Книги по разным темам Pages:     | 1 | 2 |

Розвдки М. Брахнова16 на матерал схднополських говрок призвели до висновку, що пк нтенсивност припада на кнець першого елемента дифтонга або на частину, яку можна вважати перехдною. Як бачимо, результати дослдника близьк до наших.

Переважна бльшсть дифтонгв не врвноважена за часовим параметром: перша частина довша за другу (на 60-70%). Лише дифтонг [уо] першо модел характеризуться однаковим часом реалзац його частин. Про суттву перевагу тривалост першого елемента у двозвуках зазначав М. Брахнов17, який звернув увагу й на те, що тривалсть цих голосних не вдрзняться вд тривалост монофтонгв (цю тезу пдтверджено нашими експериментами). Однак В. Ганцов акцентуться на тому, що в повльному темп та чтко артикульованому мовленн протяжнсть обох частин дифтонга однакова18.

Отже, вивчення дифтонгв О. Курило, В. Ганцовим, В. Брахновим засвдчують, що акустична основа складних голосних - це перший компонент: вн тривалший потужнший за другий. Натомсть наш дослдження фксують дифтонги, в яких фонетичною основою друга частина. Про снування такого типу двозвукв зазначали Т. Назарова19, А. Томпсон20, М. Мойснко21. Скажмо, В. Мойснко виявив, що дифтонги, в яких перша частина коротша та менш нтенсивна за другу, притаманн для рефлексац прафонеми /о/, це збгаться з нашими результатами. С. Бевзенко22 також вказував на наявнсть дифтонгв з сильншим другим компонентом.

Акустичний аналз голосних двозвукв, зокрема нтенсивност й тривалост, вдкрива можливост нгвстичного х тлумачення. Варто зазначити, що в теоретичнй фонетиц дифтонги подляють на спадн та висхдн. Спадними називають так неоднордн звуки, в яких фонетично виразна частина (ядро), тобто акустично тривала й нтенсивна фаза, представлена першим елементом, а фонетично невиразна частина (глайд) - другим елементом. Натомсть висхдн Брахнов В.М. Цит. праця, с. 51.

Брахнов В.М. Цит. праця, с. 48-50.

Ганцов В. Цит. праця, с. 124-125.

Назарова Т.В. Некоторые особенности вокализма украинских правобережнополесских говоров / Т.В. Назарова// Полесье (Лингвистика, археология, топонимика). - М., 1968. - с. 72.

Thomson А. Allgemeinphonetisches ber die Diphthonge / А. Thomson // Записки сторикофлологчного вддлу УАН. - Кн. 23. - К., 1929. - с. 28.

Мойснко В. Цит. праця, с. 38.

Бевзенко С.П. Укранська далектологя. Фонетика. - Одеса, 1974. - с. 11-12.

Олександр щенко. Дифтонги в пвнчноукранських далектахЕ дифтонги - це так складн голосн, в яких ядром його другий компонент, а глайдом - перший. Ця диференцаця дифтонгв за фонетичною мнстю хнх частин може мати суттве значення в розвТязанн проблеми походження двозвукв. Логчно вважати, що сторичною основою полфтонгв той монофтонг, вдповдник якого виражений у звуков неоднордно артикуляц як ядро. Однак таке положення варте уваги лише у випадку монофонемного походження двозвукв. Водночас не можна вдкидати й бфонемну появу дифтонгв, навть попри те, що з часом такий складний звук здатний набувати ознаки монофонематичност, тобто ставати одню фонемою - дифтонгемою. Недарма в далектнй та сторичнй фонетиц побуту термн летимологчна фонема на позначення т, яка виникла на мсц ншо. Тож фонологзаця звукв - поняття вдносне, бо визначаться актуальнстю мовленнво практики (поточн фонетичн явища, процеси, закони, правила тощо) для того чи того пероду (синхронного зрзу), яка, у свою чергу, зумовлю розвиток фонеми - зародження, видозмну та ареальну континуацю , зрештою, ниншн територальне побутування. Саме тому в фонологчному аспект вважамо за доцльне говорити про сучасн полськ дифтонгеми (етимологчн), а не про збереження прафонем (монофонем), що начебто сьогодн здатн реалзуватися у вигляд дифтонгв / дифтонгодв / монофтонгв.

