Зміст вступ 3 Коротка організаційно-економічна характеристика тов
| Вид материала | Документы |
- План. Організаційно економічна підготовка виробництва: а організаційна, 158.66kb.
- Зміст Вступ 3, 489.58kb.
- Програма вступних фахових випробувань з електротехніки за спеціальністю 05070101 «Монтаж, 143.78kb.
- Зміст вступ розділ I. Загальна характеристика кримінального законодавства 1917, 344.85kb.
- Зміст вступ С. 3, 405.23kb.
- План. Вступ Глава Сутність автотранспортного страхування та його значення Економічна, 1389.48kb.
- Зміст вступ розділ 1 загальна характеристика масових заворушень, 382.9kb.
- Завдання на використання текстового редактора Word. Набрати текст згідно наведеного, 14.22kb.
- Про комплексну з фаху та переддипломну практику, 726.51kb.
- План вступ Коротка характеристика видів чутливості > Будова І функції органу зору., 383.99kb.
, де (1.1)Pi — питома вага окремої продукції в структурі товарної, і -порядковий номер продукції у ранжированому ряді. Показники аналізу основних фондів:
1 . Середньорічна вартість основних фондів обчислюється за формулою:
, де (1.2)
— середньорічна вартість основних фондів, ОФп — вартість основних фондів, наявних на початок року, ОФн — вартість фондів, що надійшли протягом року, ОФв — вартість фондів, що вибули протягом року, Ч1 — число місяців, на протязі яких діяли основні фонди, що надійшли, Ч2 — число місяців, на протязі яких не діяли основні фонди, що вибули.2. Коефіцієнт динаміки — це відношення вартості основних засобів на кінець року до їх вартості на початок року.
3. Коефіцієнт оновлення — це відношення вартості введених основних фондів до їх вартості на кінець року.
4. Коефіцієнт вибутгя — це відношення вартості вибулих основних фондів до їх вартості на початок року.
5. Коефіцієнт зносу — це відношення суми зносу основних засобів до їх повної первісної вартості (розраховують на початок і кінець року).
6. Коефіцієнт придатності — це різниця між і та коефіцієнтом зносу.
7.Фондозабезпеченість господарства визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до площі сільськогосподарських угідь.
8. Фондоозброєність — це вартість основних фондів, що припадають на 1 середньорічного працівника.
9. Фондовіддача — це вартість валової продукції (у порівняльних цінах), що припадає на 1 грн. вартості основних фондів.
10. Фондоємкість — обернений показник до фонду віддачі.
11. Енергозабезпеченість — це кількість енергетичних ресурсів, що припадають на 1 га сільськогосподарських угідь.
12. Енергоозброєність — це кількість енергетичних потужностей, що припадають на 1 середньорічного працівника.
Для аналізу трудових ресурсів застосовують показник забезпеченості трудовими ресурсами, який розраховують відношенням планової кількості робітників до їх фактичної наявності. Цей показник обчислюють для окремих категорій робітників і всього по господарству.
В процесі аналізу виробництва і його результатів застосовують поняття:
1. Посівна площа — це площа, зайнята під посівами сільськогоспо-дарських культур.
2. Валовий збір — це загальний розмір виробленої продукції конкретного виду з усієї площі посіву.
3. Урожайність — це середній розмір валового збору з розрахунку на 1 га посіву, її можуть визначати при валовому зборі у бункерній масі та після доробки.
У =
(2.1)ВЗ — валовий збір культури, ц, П — посівна площа, га.
4. Загальними показниками продуктивності праці в сільському господарстві є вихід валової продукції в порівняльних цінах в розрахунку на 1 середньорічного працівника або на 1 люд-год. затрат праці. Рівень продуктивності праці окремих видів продукції характеризується оберненими показниками.
5. Витрати виробництва — це вартість спожитих та перенесених на продукцію виробничих ресурсів. Підприємства несуть витрати, що включають оплату праці, вартість матеріальних ресурсів, вартість спрацювання основних засобів, а також непов'язані з виробничою діяльністю та обов'язкові платежі.
