Кредитно-модульний курс рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів «Центр учбової літератури»

Вид материала

Документы

Содержание Дюверже М. «Політичні партії» Дюверже М. «Політичні партії» 43-44. 173 що склався в конкретній політичній ситуації. Італійський політик і політичний філософ Н. Боббіо Табл. 5.1- Типологія політичних партій 5.2. Партійні системи Однопартійна система Дюверже М. «Політичні партії» Двопартійна система Багатопартійній системі Дюверже М. «Політичні парти»

Подобный материал:

• С. Б. Чехович елементарний курс міграційного права україни конспект, 2992.83kb.
• В. В. Бедь юридична психологія, 30871.16kb.
• Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний інститут ім., 1802.26kb.
• Ацій. Екстрена медична допомога рекомендовано Міністерством освіти І науки України, 3604.63kb.
• Конкурентне, 6830.17kb.
• Р. С. Балакірєва конституційне право україни, 5831.21kb.
• Г. О. Фролова фінансовий аналіз навчально-методичний посібник, 5022.82kb.
• В. О. Штангеєв, доктор технічних наук, професор, директор Укрндіцп, 100.26kb.
• М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
• Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних, 3345.03kb.

політична партія — це добровільна політична організація, що представляє ін­тереси певної соціальної групи й ставить своєю метою їх реалізацію шляхом досягнення політичної влади.

Сучасні політичні партії виконують ряд функцій, най­важливіші з яких представлені на схемі 5.1.

Схема 5.1. Функції політичних партій



Типологізувати сучасні політичні партії можна за різними підставами (див. табл. 5.1). Однією з найпоширеніших є кла­сифікація партій, заснована на розходженнях в організапій-

КафтанЛ. Украина выбирает: Путин, апельсины, НАТО/Комсомольская правда. — 24 марта 2006. Фото — www.kp.ru/upimg/pboto/58824.jpg.

170

ній структурі. За цією ознакою М. Дюверже виділив кадрові та масові партії. Дюверже відзначає, що розходження між кад­ровими та масовими партіями зумовлене соціальною і полі­тичною інфраструктурою і, загалом, пов'язане із заміною обмеженого виборчого права загальним (адже за умов існу­вання великої кількості виборчих цензів (лат. census, від сеп-seo — роблю перепис), які обмежують реалізацію виборчого права, партії мали чітко виражену кадрову форму)¹.

Діяльність кадрових партій, які характеризуються відсут­ністю фіксованого членства, членських внесків, спрямована, в першу чергу, на організацію та проведення виборчої кам­панії. Мета такої партії — залучити за допомогою відомих і впливових осіб максимальну кількість виборців і, таким чи­ном, забезпечити перемогу на виборах. Кадровими партіями є, наприклад, республіканська і демократична партії в США, а також більшість європейських консервативних партій.

Ч« Кадрові партії базуються на невеликих комітетах, незалежних один від одного й, за- звичай, децентралізованих; вони не праг­нуть ані до множення своїх членів, ані до залу­чення широких народних мас — скоріше вони намагаються об'єднувати особистостей. їхня діяльність цілком спрямована на вибори та парламентські комбінації й, у цьому смислі, зберігає характер сезонний; їхня адміністра­тивна інфраструктура перебуває у зародково­му стані; керівництво тут немов розпорошене Моріс Дюверже серед депутатів і має особистісний характер».

Содержание