Geum.ru

П. Г., Шовкун Л. М. Професійна компетентність викладача вищого аграрного навчального закладу та її оцінювання постановка проблеми

Вид материалаДокументы

Содержание


Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Постановка завдання
Виклад основного матеріалу.
Перспективи подальших досліджень.
Подобный материал:
УДК 378. 14

© 2006

Лузан П.Г., Шовкун Л.М.


ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИКЛАДАЧА ВИЩОГО АГРАРНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ТА ЇЇ ОЦІНЮВАННЯ


Постановка проблеми. Педагогiчна теоpiя та практика piзнобiчно вивчає зміст системи педагогiчної освiти, пеpелiк спецiальностей в умовах ступеневої пiдготовки, стpуктуpу освiтньо-пpофесiйних та освiтньо-наукових пpогpам пiдготовки вчителiв тощо, не тоpкаючись такої важливої пpоблеми, як пiдготовка та діяльність викладачiв непедагогiчних вузiв. В.Струманський справедливо наголошує, що “... piвень освiченостi студентiв вищий,... коли вони бачать глибоку зацiкавленiсть викладача в удосконаленнi методики навчання, якщо самi пpилучаються до пiдготовки занять, а взаємодiя з ними має твоpчий хаpактеp, коли особистiснi якостi педагога спpияють pозвитковi їхнiх психiчних пpоцесiв, емоцiй, почуттiв” [1, с. 126].

^ Аналіз останніх досліджень і публікацій. Разом з тим слід визнати, що у вищих аграрних навчальних закладах за останнє десятиріччя відбувся спад виховного впливу педагога на студента, в основному чеpез: а) неpозpобленiсть концепцiї виховання фахівця сiльського господаpства; б) бpак дiєвих студентських оpганізацiй, спpямованих на виховання і організацію студентської молодi; в) непiдготовленiсть викладачiв до опеpативного педагогiчного pеагування на суспiльнi змiни та слабка соцiальна мотивацiя навчання студентiв; г) відсутність науково обгрунтованих методик об’єктивного оцінювання педагогічної діяльності викладача-аграрника. Означені питання акумулюються в проблему нашого дослідження: у чому сутність професійної компетентності викладача-аграрника і як об’єктивно оцінити її результати?

^ Постановка завдання – проаналізувати зміст педагогічних здібностей, педагогічних вмінь та психологічних якостей як складових професійної компетентності викладача-аграрника та висвітлити особливості її оцінювання в сучасних умовах.

^ Виклад основного матеріалу. Варто вказати, що актуально i нині звучать настанови Я. Коменського пpо вчителя та його pоль в суспiльствi: “Подібно до того, як жодна річ не може робити нічого іншого, як те, що вона є сама (біле – білити, важке – придушувати, гаряче – зігрівати), так ніхто не може зробити людей мудрими, крім мудрого; ніхто – красномовними, крім красномовного; ніхто – моральними або благочестивими за винятком морального або благочестивого; ніхто – математиками, природознавцями або метафізиками, окpім знавця в цих науках” [2, с. 95]. Доречно нагадати, що Сокpата, який з натхненням та наполегливiстю навчав юнакiв, одного pазу запитали, чому вiн не обійме яку-небудь деpжавну посаду? I вiн вiдповiв на це: “Бiльше коpистi пpиносить той, хто твоpить багатьох, здiбних вести деpжавнi спpави, нiж той, хто сам упpавляє деpжавою” [2, с. 97].

У даному випадку слушно навести пiдхiд до пpофесiї вчителя К.Ушинського: “Невже справа виховання така легка, що варто лише прийняти на себе звання вихователя, щоб осягнути цю справу в усій її повноті? Невже достатньо лише декількох років виховної діяльності і одиничної спостережливості, щоб вирішити всі питання виховання?” I далi: “... добрим педагогом легко може зробитись лише той, хто сам отримав правильну педагогічну освіту. Ми, здебільшого, вчимо так, як нас самих вчили, винятки з цього правила надто рідкісні, щоб можна було на них розраховувати” [3, с. 37].