6. Собівартість — це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Її обчислюють як відношення витрат підприємства до обсягу виробленої продукції.
7. Структура собівартості — процентне відношення окремих статей витрат у собівартості одиниці продукції.
8. Валова продукція — це продукція, вироблена за певний проміжок часу, її величина виражається в натуральному виразі і визначається збором сільськогосподарських культур. Валову продукцію оцінюють у порівняльних цінах 1998 року (для визначення фізичного обсягу виробництва та його зміни) та поточних цінах, (для виявлення економічної ефективності виробництва).
9. Товарна продукція — частина валової, яку реалізують.
10. Рівень товарності — це відношення товарної продукції до валової, виражена в процентах.
11. Рівень якості — відношення залікової маси продукції до бункерної, тобто тієї, в якій на початку оприбутковують валовий збір.
12. Виручка — кошти, одержані від реалізації.
13. Прибуток становить різницю між виручкою від реалізації продукції та повною її собівартістю.
14. Рівень рентабельності використовують для порівняння величини прибутку з виробничими витратами та ресурсами. Його обчислюють за формулою:
R=(ПР:С)х100, де (2.2)
R — рівень рентабельності, %, ПР — прибуток, грн., С — повна собівартість реалізованої продукції, грн.
15. Норма прибутку дозволяє визначити, наскільки ефективно використовується вкладений капітал, розраховується за формулою:
Нп =[ПР:(ОФ + Фоб)]х100, де (2.3)
Нп — норма прибутку, Фоб — середньорічна вартість оборотних виробничих фондів.
- Огляд джерел літератури.
У курсовому проекті використані нормативні джерела, документи господарства, а також література по темі.
Я.М.Баренгольц "Учет и анализ в производственньїх подразделениях". Викладається система раціональної організації обліку і аналізу господарської діяльності виробничих підрозділів.
А.В.Головач "Социально-зкономическая статистика". Розглянуті предмет, метод і завдання соціально-економічної статистики, а також статистика населення і трудових ресурсів, національного багатства, національного доходу та ін.
В.М.Гусаров "Теория статистики". Розглянуті загальні питання статистичної методології. Особливу увагу приділено найважливішим методам статистики і їх практичному застосуванню в нових економічних умовах.
А.П.Зінченко "Статистика". Дані характеристики основних методів статистики. Спеціальні розділи присвячені методології статистичного аналізу виробництва і його ефективність.
М.Л.Лапішко "Основи фінансово-статистичного аналізу економічних процесів". Розглянуто основні прийоми, методи статистичного та фінансового аналізу результатів господарської діяльності підприємств і організацій.
І.Д.Політова "Практикум по общей й сельскохозяйственной статистике". Показана техніка обчислення статистичних показників, прийоми і методи статистичного аналізу, способи статистичної оцінки експериментальних даних.
П.П.Руснак "Економіка сільського господарства". Висвітлено особливості розвитку сільського господарства в умовах ринкових відносин. Велику увагу приділено проблемам підвищення ефективності використання ресурсів за різних форм власності.
В.К.Савчук "Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств". Висвітлено аналіз господарювання в умовах становлення ринкових відносин, аграрного бізнесу.
В.К.Савчук "Економічний аналіз діяльності підприємств і організацій АПК". На конкретних прикладах показано методику аналізу господарських процесів підприємств в умовах їх переходу на ринкові відносини.
М.В.Степаненко "Статистика". Висвітлено питання загальної теорії статистики, а також питання статистики АПК.
О.Шевченко "Все про соняшник", Описане народногосподарське значення соняшника, ситуація з його вирощування в області, розглянута сучасна технологія вирощування.
3. Економіко-статистичний аналіз ефективності виробництва соняшника.
3.1. Аналіз посівних площ, урожайності та валового збору соняшника у ТОВ "Україна".
