризик , і страховими компаніями , що страхують комерційний ризик. Невиконання цієї умови приводить до появи проблем як у банків, так і у страхових компаній. На сучасному етапі гострої необхідністі в спеціальному інституті , що обєднував би функції банку та страхової установи не існує . Це пояснюється насамперед прогресуючою тенденцією розподілу праці в міжнародній торгівлі .
    4. Вартість страхування знаходиться в залежності від розміру ризику , який страхове товариство згодне взяти на себе.
    5. Експортер у випадку невдалого завершення торгівельної операції може отримати вішкодування у розмірі застрахованої суми лише після встановлення розмірів кінцевого збутку. Механізм і наслідки використання цієї умови наступні . Акцепт банком векселя тягне за собою зобовязання провести вчасно всі необхідні платежі у випадку відмови трасата зробити це . Зрозуміло , що банк в цьму випадку негайно використає своє право зворотньої вимоги по відношенню до трасанта . Останній в результаті опиняється у скрутному становищі : його кредит застрахований , але страхове товариство не може відшкодувати збитки до визначення повного їх розміру. Експортер у цьому випадку повинен виконати платіж на користь банку , що зробив акцепт і виставив зворотню вимогу , з вланих коштів , або взяти суду під страховий поліс. Через використання ціх умов страховими товариствами , значення всього інститута страхування значно знижується. Зберігаючи своє призначення як механізму забезпечення ризику експортерів , наявність страхування не вивільняє його коштів або кредитних ресурсів в банківських установах від необхідності негайної мобілізації в момент неплатежу покупця . Ця проблема може бути усунена за допомогою механізму державного страхування експортних кредитів . Державна страхова компанія повинна гарантувати експортерам , які застрахували експортний кредит , відшкодувати збитки негайно після відмови трасата виконати належний платіж .
  • 10208. Фінансово-господарський контроль
    Менеджмент

    Ревізійний процес складається із цілої низки послідовних етапів. Кожний з етапів має свій зміст, функціональне призначення й відокремлений за часом. У теорії і практиці контрольно-ревізійної діяльності є такі етапи: планування ревізії; підготовка до ревізії; складання завдання (програми) проведення ревізії; організація роботи на місці (об'єкті) ревізії; документальна й фактична перевірка; систематизація матеріалів ревізії і складання акта, висновків і пропозицій; узгодження і обговорення наслідків ревізії на підприємстві; затвердження матеріалів ревізії; контроль за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ревізії. У зв'язку з цим плануванню ревізій повинно передувати глибоке вивчення підвідомчих підприємств, що дасть змогу правильно встановити послідовність і порядок проведення ревізій. Після затвердження планів ревізій починається підготовка до проведення ревізії. Крім того, проведенню ревізії передує вивчення наявних в організації, яка призначила ревізію, фінансових, банківських та інших органах звітних та статистичних даних, матеріалів попередньої ревізії і тематичних перевірок та іншої поточної інформації, яка характеризує господарську діяльність і фінансовий стан підприємства, що підлягає ревізії. Використовуються також дані аналізу за матеріалами фінансової звітності, акти попередніх ревізій тощо. Перед виїздом на об'єкт керівник вищестоящої організації, від імені якої проводиться ревізія, видає ревізору (керівнику бригади) розпорядження на право проведення ревізії, у якому вказуються назва підприємства, що підлягає ревізії, дата початку і закінчення ревізії. Розпорядження реєструється в журналі обліку ревізій На підставі вивчення даних про минулу фінансово-господарську діяльність підприємства і з врахуванням поставлених у розпорядженні завдань, керівник ревізійної групи (ревізор) складає програму ревізії. Програма включає перелік конкретних питань, що підлягають перевірці, період, за який має бути проведена ревізія, а також опис процедури її здійснення. Керівник ревізійної бригади повинен ознайомити всіх членів бригади зі змістом програми і розподілити завдання між ними. Далі вони складають робочі плани проведення ревізії, які затверджуються керівником ревізійної групи (бригадиром). Після закінчення організаційної роботи на підприємстві ревізор розпочинає документальну і фактичну перевірки. Протягом ревізії на окремих аркушах паперу (або в робочому зошиті чи журналі) ревізор систематизує матеріали ревізії, реєструє факти порушень, зловживань, групуючи їх за однорідними ознаками і відповідно до структури основного акта ревізії, тобто за його розділами. Наслідки ревізії оформляються актом. Акти ревізії поділяються на основні й проміжні. Основний акт ревізії це документ, де в узагальненому вигляді фіксуються виявлені порушення й недоліки в діяльності підприємства, що ревізується. Підставою для включення фактів виявлених порушень чи недоліків в основний акт ревізії є відомості порушень, довідки, проміжні акти тощо. Проміжні акти це разові документи, які відображають результати перевірки окремих ділянок або об'єктів перевірки. За виявленими фактами порушень від посадових осіб необхідно взяти письмові пояснення. Результати ревізії обговорюються на загальних зборах колективу підприємства, на яких приймаються відповідні рішення. Основна форма реалізації результатів ревізії це наказ за її результатами. Він видається як у тому підприємстві, де проводилася ревізія, так і в тій організації, яка призначила ревізію.