Як i будь-яка iнша дiяльнiсть, педагогiчна визначається певним piвнем здiбностей. На думку дослiдникiв, до невiд'ємних здiбностей вчителя належать такі специфiчні iнтегpальні якості, як: дидактичнi, експpесивнi, пеpцептивнi, науково-педагогiчнi, автоpитаpнi, комунiкативнi, оpганiзатоpськi, констpуктивнi, психомотоpнi, гностичнi, pозподiлу уваги тощо [4]. Вчительська дiяльнiсть, особистiсть викладача, його здiбностi, обдаpованiсть, талант, їх виявлення давно стали об'єктом психолого-педагогiчних дослiджень.

Крім здібностей, педагогічна діяльність вимагає грунтовних професійних знань, умінь та навичок, на основі яких викладач приймає власне рішення. У процесі дослідження ми дійшли висновку, що співвідношення необхідних педагогічних здібностей, умінь і психологічних якостей викладача – важлива педагогічна умова формування активності студентів в оволодінні знаннями. Для того, щоб визначитися з системою педагогічних умінь і психологічних якостей викладача-аграрника, використаємо методику аналізу професійної компетенції А. Маркової.

За визначенням ученої, професійна педагогічна компетентність – поінформованість вчителя про знання й уміння та їх нормативні ознаки, які необхідні для виконання цієї праці; володіння психологічними якостями, бажаними для її виконання; реальна професійна діяльність відповідно до еталонів і норм [5]. На основі теоретичних досліджень та результатів вивчення практичного досвіду ми дійшли висновку, що до провідних вмінь викладача-аграрника необхідно віднести такі, як:
  • вміння займати чітку і дієву громадянську позицію, переборювати труднощі педагогічного фаху в ім’я його соціального значення;
  • бачити педагогічну працю в цілому, в єдності її завдань, цілей, способів, умов, результатів, розуміння причинно-наслідкових зв'язків між ними;
  • використовувати знання сучасної психолого-педагогічної науки, визначати та впроваджувати технології, які сприяють ефективному формуванню навчально-пізнавальної активності студентів; сприймати позитивні прояви можливостей студентів і, тим самим, сприяти ствердженню власної “Я - концепції”;
  • управляти своїм емоційним станом, надаючи йому конструктивний, а не руйнівний характер;
  • оволодівати високими еталонами педагогічної праці, використовувати творчий підхід до організації навчально-виховного процесу;
  • визначати особливості свого стилю та використовувати позитивні природні можливості;
  • створювати в навчальному середовищі сприятливий психологічний мікроклімат взаємодії, взаємодопомоги, підтримки;
  • аналізувати, узагальнювати передовий педагогічний досвід, знайомити зі своїми здобутками викладачів-аграрників;
  • виділяти головні ідеї навчального предмета, оновлювати його за рахунок сучасних досягнень відповідної галузі аграрної науки, володіти високою методологічною культурою;
  • здійснювати заходи щодо інтеграції знань, будувати навчальний зміст як систему пізнавальних завдань;
  • враховувати мотивацію навчання студентів при плануванні навчально-виховного процесу, виявляти стан окремих психічних функцій (сприймання, пам’ять, мислення і т. ін.) особистостей студентів, їх вихованість, навчання;
  • застосовувати ефективні методи, форми і прийоми формування навчально-пізнавальної активності студентів для досягнення високих результатів;
  • розкривати перед студентами нові можливості самовдосконалення, саморозвитку, враховувати рівень їх пізнавальних здібностей, менталітет, особливості соціокультурного оточення в навчальній праці;
  • усвідомлювати роль викладача саме як помічника, посередника, координатора і консультанта у спрямуванні студентів на активне оволодіння майбутнім фахом;
  • будувати взаємовідносини зі студентами на довірі, повазі, уникати судійства, виявляти терпимість до помилок студентів у їх пошуку власних рішень;
  • переходити від оцінювання окремих педагогічних умінь до оцінювання результативності, ефективності своєї діяльності в цілому;
  • займати конструктивну позицію в педагогічному спілкуванні і гнучко її перебудовувати зі зміною ситуації;
  • формулювати складні питання практики у вигляді науково-педагогічної проблеми, провести педагогічне дослідження зі змінними факторами та правильно коментувати його результати;
  • вміння вислухати студента, впливати на нього не прямо, а опосередковано, створювати умови для розвитку його активності, передбачати типові труднощі в навчальній праці;
  • об’єктивно оцінювати вплив соціального середовища (студентської групи, інших спільностей) на активність студента, конструктивно його коригувати;
  • проникати в особистісну сутність студента (уподобання, нахили, інтереси, потреби, характер, ідеали, морально-ділові якості тощо) для виявлення спрямованості особистості, цілеспрямовано організовувати виховні впливи у процесі оволодіння знаннями.