Одержання передбачуваного обсягу продукції рослинництва, зокрема зерна соняшника, залежить від двох основних факторів: розміру площі посівів соняшника та його урожайності. Під посівною площею розуміють частину ріллі, що зайнята під посів певної культури. На даний момент в Дніпропетровській області спостерігається тенденція до необгрунтованого розширення посівів соняшника. Це призвело до того, що значна кількість площ засівається через 2-5 років після попереднього посіву. Це завдає, через накопичення інфекцій і визначення грунту, значних збитків врожаю не тільки соняшника, але й інших культур. За даними інституту зернового господарства УААН, в структурі посівних площ соняшника повинно бути не більше 12-15%.
У ТОВ "Україна" площа посіву соняшника займає 215 гектарів, що складає 14,5% загальної площі посівів. У порівнянні з планом ці показники не змінилися, у порівнянні з минулим роком площа посіву також не змінилась, але питома вага збільшилася на 7,2%, тобто майже в 2 рази. Це пов'язано із скороченням загальної площі в господарстві. Зміна структури посівних площ, зокрема збільшення питомої ваги посіву соняшника пов'язане із підвищенням попиту на зерно соняшника та відповідає спеціалізації господарства (таблиця №6).
Більш динамічним фактором, який зумовлює валовий збір продукції рослинництва, є урожайність сільськогосподарських культур. Урожайність соняшника в ТОБ "Україна" дуже низька та значно варіює по роках. На основі даного динамічного ряду урожайності (таблиця 7) важко зробити висновок про характер загальної тенденції у зміні урожайності.
Таблиця № 6
Площа посіву, урожайність та валовий збір соняшника в ТОВ "Україна".
| Показники | Розмір | Динаміка, % | Відхилення | ||||||||||
| 1999 | 2000 | 2001 | 1999 | 2000 | До плану | До середньорічних | Від 1999 | Від 2000 | Від плану | Від серед по райну | |||
| план | фактично | В сер.по району | |||||||||||
| Площа посіву, га | 252 | 215 | 215 | 215 | Х | 85,3 | 100 | 100 | Х | -37 | - | - | Х |
| % в загальній площі посівів | 7,8 | 7,3 | 14,5 | 14,5 | Х | Х | Х | Х | Х | 6,7 | 7,2 | - | Х |
| Урожайність, ц/га | 6,3 | 1,4 | 6,8 | 5,3 | 9,9 | 84,1 | 378,6 | 77,9 | 53,5 | -1 | 3,9 | -1,5 | -4,6 |
| Валовий збір, ц | 1587,6 | 301 | 1462 | 1139,5 | Х | 71,8 | 378,6 | 77,9 | Х | -448,1 | 838,5 | -322,5 | х |
Таблиця № 7
Динаміка натуральних .показників виробництва соняшника ТОВ "Україна".
| | ц/га | Посіву, га | Збір, ц | Праці всьго, тис.люд-год | Праці в розрахунку на 1 га, люд-год | Люд-год/ц |
| 1992 | 14,3 | 520 | 7436 | 2,9 | 5,58 | 0,39 |
| 1993 | 10,6 | 800 | 8480 | 4,4 | 5,50 | 0,32 |
| 1994 | 9,6 | 650 | 6240 | 3,3 | 5,08 | 0,53 |
| 1995 | 8,0 | 780 | 6240 | 3,9 | 5,57 | 0,70 |
| 1996 | 7,0 | 760 | 5320 | 4,2 | 5,53 | 0,79 |
| 1997 | 5,0 | 760 | 3800 | 4,1 | 5,39 | 1,08 |
| 1998 | 7,5 | 780 | 5850 | 4,35 | 5,58 | 0,74 |
| 1999 | 6,3 | 252 | 1587,6 | 1,4 | 5,55 | 0,88 |
| 2000 | 1,4 | 215 | 301 | 1,4 | 6,51 | 4,65 |
| 2001 | 5,3 | 215 | 1039,5 | 1,0 | 4,65 | 0,88 |
Для виявлення такої тенденції проводять аналітичне вирівнювання (Додаток № 1).
Для вирівнювання даного ряду використаємо лінійну трендову модель рівняння прямої:
y=a+b
b — коефіцієнт пропорційності; a — значення у при х=0.
