Geum.ru

Регулювання річного потоку товарів, послуг І доходів на макроекономічному рівні

Вид материалаРеферат
Подобный материал:


Реферат на тему:

Регулювання річного потоку товарів, послуг і доходів на макроекономічному рівні

Сучасна західна економічна думка розглядає безперервність виробництва в масштабах суспільства через модель економічного обороту продуктів і доходів (рис. 26).

У ринковій економіці всі блага, що здійснюють економічний оборот, мають двояку форму: натурально-речову та грошову. Ці форми співіснують і водночас суперечать одна одній. Вони мають різну спрямованість руху: грошова - за стрілкою годинника, нату-ральна - проти.

Вихідним пунктом в економічному обороті благ є домогосподар-ства, які для того, щоб мати їжу, житло, одяг, пропонують на ринку ресурсів землю, працю, капітал, підприємницькі здібності. Вони ж сплачують державі прямі податки, а отримують від неї заробітну плату (якщо працюють у державному секторі), трансфертні платежі.

Підприємства сплачують державі прямі та непрямі податки, а отримують від неї дотації, субсидії, субвенції, якщо підпадають під дію системи пільг. Між підприємствами і домашніми господарст-вами можуть існувати безліч посередників. Це модель економіч-ного обороту закритої національної економіки. На практиці вона ускладнюється взаєминами з іншими країнами, які впливають на функціонування різних економічних суб'єктів, у тому числі й дер-жави, ринкову кон'юнктуру як на ринку ресурсів, так і на ринку товарів.

Отже, наведена модель замкнутого кругового потоку ділової ак-тивності доводить:

єдність натурально-речових і вартісно-грошових макроекономічних пропорцій;

взаємозв'язок і взаємообумовленість сфер і потоків відтворення руху ресурсів, товарів і доходів;

необхідність узгодження економічних інтересів та потреб про-давців (виробників) і покупців (споживачів);

врівноваженість сукупної пропозиції та сукупного попиту, зу-мовлену діалектичною єдністю виробництва і споживання (без ви-робництва немає споживання, без споживання немає виробництва);

одночасність функціонування і обороту капіталу в трьох фор-мах: продуктивно-ресурсній, товарній, грошовій.

Ринкова економіка передбачає узгодження, урівноваженість між витратами та доходами, попитом і пропозицією як в межах окре-мих галузей та секторів економіки, так і в масштабах усього сус-пільства. Макроекономічний аналіз рівноваги потребує ретельні-шого розгляду такого економічного явища, як сукупний попит, який





набуває форми споживчого (витрати на споживання) та інвести-ційного (витрати на капітальні товари). Тому докладніше розгляне-мо такі поняття, як "споживання", "заощадження", "інвестиції", які мають досить суттєве значення для аналізу рівноваги та чинни-ків, що впливають на зростання національного доходу та інших узагальнюючих показників господарської діяльності країни. Найза-гальніший взаємозв'язок цих процесів зображено на рис. 27.

Споживання - це вираження загального споживчого чи плато-спроможного попиту. Іншими словами, споживання являє собою загальну кількість товарів, куплених та спожитих протягом певно-го періоду. Рівень споживання залежить від суб'єктивного та об'єк-тивного чинників. Суб'єктивний чинник включає психологічну схильність людей до споживання; об'єктивні - рівень доходу, його розподіл, рівень цін, норму відсотка тощо.

Зрозуміло, що між рівнем споживання та рівнем доходу існує прямий зв'язок. Проте на рівень споживання крім доходу впливає також гранична схильність до споживання. Щоб зрозуміти остан-ню, розглянемо середню схильність до споживання ССС, яку виз-начають як психологічний чинник, що впливає на бажання людей купувати споживчі товари. Схильність до споживання розрахову-ють як відношення частини національного доходу, що іде у спожи-вання С, до всього національного доходу У, тобто



Гранична ж схильність до споживання ГСС - це відношення будь-яких змін у споживанні до будь-яких змін у рівні доходу, який викликав зміну у споживанні, тобто

 

Виходячи з "головного психологічного закону" Кейнса, гранич-на схильність до споживання коливається в межах від 0 до 1, тобто

 

Проте людина прагне не тільки споживати, а й заощаджувати. Заощадження являє собою частину доходу, яка не споживаєть-ся. Заощадження означають скорочення споживання. Вони - основа інвестицій.