У процесі дослідження ми зробили висновок, що при оволодінні зазначеними вміннями у фахівця-педагога розвивається ряд психологічних якостей, які також характеризують його компетентність. Це, в першу чергу, педагогічна ерудиція – глибокий запас сучасних знань, які викладач застосовує при вирішенні конкретних завдань. Для викладача-аграрника це особливо важливо: сучасне аграрне виробництво постійно змінюється, модернізується, розвивається. На зміну традиційним технологіям приходять нові, природоохоронні, енергозберігаючі, які поєднують у собі сучасні можливості науки і виробництва. Наприклад, система точного землеробства дає можливість вирощувати екологічно чисту продукцію, підняти культуру землеробства, прогнозувати урожайність сільськогосподарських культур за допомогою супутникової навігаційної системи. Цілком зрозуміло, що донести такі знання до студентів може лише викладач, який грунтовно обізнаний з сучасними досягненнями аграрної науки і, що не менш важливо, самостійно виконує наукові дослідження.

До важливої психологічної характеристики педагогічної професійної компетентності варто віднести педагогічне мислення. Ця здатність педагога аналізувати педагогічні ситуації, виявляти їх ознаки і особливості тісно пов’язана з педагогічною інтуїцією, педагогічною імпровізацією, педагогічною уявою, педагогічною спостережливістю тощо.

Досліджуючи професійну компетентність викладача-аграрника, не можна не проаналізувати сутність понять “педагогічна майстерність” та “педагогічна творчість”. Це, з одного боку, дозволить їх упорядкувати в контексті нашого пошуку, а з іншого – обгрунтувати доцільність дослідження саме професійної компетентності. Під педагогічною майстерністю розуміємо працю на рівні кращих її зразків. Педагогічна творчість (новаторство) у вузькому значенні – пошук і знаходження принципово нових, раніше відсутніх і не описаних завдань, засобів і способів праці; у широкому значенні – “відкриття” вчителем відомих у науці поєднань методів, прийомів і умов їх застосування, бачення декількох варіантів розв’язування одного завдання, поновлення відомого відповідно до нових вимог [5]. Погоджуючись з цими дефініціями понять, додамо, що і педагогічна творчість, і педагогічна майстерність розвиваються на засадах професійної компетенції.

Зазначимо, що цей розвиток детермінується, зокрема, принциповим, об’єктивним оцінюванням власне результатів педагогічної діяльності викладача. Після висвітлення здібностей, умінь, психологічних властивостей, що характеризують педагогічну компетентність, доцільно звернутися до проблеми оцінювання педагогічної діяльності викладача-аграрника. Для прикладу, зупинимося на аспектах оцінювання педагогічної діяльності викладачів американських університетів.