  • 10209. Флавоноиды
    Биология
  • 10210. Флобер "Госпожа Бовари"
    Литература

    Сюжет флоберовского романа основан на банальной коллизии: жена, нелюбимый муж, которого она обманывает сначала с одним любовником, затем со вторым, коварный ростовщик, улавливающий в свои сети жертву, чтобы нажиться на чужой беде. Несложное взаимодействие этих фигур приводит к трагической развязке. Разочаровавшись в любовниках, вконец разоренная ростовщиком, убоявшаяся публичного скандала, не смеющая раскрыться в своих преступлениях доверчивому до слепоты мужу, жена-прелюбодейка кончает жизнь самоубийством, отравившись мышьяком. То есть, несмотря на трагический конец, всё это в высшей степени обыкновенно и просто, даже пошло. Но, настаивая на праве художника обращаться к самым пошлым и тривиальным сюжетам, Флобер говорил: «Поэзия, подобно солнцу, заставляет и навозную кучу отливать золотом». Когда редактор упрекнул писателя за скучный, мало поэтический сюжет, Флобер взорвался: «неужели вы думаете, что неприглядная действительность, воспроизведение которой вам так претит, не вызывает у меня такое же отвращение? Как человек, я уклонялся от нее насколько мог. Но как художник я решился на этот раз испытать ее до конца». Именно это и происходит в «Госпоже Бовари». Флобер, как писатель-реалист, раскрывает в Эмме Бовари, героине пошлого адюльтера, личность трагическую, пытавшуюся восстать против ненавистной ей действительности, и в конце концов поглощенную ею. Эмма Бовари оказалось типом и символом современности. Это существо пошлое, необразованное, не умеющее рассуждать, не привлекательное ничем, кроме внешности. Но в ней заложены качества, которые делают ее интересной и типичной -неприятие действительности, жажда того, чего нет, стремление и неизбежно связанное с ним страдание. Героиня Флобера не привыкла разбираться в своих чувствах, она подчиняется влечениям, не подвергая их критике сознания, она не ведает, что творит. Флобер должен был разбираться во всем этом сам, без помощи героини, понять то, что она сама не могла понять, проникнуть в подсознание. Он хотел проникнуть в логику страстей, которая не похожа на логику мысли. Поэтому Флобер отказывается от драмы. Драма это исключение, а он должен изобразить правило. Психологически глубоко разработанный образ Эммы Бовари раскрывается в разных планах:

  • 10211. Фома Аквинский (древний философ) ([Курсовая])
    Философия

    Фома Аквинский в своих работах, посвященных теории познания очень часто отмечает большую роль эмпирии и чувственного познания, почти во всех трудах используются понятия "опыт", "чувства", "чувственное познание". Фома неоднократно подчеркивал, что "всякое естественное знание происходит из чувств", что предметом познания является действительность вне чувств, независимая от субъекта, или от человеческого сознания. Аквинский считал, что сущность познания заключается в том, что познающий становится познаваемым. Это происходит потому, что ум нетелесен и не может подвергаться воздействию чувственных вещей. Рациональное познание всегда является общим, и потому отдельные, единичные вещи не могут быть его объектом. Если в единичных вещах индивидуальным является материя, то общим должно быть нечто нематериальное. Это вывод следует из того факта, что интеллект как познающий орган души не может подвергаться воздействию материальных предметов. Субъект в известном смысле уподобляется объекту, но не материальной его форме, а духовной, идеальной. По мнению Аквинского, познание основано на способности воспринимать от единичных вещей духовные познавательные формы и является способностью сопричаствовать нематериальному божественному существованию. А потому это следы бога в естественных предметах, "открытие" их зависимости от творца. Весь процесс познания у Фомы подчинен открытию в вещах конечной, божественной причины.

  • 10212. Фондовая биржа и внебиржевая торговля
    Экономика
  • 10213. Фондовая биржа и ее становление в России
    Экономика

    Анализ данной статистики позволяет выявить интересный тренд, который характерен для фондовых бирж во всем мире в части собственности. В последнее время, как свидетельствуют факты, ряд фондовых бирж изменил свою организационно-правовую форму, чтобы укрепить внутреннюю архитектуру для успешной конкуренции с другими международными рынками. Наблюдается тенденция перехода от форм ассоциаций и организаций, регулируемых специальными правовыми актами, к компаниям акционерного типа, в результате чего их членская (акционерная) база стала более открытой и многообразной. К реформам управления биржами следует отнести, прежде всего, коммерциализацию фондовых бирж и создание частных торговых систем. Коммерциализация означает превращение бирж из организации принадлежащих членам биржи - брокерам и банкам и существующих на принципах некоммерческих организации, в обычные акционерные общества (выплачивающие дивиденды), акции которых обращаются на свободном рынке. «Эту трансформацию пережили Стокгольмская фондовая биржа, которая была акционирована в 1993 г, Биржа Хельсинки (1995), Биржа Копенгагена (1996), Амстердамская фондовая биржа (1997 г.), биржи Италии (1997), Австралийская фондовая биржа (1998), в 1999 г. планировалось акционирование Афинской биржи. Похоже, что число фондовых бирж, перерегистрированных в качестве компании, в ближайшие годы будет возрастать не только в Европе, но и в Азии, а также в Южной Америке» [8, с 134].