Середню схильність до заощаджень ССЗ визначають як відно-шення заощадженої частини національного доходу 5 до всього до-ходу У, тобто

 

Гранична схильність до заощадження ГСЗ - це співвідношення будь-яких змін у заощадженнях до тих змін у доході, які спричини-ли названі вище зміни, тобто

 

Якщо сукупний доход У розподіляється на споживання С і за-ощадження S, то ?С + ?S = ?Y. Це означає, що за умови зростан-ня доходу певна його частина використовується на збільшення спо-живання ?С, а інша - на зростання заощаджень ?S, а загальні обсяги зростання споживання та заощадження повинні дорівню-вати приросту обсягу доходу. Математично цей зв'язок можна зоб-разити так:

 

Гранична схильність до заощадження ГСЗ із вищенаведеної фор-мули дорівнює різниці між одиницею та граничною схильністю до споживання: ГСЗ = 1 - ГСС і, навпаки, гранична схильність до споживання дорівнює різниці між одиницею та граничною схиль-ністю до заощадження: ГСС = 1 - ГСЗ.



В економічному житті суспільства явище заощадження знахо-диться в досить тісному зв'язку з явищем інвестування. Заоща-дження є основою інвестицій I. За натурально-речовою структу-рою доход набуває форми споживчих і капітальних товарів. Перші йдуть у невиробниче споживання, другі - у виробниче.

Загальний обсяг капітальних і виробничих товарів називають реальними інвестиціями, або інвестиційними попитом. Який же зв'язок існує між заощадженнями та інвестиціями? Дж. М. Кейнс довів, що заощадження та інвестиції завжди однакові, оскільки фак-тичні заощадження та інвестиції дорівнюють різниці між доходом і споживанням.

Якщо капіталовкладення зростають, то доход зростає в такій мірі, щоб довести заощадження до рівня капіталовкладень. І навпаки, якщо капіталовкладення виявились меншими, ніж заощадження, то доход зменшиться настільки, щоб заощадження зрівнялись з інвестиціями. Це означає, що економіка знаходиться у стані рівно-ваги в точці, де заощадження та інвестиції врівноважуються. Зобра-зимо взаємозв'язок між національним доходом, заощадженнями та інвестиціями графічно (рис. 28).

Якщо припустити, що незалежно від обсягу доходу можливості інвестування з року в рік залишаються сталими, то лінія II буде характеризувати незмінний обсяг інвестицій (така ситуація пере-дбачає певний рівень абстрагування з метою спрощення побудови відповідних моделей).

Динаміка та характер процесу заощадження зображені лінією SS. Із графіка видно, що при зростанні національного доходу У крива заощаджень SS піднімається вгору. Далі у точці перетину 

кривих заощаджень SS та інвестицій II економічна система знахо-диться у рівновазі. Якщо ж, наприклад, система буде рухатись у напрямі зростання національного доходу правіше точки К, то лінія заощаджень SS пройде вище кривої інвестицій II. Зростання за-ощаджень зменшить споживання. Уповільниться процес реалізації товарів і послуг, зростуть товарні запаси. Скоротиться обсяг ви-робництва, зросте безробіття. Це призведе до зниження рівня на-ціонального доходу (рух вліво), і система повернеться до рівноваги у точці К.

Розглянемо тепер, як зміна обсягу інвестицій / впливає на вели-чину національного доходу (рис. 29).