У нашому випадку n=10. Найдемо параметри прямої:
a=
b=
Рівняння прямої, що являє собою трендову модель шуканої функції, буде мати вигляд
y1=7,5-0,5t (2.5)
Отримане рівняння показує, що незважаючи на значні відхилення в окремі роки, спостерігається тенденція зниження урожайності соняшника в середньому на 0,5 ц/га в рік.
Урожайність — синтетичний результативний показник. На її рівень впливає комплекс факторів — метеорологічних та агротехнічних. Зниження урожайності протягом тривалого періоду відбувається через зниження рівня агротехніки. Вплив метеорологічних факторів має випадковий характер і не може відображати тенденцію урожайності за тривалий період. Для визначення впливу факторів на урожайність соняшника обчислимо дисперсії фактичних і теоретичних значень урожайності. Дисперсія теоретичних значень урожайності δ2 характеризує її варіацію під впливом агротехнічних факторів, дисперсія фактичних значень σ2 — під впливом сукупності факторів.
Визначимо коефіцієнт детермінації:
Отже, варіація урожайності соняшника на 74,7% зумовлена агротехнічними факторами, на 25,3% — метеорологічними.
Середнє квадратичне відхилення фактичних рівнів від вирівняних складає:
ц/гаВідносну міру коливання ознаки показує коефіцієнт варіації:
Отже, коливання урожайності навколо середнього рівня складає 38,7%, що свідчить про значну нестійкість її по роках.
Вирівнювання динамічного ряду соняшника можна провести і за іншими методами: за способом укрупнення періодів та способом ковзної середньої (таблиця 8).
Таблиця № 8
Вирівнювання динамічного ряду урожайності соняшника
| Рік | Урожайність, ц/га | За способом укрупнення | За способом ковзної середньої | ||
| Сума | Середня | Сума | середня | ||
| 1992 | 14,3 | | | | |
| 1993 | 10,6 | | | 34,5 | 11,5 |
| 1994 | 9,6 | 22,8 | 9,4 | 28,2 | 9,4 |
| 1995 | 8,0 | | | 24,6 | 8,2 |
| 1996 | 7,0 | | | 20,0 | 6,7 |
| 1997 | 5,0 | 19,5 | 6,5 | 19,5 | 6,5 |
| 1998 | 7,5 | | | 18,8 | 6,3 |
| 1999 | 6,3 | | | 15,2 | 5,1 |
| 2000 | 1,4 | 13,0 | 4,3 | 13,0 | 4,3 |
| 2001 | 5,3 | | | | |
Проведемо укрупнення за трирічними періодами. Застосування цих способів разом із способом аналітичного вирівнювання дає змогу чітко визначити основну тенденцію (тренд) урожайності соняшника. Зіставлення вихідного динамічного ряду- із вирівняними зручно проводити на графіку (додаток 2).
Валовий збір — це загальний розмір виробленою зерна з усієї площі посіву. Для аналізу валового збору застосуємо індексний метод.
У 2001 році валовий збір склав 1135, 5 ц., що на 278,6% більше минулого року, на 22,1% менше планового рівня та 28,2% менше рівня 1999 року (в абсолютному виразі на 838,5, 322,5 та 448,1 ц відповідно). На зміну валового збору вплинули фактори: розмір посівної площі та урожайності. Визначимо кількісний вплив кожного фактора. Порівняно з минулим роком та планом площа посіву не змінилася, отже, її розмір не вилинув на розмір валового збору. Порівняно з 1999 роком посівна площа соняшника зменшилась на 14,7%, за рахунок цього розмір валового збору зменшився на 233,1 ц. Урожайність соняшника збільшилася на 278,6% порівняно з 2000 роком, зменшилася порівняно з планом на 22,1%, порівняно з 1999 роком на 15,9%. За рахунок цього валовий збір у 2001 році відповідно збільшився на 215 центнерів, зменшився на 322,5 та 838,5 ц.
3.2. Аналіз трудомісткості та собівартості виробництва соняшника.
