План. Організаційно економічна підготовка виробництва: а організаційна

Вид материала

Лекція

Содержание Економічні аспекти В процесі освоєння випуску нових видів продукції є три види освоєння Без зупинки Науково – дослідні роботи Наукові дослідження в системі НТП Основне завдання

Подобный материал:

• Лекція Виробничо-організаційна й економічна, 1422.39kb.
• План. Вступ. Історія створення та розвитку Європейського Союзу. Організаційна будова, 315.22kb.
• Бурхливий розвиток науки ініціює не менш бурхливий розвиток та впровадження новітніх, 483.82kb.
• План. Типии виробництва. Організація непоточного виробництва організація поточного, 82.59kb.
• Орієнтовний план проведення уроку I. Організаційна частина (3 хв.) II. Мотивація навчально-трудової, 1748.23kb.
• План Сутнісна характеристика, структура І принципи організації виробничих процесів, 98.84kb.
• Підготовка та використання деревинних відходів для виробництва теплової енергії для, 39.86kb.
• Еколого-економічна ефективність виробництва біогазу на каналізаційних очисних спорудах, 80.99kb.
• Зміст вступ 3 Коротка організаційно-економічна характеристика тов, 901.1kb.
• Мироненко Марк Юрійович. Економічна ефективність цукробурякового виробництва: дис канд, 184kb.

Тема : Комплексна підготовка виробництва до заміни продукції (технології).

Лекція .

План.

1.Організаційно – економічна підготовка виробництва:

а) організаційна;

б) економічна.

2.Організація промислового освоєння продукції.


1.Організаційно – економічна підготовка продукції.

Організаційно – економічна підготовка виробництва включає комплекс мір по організації і плануванню виробництву нової продукції і забезпечення процесу її виготовлення всім необхідним. Вона складається з таких стадій:

1. складання плану – графіку і кошторису розходів на технічну підготовку виробництва;
   
2. визначення потреби в додатковому обладнанні, робочих кадрах, матеріальних і енергетичних ресурсах;
   
3. розробка планових калькуляцій на нові деталі, вироби;
   
4. оформлення договірних відносин з постачальниками, споживачами;
   
5. створення нормативної бази;
   
6. організація праці і зарплати;
   
7. визначення економічної ефективності нової продукції.
   

Існують економічні і соціальні критерії нової продукції.

Економічні – економія праці ( зниження трудомісткості, ріст продуктивності праці):

• економія матеріальних ресурсів;
  
• технічний рівень і якість продукції;
  
• корисний ефкект на одиницю потужності;
  
• окупність;
  
• прибутковість.
  

Соціальні – показники, які характеризують поліпшення умов праці, безпеку і вигоду в експлуатації, охорона навколишнього середовища, створення кращих умов для життєдіяльності людей, підвищення кваліфікації працівників, рівня механізації праці в виробництві і при експлуатації нової продукції.

На всіх стадіях вирішуються питання спеціалізації і кооперації цехів і виробничих участків, визначаються календарно – планові нормативи для оперативно виробничого планування , проектується організація і обслуговування робочих місць основного і допоміжного виробництва, вибираються найбільш раціональні форми і системи оплати праці, розраховуються відповідні матеріальні , трудові і фінансові параметри, проектуються організація ремонтного , інструментального, енергетичного, транспортного і складського господарства.

Економічна підготовка виробництва передбачає також розробку необхідних нормативів для планування конструкторського і технічного підготовкою виробництва. Вона здійснюється паралельно і виконується всіма функціональними підрозділами підприємства.

Економічні аспекти – це перегляд планово – економічної інформації, норм і нормативів, форм документації, діючої системи планування, облік і оцінка діяльності підприємств з врахуванням специфіки нової продукції і розробка нормативів трудових затрат по періодах освоєння.

На етапі організаційно – економічної підготовкивиробництва проводяться роботи соціально – психологічного характеру,які забезпечують соціально – психологічну підготовку працівників до створення нової продукції. Ця робота заключається в роз’ясненні в колективі про необхідність створення і освоєння нової продукції для виживання і стабільної роботи підприємства в умовах ринку, в інформуванні працівників про необхідність проведення професіональних, кваліфікаційних і організаційних перетворень при створенні і освоєнні нової продукції, в мобілізації адміністрацією всього підприємства його творчих можливостей на створення і випуск нових конкурентноспроможних виробів в наймеш короткі терміни і при найменших затратах живої праці. Проведення цих робіт створює благополучний соціально – психологічний клімат в колективі і підвищує єфективність виробництва.

В оцінці якості виробу, що проектується все більше значення набирає ергономічна характеристика.