Припустимо, що це свідчить про зрушення кривої інвестицій II вгору I'I'. Тоді точка економічної рівноваги К переміщується в точ-ку K'; в якій відбиваються приріст заощаджень і приріст національ-ного доходу. Із графіка видно, що приріст національного доходу більший, ніж приріст інвестицій. Коефіцієнт перевищення зрос-тання доходу над інвестиціями Дж. М. Кейнс назвав мульти-плікатором. Суть мультиплікатора полягає в тому, що в умовах ринкової економіки збільшення обсягів інвестицій сприяє зростан-ню розміру національного доходу, проте це зростання відбувається швидше, ніж зростання інвестицій.

Мультиплікаційний ефект поширюється також на заощаджен-ня. Якщо крива заощаджень переміститься вгору, то точка рівнова-ги К' зміститься вліво від точки К, що є свідченням падіння рівня національного доходу (рис. 30). Це пояснюється тим, що зростання схильності до заощадження веде до скорочення споживання. Ос-таннє ж спонукає підприємців відмовитись від інвестування капіталу у виробництво, оскільки можливості реалізації звужуються. Ско-рочення інвестицій призводить до скорочення національного ви-робництва і національного доходу.



Викладене свідчить про те, що мультиплікатор діє двояко. З одного боку, зростання інвестицій сприяє мультиплікаційному зростанню національного доходу, а з другого - скорочення інвестицій при-зводить до різкого зменшення національного доходу. Рівновага ж в економіці може забезпечуватись і при низькому рівні інвестицій, але при значному рівні безробіття або при високому рівні інвести-цій порівняно із заощадженнями, але при інфляційному зростан-ні цін.

Досліджуючи розглядувані залежності, Кейнс довів, що рівнова-га між інвестиціями та заощадженнями у точці К досягається у процесі саморозвитку економічної системи без будь-якого втру-чання держави в економічне життя суспільства. Проте, на його думку, рівновага у точці К не відповідає потребам суспільства, ос-кільки вона передбачає наявність значного рівня безробіття. Сус-пільство ж повинно дбати про те, щоб створити такі економічні передумови, за яких рівень інвестицій зростав би, а точка рівнова-ги між інвестиціями I та заощадженнями S наближалась до точки F, в якій створюється національний доход, достатній для забезпе-чення повної зайнятості. Створити такі передумови, на думку Кей-нса, здатна тільки держава за допомогою впливу на сукупний по-пит через державні витрати, які характеризують попит держави (рис. 31)



Модель, що відбиває взаємозв'язок між національним доходом і сукупними витратами, називають ще "кейнсісінським хрестом". Ця модель грунтується на тому, що національний доход використову-ється як на споживання, так і на інвестування, тобто

 

де С + I - сукупні витрати суспільства.

Із графіка видно, що в умовах стагнації точка рівноваги К0 інвес-тицій I та заощаджень S знаходиться значно нижче точки, де дося-гається повна зайнятість F. Стимулювання процесу зростання на-ціонального доходу відбувається шляхом додавання до особистого споживання С інвестицій у підприємницькі структури. Тоді крива С займе положення кривої (С + І), а точка (К0 ) переміститься в точку К, наблизившись певною мірою до точки Р, але не досягнув-ши її. Щоб домогтися переміщення точки К в точку К1, держава не повинна обмежуватись стимулюванням приватних інвестицій, вона сама має виступати інвестором державних програм, збільшуючи обсяги інвестицій і сукупного споживання. Така діяльність держа-ви сприяє переміщенню кривої сукупного попиту вгору від (С + I) до (С + I + G), а точки К до точки К', суттєво наблизивши її до бажаної точки F, яка є рівноважною для інвестицій і заощаджень.