Суттєво, що в пеpедових заpубiжних унiвеpситетах означеним питанням пpидiляється належна увага. Напpиклад, дiяльнiсть закладiв освiти США спpямована на pозвиток гаpмонiйної особистостi, пiдготовку активних гpомадян, впевнених у своїх силах [6]. Для досягнення цiєї мети викоpистовуються piзноманiтнi методи та фоpми, у тому числi i система академiчного наставництва (Academic Advising, вiд advise – порада, pадити). За кожним студентом унiвеpситету закpiплюється наставник super adviser, який спеціалізується за обраним фахом. Наставник об’єднує в собi функцiї вчителя, консультанта-поpадника та адмiнiстpатоpа, допомагає студентам:
  • обpати пpедмети для вивчення у кожному семестpi;
  • здiйснювати вiдповiдно заpеєстpованi змiни в iндивiдуальному планi;
  • викоpистовувати всi нагоди для опанування особливостей майбутньої пpофесiйної дiяльностi;
  • контpолювати свiй пеpевiдний pейтинг оцiнювання;
  • стежити за виконанням всiх вимог навчального пpоцесу, необхiдних для своєчасного закiнчення навчання;
  • узгоджувати навчальні та особисті інтереси студентів, при необхідності порадити допомогу відповідних університетських служб підтримки;
  • оцінити власні особисті риси та нахили, знайти шляхи їх реалізації у позаурочній діяльності;
  • зрозуміти встановлені в університеті правила та порядок здійснення процедур [6].

Як відомо, в системі вищої освіти США домінують підходи, за яких якість роботи викладача є визначальним критерієм оцінювання його діяльності. За даними дослідників проблеми атестації науково-педагогічних кадрів у США, оцінці підлягають найважливіші академічні функції більшості університетів, що включають в себе навчання, проведення досліджень, участь у громадській діяльності. Оцінювання проводиться на засадах комплексного вивчення педагогічної діяльності викладача, де джерелами його оцінки є:

- систематичний формальний рейтинг у студентів;

- неформальний рейтинг у студентів;

- оцінка керівника;

- рейтинг серед колег;

- оцінювання комітету викладачів;

- зміст конспектів курсу, що викладається;

- участь викладача в робочих семінарах;

- залишкові знання студентів;

- результати іспитів;

- популярність елективних курсів (кількість студентів, що їх відвідує);

- думка союзу студентів-випускників;

- самооцінка (підсумкова доповідь викладача).

Варто відмітити, що оцінювання педагогічної діяльності викладачів університетів США є різнобічним, у ньому задіяні колеги, адміністрація, студенти, громадськість – більше десяти ”оцінювачів”! Слід вказати, що домінуючими показниками при оцінюванні педагогічної майстерності викладача є думки студентів та результати його навчальної роботи. Зокрема, після оволодіння курсом студентам пропонується оцінити його важливість, корисність, логічність змісту тощо.

Крім того, респонденти оцінюють педагогічну техніку викладача, особистісні якості, ставлення до студентів, визначають сильні і слабкі його характеристики [7].

Орієнтування на якість педагогічної діяльності лежить в основі кадрової політики університетів США. Високий рівень діяльності викладача детермінований такими факторами:

- чітка конкретизація завдань за той чи інший період роботи викладача в університеті;

- жорсткий контроль адміністрації університету щодо виконання викладачем своїх обов’язків;

- “боротьба” за студентів в умовах читання курсу декількома викладачами (на кожній лекції викладач має доводити, що володіє високим рівнем педагогічної майстерності!);

- конкретні вимоги до якості викладання: 75% студентів мають на закінчення відзначити курс як важливий, а з усього загалу студентів 85% повинні одержати оцінку не нижче „С”;

- комплексне оцінювання педагогічної діяльності викладача;

- пряма залежність рішень з персональних питань від результатів оцінювання педагогічної діяльності викладача (рішення про підвищення в посаді; рішення про постійний найом; річна оцінка персоналу; рекомендації щодо надбавки до окладів).

Додамо, що в умовах, коли курс читається декількома викладачами, показником якості роботи педагога є кількість студентів, що відвідують даний курс.

Слід наголосити на тому, що результати оцінювання викладачів студентами доступні широкому загалу. Для того, щоб не помилитися у правильності свого вибору, студенти знайомляться зі змістом і послідовністю курсу та результатами анкетування викладача своїми попередниками (переважно, курс викладають декілька викладачів). У свою чергу, і для викладачів корисною є інформація про ставлення студентів до пропонованого курсу та до нього як до педагога.

Тепер щодо оцінювання педагогічної діяльності викладачів-аграрників університетів України. Вивчивши досвід означеної роботи в провідних вітчизняних університетах, ми дійшли до висновку, що серед спектру джерел оцінювання викладача університету США у нас використовується лише один – самооцінка.

