Книга може бути корисною також для вивчення дисципліни "Страхові послуги"

Вид материала

Книга

Содержание 20.3. Інвестиційна політика страховика 20.4. Оцінка платоспроможності страховика Відповіді до тестів Словник страхових термінів

Подобный материал:

• Страхові послуги та особливості їх реалізації, 1539.46kb.
• Тема: Південна Корея, 137.52kb.
• Реферат з географії Тема: Південна Корея, 138.6kb.
• Переднє слово, 11301.61kb.
• Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана, 183.23kb.
• Склад злочину поняття І значення складу злочину, 796.48kb.
• Вступ, 229.17kb.
• Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана, 316.6kb.
• Назва реферату: Досвід І проблеми викладання дисципліни Страхові послуги Розділ, 100.66kb.
• Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 323.1kb.

20.3. ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА СТРАХОВИКА
Світовий досвід показує, що страховики є важливим джерелом інвестиційного капіталу. По-перше, це пов'язано з інверсією циклу (оскільки отримання страхової премії передує наданню страхової послуги), а по-друге, із розподілом ризику в часі. Тому страховик протягом часу дії договору страхування тимчасово розпоряджається коштами страхувальника, які акумульовані у страхові резерви.
Крім коштів страхових резервів, страховик має у своєму розпорядженні власні кошти у вигляді вкладів засновників, а також спеціальних фондів, які сформовані за рахунок прибутку та суми нерозподіленого прибутку.
Тому кошти страховика, які перебувають у його розпорядженні, є сукупністю ресурсів, за рахунок яких він (страховик) виконує свої зобов'язання при настанні страхового випадку та забезпечує нормальне функціонування компанії. Ці кошти представлені, по-перше, надходженнями страхових премій, по-друге, власними коштами, які можуть використовуватися протягом кількох років.
З огляду на це при інвестуванні таких коштів необхідно враховувати їх структуру, а також оптимальний термін інвестування. Потрібно виходити з того, що резерви є коштами страхувальників і в разі настання страхового випадку мають своєчасно повертатися їм у вигляді страхового відшкодування, яке може бути й більшим порівняно з внесками за надання страхової послуги. Активи страхової компанії мають бути розміщені з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості. Зазначимо, що це й є основні вимоги до управління активами.
Безпечність вкладень активів страхової компанії свідчить про мінімальний інвестиційний ризик, вона може досягатися шляхом диверсифікованості коштів.
Що ж до прибутковості активів страховика, то вона істотна при визначенні загального фінансового результату. Адже іноді в кінці звітного періоду страховик компенсує збитки, пов'язані зі страховою діяльністю, за рахунок прибутку від інвестиційної діяльності. Тому в цілому по компанії може досягатися позитивний фінансовий результат.
Говорячи про ліквідність активів страхових компаній, мають на увазі можливість оперативної конвертації їх у готівкові платіжні кошти, за рахунок яких страховик дістає змогу виконати свої зобов'язання. Особливістю використання принципу ліквідності у страхуванні є те, що вимоги до ліквідності залежать від ризиків страховому портфелі страховика. Якщо страховик здійснює страхування високоризикованих (авіаційне, страхування і т. ін.) видів страхування, йому в короткий термін необхідно буде перетворити свої активи на готівкові кошти. Отже, страховикові з ризикових видів страхування доцільно мати високоліквідні активи.
Але безпечність, прибутковість, ліквідність активів не є взаємозамінюваними характеристиками. Так, за надійними активами (державні цінні папери) маємо низьку прибутковість. Збалансований портфель інвестування досягається за допомогою диверсифікації вкладень. Диверсифікованість - це розподіл інвестиційних коштів між категоріями активів інвестування.
Кошти, які надходять від ризикових видів страхування, перебувають у розпорядженні страховика протягом терміну дії договору страхування, тобто, як правило, до одного року. Максимальний період часу між датою акумулювання коштів у страхові резерви та датою їх використання для страхових виплат становить рік. Але частина коштів може знадобитися в будь-який час для відшкодування збитків за цими договорами страхування. Тому кошти страхових резервів за договорами ризикових видів страхування мають бути інвестовані у високоліквідні, короткострокові активи.
Кошти, акумульовані в резерви коливань збитковості та катастроф, призначаються для забезпечення виконання страховиком своїх зобов'язань за договорами страхування у випадках, коли поточних надходжень страхових премій буде недостатньо. Кошти цих резервів можуть використовуватися не щороку, тому вони мають бути інвестовані в довгострокові активи. Але вони мають бути високоліквідними, коли постане потреба використати їх за призначенням.
