України та основи бюджетного процесу
| Вид материала | Кодекс |
- Бюджетний кодекс україни, 2025.37kb.
- Бюджетний кодекс україни, 1982.36kb.
- Бюджетний кодекс україни, 2127.28kb.
- Бюджетний кодекс україни, 148.97kb.
- Бюджетний кодекс україни, 2053.21kb.
- Бюджетний кодекс україни, 2041.1kb.
- Верховною Радою України був прийнятий закон, 334.39kb.
- Бюджетний кодекс україни, 1273.03kb.
- Відомості Верховної Ради України (ввр), 2001, n 37-38, ст. 189 ) ( Із змінами, внесеними, 1219.13kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 2001, n 37-38, ст. 189 ) ( Із змінами, внесеними згідно, 1195.32kb.
1. Попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства може застосовуватися учасниками бюджетного процесу, уповноваженими цим Кодексом на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
2. Рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, визначених пунктами 2-5 та 7 частини першої статті 117 цього Кодексу, приймається Міністерством фінансів України, органами Державного казначейства України, органами Державної контрольно-ревізійної служби, місцевими фінансовими органами, головними розпорядниками бюджетних коштів у межах встановлених їм повноважень на підставі протоколу про порушення бюджетного законодавства або акта ревізії та доданих до них матеріалів. Рішення набирає чинності з дня його підписання.
Форма та порядок складання протоколу про порушення бюджетного законодавства встановлюються Міністерством фінансів України.
3. Не допускається застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, визначених статтею 117 цього Кодексу, за раніше виявлені і усунені порушення бюджетного законодавства.
4. Інформація про результати здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства оприлюднюється органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, якщо інше не передбачено законом.
1. Коментована стаття базується на положеннях ст. 117 Кодексу, якими визначені види заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Заходи впливу за порушення бюджетного законодавства можуть застосовуватися лише при наявності певних законних підстав. Відсутність таких законних підстав унеможливлює не тільки застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, а й настання правової відповідальності взагалі.
Підставою застосування заходів впливу є виключно наявність у діях або бездіяльності учасника бюджетного процесу об’єктивних та суб’єктивних ознак складу порушення бюджетного законодавства, передбаченого Кодексом (див. коментар до ст. 116).
2. Попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства мають право застосувати учасники бюджетного процесу (див. коментар до ч. 3 ст. 19 Кодексу), уповноважені нормами Кодексу на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
З урахуванням змісту ст. 109-115 Кодексу попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства може бути застосоване:
– Верховною Радою України. Стаття 109 Кодексу містить також положення щодо контрольних функції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету;
– Рахунковою палатою;
– Міністерством фінансів України;
– місцевими фінансовими органами;
– органами Державного казначейства України;
– органами Державної контрольно-ревізійної служби;
– Верховною Радою Автономної Республіки Крим;
– місцевими радами;
– Радою міністрів Автономної Республіки Крим;
– обласними державними адміністраціями;
– міськими державними адміністраціями в містах Києві та Севастополі;
– районними державними адміністраціями;
– виконавчими органами міських рад.
3. Рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, визначених п. 2-5 та 7 ч. 1 ст. 117 Кодексу (тобто про зупинення операцій з бюджетними коштами, призупинення бюджетних асигнувань, зменшення бюджетних асигнувань, повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету, безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів), приймається більш вузьким колом учасників бюджетного процесу:
– Міністерством фінансів України;
– органами Державного казначейства України;
– органами Державної контрольно-ревізійної служби;
– місцевими фінансовими органами;
– головними розпорядниками бюджетних коштів.
4. Захід впливу за порушення бюджетного законодавства, визначений п. 6 ч.1 ст. 117 Кодексу (тобто, про зупинення дії рішення про місцевий бюджет), застосовується у порядку, встановленому ст. 122 Кодексу (див. відповідний коментар).
5. Конкретизація повноважень, якими наділені певні учасники бюджетного процесу, визначається їх статутними документами.