  • 10214. Фондовая и товарная биржи
    Экономика

    Уменьшение риска, связанного с торговлей фьючерсными контрактами, способствуют опционные соглашения, представляющими собой торговлю предварительными контрактами. Источником дохода для покрытия фактической цены по сравнению с ценой при заключении опционного соглашения выступает премия. Она является величиной риска, что позволяет покупателю опциона заблаговременно знать, что он может потерять, если откажется от его приобретения. А это может быть при следующих обстоятельствах. Субъект, занимающийся сельскохозяйственным производством, в марте хочет купить трактор, который стоит несколько миллионов карбованцев. Но в это время у него нет денег, они будут лишь в сентябре, после реализации его товара. За указанное время цены на трактор могут измениться. Чтобы реализовать свои интересы, покупатель (хочет приобрести трактор, а денег нет) и продавец (хочет реализовать трактор и за отсрочку платежа получить процент) заключают контракт, называющийся опционом, в соответствии с которым покупатель обязуется заплатить за трактор установленную сумму и определенную сумму за опцион. Продав опцион, субъект, имеющий трактор, обязан его продать. Субъект, купивший опцион, получает право приобрести трактор, но может от него и отказаться. При этом он теряет процент за опцион, а продавец его получает.

  • 10215. Фондовые биржи в России (правовые основы и практический опыт)
    Экономика

    Ñîçäàíèå áèðæåâûõ èíñòèòóòîâ â Ðîññèè â íà÷àëå 90-õ ãã. áûëî îäíèì èç íåîáõîäèìûõ óñëîâèé ðàçâèòèÿ ðûíî÷íûõ îòíîøåíèé. Ôîðìèðîâàíèå ðûíî÷íîé ýêîíîìèêè ïîòðåáîâàëî êîðåííîé ïåðåñòðîéêè, êàê ñôåðû ïðîèçâîäñòâà, òàê è ñôåðû îáðàùåíèÿ. Ê ðàçâèòèþ áèðæåâîé òîðãîâëè ïîäòàëêèâàëî è íàëè÷èå ñâåðõíîðìàòèâíûõ è íåèñïîëüçîâàííûõ çàïàñîâ, êîòîðûå ñêîïèëèñü íà ñêëàäàõ ïðåäïðèÿòèé, ïðåäïðèÿòèÿ çàèíòåðåñîâàëèñü â áèðæàõ, êàê âîçìîæíîñòü ðåàëèçîâàòü òîâàðû ïî ðûíî÷íûì öåíàì. Ñîâåòñêàÿ ýêîíîìèêà â òå÷åíèå äîëãîãî âðåìåíè áûëà ýêîíîìèêîé äåôèöèòíîé, ò.å. äåíåæíûé ñïðîñ ïðåâûøàë òîâàðíîå ïðåäëîæåíèå â ôîðìå ñðåäñòâ ïðîèçâîäñòâà è ïðåäìåòîâ ïîòðåáëåíèÿ. Ïîÿâëåíèå áèðæåâûõ ñòðóêòóð ÿâèëîñü îäíèì èç íàïðàâëåíèé âëîæåíèÿ èçáûòî÷íûõ äåíåæíûõ ñðåäñòâ. Ñðàçó ïåðåéòè ê ðûíî÷íûì ôîðìàì õîçÿéñòâîâàíèÿ áûëî íåâîçìîæíî, ïîýòîìó â Ðîññèè äîëæíû áûëè âîçíèêíóòü òàêèå ýêîíîìè÷åñêèå ñòðóêòóðû, êîòîðûå îáåñïå÷èâàëè áû ïðîöåññ ïåðåõîäà îò àäìèíèñòðàòèâíîé ê ðûíî÷íîé ýêîíîìèêå, ïðèñïîñàáëèâàÿ èìåþùèåñÿ îðãàíèçàöèîííûå ñòðóêòóðû ê íîâûì óñëîâèÿì è ñîçäàâàÿ ñîâåðøåííî íîâûå. Áèðæè, âîçíèêøèå â íà÷àëå 90-õ ãã., â áîëüøåé ìåðå ðåàëèçîâàëè ýòó çàäà÷ó.

  • 10216. Фондовые биржи и их функции
    Экономика
  • 10217. Фондовые биржи. История их возникновения и развития
    Экономика
  • 10218. Фондовый рынок в России: теоретический и современный аспект
    Экономика
  • 10219. Фондовый рынок и его формирование в России: специфика, тенденции
    Экономика
  • 10220. Фондовый рынок как элемент рыночной инфраструктуры
    Экономика