Що ж до резервів зі страхування життя, то з огляду на більші терміни дії договорів і виконання зобов'язань здебільшого по закінченні строку дії договору або в обумовлений строк страховики мають можливість інвестувати кошти на триваліший термін та знизити вимоги до ліквідності таких інвестиційних вкладень.
Власні кошти страховика, вільні від зобов'язань, можуть бути вкладені переважно в довгострокові та менш ліквідні види активів.
При інвестуванні коштів слід враховувати їх розмір. Від самого початку діяльності страховика значну частку інвестицій становлять власні кошти, насамперед статутний фонд. У ході діяльності головним джерелом інвестицій стають страхові резерви.
Отже, страховик обирає власну інвестиційну політику, виходячи з видів страхування, терміну та розміру акумульованих коштів. Компанії, які здійснюють страхування життя, на відміну від страховиків, що проводять ризиковані види страхування, довше володіють коштами і можуть інвестувати їх у нерухомість, державні цінні папери та інші довгострокові активи. Для компаній, які здійснюють ризикові види страхування, слід робити акцент на більш ліквідних інвестиційних коштах.
Згідно із Законом України "Про страхування" страхові резерви мають бути представлені активами таких категорій:
* грошові кошти на розрахунковому рахунку;
* банківські вклади (депозити);
* нерухоме майно;
* цінні папери, що передбачають одержання доходу;
* цінні папери, що емітуються державою;
* права вимог до перестраховиків;
* довгострокові інвестиційні кредити (для резервів зі страхування життя, банківські метали, інвестиції в економіку України).
З метою захисту страхувальників від невиконання страховиком своїх зобов'язань установлюється державний контроль за інвестиційною діяльністю. Директивами ЄС установлені розміри обсягів інвестицій страхових резервів, а саме: вкладення в нерухомість - не більш як 10 % загального обсягу резервів за кожним об'єктом; вкладення в акції, які котируються, та гарантовані кредити - не більш як 10 % розміру резервів за кожним із видів зазначених вкладів; інвестиції в незабезпечені кредити - не більш як 5 % за кожним їх видом; в акції, що не котируються, - не більш як 10 % у сукупності вкладень; у готівку - не більш як 3 % загальної суми резервів.
З розвитком страхового ринку, збільшенням обсягів страхових операцій, насамперед зі страхування життя, збільшенням розміру страхових резервів та власних коштів страховика зростає роль страхової системи в інвестиційному процесі нашої країни. Але обсяг коштів, акумульованих страховиками, на відміну від банківських, ще малий. Це тому, що розмір статутних фондів страхових компаній значно менший, ніж розмір таких самих фондів банків.
Зростання продажу страхових послуг сприятиме збільшенню інвестування. Добра передумова до цього така: витрати на придбання страхової послуги дозволено включати до собівартості продукції (послуги). Що ж до фізичних осіб, то їм слід було б надавати податкові пільги.
Зростання інвестиційної можливості страхової системи забезпечувалося б наявністю державної перестрахувальної компанії. Низька фінансова місткість українського страхового ринку призводить до того, що значні суми страхових премій, тобто інвестиційні ресурси, надходять до іноземних перестрахувальних компаній. Наявність державної перестрахувальної компанії сприяла б акумулюванню певної частини страхових премій, які нині надходять за кордон. Така компанія могла б узяти на себе відповідальність за ризиками, які перевищують суми, що їх здатні лишити в себе прямі страховики. Частина цієї суми могла б лишатися на власне утримання, а решта - бути переданою іншим страховим та перестрахувальним компаніям у нашій державі та за її межами. Завдяки цьому зменшилася б частка страхових премій за договорами перестрахування в інші країни і збільшився б обсяг власних інвестиційних коштів.
Надходження інвестиційних ресурсів страховика у сфери, важливі для розвитку суспільства, мають бути відповідно обумовлені, а їх вкладення бути надійними як для страховика, так і для страхувальника. Слід також приділити увагу вимогам, які застосовуються при визначенні рівня покриття коштів, що інвестуються страховиком. Щоб вкладення страховика були доцільними, перегляд структури та рівня покриття інвестиційних коштів має враховувати надійність вкладів та їх ліквідність. Тому ефективна інвестиційна діяльність страховика залежить насамперед від розвитку фінансового ринку, а також від забезпечення вільного доступу до нього страхових компаній.

20.4. ОЦІНКА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ СТРАХОВИКА
Зобов'язання страховика складаються з двох груп:
* зовнішні зобов'язання, тобто зобов'язання перед страхувальниками, фінансовими установами, перестраховиками, бюджетом і т. ін.;
* внутрішні зобов'язання - це зобов'язання перед засновниками, представництвами та філіями, співробітниками.
За обсягом перевагу мають зовнішні зобов'язання, які можна поділити на страхові та інші. Обсяг зовнішніх зобов'язань є основним показником для визначення платоспроможності.
У Західних країнах страхові компанії поряд зі страховою діяльністю здійснюють фінансову та інвестиційну, тому у страховика виникають фінансові й інвестиційні зобов'язання, які впливають на його платоспроможність.
Страхові зобов'язання - основна складова зовнішніх зобов'язань. Страхова платоспроможність забезпечується за рахунок двох основних джерел - коштів страхових резервів, які мають бути адекватними взятим зобов'язанням, і власних вільних коштів. З огляду на характер страхової послуги, в основі якої лежить категорія страхового ризику та випадковість його настання, розрахунковий розмір страхових резервів може бути недостатнім для виконання всіх зобов'язань за страховими виплатами. Тому страховик повинен мати вільні від зобов'язань кошти, які може використати для виплат у разі, коли страхові резерви будуть вичерпані.
Коли бракуватиме страхових резервів, страховик повинен буде виконати страхові зобов'язання за рахунок власних коштів. Західний досвід показує, що страховика можна вважати платоспроможним у разі, коли власні кошти перевищують зовнішні зобов'язання.
До власних коштів страховика належить статутний фонд, а також резерви, які формуються за рахунок прибутку, та резерви, які не пов'язані із зобов'язаннями. Сюди слід також віднести нерозподілений прибуток. Наявність значного обсягу власних коштів має важливе значення із самого початку діяльності. Коли страховик не має збалансованого страхового портфеля, а страхові резерви малі й не можуть дати значного інвестиційного прибутку, страховик за рахунок власних коштів може виконати свої зобов'язання. Власні кошти страховика утворюють запас (маржу) платоспроможності.
У Європейському союзі у зв'язку зі специфікою проведення кожного виду страхування та різним розподілом ризику запас платоспроможності визначається окремо за ризиковими видами страхування і зі страхування життя.
У ризикових видах страхування оцінка платоспроможності полягає в зіставленні фактичної платоспроможності з розрахунковою нормативною.
Директивами ЄС передбачено визначати фактичний запас платоспроможності як різницю між активами (крім нематеріальних) і зобов'язаннями. У разі, якщо фактичний запас платоспроможності перевищує розрахунковий нормативний, страхова компанія вважається платоспроможною. Іншими словами, власних коштів, вільних від зобов'язань, разом із страховими резервами має бути достатньо для виконання зобов'язань за страховими виплатами.
Розрахунковий нормативний запас платоспроможності має дорівнювати найбільшій із двох сум, одна з яких обчислюється на підставі страхових премій, а друга - на підставі страхових виплат.
У першому випадку розрахунковий запас платоспроможності визначається на підставі надходжень страхових премій за звітний період, а саме:
Р = [(0,18 * SP1)+(0,16 * SP2)] * (Vs/V),
Де Р1 - розрахунковий розмір на підставі страхових премій;
SP1 - сума надходжень страхових премій до 10 млн евро;
SP2 - сума надходжень страхових премій більше, ніж 10 млн евро (загальна сума страхових премії за винятком SP\);
Vs - загальна сума страхових виплат за винятком виплат, сплачених перестраховиками;
V- загальна сума страхових виплат.
З огляду на досвід західні компанії загальну суму надходжень страхових премій поділяють на дві частини - суму надходжень страхових премій до 10 млн евро і понад 10 млн евро. У разі, якщо страховик має надходження страхових премій понад 10млн євро, вважається, що страховик уклав більше угод страхування, у нього ширше розподілений ризик, а тому він (страховик) більш надійний. У такому разі застосовується "пільговий" коефіцієнт 0,16, інакше він становить 0,18.
Відношення загальної суми страхових виплат (за винятком виплат, що сплачені перестраховиками) до загальної суми страхових виплат виокремлює частку виплат, які сплачені самим страховиком, причому воно повинно бути не меншим від 50 %. У разі, коли фактично цей коефіцієнт менший за 50 %, він береться в розмірі 50 %.
У другому випадку розмір розраховується на підставі страхових виплат:
P2 = [(0,26 * V1) + (0,23*V2)] * (Vs/V),
де P2 - розрахунковий розмір на підставі страхових виплат;
V1 - середньорічна сума виплат до 7 млн євро;
V2 - середньорічна сума виплат понад 7 млн євро (загальна сума страхових виплат за винятком V1).
Період розрахунку середньорічної суми виплат установлено три роки, при страхуванні кредитів - сім років. Використання середньорічної суми виплат на відміну від визначення страхової премії за звітний період пов'язане з випадковістю настання страхової події і коливань розміру збитків.
Поділ загальної середньорічної суми страхових виплат на дві частини зумовлений тими самими причинами, що й поділ загальної суми страхової премії.
Перший результат відрізняється від другого тим, що нормативний запас платоспроможності на підставі страхових премій визначається згідно із зобов'язаннями, які прийняті, а нормативний запас платоспроможності на підставі страхових виплат - на основі зобов'язань, що виконані.
Директивами ЄС передбачено також наявність гарантійного фонду, тобто вільних від зобов'язань коштів в обсязі 1/3 фактичного запасу платоспроможності. Цей фонд створюється страховиками для контролю за додержанням фактичного запасу платоспроможності.
Забезпечення платоспроможності страховиків України контролюється згідно із Законом України "Про страхування", яким передбачено:
* наявність сплаченого статутного фонду та наявність гарантійного фонду страховика;
* створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;
* перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.
Принциповим моментом у новому українському законодавстві є введення маржі платоспроможності, тобто перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим, де розрахунковий нормативний запас встановлюється на рівні двох коефіцієнтів: 0,25 та 0,30, відповідно взятих від надходжень страхових премій за звітний період та від страхових відшкодувань за той самий період.
Зміст методики визначення платоспроможності страховика полягає в порівнянні обсягу зобов'язань страховика перед страхувальниками з обсягом власних коштів, які можуть бути використані на покриття зобов'язань. Порівняння фактичного запасу платоспроможності над нормативним запасом відображає частку власних коштів страховика в загальних зобов'язаннях.
Згідно з українським законодавством фактичний запас платоспроможності страховика визначається відніманням від вартості майна страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, зокрема страхових, які беруться в розмірі технічних резервів. Фактичний запас платоспроможності страховика має перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.
Нормативний запас платоспроможності страховика дорівнює більшій з двох визначених величин. Першої, яка визначається множенням суми надходжень страхових премій протягом звітного періоду на 0,18. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 50 % страхових премій, сплачених перестрахо-викам. Другої, яка визначається множенням суми здійснених страхових виплат протягом звітного періоду за договорами страхування на 0,26. При цьому сума здійснених страхових виплат зменшується на 50 % страхових виплат, компенсованих пере-страховикам згідно з укладеними договорами перестрахування.
Платоспроможність залежить також від розміру ресурсів страховика і зобов'язань, які бере на себе страховик. Якщо страховик бере страхові зобов'язання, які не відповідають його фінансовим можливостям, то частина зобов'язань лишається не покритою ресурсами, за рахунок яких страховик мав би змогу їх виконати. З урахуванням забезпечення виконання зобов'язань перед страхувальниками Законом України "Про страхування" передбачено обов'язкове укладання договору перестрахування в разі, коли страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів.

ТЕСТ 20. Фінансова надійність страховика
1. Фінансова надійність страховика забезпечується:
а) розміром статутного фонду;
б) кількістю учасників страховика;
в) видами страхування, які проводить страховик;
г) величиною страхових резервів;
д) збалансованим страховим портфелем.
2. Страхові резерви, які формуються українськими страховиками:
а) технічні резерви;
б) резерв збитків;
в) резерви належних виплат страхових сум;
г) резерв збитків, що заявлені, але ще не врегульовані;
д) резерви із страхування життя; є) резерв коливань збитковості.
3. Страхові резерви розміщуються згідно з принципами:
а) тільки прибутковості;
б) безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості;
в) безпечності та ліквідності.
4. Розрахунковий нормативний запас платоспроможності визначається на основі:
а) розміру статутного фонду;
б) надходжень страхових премій та страхових виплат;
в) страхових премій, сплачених перестраховикам;
г) кількості страхових полісів.

ВІДПОВІДІ ДО ТЕСТІВ

Тест 1.
1.а),б),в),д). 2.а),в),д). 3. а. 4. а), б), г), д). 5. а), б), в).
Тест 2.
1. а). 2.б),д),є). 3. а), б), в), д), є). 4.б). 5. а), д). 6. а), б), в). 7. а). 8. б), д). 9. а), в). 10. а) 4 млн грн.; б) 80 млн грн.
Тест 3.
1. е), г), д). 2. У проміжку від 0,25 до 0,75 - найбільший, у проміжку від 0 до 0,25 - малий, у проміжку від 0,75 до 1,0 також малий, оскільки подія стає практично вірогідною. 3. а), в), б). 4. г), д). 5. а), в), д). 6.а),в),д). 7. а), б).
Тест 4.
1. а), б), в), г). 2.г),д). 3.б). 4.Л-в),г).І -а),б),д). 5. в), а), б),д).г),6.в),г),д).
Teст 5A.
1.б), в). 2. в). 3.в). 4 а). 5.в),г),д).
Тест 5Б.
1. б), в), г). 2. а), б), в). 3. а), б). 4. Усі відповіді правильні. 5. б), г).
Тест 5В.
1.а). 2. в). 3.д). 4в). 5.д).
Тест 5Г.
1.а),в),д). 2.б),г). 3.а),б). 4.б), г), 5. г).
Тест 5Д.
1.в). 2-а). 3.б). 4 в). 5г).
Тест 6.
1. в). 2. а) Не менше як три роки; б) термін визначається угодою між страховиком і страхувальником; в) поліс оформляється на рік. 3. б). 4. За спільною домовленістю - страховик і страхувальник або суд. 5. Так, за домовленістю між страховиком і страхувальником.
Тест 7.
1. б), а), д), е), в), г). 2. а) Загальні збори акціонерів страхового товариства; б) Верховна Рада України; в) за домовленістю страховика і страхувальника або рішенням судових органів; г) державний орган нагляду за страховою діяльністю; д) Верховна Рада України. 3. б). 4. в). 5. б).
Тест 8.
1. б). 2. а), в). 3.а). 4. б), в). 5. а), б). 6. в). 7. в). 8. б), в). 9. а).
Тест 9А
1.в). 2. б). 3.а).
Тест 9Б.
1. а). 2. б). 3. в).
Тест 9В.
1.а). 2. в). 3.б). 4. а). 5. б).
Тест 10.
1.а), б). 2.б). 3.а). 4. а), в). 5. в). 6. а), б). 7.б). 8. а), в). 9. а), б).
Тест 11А.
1. а), б). 2. в). 3. а). б), в). 4. а), в), г). 5.б).
Тест 11Б.
1. в), г), е). 2. а), в). 3. а) 57 600 грн. б) 40 320 грн; в) 3709 грн 4. г) 16531 грн. 5. а) або б). 6. 125 тис. грн. 7. а) 30 тис. грн. б) 60 млн грн.
Тест 11В.
1.б). 2. а). 3.б). 4.в). 5. в).
Тест 12.
1. Правового - а), б), в), г), з); матеріального - д), є). 2. б). 3.б), в), г). 4. в). 5. в), г). 6. а), в). 7.б).
Тест 13А.
1.г). 2. в). 3.б). 4. а). 5.д).
Тест 13Б.
1.а). 2. г). 3.б). 4.б). 5. а).
Тест 13В.
1.б). 2.б). 3.г). 4. в). 5.д).
Тест 13Г.
1.а), в). 2.б). 3.а). 4. а), в). 5.б).
Тест 14А.
1. б). 2. в). 3. а). 4. в). 5.б). 6.б). 7. а). 8. в). 9. а). . 10. в).
Тест 14Б.
1. а). 2.б). 3.б). 4.а). 5. в). 6. в). 7. б). 8. а).
Тест 14В.
1.в). 2. а). 3.б). 4. б). 5. а). 6.б). 7. а). 8.б). 9. а). 10. в).
Тест 15А.
1.б). 2.д). 3.б). 4. в). 5)а.
Тест 15Б.
1.б). 2. г). 3.а). 4.д). 5. г).
Тест 16А.
1.г). 2.б). 3.а). 4. в). 5. в).
Тест 16Б.
І. 1. в). 2.б). 3.д). ІІ. б).
Тест 17.
1. а). 2. г). 3. г). 4. в). 5. а). 6. а.) Так; б) так; в) ні; г) так. 7. а) 8. б). 9.б). 10.а).
Тест 18.
1.а). 2. в). 3.б). 4. в). 5.б).
Тест 19А.
1. а), б). 2. в). 3.а). 4. в). 5. а). 6. в). 7. в). 8.б) 9. б)
Тест 19Б.
1.а),б),г). 2.а),б),в),г). 3.в). 4.б), в).
Тест 20.
1.а), г),д). 2.а). 3.б). 4.б).

СЛОВНИК СТРАХОВИХ ТЕРМІНІВ

A

АБАНДОН (abandonment) - відмова страхувальника судна або вантажу від усіх прав власності на застрахований об'єкт на користь страховика, якщо той виплатить усе належне страхове відшкодування. Застосовується тоді, коли об'єкт страхування зникає безвісти або усувати пошкодження економічно недоцільно.
АВАРІЙНИЙ КОМІСАР (average comissioner) - особа (юридична або фізична), яка на прохання страховика з'ясовує причини настання страхового випадку та розмір збитків (у страхуванні переважно транспортних ризиків. За наслідками роботи А. к. складає аварійний сертифікат.
АВАРІЙНИЙ СЕРТИФІКАТ (survey-report, average certificate) - документ, який видає страхувальникові (або іншій заінтересованій особі) аварійний комісар на підставі наслідків огляду пошкодженого майна. В А. с. фіксуються можливі причини, характер і розмір збитку, зумовленого страховим випадком. А. с. є для страхувальника підставою для висунення претензії страховикові. Проте А. с. не може розглядатись як безперечний доказ відповідальності останнього.
АВАРІЯ (average) - небезпечна подія техногенного характеру, яка спричинює загибель людей чи створює на об'єкті або території загрозу їхньому життю й здоров'ю і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.
АВАРІЯ В МОРСЬКОМУ СТРАХУВАННІ (average in marine insurance) - збиток, завданий судну, вантажу й фрахту під час морських перевезень. Такі А. в м. с. поділяються на загальні і часткові. Збитки, завдані загальною аварією, поділяються між судном, вантажем і фрахтом. Якщо аварія часткова, збитки відносяться на того, хто відповідальний за її виникнення, або на потерпілого.
АВЕРСІЯ РИЗИКУ (averce of risk) - негативне ставлення до ризику, аж до невизнання його значення й ролі. А. р. виявляється також як протидія ризикованій діяльності.
АВІАЦІЙНЕ СТРАХУВАННЯ (aviation insurance) - страхування ризиків, пов'язаних із використанням авіаційної та космічної техніки. Іноді страхування космічних ризиків виділяється в окремий вид. А. с. охоплює страхування літаків, вертольотів та іншої авіаційної техніки від пошкодження й знищення; страхування відповідальності перед пасажирами й третіми особами за шкоду, заподіяну їхньому здоров'ю та майну; відповідальність власників повітряних суден як роботодавців; страхування деяких інших ризиків.
АВТО-КОМБІ (auto-combi) - комбіноване страхування транспортних засобів разом із відповідним багажем, водієм та пасажирами.
АГГРАВАЦІЯ (aggravate) - навмисне або несвідоме перебільшення страхувальником симптомів хвороби, що заважає страховикові визначити реальний ризик.
АДЕНДУМ (addendum) - документ, що є додатком до договору страхування. В А. зазначаються зміни в умовах страхування.
АКВІЗИЦІЯ (acquisition) - маркетингова діяльність, спрямована на збільшення кількості договорів страхування. Вважається, що аквізи-ційна діяльність нормальна, коли кількість нових договорів страхування перевищує кількість договорів, за якими закінчився термін дії.
АКСЕЛЕРАЦІЯ (accelerator) - дострокове припинення дії договору страхування в разі порушення його умов страхувальником.
АКТИВИ СТРАХОВИКА (insurer's assets) - кошти страховика, які інвестовано в цінні папери, нерухомість, інші матеріальні цінності, розміщені на рахунках у банках. Джерелами цих коштів є статутний фонд, страхові резерви та інші пасиви. Від величини й структури А. с. залежить платоспроможність страховика.
АКТ ПРО НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК (accident report form) - документ, що його складають адміністрація та комітет професійної спілки підприємства чи установи, якщо з їхнім працівником стався нещасний випадок і пов'язаний з перебуванням на роботі або виконанням службових обов'язків. У випадках із пасажиром відповідний документ складається на транспорті. У разі, якщо потерпілий застрахований від нещасних випадків, акт надсилається до страхової організації з метою оформлення страхової виплати.
АКТУАРІЙ (actuary) - офіційно вповноважена особа, котра, маючи відповідну фахову підготовку, з допомогою методів математичної статистики обчислює страхові тарифи. На А. покладається відповідальність за те, щоб страхові фонди були достатніми на той момент, коли компанії доведеться виконувати свої зобов'язання за виданими полісами.
АКТУАРНІ РОЗРАХУНКИ (actuarial calculations) - система математичних і статистичних методів обчислення страхових тарифів. Методологія А. р. грунтується на застосуванні теорії ймовірностей, демографічної статистики та довгострокових фінансових обчислень інвестиційного доходу страховика. А. р. дають змогу визначити страховий тариф та частку кожного страхувальника у створенні страхового фонду.
АКЦЕПТ (acceptance) - згода однієї сторони страхових відносин (страхувальника або страховика) з пропозиціями іншої сторони про укладення договору страхування або перестрахування на умовах, що відповідають цим пропозиціям.
АКЦІЯ (stock) - цінний папір без визначеного часу обігу, що свідчить про внесення паю до статутного фонду акціонерного товариства, підтверджує членство в цьому товаристві і дає його власникові право на отримання доходу у формі дивіденду, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації товариства. А. можуть бути простими чи привілейованими, іменними або на пред'явника.
АНДЕРРАЙТЕР (underwriter) - (у страхуванні) висококваліфікована й відповідальна особа страховика, уповноважена виконати необхідні процедури з розгляду пропозицій і прийняття ризиків на страхування (перестрахування); А. оцінює ризик, визначає ціну та інші умови страхування, оформляє страхові поліси.
АНДЕРРАЙТИНГ (underwriting) - (у страхуванні) процес оцінювання та прийняття ризиків на страхування (перестрахування).
АНОМАЛЬНА ПОДІЯ (abnormal event) - відхилення від нормального режиму експлуатації, викликане виходом із ладу обладнання, помилкою або іншими недоліками роботи персоналу.
АНУЇТЕТ (annuity) - 1) договір страхування пенсій або ренти, згідно з яким страховик в обмін на сплату, як правило одноразову, страхової премії зобов'язується виплачувати застрахованому визначену річну суму доходу протягом його життя; 2) сучасна вірогідна вартість ректи.
АСИСТАНС (assistance) - перелік послуг (у рамках договору страхування), які надаються в потрібний момент через медичну, технічну і фінансову допомогу здебільшого туристам у закордонних поїздках (у разі хвороби, нещасного випадку).
АСОРТИМЕНТ СТРАХОВОГО РИНКУ (insurance market assortment) - набір видів страхових послуг, що пропонуються страхувальникам у даній країні, регіоні.
АУДИТ (audit) - незалежна перевірка бухгалтерської звітності та іншої обліково-звітної інформації про діяльність фірми з метою підтвердження її достовірності та законності. Всі страховики зобов'язані щорічно проходити зовнішній А. Він здійснюється юридичними або фізичними особами, які мають сертифікати й ліцензії на аудиторську діяльність, видані Аудиторською палатою України.
АУТСАЙДЕР (outsider) - страховик або посередник (брокер, агент), який не є членом страхових об'єднань (асоціацій) і не дотримується у своїй діяльності тарифних та інших угод, тобто виступає як конкурент зазначених об'єднань.