Ефект, отриманий від державного інвестування економіки, роз-глядається в економічній теорії як мультиплікаційний ефект. Як зазначав Дж. М. Кейнс, мультиплікатор означає, що зростання за-гального обсягу інвестицій приводить до зростання обсягів націо-нального доходу на величину, яка в k разів більша, ніж приріст інвестицій. Математично цю залежність можна відобразити так:

 

Приріст доходів ?У, в свою чергу, поділяється на приріст спо-живчих витрат ?С та приріст інвестицій ?I, тобто ?У = ?С + ?І. Звідси ?I = ?У - ?С. Підставивши значення ?I у формулу

 

Поділивши чисельник та знаменник на ?У, отримаємо формулу

 

Із виведеної формули видно, що мультиплікатор К дорівнює одиниці, поділеній на різницю між одиницею та граничною схиль-ністю до споживання, або дорівнює величині, зворотній граничній схильності до заощаджень. Якщо, наприклад, гранична схильність до споживання становить 3/5, то мультиплікатор

 

При зростанні інвестицій на 10 000 од. загальний приріст націо-нального доходу становить 25 000 од.

Із теорії мультиплікації можна зробити висновок, що чим вища схильність до споживання, тим більший мультиплікатор, тим суттє-вішою є різниця між первинною інвестицією та загальним збіль-шенням сукупного попиту, а отже, і зростання, врешті-решт, націо-нального доходу. При цьому слід зазначити, що первинне зростан-ня інвестицій примножує приріст доходу в спадній геометричній прогресії. Це означає, що якщо гранична схильність до споживан-ня ГСС становить 3/5, то первинна витрата на інвестування прине-се 2,5 од. приросту доходу, оскільки кінцева сума прогресії дорів-нює 2,5, тобто де n- кінець мультиплікаційного процесу.

 

Дія мультиплікатора припиняється тоді, коли приріст заощаджень зрівнюється з приростом доходу, тобто ?S = ?У.

Для того щоб побороти затухання, необхідно певним чином сти-мулювати інвестиційний процес. Цю проблему вирішує акселера-тор - коефіцієнт, який відбиває взаємозв'язок між інвестиційним і споживчим попитом. Математично цей зв'язок можна зобразити так:

 

де а - коефіцієнт акселерації; I t , зростання нових інвестицій у періоді t; Уt - величина доходу за період t; Уt-1 - величина доходу за період, що передує періоду t; Уt - Уt-1 , - приріст доходу за період t.

Акселератор, як і мультиплікатор, може діяти двояко: з одного боку, приріст споживчого попиту стимулює інвестиційні витрати, а з другого - падіння темпів зростання попиту на споживчі товари призводить до загасання інвестиційного попиту.

Економічною наукою доведено, що для певного періоду часу можна знайти таке поєднання процесів мультиплікації та акселе-рації, яке і забезпечить незагасаюче зростання.

На взаємозв'язок процесів інвестування і споживання значний вплив мають такі чинники, як очікування споживачів (покупців) і виробників (продавців), тип ринкової конкуренції, сприятливість ринкової кон'юнктури, фаза економічного циклу тощо. Крім суто економічних явищ та процесів, існують безліч соціальних, політич-них, морально-психологічних, демографічних, природних та інших аспектів, дія яких позначається на особливостях руху складових національного доходу. Все це, врешті-решт, відбивається на темпах економічного зростання, стабільності макроекономічної рівноваги, Наприклад, у західній економічній думці широко відома модель зростання Солоу, що виявляє механізм впливу заощаджень, збільшення населення і зростання науково-технічного прогресу на рівень життя та його динаміку. "Золоте правило" моделі зростання Солоу визначає оптимальну норму заощаджень, за якою встановлюється стан стійкого зростання економіки з максимальним рів-нем споживання на кожного робітника, або максимальний рівень споживання на ефективну одиницю робочої сили.

Це свідчить про те, що на сучасні макроекономічні процеси знач-но впливають взаємопереплетені соціально-економічні, техніко-організаційні, природно-демографічні, морально-психологічні та політичні аспекти.