Повертаючись до стор пвнчноукранських дифтонгв, у науковцв нема сумнву щодо хнього виникнення на мсц монофонемних утворень. Однак вдсутня одностайнсть у поглядах на розвиток двозвукв, причини х появи. Так, однозначно не доведено, чи дифтонги перехдною ланкою мж прафонемами /е/, //, /о/ та сучасною //, чи це окрема глка в розвитку рефлексв етимологчних голосних, яка найбльшою мрою розвинулася в пвнчних далектах укрансько мови.

У будь-якому раз, згдно з концепцю В.Плоткна про фонологчну еволюцю, вибр поведнки системи вдбуваться стихйно з велико клькост можливих варантв усього мовного колективу, однак у далектах можуть збергатися слди ршень, загалом не характерних для колективу23. Тому таке явище, як дифтонгя, що в цлому не властиве укранськй мов, однак яке все ж ма локальний вияв, не слд розглядати як щось виняткове.

За результатами експериментв, дифтонги пвнчноукранських говрок - це передусм спадн двозвуки, адже в бльшост х зразкв зафксовано фонетичну перевагу першого елемента над другим. Це Плоткин В.Я. Эволюция фонологических систем. - М., 1982. - с. 9.

Волинь-Житомирщина. ВИПУСК означа, що дифтонг [е] дйсно може спроститися до []. Власне, сучасн процеси монофтонгзац дифтонгв пдтверджують цю можливсть.

Ситуаця з звукотипом [уо] - заплутанша, адже в його склад нема прямо вказвки на високий голосний. Щоправда, кавзм задньорядно етимолог ще з часв О. Потебн, П. Житецького та Ф. Мклошича пояснюють за такою схемою:

о уо уе уи у .

Як бачимо, сучасний [] зТявився на мсц видозмненого другого дифтонгчного компонента внаслдок редукц першого. На користь ц гпотези схилялися й схиляються багато провдних нгвств - Л. Булаховський, Й. Дзендзелвський, Ф. Жилко, М. Жовтобрюх, Г. Пвторак, В. Нмчук та н. Водночас правомрно можна пддавати сумнву, якщо дифтонги розглядати винятково як спадн двозвуки. За словами О. Курило24, важко поврити в те, що на мсц глайда постав повноцнний голосний, адже в процес монофтонгзац дифтонгв провдну роль вдгра фонетично сильнший елемент.

Тому деяк дослдники пропонували нший спосб етимологчного переходу дифтонга в монофтонг. На думку В. Ганцова25, голосний переднього ряду на мсц задньорядного дифтонга мг зТявитися лише в тому раз, якщо двозвук змнював свою артикуляцю, набуваючи переднього характеру [] (через високий ступнь лабалзац пд впливом палаталзованих приголосних), згодом, делабалзувавшись, переходив у //, причому за рахунок першо частини [].

Цкаво, що схожа схема монофтонгзац дифтонга (за рахунок лабалзац) мала мсце в давньогрецькй мов26: прандовропейський дифтонг [uo] на грецькому рунт монофтонгзувався в [u], який згодом набув вимови [].

Водночас експериментальний аналз засвдчив наявнсть висхдного типу дифтонгв як рефлексв давньо фонеми /о/, що дозволя пдтвердити версю про дифтонгчний характер переходу прафонеми /о/ в сучасну фонему // вд другого компонента складного голосного. За словами Т. Назарово27, для дифтонгв з акустично потужним другим елементом фонетично закономрною Курило О. Цит. праця, с. 31.

Ганцов В. Цит. праця, с. 130-140.

Мошинский Л. О времени монофтонгизации праславянских дифтонгов / Л. Мошинский // Вопросы языкознания. - М., 1972. - № 4. - с. 63.

Назарова Т.В. Некоторые особенности вокализма украинских правобережнополесских говоров / Т.В. Назарова// Полесье (Лингвистика, археология, топонимика). - М., 1968. - с. 81-82.