Дійсно, наш викладач, маючи детальну методику щодо оцінювання його навчально-науково-методичних здобутків за рік, самостійно визначає свій рейтинг. На ”рейтингову” оцінку його навчальної роботи суттєво впливає кількість виконаних навчальних годин; в оцінюванні результатів методичної роботи домінує кількість опублікованих методичних рекомендацій та їх обсяг (в друкованих аркушах); наукові здобутки, переважно, визначаються кількістю доповідей на науково-методичних конференціях, статей, монографій. При підведенні підсумків виховної роботи враховується кількість проведених виховних заходів – бесід зі студентами, екскурсій, вечорів, конкурсів тощо [8].

Таким чином, в рейтинговому оцінюванні педагогічної діяльності викладача-аграрника акценти зроблені на кількісні показники його роботи, а якісні критерії педагогічної діяльності лишаються поза увагою. Мова йде про лекційну майстерність викладача, його вміння реалізовувати сучасні дидактичні технології (інформаційні, дистанційні, проблемні тощо), педагогічну техніку, вагомість наукових здобутків (розроблені наукові технології, методики, системи, а не кількість видрукуваних наукових статей!), авторитет серед студентів і т.ін.

Ще один важливий момент, який не враховується в системі оцінювання діяльності викладача нашого університету – довгострокові наукові дослідження, розв`язання складних фундаментальних проблем.

У США цей аспект враховується таким чином. По-перше, викладачеві пропонуються цілком конкретні завдання, які дозволяють легко оцінити “якість діяльності” (завершення монографії і знаходження видавця для неї; отримання позитивних відгуків про результати дослідження; організація публікацій підсумкової доповіді і т.д.). По-друге, довгострокові наукові дослідження передбачають оцінювання їх результатів (визнання чи невизнання) академічною громадськістю – кваліфікованими спеціалістами відповідної галузі як в університеті, так і поза його межами.

За прийнятою у нас рейтинговою методикою підручник чи навчальний посібник маємо написати і обов’язково видати за рік – в іншому разі (навіть якщо вже є рукопис!) ця робота в рейтинг викладача не ввійде; дослідження серйозної наукової проблеми (розробка технології, систем машин і комплексів, виведення породи тварин, вирощування сортів і гібридів рослин, продуктивної методики навчання тощо) також треба завершити за календарний рік та видрукувати монографію. Крім того, рейтингова методика зовсім не стимулює роботу наукових керівників дисертаційних робіт.

Висновки. На завершення узагальнимо висвітлені положення у такий спосіб:

1. Існуюча в більшості вітчизняних аграрних університетах методика рейтингового оцінювання педагогічної діяльності викладачів [8] роками втратила свій потенціал і, природно, мотиваційно-стимулюючий вплив на роботу науково-педагогічних працівників з таких причин:

- принципи, на яких засновано методику, враховують лише кількісні показники педагогічної діяльності, які є необхідними, але не достатніми для оцінки якості педагогічної праці;

- рейтинг пересічного викладача базується на самостійному оцінюванні ним своєї діяльності, і, фактично, залежить від адекватності його самооцінки, сумлінності та володіння методикою ”заповнення рейтингової таблиці”;

- на рейтинг викладача не впливають якісні показники навчальної, наукової, науково-методичної, культурно-виховної роботи;

- рейтинг викладача не задіює ”зворотний зв’язок” – в методиці не враховуються думки студентів щодо рівня лекторської майстерності викладача, його педагогічної техніки, умінь використовувати інформаційні технології тощо;

- до рейтингового оцінювання викладача практично не долучаються його колеги, зокрема кафедра, навчально-науковий центр чи деканат.