Ергономіка – дисципліна, яка комплексно вивчає трудову діяльність людини в системі людина – техніка – середовище СЛТС з метою забезпечення безпеки, ефективності і комфорту.

Передумови виникнення і розвитку ергономіки послужили проблеми зв’язані з впровадженням і експлуатацією нової складної техніки і технології.

Предметом ергономіки являється трудова діяльність людинив процесі взаємодії з технічними системами і в умовах впливу факторів зовнішнього середовища.

Основний об’єкт вивчення ергономіки система людина – техніка – середовище СЛТС. Признаками ергономічної якості являється повна безпека для людини, висока ефективність і задоволення працівника змістом, характером і результатом своєї праці.


2.Організація промислового освоєння нової продукції.

Важливу роль в прискоренні технічної підготовки виробництва, скорочення затрат і циклу створення і освоєння нової продукції повинна зіграти реалізація мір і економічних програм по переходу підприємств на роботу в умовах ринку.На всіх еиапах технічної підготовки виробництва напрямками прискорення є:

1) стандартизація;

2) уніфікація;

3) нормалізація;

4) типізація технолгічних роцесів;

5) застосування автономіки і електроніки;

6) планування і управління.

Стандартизація – вимоги до виробів повинні бути такі, що при проектуванні нових виробів повинні в першу чергу використовуватися стандартні деталі і вузли, які виготовлені на спеціальних заводах.

Уніфікація – раціональне скорочення конструкцій виробів, розмірів і параметрів, різновидів технологічних операцій і процесів, номенклатури обладнання інструменту, матеріалів при зниженні трудомісткості її розробки, оформлення, обліку і зберігання.

Нормалізація – це використання в конструкціях відомих і раніше розроблених деталей нормалій – болти, гайки, шайби, шпильки, винти – які в широкому асортименті виготовляються по інших заводах або в власних цехах підприємства.

Типізація технологічних процесів – це використання типових технологічних процесів, які освоєні раніше.

Застосування автоматики і електроніки скорочує затрати на підготовку виробництва, знижує трудомісткість і дає змогу підприємству в найкоротші строки вийти на ринок з комерційною конкурентноспроможною продукцією.

Необхідний етап підготовки виробництва являється освоєння нової продукції , яка являє собою сукупність різних процесів і робіт, в процесі яких здійснюється перевірка і відробка конструкцій і технлогій до встановлення типічних вимог, освоєння нових форм організації виробництва. Під час освоєння нової продукції досягаються планові об’єми виробництва, застосовуються намічені економічні показники і техніко – економічні параметри нової продукції.

Період освоєння нової продукції починається з виготовлення дослідного зразку і завершується серійним виробництвом продукції.

Періоди освоєння нової продукції:

1) перевірка нової конструкції – це сукупність робіт по перевірці, наладці і доведення конструкції виробу і технології її виготовлення до вимог, зафіксованих в технологічній документації з внесенням необхідних змін і уточнень;

2) наладка виробництва – це перехід від дослідного зразка до серійного виробництва. В цей період проводиться робота по стабілізації виробництва і праці;

3) в період досягнення проектних економічних показників виконуються роботи зв’язані з доведенням норм розходу матеріальних ресурсів, трудомісткості, с/в до проектного рівня за рахунок кваліфікації працівників, зниження витрат від браку.

В процесі освоєння випуску нових видів продукції є три види освоєння:

Технічне освоєння – початком являється отримання виробничими підрозділами технічної документації і дослідног зразка одночасно з завданням приступити до промислового виготовлення.

Закінчення - досягнення технічних параметрів конструкції, визначеної стандартами або технічними умовами.

Виробниче освоєння – здійснюється в процесі наладки виробництва і закінчується в умовах, коли всі виробничі ланки підприємства забезпечують виконання встановлених об’ємів випуску продукції при заданій якості і необхідній стійкості виробництва.

Економічне освоєння нової продукції – це досягнення основних проектних економічних показників. Затрати на виробництво перших виробів в декілька раз перевищують затрати на серійну партію продукції. Дальше проходить різке зниження затрат. З часом темпи зниження уповільнюються і стають незначними.












К’_ОС





Р_ТПП


К_ОС


Р_КТ


Р_КПП







Характер наростання витрат ОА – розходи на конструкторську підготовку до точки Р_КПП на технологічну підготовку, яка додається до попередньої Р_КТ і організаційна підготовка сумується до двох попередніх Р_ТПП. В результаті повного і високоякісного проведення підготовки виробництва і відносно невисокої початкової собівартості починається освоєння. Зниження собівартості іде по пологій кривій К_ОС і планова собівартість точка Е досягається відносно швидко, період освоєння DE.