Основні повноваження Міністерства фінансів України встановлені Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. №1837 та Указом Президента України від 26 серпня 1999 р. №1081/99.
Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується. Основні повноваження органів Державного казначейства України передбачені Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. №1232 “Питання Державного казначейства України”.
Статус Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції, правові основи діяльності та повноваження визначені Законом України від 26 січня 1993 року “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”.
Відповідно до п. 36 ст. 2 Кодексу місцевим фінансовим органом вважається установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції з складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Для цілей Бюджетного кодексу Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим віднесено до місцевих фінансових органів. Сільський голова забезпечує виконання функцій місцевого фінансового органу, якщо такий орган не створено згідно із законом (див. коментар до п. 36 ст. 2 Кодексу).
Головними розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень (див. коментар до п. 18 ст. 2 та ст. 22 Кодексу).
6. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 118 Кодексу форма та порядок складання протоколу про порушення бюджетного законодавства встановлюється Міністерством фінансів України.
На даний момент це питання регламентується Порядком складання, передачі за належністю Протоколу про бюджетне правопорушення, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 26 лютого 2002 року №129.
Протокол складається посадовими особами Міністерства фінансів України, органів Державного казначейства України, органів Державної контрольно-ревізійної служби України, місцевих фінансових органів, які згідно із законодавством уповноважені здійснювати контроль та проводити перевірки дотримання порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.
Протокол оформляється на підставі довідок, що складені за результатами проведених відповідно до законодавства перевірок і засвідчують факт порушення бюджетного законодавства, та матеріалів звітності, за аналізом яких виявлені порушення бюджетного законодавства. У разі складання акта ревізії протокол не оформляється.
Якщо внаслідок порушення бюджетного законодавства заподіяно матеріальну шкоду або завдані збитки відповідному бюджету, то про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, та передається на строк до двох робочих днів для викладу пояснень та підпису керівником органу, установи, організації, підприємства, де вчинене порушення бюджетного законодавства.
Якщо керівник органу, установи, організації, підприємства, де вчинене бюджетне правопорушення, відмовляється від підписання протоколу, то в ньому робиться про це запис. Керівник органу, установи, організації, підприємства, де вчинене порушення бюджетного законодавства, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, що додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
Протокол складається в чотирьох примірниках – один оригінал і три копії.
Оригінал протоколу протягом трьох робочих днів після його підписання (відмови від його підписання) передається для прийняття рішення про накладення стягнення за порушення бюджетного законодавства до органу, керівник якого має право накладати стягнення за порушення бюджетного законодавства.
Акт ревізії належить (як і протокол) до офіційної документації, що складається за результатами контрольних заходів щодо фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, є основною частиною матеріалів контрольних заходів і являє собою обов'язкові для складання документи (див. Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна – 4. Документування результатів та формування матеріалів контрольних заходів, порядок їх опрацювання і використання. Затверджено наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 серпня 2002 року №168).
Акт ревізії – службовий двосторонній документ, який стверджує факт проведення комплексної, фінансової чи тематичної ревізії, що відображає її результати стосовно наслідків окремих фінансово-господарських операцій чи діяльності підприємства в цілому і є носієм доказової інформації про виявлені й систематизовані за економічною однорідністю недоліки в господарюванні та порушення законів і інших нормативно-правових актів.
Додані матеріали до протоколу чи акта ( додаткова документація, складена за результатами контрольних заходів) є невід'ємною частиною матеріалів контрольних заходів і являє собою оформлену як додатки (частіше всього у вигляді зведених реєстрів, розрахунків, пояснень тощо) інформацію, що підтверджує підсумки дослідження за окремими напрямами або процесами контрольного заходу, які зафіксовані в офіційній документації (п. 7 Стандарту державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна – 4). До акта ревізії та протоколу може додаватися також офіційна супровідна документація, складена за результатами контрольних заходів: листування з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання і громадянами з питань, які стосуються результатів контрольного заходу, інші офіційні документи, оформлені після закінчення контрольного заходу.