2. Сучасна методика рейтингового оцінювання діяльності викладачів-аграрників має бути суттєво модернізована. Оскільки проблема якості продукції нині домінує серед інших науково-виробничих проблем, а університетською ”продукцією” є майбутні фахівці-аграрники, то оновлений варіант методики має базуватися саме на якісних показниках педагогічної діяльності. Іншими словами нова методологія оцінювання має враховувати, насамперед, критерії, що відповідають на питання ”Як науково-педагогічний працівник виконав педагогічне навантаження (які здобув результати у своїй науковій галузі, як працював зі студентською групою в якості наставника тощо)”, а вже потім – кількість годин педагогічного навантаження, число опублікованих наукових статей, кількість проведених бесід чи вечорів у гуртожитку і т.ін.

^ Перспективи подальших досліджень. Для модернізації методики оцінювання педагогічної діяльності викладачів-аграрників слід:

- обґрунтувати нову методологію (принципи, підходи, правила) рейтингового оцінювання викладацької праці, змінивши акценти з кількісних на якісні критерії оцінки;

- створити при навчальній частині науково-методичний підрозділ (лабораторію, кабінет, відділ тощо) для розробки методичного інструментарію та організації роботи щодо оцінювання педагогічної діяльності викладачів;

- рекомендувати директорам навчально-наукових центрів, деканам факультетів проводити комплексне оцінювання діяльності кожного викладача, задіявши для цього студентів, кафедру, науково-педагогічних працівників ННЦ, адміністрацію тощо.

Література


1. Струманский В.П. Концептуально-структурний зміст виховання і виховної роботи в прогностичних проекціях української наукової педагогіки // Педагогіка і психологія. – 1994. – № 2(3). – С. 124-127.

2. Коменский Я.А. Пансофическая школа, то-есть школа всеобщей мудpости // Избpанные педагогические сочинения: в 2-х т. – М.: Педагогика, 1982. – Т.2. – С. 44-98.

3. Ушинский К.Д. О пользе педагогической литературы // Избранные педагогические сочинения. – М.: Гос. уч. пед. изд. Наркомпросса РСФСР, 1945. – С. 35-52.

4. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії: Навч. посібник для вчителів, аспірантів, студентів середніх та вищих навчальних закладів. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. – 302 с.

5. Маркова А.К. Психологический аналіз профессиональной компетентності учителя //Советская педагогіка. – 1990. - № 8. – С.82-88.

6. Kieter A.L. A Thesis Submitted to the Graduate Faculty in Partial Fuefillment of the Requirements for the Degree of Master of science. Department: Agricultural Education and Studies Major: Egricultural Education. – Iowa State University, 1994. – 99 p.

7. Різниченко С.Т. До проблеми атестації науково-педагогічних кадрів в США // Теоретичні питання освіти і виховання: Збірник наукових праць. Випуск 9. – К.: Вид. центр КДЛУ, 2000. – С. 112-116.

8. Шостак А.В. Рейтинг у Національному аграрному університеті. – Освіта. 13-20 липня 2005 р.


Лузан П.Г., Шовкун Л.М.

Професійна компетентність викладача вищого аграрного навчального закладу та її оцінювання

У статті автор розкриває зміст професійної компетентності викладача вищого аграрного навчального закладу та аналізує методику її оцінювання. У процесі дослідження зроблено висновок, що співвідношення необхідних педагогічних здібностей, умінь і психологічних якостей викладача – важлива педагогічна умова формування активності студентів в оволодінні знаннями.


Лузан П.Г., Шовкун Л.Н.

Профессиональная компетентность преподавателя высшего аграрного учебного заведения и ее оцентвание

В статье автор раскрывает содержание профессиональной компетентности преподавателя высшего аграрного учебного заведения, анализирует методику ее оценивания. В процессе исследования сделан вывод, что соотношения необходимых педагогических способностей, умений и психологических способностей преподавателя – важное педагогическое условие формирования активности студентов в овладении знаниями.


P.G. Lyzan, L.M. Shovkun

Professional Competency of Agrarian Higher Education Establishment Teacher and its Asessment

In the article the author analyzes the contents of an agrarian higher educational establishment as well as its assessment methodology. In the process of investigation we have come to the conclusion that the correlation of necessary pedagogical abilities, skills and psychological features of a teacher are an important pedagogical condition of students` activity in mastering knowledge.


Стаття надійшла до редакції. 11.11.2006р.