Bio Дюлай Лівіус народився 2 грудня 1937 року, в Трансильванії, підобласті з особливою атмосферою традицій землеробства, лісництва, гірської промисловості та індустріалізації. У 1944
| Вид материала | Документы |
- Закон україни, 1242.64kb.
- До 70-річчя з дня народження визначного політичного І державного діяча, Героя України, 80.61kb.
- Степан Григорович Пушик народився 26 січня 1944 р в с. Вікторові, Галицького району,, 25.15kb.
- Йонної ради від 14 грудня 2007 року №542 Програма розвитку та промислового освоєння, 34.87kb.
- Зробляють системи землеробства, які згладжують або знімають всі негаразди інтенсивного, 1003.31kb.
- Реферат на тему: Господарство Бразилії, 51.65kb.
- Постановою Верховної Ради України від 21 листопада 1992 року n 2810-xii із змінами, 575.43kb.
- Про затвердження Формули, 212.76kb.
- Постановою Верховної Ради України від 21 листопада 1992 року n 2810-xii із змінами, 70.69kb.
- Погоджен о, 35.37kb.
bio
Дюлай Лівіус народився 2 грудня 1937 року, в Трансильванії, підобласті з особливою атмосферою традицій землеробства, лісництва, гірської промисловості та індустріалізації.
У 1944 під час вторгнення до Трансильванії румунських сил, його матір рятується від війни в Угорщині, залишивши доглядати хлопчика родичам.
Зрештою, в 1946, Дюлай вирушає за мамою в Сопрон (Угорщина). Та вітчим дев’ятирічного Лівіуса не приймає. Хлопчик, не витримуючи такої напруги вдома, часто усамітнюється серед книг. Спочатку просто читач, пізніше він стає помічником у місцевій бібліотеці. Саме тут, у стінах бібліотеки, майбутній художник вперше знайомиться з гравюрами Густава Дора, малюнками Домир’є та книжковими ілюстраціями Верне. Дуже скоро Дюлай починає відвідувати художню студію під керівництвом Ерно Агустона.
У 1952 він продовжує своє навчання у Школі образотворчого мистецтва в Будапешті, де ним, як майбутнім художником, опікується Гюла Ком’яті.
У 1956 Лівіуса зараховують до Коледжу образотворчого мистецтва. В цей час графіка, як повноцінна та незалежна спеціальність, ще не прийнята. У коледжі Дюлай навчається та вдосконалює свої вміння у відомого в Угорщині майстра Яноса Метті.
Як творча амбіційна людина Дюлай приймає активну участь в реорганізації майстерні графіки у Коледжі мистецтв, а також відновленні майстерні літографії. На замовлення окремих французьких галерей, художник відтворює найкращі картини Ауреля Бернета у кольоровій літографії під особистим наглядом самого майстра. Як відданий учень кожного зі своїх майстрів, що йому зустрічаються, він спостерігає, вивчає, вбирає техніку та особливості роботи кожного з них...
У 1962 художник закінчує графічний факультет коледжу. В цей час поет Лазло Нагі допомагає опублікувати його гравюри та малюнки. Згодом майстра захоплює мистецтво ілюстрації. На початку семидесятих років його неповторні полотна та ілюстрації, де техніка неперевершена, рівень ерудиції захоплює, а іронія завжди доречна, приносять йому загальне визнання, як в Угорщині, так і далеко за її межами.
Його малюнки та картини, що стоять дещо осторонь від загально прийнятих норм угорського образотворчого мистецтва разом з його особливою гамою кольорів, складають органічну частину творчого надбання художника.
У 1971, не зважаючи на те, що Дюлай не є художником, чиї роботи колекціонують в галереї Уффіци (Uffizi), галерея купує його лінотипні гравюри.
У 1976 до життя художника входить мистецтво мультиплікації. Дюлай починає займатися анімацією.
Його роботи «Дельфінія» (1976), «Нові мешканці» (1978), «Зіпсовані яйця» (ТВ проект 1979-1980), «Пригоди Тінті» (ТВ серії 1987-1989), «Йонах» (1996),
«Щасливої дороги, Сіндбаде!» (1999), «Моє маленьке місто» (2002) приносять йому міжнародну славу. Глибокий гуманізм, загальна обізнаність, міфологічний підхід до створення стрічок органічно співіснують у його анімації.
Відродження жанру анімації було означено появою на телеекранах Угорщини серій мультфільмів, створених Лівіусом, де драма, підкреслена ненав’язливими артистичними прийомами, разом з лаконічною драматургією та неповторними почуттям гумору та іронією, створили такий собі анімаційний вибух позитивних відгуків та емоцій серед шанувальників цього жанру.
Окрім того, Дюлай продовжує створювати традиційні кінострічки для дітей. Сам пише сценарії, вигадує історії для своїх мультиплікаційних робіт, пише вірші для дітей, яких вистачило б для видання окремої збірки поезії.
Нагороди, відзнаки, дипломи:
- золота медаль на Бієнале Графіки у Флоренції (Florence, Graphic Biennial,1971);
- Leipzig Book Art Biennial (диплом IBA (1964), золота медаль (1972));
- Золотий Голуб на Фестивалі короткометражних фільмів (Leipzig Shot Film Festival (1978));
- Диплом Канського кінофестивалю (1999);
- приз першого Інтернет Фестивалю у Римі (Internet Festival in Rome, 2001).
З січня 1995 Дюлай Лівіус – член Угорської Академії Образотворчого мистецтва.