Книги по разным темам Pages:     | 1 | 2 | 68 АКУСТИЧНА КЛАСИФКАЦЯ УКРАпНСЬКИХ ГОЛОСНИХ ЗВУКВ Олександр щенко (Украна) Дослдження присвячено розвТязанню фундаментально проблеми вокалзму - класифкац голосних. На основ спектрального аналзу вдалося виявити диференцйн ознаки звуково субстанц та класифкувати за ними голосн укрансько мови Ключов слова: голосний звук, класифкаця, F-картина голосного.

ACOUSTIC>

Key words: vowel,>

У широкому розумнн звук людського мовлення - це рзновид кнетично енерг, який пульсацю тиску фзичного середовища ма форму механчних коливань. Звуки утворю мовленнвий апарат людини - сукупнсть органв дихально системи, гортанно та надгортанно 69 порожнин. Тому мовлення у фзичному контекст - це перехд енерг тла, що коливаться (голосов зв'язки та нш артикуляцйн органи), в акустичну (хвильову) енергю. Одним з найвагомших теоретичнопрактичних результатв фонетичних дослджень класифкаця звукв.

Звуки подляють за джерелом, мсцем способом творення, а також за додатковою артикуляцю. Однак аналтичний розгляд таких класифкацй1 все ж дозволя зробити висновок, що йдеться про класифкацю творення, а не власне звукв. Щоправда, опис розподл звукв на класи за органами мовлення ма якнайдавншу традицю у свтовй нгвстиц, починаючи ще з античних часв.

Утм, як зазначено на початку, звук явищем фзичним, вдповдно надленим фзичними ознаками. Отже, слд розмежовувати явище звука особливост його творення. Коли говоримо про звук, мамо на уваз його фзичну хвильову природу, коли описумо артикуляцю звука, то зачпамо проблеми його фзологчно генерац. Безумовно, артикуляця визнача звук - його нгерентн (релевантн) й когерентн (просодичн) характеристики, субстанцю й атрибутивнсть, так само як в самй хвил мститься нформаця про творення. Якнайкраще пдтверджу цю тезу первинний подл звукв на голосн та приголосн, що цлком вмотивовано як з погляду творення, так стосовно хньо хвильово природи.

Серед акустичних параметрв звукв релевантною диференцйною ознакою слугу частотний спектр. Тривалсть та нтенсивнсть в укранськй мов не розрзнюють звуки на типи, а лише виражають просодичн ознаки.

Тож, подляючи звуки на класи, передусм необхдно спиратися на хню спектральну структуру (F-картину).

У загальному мовознавств спроби (Якобсон 1962) визначити критер, за якими можна класифкувати звуки за хнми субстанцальними ознаками: тоново-резонансними (компактний / дифузний, бемольний / Питання класифкац голосних звукв (фонем) укрансько мови можна знайти в таких працях:

Тимченко к. (1919) Укранська граматика. Кив; Синявський О. (1929) Спроба звуково характеристики тературно укрансько мови // Науков записки Харквсько н.-д. кафедри мовознавства. №2. С. 5-33.

Харкв; Жовтобрюх М., Кулик Б. (1959) Курс сучасно укрансько тературно мови. Ч 1. Кив; Тоцька Н. (1976) До питання про артикуляцйну та акустичну класифкацю голосних укрансько мови // Мовознавство. №6. С. 5-10; Плющ Н., Бас-Кононенко О, Дудник З, Зубань О. (2002) Сучасна укранська тературна мова. Фонетика. Кив; Дудник З. (2004) Варанти реалзац голосних укранського мовлення в класифкац МФА // Укранське мовознавство. Вип. 29-30. С. 18-23. Кив; Карпенко Ю.

(2006) Вступ до мовознавства. Кив; Хоменко Л. (2007) Фонетика фонологя сучасно укрансько мови // Fonetyka. Fonologia. Komparatia wspczesnych jzykw swiaskich. Т 2. C. 367Ц400. Opole, а також деяк нш.