7. Частина 3 ст. 118 Кодексу містить заборону застосовувати вдруге заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, визначені ст. 117 Кодексу, за раніше виявлені і усунені порушення бюджетного законодавства.
Ця норма означає, що якщо за порушення бюджетного законодавства до учасника бюджетного процесу застосоване попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства і зазначена вимога своєчасно була виконана, контролюючий орган з моменту усунення порушення бюджетного законодавства не має права застосовувати інші заходи впливу, хоча вони і передбачені за відповідне правопорушення.
Одночасне застосування разом з попередженням інших заходів впливу з числа передбачених п. 2-8 ч. 1 ст. 117 не заборонено.
8. Інформація про результати здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства оприлюднюється органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, якщо інше не передбачено законом. Це, зокрема, означає, що інформація про застосування попередження, зупинення операцій з бюджетними коштами, про застосування інших заходів впливу за порушення бюджетного законодавства в той чи інший спосіб доводиться до відома суспільства (громадськості). Лише в тих випадках, коли законом передбачено обмеження на поширення інформації (наприклад, віднесення її до конфіденційної), пов’язаної з інформацією про результати здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, остання не може бути оприлюднена.
Стаття 119. Нецільове використання бюджетних коштів
1. Нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:
1) бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);
2) напрямам використання бюджетних коштів, визначених у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;
3) бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
1. Статтею 8 Кодексу закріплені принципи бюджетної системи України. Один з них – це принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями. Крім того, нецільове використання бюджетних коштів створює фінансові умови для вчинення інших різноманітних правопорушень, у тому числі корупційних діянь.
2. Нецільовим використанням бюджетних коштів визнається витрачання бюджетних коштів на цілі, що не відповідають:
– бюджетним призначенням, установленим законом про Державний бюджет України, рішенням про місцевий бюджет;
– бюджетним призначенням, установленим рішенням про місцевий бюджет;
– напрямам використання бюджетних коштів, визначених у паспорті бюджетної програми;
– напрямам використання бюджетних коштів, визначених у порядку використання бюджетних коштів;
– бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
Таким чином, нецільове використання бюджетних коштів є правопорушенням з формальним складом, тобто до його обов'язкових ознак не входить фінансова шкода чи інші негативні наслідки. Це означає відсутність необхідності і зобов'язання контролюючого органу виявляти і доводити наявність конкретної шкоди, вираховувати її розмір тощо для прийняття рішення про застосування заходів впливу.
3. Нецільове використання бюджетних коштів знаходить свій вияв у витрачанні коштів всупереч кодам класифікації видатків бюджету, яка врегульована ст. 10 Кодексу та конкретизована наказом Міністерства фінансів України від 27 грудня 2001 р. №604 (з наступними змінами і доповненнями).
Правозастосовча практика відносить до об’єктивної сторони цього правопорушення витрачання бюджетних коштів за кодами економічної класифікації видатків, що не відповідають змісту проведеної операції.
Так, нецільовим використанням бюджетних коштів має визнаватись направлення бюджетних коштів на банківські депозити; придбання різноманітних активів (валюти, цінних паперів, іншого майна) з метою отримання прибутків та/або наступного продажу; здійснення за рахунок бюджетних коштів внесків у статутний фонд іншої юридичної особи чи надання їй благодійної допомоги, використання коштів, що мали цільове спрямування, з іншою метою; витрачання бюджетних коштів за відсутності первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.
Наприклад, використання виручки, отриманої від реалізації продукції, на заробітну плату визнано нецільовим використанням коштів.
Сутність поняття «нецільове використання бюджетних коштів» також включає в себе спрямування бюджетних коштів на прямо заборонені законом видатки.
4. Суб’єктами цього правопорушення у випадках витрачання бюджетних коштів з недотриманням кодів економічної класифікації видатків є розпорядники бюджетних коштів.