При неправельній організації і підготовці виробництва має місце передчасне освоєння нової продукції точка С. Підготовка ще повністю не завершена, а вже має місце передчасне освоєння. На початку собівартість S’ вища від собівартості S крім того проходить різьке коливання собівартості. Крива освоєння К’_ОС. Планова собівартість досягається не в точці Е, а пізніше. Період освоєння розтягується і він рівний СР. При переході на випуск виробів існує дві основні форми:

З
виробництво
зупинкою

Без зупинки

В кожній з цих форм існує по три методи переходу на нову продукцію:

• послідовний;
  
• паралельний;
  
• паралельно – послідовний.
  

Тема 10: Комплексна підготовка виробництва до заміни продукту ( технології ).

Лекція 10.1.

План.

1. Суть науково – технічної підготовки виробництва:
   

а) передпроектні дослідження;

б) проектна конструкторська підготовка.

2. Технологічна підготовка виробництва.
   

1. Суть науково – технічної підготовки виробництва.
   

Науково – технічний процес передбачає зміну покоління машин, механізмів, обладнання. А це в свою чергу приводить до різкого підвищення продуктивності праці.

В умовах конкуренції товарна політика підприємства повинна бути направлена в майбутнє і враховувати, що всі товари не залежно від успіху з часом відходять з ринку і необхідно вести підготовку до випуску нової продукції. Новий товар в цьому змісті розуміють як модифікацію чи нововведення. Щоб товар завоював ринок він повинен мати бажані для споживача критерії, бути інікальними, а споживачі повинні мати інформацію про його характеристику.

Процес розробки і освоєння виробництва нової продукції на підприємстві сформувався як самостійна підготовча стадія процесу виробництва і отримав назву технічна підготовка виробництва нової продукції (товару нової ринкової новизни).

Під технічною підготовкою виробництва розуміють сукупність процесів наукового, технічного і організаційно – економічного характеру, які направлені на розробку, освоєння нових видів продукції, які здійснюються від початку наукових досліджень до введення виробу в експлуатацію і визначабть технічний рівень, якіст і ефективність нової продукції як у виробництві ( на підприємстві ) так і в експлуатації (у споживача). В законодавчих актах про підприємство сказано, що діяльність підприємства в НТП повинна бути підпорядкована випуску продукції високої якості, кокурентно – спроможної на світовому ринку, своєчасне її оновлення, найбільш повне задоволеня споживачів.

Планомірне і своєчасне оновлення продукції на підприємствах стало постійно діючим фактором. На сучасному ринку створенню товарів ринкової новизни повинні допомагати нові відкриття і винаходи, що дає змогу тісно взаємодіяти з роцесом наукових досліджень з технологічною підготовкою виробництва.

Основними завданнями технічної підготовки виробництва ( ТПВ) являється забезпечення безперервного технологічного прогресу в усіх галузях народного господарства шляхом максимального задоволення потреб населення.

ТПВ включає такі процеси:

• Науково – дослідний;
  
• Дослідно – констукторський;
  
• Технологічний;
  
• Організаційно – економічний.
  

Науково – дослідні роботи – це комплексне дослідження ринку, покупців і кокурентів, вивчення патентної інформації, пошук задумів нового товару, комерційний аналіз, оцінка і відбір ідей, розробка нових товарів і визначення їх конкурентноспроможності, завоювання долі ринку. Цей етап в сучасних умовах на підприємстві виконує служба маркетингу.

Дослідно – конструкторські розробки – комплекс робіт по створенню конструкторської документації на нову продукцію, виготовлення її дослідних зразків.

Технологічний етап – включає роботу по створенню і вдосконаленню технологічних процесів виготовлення продукції, розробка конструкцій інструментів, оснастки і спецобладнання для її виробництва, виконання планування цехів на виробництво нових виробів, маршрутів руху моторів.

Організаційно – економічний етап – комплекс взаємозв’язаних процесів організації, планування обліку і контролю, матеріально – технічного забезпечення, збуту і фінансування, які забезпечують перехід до виробництва нової продукції.

Ділення процесу створення і освоєння нової продукції на етапи умовне. На практиці передбачається переплетення цих робіт.

Розробка системи і постановка продукції навиробництво передбачає:

• Впровадження нової техніки;
  
• Зміна конструкції діючих виробів;
  
• Впровадження міроприємств, не зв’язаних зі зміною кон6струкції діючих виробів.
  