дзний, низький / високий, бемольний / простий, дтний / простий, напружений / ненапружений та н.) за джерелом звукового сигналу (голосний / неголосний, приголосний / неприголосний, перерваний / неперерваний, рзкий / нерзкий тощо). Тому т акустичн ознаки, що диференцюють голосн укрансько мови, покладемо в основу нашого дослдження.

Дослдження2 здйснено на матерал мовлення професйних дикторв укранського радо, передусм М.Погрбного, зокрема, на основ його аудокурсу "Укранська тературна вимова" (Погрбний 1992). Систему голосних укрансько мови розглядамо як шестифонемну. Аналзовано звуки з мовленнвого потоку, взят з найбльш незалежних, передусм наголошених, позицй.

Загальна база вдбраних звукв склала понад 300 одиниць - приблизно по 50 реалзацй для кожно з шести фонем. У робот з експериментальною базою застосовано статистичний метод. Зокрема, експериментальний матерал розглянуто в аспект генерально та вибрково сукупност даних.

Генеральною сукупнстю вважамо всю базу експериментальних зразкв, вибрковою сукупнстю - вдбрану для безпосереднього аналзу. Варто зауважити, що генеральна сукупнсть дослджуваних звукв умовною продиктована можливостями експериментально роботи, тод як потенцйне число визначаться клькстю мовцв та клькстю вимовлених ними одиниць, що фактично пряму до безкнечност.

Високий ступнть надйност експерименту (коли похибка не перевищу 5%) забезпечу репрезентативнсть вибрки, тобто здатнсть максимально повторювати (вдображати) генеральну сукупнсть за яксними ознаками (Давыдов 1990).

В аналз генерально сукупност з метою отримання репрезентативно вибрки закладена дея дивергенц, що вказу на перехд вд кльксно до яксно х характеристики, навпаки. Тобто при формуванн вибрки експериментальних зразкв необхдно вивчити яксн властивост обТкту дослдження, а вже потм утворювати статистичну вибрку в кльксному план. Генеральна сукупнсть даних у нашому експеримент передбача голосн тературного емоцйно немаркованого мовлення нешвидкого темпу розповдно нтонац. На сегментному рвн такий тип мовлення визначаться передусм тривалстю звукв, рухом нтенсивност та частоти основного тону в межах звукв. Тож акустичн параметри голосних у 2 Розвдку проваджено на основ власно дисертац "Характеристика голосних звукв сучасно укрансько тературно мови залежно вд темпу мовлення (експериментально-фонетичне дослдження)", 2009 р, де подано докладншу нформацю про матерал дослдження.

наголошених складах мають бути такими (щенко 2009): тривалсть - 100180 мс, нтенсивнсть - поступове наростання, пк (приблизно на позначц 40% вд тривалост звука) поступове спадання, основний тон - прямолнйний рух вд початку до кнця (явище нйност у випадку постйного динамзму мовлення вдносним тому ма наближене вираження; дапазон руху частоти основного тону, при якому його рух вважамо рвномрним, встановили як 20 Гц, що склада 5% за умови, якщо загально можливий нтервал руху ЧОТ приймамо 50-500 Гц). Отже, вдбр обТктв з генерально сукупност, як потрапляють у меж зазначених "акустичних вимог", розуммо як репрезентативний.

Обсяг репрезентативно вибрки в статистиц не ма конкретного числа.

Крм цього, на думку деяких учених (Домбек 2003), результат навть одиничного вимрювання буде врогдним, якщо вн реалзацю стинного значення. ншими словами, вибрка може складатися з одн експериментально одиниц, якщо вона репрезентативна (врогдна).

Практика статистичних вимрювань свдчить про те, що оптимальна кльксть репрезентативних одиниць здебльшого становить 10% вд генерально сукупност даних, що в нашому випадку дорвню 5-ом експериментальним одиницям (для кожно з шести голосних фонем).