Результативним показником ефективності використання трудових ресурсів, а отже додатковим резервом поліпшення забезпеченості ними підприємства є продуктивність праці. Вона показує здатність живої праці створювати за одиницю часу певну кількість спожитих вартостей. Для сільського господарства підвищення продуктивності праці має виключно важливе значення, оскільки тут спостерігається тенденція скорочення чисельності працюючих. У цих умовах нарощувати обсяг виробництва продукції можна лише за рахунок підвищення продуктивності праці. Рівень продуктивності праці при виробництві окремих продуктів, зокрема зерна соняшника, характеризується оберненими показниками продуктивності (показниками трудомісткості), що являють собою прямі затрати праці на одиницю продукції. Визначимо трудомісткість виробництва соняшника, її динаміку та вплив факторів (таблиця 9).
Таблица № 9
Трудоємкість та собівартість виробництва соняшника в ТОВ "Україна".
| Показник | Розмір | Динаміка, % | Відхилення,+,- | ||||
| 2000 р. | 2001р. | До 2000 | До плану | Від 2000 | Від плану | ||
| план | Факт. | ||||||
| Урожайність, ц/га | 1,4 | 6,8 | 5,3 | 378,6 | 77,9 | 3,9 | -1,5 |
| Валовий збір,ц | 301 | 1462 | 1139,5 | 378,6 | 77,9 | 838,5 | -322,5 |
| Затрати праці, люд-год/га | 6,51 | 5,12 | 4,65 | 41,4 | 90,8 | -1,86 | -0,47 |
| Трудоємкість, люд-год/ц | 4,65 | 0,75 | 0,88 | 18,9 | 117,3 | -3,77 | 0,13 |
| Виробничі витрати – всього, тис.грн. | 87,2 | 88,90 | 81,3 | 93,2 | 91,5 | -5,9 | -7,6 |
| В т.ч. з/плата з відрахуваннями, тис.грн. | 19,4 | 19,90 | 17,2 | 88,7 | 86,4 | -2,2 | -2,7 |
| Вартість насіння, тис.грн. | 10,0 | 11,8 | 10,3 | 103,0 | 87,3 | 0,3 | -1,5 |
| Інші прямі витрати, тис.грн. | 56,5 | 55,8 | 52,8 | 93,5 | 94,6 | -3,7 | -3,0 |
| Накладні витрати, тис.грн. | 1,3 | 1,4 | 1,1 | 84,6 | 75,6 | -0,2 | -0,3 |
| Виробнича собівартість 1 ц, грн | 289,7 | 60,8 | 71,3 | 24,6 | 117,3 | -218,4 | 10,5 |
Трудоємкість виробництва соняшника зменшилась у 2001 році порівняно з базисним на 81,1% або 3,77 люд-год/ц, порівняно з планом збільшилась на 17,3% або 0,13 люд-год/ц. На зміну трудоємкості вплинули фактори: затрати праці, люд-год/га та урожайність соняшника, ц/га.
Визначимо кількісний вплив цих факторів на зміну трудомісткості.
Порівняно з базисним роком затрати праці на 1 га зменшилися на 28,6%. За рахунок цього трудомісткість зменшилася на 0,35 люд-год/ц. Урожайність збільшилася на 278,6%, це призвело до зменшення трудомісткості на 3,42 люд-год/ц. Порівняно з планом затрати праці зменшились на 9,2%, внаслідок цього трудомісткість зменшилась на 0,08 люд-год/ц. Урожайність зменшилась на 22,1%, трудомісткість збільшилась на 0,21 люд-год/ц. Отже, основний фактор, який впливає на трудомісткість виробництва соняшника — його урожайність.
Визначимо зв'язок між урожайністю та трудомісткістю за допомогою кореляційного аналізу (додаток 3).
Підберемо рівняння, яке відображує зв'язок між урожайністю та трудомісткістю. Між ними існує обернено пропорційний зв'язок: чим вищий рівень урожайності, тим, при інших рівних умовах, нижчий рівень трудомісткості. Цей зв'язок може бути виражений рівнянням:
y=a+b