Олександр щенко. Дифтонги в пвнчноукранських далектахЕ монофтонгзаця через редукцю першого.

На думку Ю. Шевельова28, дифтонги схднополськ й захднополськ - рзн за фонетичними ознаками: перш - виразно спадн, серед других - багато висхдних, тому поява кавзму могла вдбуватися неоднаково. Хоча за результатами експериментв, висхдний тип дифтонга зТявляться на всй дослджуванй територ, можливо, вдсоток29 хнього скупчення рзнитиметься в правобережних вобережних пвнчних далектах, однак, на наше переконання, основним факт фксац х там, там.

Незалежно вд теор кавзму його основною сторичнопроцесуальною умовою виступа монофтонгзаця дифтонгв. Вона природною, бо викликана фзичними ознаками цих звукв. Адже артикуляцйн жести при х вимовлянн подбн: компоненти дифтонга [е], так само як [уо], збгаються за ознакою мсця творення, тобто мають однаковий напрямок руху. Це забезпечу перебг тих фонетичних процесв, як спрямован на спрощення звукового вдрзку (редукця, уподбнення тощо).

Однак фонетична картина полських дифтонгв цкава тим, що частина, яка у двозвуков виражена менше, акустично потужною - з високим рвнем енерг (властивсть майже всх виявлених моделей).

Тому процес монофтонгзац дифтонга вдбуваться через скорочення його в час, а не ослаблення якось частини. Часокльксть звука перебува в обернено-пропорцйнй залежност з темпом його виголошення. У мовознавств30 теза про поступове пришвидшення загальнолюдського темпу мовлення, повТязане з зростанням темпв життя, науково-технчним прогресом тощо. Змщуються меж мж рзновидами темпу мовлення - повльним, помрним, швидким. Тод як мовленнвий апарат людини, його анатомчн та фзичн властивост лишаються без змн. Сучасне життя не омина й носв архачних далектв. Як наслдок, активно вдбуваються численн фонетичн процеси нволюцйного характеру, в результат яких дифтонги нколи просто вимушен трансформуватися в монофтонги - скоротити свою одну частину. Попри цей факт, акустична стйксть глайда (його достатня енергетична наповненсть) забезпечу снування дифтонгв, гальму монофтонгзацю, що, на нашу думку, не дозволить цим складним звукам зникнути з фонетично системи укранських Шевельов Ю. Портрети укранських мовознавцв. - К., 2002. - с. 78.

Висновки такого характеру потребують бльшо статистично вибрки претендують на мсце в окремому дослдженн.

Златоустова Л.В. Особенности современной звучащей речи / Л.В. Златоустова // Речевые технологии. - М., 2008. - № 2. - с. 53.

Волинь-Житомирщина. ВИПУСК далектв.

Список дослджених населених пунктв:

- Чернгвська область: с. Карпилвка, с. Озерне, с. Олбин Козелецького р-ну, с. ванвка, с. Машеве Семенвського р-ну, с. Макишин Городнянського рну, с. Волосквц Менського р-ну, с. Домашлин Корюквського р-ну;

- Кивська область: с. Прибрськ ванквського р-ну, с. Машеве Чорнобильського р-ну, с. Рогозв Бориспльського р-ну);

- Житомирська область: с. Городквка Андрушвського р-ну, с. Копище Олевського р-ну, с. Мелен с. Берестовець Коростенського району.

Александр Ищенко Дифтонги в северноукраинских диалектах (по данным интонографирования) Статья посвящена проблеме дифтонгов в системе вокализма полесских диалектов. Инструментальным способом доказан факт употребления неоднородных гласных на месте прафонем /е/, //, /о/. Звуки анализировались по интонограммам.

Ключевые слова: дифтонг, интенсивность, длительность, интонографирование.

Oleksandr Ishchenko Diphthongs in North Ukrainian Dialects (intensity diagrams analysis) The article deals with a problem of diphthongs in vowel space of Polissya dialects. The diphthong presence on old-established phonemes /е/, //, /о/ is showed by intonography and the intensity tracks of diphthongs are studied.

Key words: diphthongs, intensity, time, intonography.

Pages:     | 1 | 2 |    Книги по разным темам