В 1987 році в Парижі Міжнародна торгова палата розробила і затвердила серію міжнародних стандартів, згідно якої кожний виробник нової продукції повинен дотримуватись напрямків діяльності, починаючи маркетингом і закінчуючи розпродажем.

На сьгоднішній день діє затверджений в 1988 році Єдиний перелік робіт Єдиної системи технічної підготовки виробництва.

Науково – дослідні роботи по створенню нового товару на підприємствах виконуються одним із підрозділів служби маркетингу. Необхідно розрізнити НДР підрприємства і НДР в системі науково – технічного прогресу ( НТП ).

Наукові дослідження в системі НТП діляться на теоретичні і прикладні.

Теоретичні – це відкриття, під яким розуміють встановлення невідомих раніше об’єктивно істоичних закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які вносять корінні зміни в рівень пізнання.

Прикладні дослідження використовують теоретичні знання, вишукують можливості і області їх застосування безпосередньо в практиці роботи підприємств і закінчуються рекомедаціями по рохробці технічних завданьна проектування нових виробів, обладнання, механізмів.

На основі пропозицій наукових досліджень виникають винаходи – це нове або яке має суттєві відмінності вирішення любого завдання в області народного господарства і яке дає позитивний ефект. Винахід повинен відрізнятися від раніше відомих аналогів в світовій практиці.

На підприємствах використовують як винаходи так і рецпропозиції, під якими розуміють нововведення для даного підприємства. Ці рецпропозиції відрізняються від винаходів, вони не вносять принципових змін в раніше освєні на даному підприємстві пропозиції, а тільки доповнюють їх і дають певний ефект для підприємства.

В 1985 році на підприємствах створюються відділи патентування, в роботу яких включені перевірка досягнень науки і як їх можна застосувати на яких підприємствах і в яких країнах.

Конструкторська підготовка виробництва – це сукупність взаємозв’язаних процесів по створенню нових або вдосконаленню діючих конструкцій виробів. Цей етап ТПВ виконується відділом головного конструктора, в який входять технічна база для в-ва дослідного зразка і його випробовування (експерементальний цех). Виконується конструкторська підготовка з застосуванням вимог єдиної системи конструкторської документації, яка складається із таких статей:

1. Складання технічного завдання – складають спільно з представниками замовника і підприємства. В ньому відображаються тактико-технологічні вимоги замовника – умови і режим експлуатації товару, необхідні технічні параметри і характеристики, ресурси, обладнання, об’єм випуску, зовнішній ринок, умови зберігання, дизайн, тара, упаковка, секретність. Затверджує керівник підприємства.
   
2. Розрахунок технічної пропозиції – розрахунки технічних параметрів і економічної ефективності, які дають можливість розробити новий виріб. Розрахунки виконують по декількох варіантах, аналізується і відбирається оптимальний варіант по якому очікується економічний ефект.
   
3. Ескізний проект – виконується на в масштабі, але з використанням необхідних пропорцій в розмірах вибору. Він розробляється в декількох варіантах, виготовляється модель (макет) виробу, після цього обсуджується спеціальною комісією і затверджується прийнятий варіант, для нього виконуються всі кресленя основних збірних одиниць і загального виду, кінематична, гідравлічна і електрична схеми, а також інші конструктивні параметри. Виконаний ескіз повинен давати повну уяву про будову і принципи роботи нового виробу. Після закінчення обговорення, затверджується ескізний проект, який являється основою для розробки технічного проекту.
   
4. Технічний проект – розробляється строго в масштабах з вимогою до всіх стандартів і нормативів, в ньому виконуються всі види, проекцій, перерізи, розрізи з нанесенням відповідних розмірів для того, щоб мати повну уяву про склад і роботу нового виробу. В технічному проекті уточнюються всі креслення загального виду виробу, виконується креслення основних агрегатів і вузлів, їх специфіка, монтаж і збір схеми з розрахунками на міцність, стійкість і інші параметри, обговорення типів матеріалу. Складається інструкція по експлуатації виробу у споживанні (паспорт, формуляр, технічний опис) і пояснююча записка вцілому.
   
5. Підготовка робочої конструкторської документації, проведення нормоконтролю, патентної і метрологічної експертизи ця документація розробляється на основі технічного проекту. Це креслення всіх деталей, де вказані розміри, проекції, види, розрізи і зрізи, матеріал, чистота поверхні, допуски і посадки, технічні умови, термообробка. Всі робочі креслення проходять нормоконтроль, тобто перевірку на відповідність стандартам, метрологічну і патентну експертизу.
   
6. Виготовлення і дослідження дослідного зразка.
   
7. Коректування робочого проекту і випуску встановочної партії виробів.
   