Спектр голосних аналзовано з використанням прийому статично спектрограф3 в компТютернй програм Sound Forge 8.0. Показники частоти зафксовано в такому програмному режим: розмр FFT - 1024, вирвнювання криво спектра - Hamming. Частота дискретизац звукових файлв становить 22 050 Гц. Дан спектрограм вимряно кроком через Гц, у дапазон вд 20 до 5000 Гц. Для встановлення загально картини спектра кожного звукового типу (вияву фонеми) дан експериментальних зразкв усереднено й виведено на графчне зображення у вигляд нтегрально огинально криво. Окремо аналзовано ширину резонансних смуг центральн значення перших чотирьох формант, беручи до уваги доврчий нтервал4.

Зауважимо, що F-картина укранських голосних вивчалася ранше [Шатух 1963; Тоцька 1973], однак з застосуванням сонограф. Рзниця мж нструментальними прийомами в тому, що сонограма фксу динамку резонансних длянок спектра, да можливсть реструвати хн значення (частоти) в кожен момент часу. Натомсть статична спектрограма показу загальний спектр звука, вс тони, що присутн в ньому, тобто функцю залежност частотних смуг вд хньо нтенсивност.

Доврчий нтервал - нтервал, у межах якого з заданою доврчою моврнстю можна очкувати значення шукано величини. Застосовують для повншо оцнки точност порвняно з точковою оцнкою, бо вн врахову вдхилення результатв вимрювання, особливо при обмеженй клькост значень дослджувано величини.

Звук [а] визначають три резонансн зони (рис.1). Перша - найширша - займа дапазон вд 400 до 1400 Гц. На нй реалзуються дв форманти F1, F2, як дуже зближен мж собою двома вершинами одн резонансно зони. Два наступн резонансн локуси реалзують вдповдно форманти F3, F4. Длянку другого резонансу фксумо на частотах 1800-2300 Гц, длянку третього - в дапазон 3200-4000 Гц. Друга третя спектральн зони чтко видлен в спектр, хоча й набагато нижч за рвнем енерг порвняно з першими двома.

Рис. 1: Спектр звука [а]. Центральн частоти формант: F1 - 75030 Гц, F2 - 120030 Гц, F3 - 2100120 Гц, F4 - 3500200 Гц.

Спектральна картина звука [е] характеризуться трьома резонансними зонами (рис.2). Перший резонанс становить неширокий дапазон - до Гц, тут реалзуться перша форманта F1. Натомсть друга резонансна смуга широка (вд 1200 до 2500 Гц) ма дв вершини - друга третя форманти F2, F3. Рис. 2 демонстру, що рвень нтенсивност цих формант майже однаковий. Тод як третя резонансна зона - найслабша за рвнем тонв, дапазон - вд 3400 до 4500 Гц. На цй длянц фксумо четверту форманту F4.

Рис. 2: Спектр звука [е]. Центральн частоти формант: F1 - 52020 Гц, F2 Ц163060 Гц, F3 - 2200100 Гц, F4 - 3660200 Гц.

Спектр голосного [и] ма три виражен резонансн зони (рис. 3). Перша, яка найнтенсивншою, займа найвужчу смугу - до 500 Гц. Другий резонансний локус довол широкий - близько 1700-3000 Гц. На ньому фксумо другу третю форманти F2, F3, як аналогчно формантам звука [е] двома вершинами ц зони з пдвищеною концентрацю тонв. Друга третя форманти зближен мж собою близьк за рвнем власно енерг.

Четверта форманта розмщена в третй резонанснй зон, дапазон яко приблизно вд 3400 до 4500 Гц. Ширина друго третьо резонансних смуг фактично однакова, до того ж сила резонансу третьо - довол значна.

Рис. 3: Спектр звука [и]. Центральн частоти формант: F1 - 35030 Гц, F2 - 210050 Гц, F3 - 2450100 Гц, F4 - 3640150 Гц.