5. Чинне законодавство не містить підстав для обмеження ознак цього правопорушення витрачанням коштів всупереч лише кодам економічної класифікації. Здійснення видатків всупереч програмній чи функціональній класифікаціям видатків бюджету також утворює склад цього правопорушення. В таких випадках суб’єктами правопорушення виступають учасники бюджетного процесу, які зобов’язані при організації видатків бюджету дотримуватися відповідної класифікації.
6. До учасників бюджетного процесу за нецільове використання бюджетних коштів передбачаються наступні заходи впливу за порушення бюджетного законодавства: 1) попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства; 2) зупинення операцій з бюджетними коштами; 3) призупинення бюджетних асигнувань; 4) зменшення бюджетних асигнувань (див. коментар до ст. 117 Кодексу).
7. Посадові (службові) особи за нецільове використання бюджетних коштів притягаються до адміністративної чи кримінальної відповідальності (див. коментар до ст. 121 Кодексу).
8. Здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України є окремим правопорушенням, відмінним від нецільового використання бюджетних коштів.
Відповідальність за це правопорушення посадових осіб передбачена ч. 5 і 6 ст. 164-12 КПАП. У випадку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах. настає кримінальна відповідальність за ст. 210 КК (див. коментар до ст. 121 Кодексу).
Стаття 120. Зупинення операцій з бюджетними коштами
1. Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій із здійснення платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначається Кабінетом Міністрів України.
2. Зупинення операцій з бюджетними коштами можливе на строк до 30 днів у межах поточного бюджетного періоду, якщо інше не передбачено законом.
1. Зупинення операцій з бюджетними коштами є одним із заходів впливу і застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1-3, 10, 11, 14-29, 32-36, 38 і 40 ч. 1 ст. 116 Кодексу.
2. Механізм застосування процедури зупинення операцій з бюджетними коштами до розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів, яким доведено відповідні бюджетні асигнування за вчинення ними бюджетних правопорушень, визначений Порядком зупинення операцій з бюджетними коштами, затвердженим наказом Державного казначейства України від 18 листопада 2002 р. №213, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2 грудня 2002 р. за №938/7226 із змінами та доповненнями. Наказ виданий відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2002 р. №1627 "Про механізм зупинення операцій з бюджетними коштами".
3. У разі виявлення відповідного бюджетного правопорушення складається протокол про бюджетне правопорушення (див. коментар до ст. 118 Кодексу) або акт ревізії. На підставі зазначених документів уповноважений орган приймає рішення у формі розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами.
У разі прийняття уповноваженим органом розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами зупиненню підлягають операції з бюджетними коштами на рахунках розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів за бюджетною програмою (тимчасовою класифікацією видатків та кредитування місцевих бюджетів), за якою виявлено бюджетне правопорушення, та бюджетною програмою (тимчасовою класифікацією видатків та кредитування місцевих бюджетів), яка передбачає утримання установи.
Якщо бюджетне правопорушення виявлено за бюджетною програмою (тимчасовою класифікацією видатків та кредитування місцевих бюджетів), яка відсутня у поточному бюджетному періоді, то уповноважений орган в розпорядженні про зупинення операцій з бюджетними коштами зазначає бюджетну програму (тимчасову класифікацію видатків та кредитування місцевих бюджетів), яка передбачає утримання установи. При цьому зупиненню підлягають будь-які операції, за винятком:
– сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), інших платежів до бюджетів і державних цільових фондів (у тому числі пені, фінансові санкції);
– виконання рішень органів, яким відповідно до закону надано право стягнення коштів;
– операцій із здійснення видатків, які передбачені за певними кодами економічної класифікації видатків, а також видатків, які у плані використання бюджетних коштів відображені за рядками, які відповідають цифровому значенню зазначених вище кодів.
Розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами складається в чотирьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, підписується керівником уповноваженого органу або його заступником, засвідчується печаткою та реєструється в уповноваженому органі.
Перший примірник розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами направляється (надсилається рекомендованим поштовим відправленням або подається нарочним) протягом 2-х робочих днів з дати його реєстрації уповноваженим органом до відповідного органу Державного казначейства, де відкрито рахунки підприємству, установі, організації, які допустили бюджетне правопорушення.