8. Перевірка, внесення змін, затвердження і розмноження робочого проекту, передача документації у відділ головного технолога для розробки технологічних процесів і інших стадій технологічної підготовки в-ва.
   

2.Технологічна підготовка виробництва.

Технологічна підготовка в-ва – це сукупність робіт, які визначають послідовність виконання виробничого процесу нового виробу найбільш раціональними способами з врахування конкретних умов в-ва даного підприємства.

Основне завдання технологічної підготовки в-ва – забезпечити викоку якість виготовлення і створення умов для раціональної організації виробничих процесів, покращує використання обладнання і виробничих площ, росту продуктивності праці, зниження розходу матеріалів і енергоресурсів.

Згідно єдиної системи технологічної документації технічна підготовка в-ва повинна вклаючати наступні стадії:

• Технологічний аналіз робочих креслень і їх контроль на предмет технологічності конструкцій деталей і збірних одиниць
  
• Розробка прогресивних технологічних процесів
  
• Проектування спеціальних інструментів, технологічної оснастки і обладнання для виготовлення нового виробу
  
• Виконання планування цеху і виробничих участків з розстановкою обладнання згідно розробленим технологічним маршрутам
  
• Перевірку, наладку і впровадження технологічних процесів
  
• Розрахунки виробничої потужності підприємства, нормативів розходу матеріалів і енергоресірсів.
  

У відділі головного технолога всі робочі креслення деталей проходять технологічний аналіз у відповідності з вимогами стандартів, який включає контроль на предмет їх технологічності і можливості виготовлення в умовах в-ва даного підприємства.

Розробка прогресивних технологічних процесів починається з визначення технологічних маршрутів руху деталей і збірних одиниць в цехах і між цехами. Потім розробляється технологічні процеси одержання заготовок, їх обробка, зборка. На кожну деталь складається технологічна карта, в якій вказані операції, переходи, тип і модель кожного виду обладнання, види інструментів, розряд роботи і норми часу.

Одночасно з розробкою технологічних процесів вирішується питання про методи організації в-ва.

На основі технологічного процесу виникає необхідність проектування спеціальних інструментів, оснастки, обладнання і їх виготовлення на підприємстві.

По розроблених технологічних маршрутах руху деталей складається планування цехів і виробничих участків, розклад обладнання з врахуванням його конфігурації і специфікації. При необхідності можна перекласти обладнання або добудовувати нові об’єкти.

Виготовлення дослідного зразка в експерементальному цеху дає можливість технологам провірити технологічність кожної деталі і пригідність оснастки і інструменту, хоч такий контроль являється неповним і орієнтованим із-за одиничного типу в-ва. Установочна партія виробів виготовляється в цехах основного в-ва з серійним або масовим типом в-ва, що дозволяє більш якісно здійснювати аналіз технологічності деталей. При організації потокового в-ва здійснюється синхронізація операцій технологічного процесу.

По кожному технологічному процесу на всі операції розраховується норма часу, норма розходу матеріальних і енергетичних ресурсів. Після цього технологи згідно методики розраховують виробничу потужність цехів і підприємства. Інші підрозділи відділу головного технолога запрошують в відділі матеріально-технічного забезпечення готовність до поставки матеріалів, планують виготовлення і створення заділів, розробляють графіки технологічної підготовки в-ва, здійснюють економічну оцінку і вибір технологічних процесів, складають карти для розрахунку матеріальних нормативів і графіки вводу обладнання в експлуатацію, ведуть облік, зберігання, розмноження і видачу технологічної документації.

Сучана техніка дозволяє виготовлювати одну і ту ж продукцію різними способами. При виборі оптимального варіанту розраховують економічний ефект по проведених затратах і зрівнюють з заміняючою технологією.

В якості оцінки використовують6

1. Технологічна с/в, тобто сума поточних затрат, в склад входить вартість матеріалів, палива і енергії на технологічні потреби, з/пл, відрахування в соцстрах, амортизація, обслуговування і ремонт обладнання, розходи на інструменти.
   
2. Капіталовкладення, до яких відноситься вартість обладнання, оплата за площі, затрати по зберіганню, штрафи і затрати на міроприємства, які забезпечують вимоги екології, затрати на дослідні роботи і технологічну підготовку в-ва
   

С_М = С’· ВП + С”

К_М = К’· ВП + К”

С’ і К’ – питомі перемінні розходи і капітальні вкладення

С” і К” – умовно-постійні розходи і капітальні затрати на рік

ВП – валовий випуск продукції, шт. в рік.

Використовуючи ці формули можна здійснити вибір оптимального варіанту технологічного процесу.