Спектр голосного [] ма три виразн резонансн зони (рис. 4). Перший резонанс фксумо у довол вузькй смуз - 150 до 600 Гц, рвень нтенсивност набагато перевищу рвень нших. У першй резонанснй длянц розмщена перша форманта F1. Два нш резонансн локуси зближен мж собою розмщен на вдносно високих частотах - другий резонанс займа смугу 2000-2500 Гц репрезенту другу форманту F2, третй резонанс - 2800-4000 Гц реалзу третю четверту форманти F3, F4.

Зазначимо, що у звуков [] вдстань мж першою та другою резонансними зонами найбльша порвняно з ншими звуками. Рвень нтенсивност другого третьо резонансних смуг майже дентичний, що свдчить про потужнсть третього резонансу, тод як в нших звуках (крм []) вн найслабший.

Рис. 4: Спектр звука []. Центральн частоти формант: F1Ц 28020 Гц, F2 - 227040 Гц, F3 - 2950200 Гц, F4 - 358090 Гц.

Звернемо увагу на проблемну в укранськй мов пару голосних [], [и]. В стор укрансько фонетики рзн погляди на кореляцю цих звукв. Одн нгвсти вважають х за окрем фонеми (найбльш компетентна обрунтована концепця, панвна в сучаснй нгвоукранстиц), нш мовознавц розумють х як варанти одн фонеми - //. Звуки [], [и] справд схож за спектральною структурою: обидва мають вузьку першу резонансну зону, розташовану на спльних частотах, причому центральн частоти першо форманти близьк за значенням. Друга третя резонансн длянки розмщен в найвищих частотних смугах порвняно з рештою голосних мають високий рвень нтенсивност складових тонв. Однак вдмнним те, що у звуков [и] друга резонансна зона набагато ширша, нж у голосного [] представлена двома вершинами - формантами F2, F3. Тод як у звуков [] широкою третя резонансна зона, що репрезенту дв форманти F3, F4. Цього достатньо, аби звуки виокремлювати як окрем типи за спектральною ознакою. Адже така вдмннсть свдчить про достатню рзницю в артикуляц цих звукв.

Голосний [о] ма три резонансн зони в свому спектр (рис. 5). Перший резонанс фксумо в смуз частот вд 200 до 1000 Гц. На цй тональнй длянц розмщен дв вершини - перш форманти F1 i F2. Другий третй резонанс - слабкий, тому тони, що входять до його складу, мають низький рвень нтенсивност. Другу резонансну зону фксумо на частотах вд до 2600 Гц вершиною F3, третю - на частотах вд 3000 до 3800 Гц з вершиною F4.

Рис. 5: Спектр звука [о]. Центральн частоти формант: F1 - 45030 Гц, F2 - 75040, F3 - 2420200 Гц, F4 - 3460250 Гц.

Спектр звука [у], як в попереднх голосних, характеризуться трьома резонансними длянками (рис. 6). Перший резонанс, що фксумо на частотах вд 200 до 1000 Гц, реалзу перш дв форманти F1, F2. Третя четверта форманти F4, F3 реалзують дв наступн резонансн зони - досить слабк за нтенсивнстю неширокого дапазону - вдповдно 2100- 2600 Гц, 3400-3800 Гц.

У цлому загальний спектр звука дуже нагаду голосний [о]: перш дв форманти пками одн формантно смуги (щоправда, у звука [у] вона дещо вужча); третя четверта форманти мають дуже низький рвень нтенсивност, причому частотн длянки певною мрою збгаються за частотним дапазоном.

Рис. 6: Спектр звука [у]. Центральн частоти формант: F1 - 35050 Гц, F2 - 60070 Гц, F3 - 2470120 Гц, F4 - 3630200 Гц.

Pages:     | 1 | 2 |    Книги по разным темам