Другий та третій примірники розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами в такий самий термін і в тому самому порядку направляються установі-порушнику, розпоряднику бюджетних коштів вищого рівня або відповідному фінансовому органу. Розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами направляється фінансовому органу лише у разі зупинення операцій за коштами місцевого бюджету.
Четвертий примірник розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами залишається в уповноваженому органі, який його склав.
Орган Державного казначейства в день надходження реєструє розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами в журналі реєстрації розпоряджень про зупинення операцій з бюджетними коштами, не пізніше наступного робочого дня після отримання розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами зупиняє відповідні операції і направляє уповноваженому органу корінець розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства, із зазначенням дати його отримання та виконання.
Всі платіжні доручення, що надійшли до органу Державного казначейства після отримання розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами, повертаються органом Державного казначейства без виконання установі, де виявлено бюджетне правопорушення, разом з відмовою у прийнятті до виконання платіжних доручень у формі, визначеній Державним казначейством.
Зупинення операцій з бюджетними коштами не є підставою для відмови у реєстрації зобов’язань та фінансових зобов’язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.
4. Підставою для відновлення операцій за рахунками розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів є:
– розпорядження уповноваженого органу про відновлення операцій з бюджетними коштами за формою, що додається;
– закінчення терміну, зазначеного в розпорядженні про зупинення операцій;
– закінчення терміну, встановленого ст. 120 Кодексу.
Розпорядження уповноваженого органу про відновлення операцій з бюджетними коштами складається і подається до органів Державного казначейства тільки у випадку, коли операції відновлюються до закінчення терміну, зазначеного в розпорядженні про зупинення операцій. Після закінчення терміну, зазначеного у розпорядженні або визначеного ст. 120 Кодексу, операції з бюджетними коштами відновлюються органами Державного казначейства без оформлення розпорядження про їх відновлення.
Розпорядження про відновлення операцій з бюджетними коштами приймається уповноваженим органом, який прийняв розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами, або установою вищого рівня на підставі доповідної записки посадової особи уповноваженого органу або інформації про усунення бюджетного правопорушення. Розпорядження про відновлення операцій з бюджетними коштами складається в чотирьох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу, підписується керівником уповноваженого органу або його заступником, засвідчується печаткою та реєструється в уповноваженому органі.
Не пізніше одного робочого дня з дати отримання доповідної записки або інформації про усунення бюджетного правопорушення розпорядження про відновлення операцій з бюджетними коштами направляється (надсилається рекомендованим поштовим відправленням або подається нарочним) до відповідного органу Державного казначейства, де відкрито рахунки установі-порушнику, розпоряднику (одержувачу) бюджетних коштів та установі-порушнику. Останній примірник розпорядження про відновлення операцій з бюджетними коштами залишається в уповноваженому органі.
Доповідна записка про усунення бюджетних правопорушень повинна містити:
– назву підприємства, установи чи організації, на рахунках якого(ої) зупинено операції з бюджетними коштами;
– дату і номер розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами;
– підстави для відновлення операцій з бюджетними коштами (документальне підтвердження факту усунення бюджетного правопорушення).
Розпорядження про зупинення або відновлення операцій з бюджетними коштами, що надійшли до органу Державного казначейства протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження, а розпорядження, що надійшли після операційного часу, виконуються наступного робочого дня.
Відновлення операцій з бюджетними коштами на рахунках не позбавляє уповноважені органи права повторного застосування зазначених санкцій до цих самих розпорядників, одержувачів бюджетних коштів у разі виникнення нових бюджетних правопорушень.
Керівник уповноваженого органу, що прийняв рішення про зупинення або відновлення операцій з бюджетними коштами, відповідає за правильність, обґрунтованість, своєчасність прийняття цих рішень і направлення їх за належністю.
Рішення про зупинення операцій з бюджетними коштами може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 124 Кодексу.
Стаття 121. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства