Задача: Розрахувати майбутню вартість вкладу через три роки за складним відсотком, якшо початкова вартість вкладу 1000 грн., річний відсоток 20%. Як зміниться майбутня вартість із урахуванням інфляції, якщо темп інфляції 25 %

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

Зміст

Теоретичне питання: « Поняття, суть і механізм інвестиційного менеджменту, його цілі та завдання.»

Вступ

1 Поняття та сутність інвестиційного менеджменту

2 Функції інвестиційного менеджменту

Висновки

Задача: Розрахувати майбутню вартість вкладу через три роки за складним відсотком, якшо початкова вартість вкладу 1000 грн., річний відсоток – 20%. Як зміниться майбутня вартість із урахуванням інфляції, якщо темп інфляції – 25 %.

Використана література.

Вступ

Інвестиції — одна з найбільше часто використовуваних в економічній системі категорій як на макро-, так і на мікрорівні. Однак незважаючи на виняткову увагу дослідників до цієї ключової економічної категорії, наукова думка дотепер не виробила універсальне визначення інвестицій, що відповідало би потребам як теорії, так і практики, а також було б адекватним з позицій конкретного суб'єкта їхнього здійснення — держави, підприємства, домашнього господарства.

У сучасній літературі різноманітні визначення інвестицій часто трактують цю категорію недостатньо чи чітко надмірно вузько, акцентуючи увагу лише на окремих її сутнісних сторонах.

Різноманіття понять терміна "інвестиції" у сучасній вітчизняній і закордонній літературі в значній мірі визначається широтою сутнісних сторін цієї складної економічної категорії. Тому для уточнення змісту цієї категорії варто розглянути основні характеристики, що формують її сутність.

Інвестиції підприємства являють собою вкладення капіталу у всіх його формах у різні об'єкти (інструменти) його господарської діяльності з метою одержання прибутку, а також досягнення іншого економічного чи позаекономічного ефекту, здійснення якого базується на ринкових принципах і зв'язано з факторами часу, ризику і ліквідності.

Практичне здійснення інвестицій забезпечується інвестиційною діяльністю підприємства, що є одним із самостійних видів його господарської діяльності і найважливішою формою реалізації його економічних інтересів.

Інвестиційна діяльність підприємства являє собою цілеспрямовано здійснюваний процес вишукування необхідних інвестиційних ресурсів, вибору ефективних об'єктів (інструментів) інвестування, формування збалансованої по обраних параметрах інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) і забезпечення її реалізації.

1 Поняття та сутність інвестиційного менеджменту

Комплекс питань, зв'язаних зі здійсненням інвестиційної діяльності підприємства, вимагає знань теорії і практики прийняття управлінських рішень щодо процесу інвестування. Цей комплекс питань є предметом щодо нової галузі знань, що одержала назва "інвестиційний менеджмент".

Питання підготовки і прийняття управлінських рішень, зв'язаних з інвестуванням капіталу на рівні підприємства (корпорації, фірми), розглядалися на первісному етапі як один з відособлених напрямків системи фінансового менеджменту, що оформився в спеціалізовану область ще на рубежі XIX-XX століть. У системі фінансового менеджменту вони розглядалися як "довгострокові фінансові рішення", зв'язані з розвитком підприємства.

У самостійну галузь знань інвестиційний менеджмент оформився в 50-і роки XX століття в зв'язку з інтенсивним розвитком досліджень у сфері портфельного інвестування.

З формуванням портфельної теорії зв'язані виникнення і самий термін — інвестиційний менеджмент, під яким спочатку розумілася система керування фінансовими інвестиціями підприємства. Пізніше інвестиційний менеджмент включив у свою систему і розгляд питань реального інвестування. В даний час інвестиційний менеджмент є однієї з найбільше що динамічно розвиваються областей знань — тільки за останні десятиліття значна частина дослідників за розробку проблем інвестиційного менеджменту визнані гідними нобелівських премій.

У нашій країні багато аспектів керування інвестиціями підприємства, що складають основний об'єкт розглянутої функціональної системи керування, знаходяться поки лише в стадії становлення, зіштовхуючись з об'єктивними економічними труднощями перехідного періоду, недосконалістю нормативно-правової бази, недостатньою рівнем підготовки фахівців до роботи в складних економічних умовах. Подальше просування країни по шляху ринкових реформ і подолання кризових економічних тенденцій дозволить повною мірою застосувати теоретичні результати, а також накопичений закордонний і вітчизняний досвід керування інвестиціями підприємства.

Інвестиційний менеджмент являє собою систему принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, зв'язаних зі здійсненням різних аспектів інвестиційної діяльності підприємства.

Місце інвестиційного менеджменту в загальній системі керування підприємством може бути проілюстровано схемою, представленої на мал. 1.1.

Малюнок 1.1. Місце інвестиційного менеджменту в загальній системі керування підприємством і його взаємозв'язок з іншими основними функціональними системами керування.

Як видно з приведеної схеми інвестиційний менеджмент органічно входить у загальну систему керування підприємством, будучи однієї з основних функціональних його систем, що забезпечують реалізацію переважно стратегічних рішень.

З приведеної схеми видно також, що інвестиційний менеджмент тісно зв'язаний з такими основними функціональними системами керування підприємства, як операційний менеджмент, фінансовий менеджмент, інноваційний менеджмент і ін. Із системою операційного менеджменту цей зв'язок опосередковується спільним керуванням формуванням і відтворенням операційних позаоборотних активів; із системою фінансового менеджменту — формуванням інвестиційних ресурсів за рахунок власних і позикових джерел; із системою інноваційного менеджменту — розвитком автономних інвестицій (керуванням формуванням матеріальних і нематеріальних активів інноваційного характеру).

Ефективне керування інвестиційною діяльністю підприємства забезпечується реалізацією ряду принципів, основними з який є:

1. Інтегованість із загальною системою керування підприємством. Забезпечення ефективності всіх сфер діяльності підприємства чи прямо побічно зв'язано з вибором напрямків і форм інвестування, забезпеченням росту ефективності операційної діяльності, оптимальним фінансуванням інвестиційних проектів, упровадженням досягнень технологічного прогресу і т.п. Це визначає необхідність органічної інтегрованості керування інвестиційною діяльністю з іншими функціональними керуючими системами і загальною системою керування підприємством.

2. Комплексний характер формування управлінських рішень. Всі управлінські рішення в області формування і реалізації інвестицій найтіснішим образом взаємозалежні і роблять прямий чи непрямий вплив на кінцеві результати фінансової діяльності в цілому. Тому керування інвестиціями повинне розглядатися як комплексна функціональна керуюча система, що забезпечує розробку взаємозалежних управлінських рішень, кожне з який вносить свій внесок у загальну результативність діяльності підприємства.

3. Високий динамізм керування. Навіть найбільш ефективні управлінські рішення в області формування і реалізації інвестицій, розроблені і реалізовані на підприємстві в попередньому періоді, не завжди можуть бути повторно використані на наступних етапах його інвестиційної діяльності. Насамперед, це зв'язано з високою динамікою факторів зовнішнього середовища на стадії переходу до ринкової економіки, і в першу чергу, — зі зміною кон'юнктури фінансового чи товарного ринків. Крім того, міняються в часі і внутрішні умови функціонування підприємства, особливо на етапах переходу до наступних стадій його життєвого циклу. Тому системі керування інвестиційною діяльністю повинний бути притаманний високий динамізм, що враховує зміну факторів зовнішнього середовища, потенціалу формування фінансових ресурсів, темпів економічного розвитку, форм організації виробничої і фінансової діяльності, фінансового стану й інших параметрів функціонування підприємства.

4. Варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Реалізація цього принципу припускає, що підготовка кожного управлінського рішення в сфері формування інвестицій і інвестиційних ресурсів підприємства повинна враховувати альтернативні можливості дій. При наявності альтернативних проектів управлінських рішень у цій області їхній вибір для реалізації повинний бути заснований на системі критеріїв, що визначають інвестиційну ідеологію, інвестиційну чи стратегію конкретну інвестиційну політику підприємства в сфері функціональних систем керування. Система таких критеріїв в області керування інвестиційною діяльністю встановлюється самим підприємством.

5. Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства. Які би ефективними не здавалися ті чи інші проекти управлінських рішень в області інвестиційної діяльності, вони повинні бути відхилені, якщо вони вступають у протиріччя з місією (головною метою діяльності) підприємства, стратегічними напрямками його розвитку, підривають економічну основу ефективного розвитку інвестицій у майбутньому періоді.

Ефективна система керування інвестиціями, організована з урахуванням викладених принципів, створює основу високих темпів розвитку підприємства, досягнення необхідних кінцевих результатів його інвестиційної діяльності і постійного росту його ринкової вартості.

З урахуванням змісту і принципів керування інвестиційною діяльністю формуються його мети і задачі.

Розглядаючи головну мету керування інвестиційною діяльністю, слід зазначити, що вона нерозривно зв'язана з головною метою господарської діяльності підприємства в цілому і реалізується з нею в єдиному комплексі. З розвитком інвестиційної теорії мінялися і підходи економістів до визначення головної мети інвестиційної діяльності. У генезисі цієї проблеми можна виділити три основних підходи.

1. Класична економічна теорія затверджувала, що головною метою інвестиційного й іншого видів господарської діяльності підприємства є максимізація прибутку. Ця мета випливала з положення А. Сміта, що максимізація прибутку окремих суб'єктів господарювання веде до максимізації всього суспільного добробуту [overal economic welfare]. Уперше вона була чітко сформульована в 1938 році французьким економістом А. Курно і потім розвита в роботах представників неокласичної школи. Реалізація цієї мети забезпечувалася шляхом досягнення рівності показників граничного доходу і граничних витрат підприємства.

Однак згодом це формулювання головної мети господарської (у тому числі інвестиційної) діяльності підприємства було піддано критиці багатьма економістами. Так, було доведено, що максимізація прибутку далеко не завжди забезпечує необхідні темпи економічного розвитку підприємства. Отримана висока по сумі і рівню прибуток може бути цілком витрачена на меті поточного споживання, у результаті чого підприємство буде позбавлено основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого майбутнього розвитку (а підприємство, що нерозвивається, втрачає в перспективі досягнуту конкурентну позицію на ринку, скорочує потенціал збільшення власного капіталу за рахунок внутрішніх джерел, що в остаточному підсумку приводить до зниження його ринкової вартості).

2. Теорія стійкого економічного росту, що розвивається багатьма наступними економістами, головною метою інвестиційної діяльності висуває забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку. На їхню думку реалізація цієї мети забезпечує тривалий безкризовий розвиток підприємства і поступальне розширення обсягу його господарської діяльності в процесі інвестування. Разом з тим, така ціль інвестиційної діяльності підприємства, мінімізуючи рівень інвестиційних ризиків, зв'язаних із процесом реалізації інвестицій, не дозволяє реалізувати повною мірою всі резерви росту рентабельності їхнього використання. Крім того, механізм реалізації цієї мети недостатньо зв'язаний з коливаннями кон'юнктури фінансового і товарного ринків, що змінюють параметри умов формування інвестицій конкретного підприємства при заданих темпах його економічного розвитку. У зв'язку з викладеним, досягнення і підтримка фінансової рівноваги не може розглядатися як головна мета інвестиційної діяльності підприємства (хоча і є однієї з важливих задач інвестиційного менеджменту).

3. Сучасна економічна теорія як головну мету інвестиційної діяльності підприємства висуває забезпечення максимізації добробуту власників підприємства, що одержує конкретне вираження в максимізації ринкової вартості підприємства. Це положення розділяється всіма сучасними теоретиками в області інвестиційного менеджменту, тому що на їхню думку воно щонайкраще реалізує фінансові інтереси власників підприємства. У цій головній меті одержують відображення фактори часу, прибутковості і ризику, що є більш повним відображенням мотивації інвестиційної діяльності підприємства.

З обліком викладеного, головною метою інвестиційного менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періоді.

У процесі реалізації своєї головної мети керування інвестиційною діяльністю підприємства спрямовано на рішення наступних основних задач:

1. Забезпечення достатньої інвестиційної підтримки високих темпів розвитку операційної діяльності підприємства. Ця задача реалізується шляхом визначення потреби в обсягах інвестування для рішення стратегічних цілей розвитку операційної діяльності підприємства на окремих його етапах; забезпечення високих темпів розширеного відтворення позаоборотних операційних активів; формування ефективної і збалансованої інвестиційної програми підприємства на майбутній період.

2. Забезпечення максимальної прибутковості (прибутковості) окремих реальних і фінансових інвестицій і інвестиційної діяльності підприємства в цілому при рівні інвестиційного ризику, що передбачається. Максимізація прибутковості інвестицій досягається за рахунок вибору підприємством найбільш ефективних (по показнику чистого інвестиційного прибутку) інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування. Вирішуючи цю задачу, необхідно мати у виді, що максимізація рівня прибутковості (чистого інвестиційного прибутку) досягається, як правило, при істотному зростанні рівня інвестиційних ризиків, тому що між цими двома показниками існує прямий зв'язок. Тому максимізація рівня прибутковості (прибутковості) інвестицій повинна забезпечуватися в межах припустимого інвестиційного ризику, конкретний рівень якого встановлюється чи власниками менеджерами підприємства з урахуванням менталітету їхнього інвестиційного поводження (відносини до ступеня ризику при здійсненні інвестиційної діяльності).

3. Забезпечення мінімізації інвестиційного ризику окремих реальних і фінансових інвестицій і інвестиційної діяльності підприємства в цілому при рівні, що передбачається, їхньої прибутковості (прибутковості). Якщо рівень прибутковості (прибутковості) інвестицій заданий чи спланований заздалегідь, важливою задачею є зниження рівня інвестиційного ризику окремих видів інвестицій і інвестицийної програми (інвестиційного портфеля) у цілому, що забезпечують досягнення цієї прибутковості (прибутковості). Така мінімізація рівня інвестиційного ризику може бути забезпечена шляхом диверсифікованості інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування; запобігання окремих видів інвестиційних ризиків і їхньої передачі партнерам по інвестиційній діяльності; ефективних форм їхнього внутрішнього і зовнішнього страхування.

4. Забезпечення оптимальної ліквідності інвестицій і можливостей швидкого реінвестування капіталу при зміні зовнішніх і внутрішніх умов здійснення інвестиційної діяльності. Мінливий інвестиційний клімат країни, зміни кон'юнктури інвестиційного ринку в цілому чи окремих його сегментах, зміна стратегічних цілей чи розвитку фінансового потенціалу підприємства можуть привести до зниження очікуваного рівня прибутковості (прибутковості) окремих інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування. У зв'язку з цим важливу роль здобуває своєчасне реінвестування капіталу в найбільш дохідні (прибуткові) об'єкти інвестування, що забезпечують необхідний рівень ефективності інвестиційної діяльності в цілому. Найважливішою умовою забезпечення можливостей такого реінвестування капіталу виступає оптимізація рівня ліквідності сформованої підприємством інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) у розрізі складових її інвестиційних проектів (фінансових інструментів інвестування). У даному випадку мова йде про оптимізацію, тому що максимізація рівня ліквідності інвестиційної програми (портфеля), як правило, супроводжується зниженням ефективності інвестиційної діяльності, а його мінімізація приводить до зниження можливостей інвестиційного маневру і втраті платоспроможності при порушенні фінансової рівноваги підприємства в процесі інвестування.

5. Забезпечення формування достатнього обсягу інвестиційних ресурсів і оптимальної їхньої структури відповідно до прогнозованих обсягів інвестиційної діяльності. Ця задача зважується шляхом збалансування обсягу приваблюваних інвестиційних ресурсів у всіх їхніх формах (грошової, товарної, нематеріальної) із прогнозованими обсягами інвестиційної діяльності підприємства в сфері реального і фінансового інвестування. Важливу роль у реалізації цієї задачі грає обґрунтування схем фінансування окремих реальних проектів і оптимізація структури джерел залучення капіталу для здійснення інвестиційної діяльності підприємства в цілому, а також розробка системи заходів щодо залучення різних форм інвестуємого капіталу з джерел, що передбачаються.

6. Забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку. Воно є однією з найважливіших умов здійснення підприємством ефективної інвестиційної діяльності. Це зв'язано зі значним відволіканням у процесі інвестування фінансових засобів у великих розмірах і, як правило, на тривалий період. Крім того, грошові потоки по інвестиційній діяльності відрізняються істотною нерівномірністю. Тому, здійснюючи інвестиційну діяльність у всіх її аспектах, підприємство повинне заздалегідь прогнозувати, яке вплив вона зробить на рівень фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, а також оптимізувати у цих цілях структуру інвестуємого капіталу й інвестиційні грошові потоки.

7. Пошук шляхів прискорення реалізації діючої інвестиційної програми підприємства. Намічені до реалізації інвестовані проекти, що входять до складу інвестиційної програми підприємства, повинні виконуватися якнайшвидше виходячи з наступних мотивів: насамперед, високі темпи реалізації кожного інвестиційного проекту сприяють прискоренню економічного розвитку підприємства в цілому; крім того, ніж швидше реалізований той чи інший інвестиційний проект, тим швидше починає формуватися додатковий чистий грошовий потік підприємства у виді чистого інвестиційного прибутку й амортизаційних відрахувань; прискорення реалізації інвестиційної програми підприємства скорочує терміни використання кредитних ресурсів (зокрема по тим інвестиційним проектам, що фінансуються з залученням позикового капіталу); нарешті, швидка реалізація інвестиційних проектів, що входять до складу інвестиційної програми підприємства, сприяє зниженню рівня інвестиційних ризиків, генеруємих зміненням кон'юнктури інвестиційного ринку, погіршенням інвестиційного клімату в країні, інфляцією й іншими факторами.

Усі розглянуті задачі інвестиційного менеджменту найтіснішим образом взаємозалежні, хоча окремі з них носять різноспрямований характер (наприклад, забезпечення максимізації прибутковості інвестицій при мінімізації інвестиційного ризику; забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності і забезпечення максимальної прибутковості інвестицій і т.п.). Тому в процесі керування інвестиційною діяльністю підприємства окремі задачі повинні бути оптимізовані між собою для ефективної реалізації його головної мети. Ранжирування окремих задач керування інвестиційною діяльністю здійснюється шляхом визначення значимості (завдання ваг) кожної з них виходячи з їхньої пріоритетності з позицій розвитку підприємства і менталітету інвестиційного поводження його чи власників менеджерів.

2 Функції інвестиційного менеджменту

Система інвестиційного менеджменту реалізує свою головну мету й основні задачі шляхом здійснення визначених функцій. Ці функції підрозділяються на дві основні групи, обумовлені комплексним змістом розглянутої системи керування інвестиційною діяльністю.

1. функції інвестиційного менеджменту як керуючої системи. Ці функції є складовими частинами будь-якого процесу керування (будь-якої керуючої системи) поза залежністю від виду діяльності підприємства, його організаційно-правової форми, розміру, форми власності і т.п. У теорії керування ці функції характеризуються як загальні.

2. функції інвестиційного менеджменту як спеціальної області керування підприємством. Склад цих функцій визначається конкретним об'єктом даної керуючої системи. Теорія керування розглядає ці функції як специфічні.

У найбільш загальному виді склад основних функцій інвестиційного менеджменту в розрізі цих груп представлений на мал. 2.1.

Рис. 2.1. Характеристика основних функцій інвестиційного менеджменту в розрізі окремих груп.

Розглянемо зміст основних функцій інвестиційного менеджменту в розрізі окремих груп.

У групі функцій інвестиційного менеджменту як керуючої системи основними з них є:

1. Розробка інвестиційної стратегії підприємства. У процесі реалізації цієї функції виходячи з загальної стратегії економічного розвитку підприємства і прогнозу кон'юнктури інвестиційного ринку формується система цілей і цільових показників інвестиційної діяльності на довгостроковий період; визначаються пріоритетні задачі, розв'язувані в найближчій перспективі і розробляється політика дій підприємства по основних формах його інвестування. Інвестиційна стратегія підприємства розглядається як невід'ємна складова частина загальної стратегії його економічного розвитку.

2. Створення організаційних структур, що забезпечують прийняття і реалізацію управлінських рішень по всіх аспектах інвестиційної діяльності підприємства. Такі структури будуються по ієрархічній чи функціональній ознаці з виділенням конкретних "центрів відповідальності". У процесі реалізації цієї функції інвестиційного менеджменту необхідно забезпечити постійну адаптацію цих організаційних структур до мінливого умовам функціонування підприємства і напрямкам інвестиційної діяльності. Організаційні структури інвестиційного менеджменту повинні бути інтегровані в загальну організаційну структуру керування підприємством.

3. Формування ефективних інформаційних систем, що забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів інвестиційних рішень. У процесі реалізації цієї функції повинні бути визначені обсяги і зміст інформаційних потреб інвестиційного менеджменту; сформовані зовнішні і внутрішні джерела інформації, що задовольняють ці потреби; організований постійний моніторинг інвестиційної позиції підприємства і кон'юнктури інвестиційного ринку.

4. Здійснення аналізу різних аспектів інвестиційної діяльності підприємства. У процесі реалізації цієї функції проводиться експрес-аналіз окремих інвестиційних операцій; досліджується рівень і динаміка основних показників ефективності інвестицій у розрізі окремих їхніх форм і "центрів відповідальності"; здійснюється фундаментальний аналіз факторів, що впливають на окремі показники інвестиційної діяльності в розглянутому періоді.

5. Здійснення планування інвестиційної діяльності підприємства по основних її напрямках. Реалізація цієї функції зв'язана з розробкою системи поточних планів і оперативних бюджетів по основних напрямках інвестиційної діяльності, видам і формам інвестування і по підприємству в цілому. Основою такого планування є розроблена інвестиційна страті-

гия, що вимагає конкретизації на кожнім етапі поступального руху підприємства до поставленим стратегічним цілям.

6. Розробка діючої системи стимулювання реалізації управлінських рішень у сфері інвестиційної діяльності. У процесі реалізації цієї функції формується система заохочена ні і санкцій у розрізі керівників і менеджерів окремих структурних підрозділів підприємства за чи виконання невиконання встановлених цільових показників, інвестиційних нормативів і планових завдань. Індивідуалізація системи стимулювання забезпечується шляхом упровадження на підприємстві контрактної форми оплати праці керівників і інвестиційних менеджерів.

7. Здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень у сфері інвестиційної діяльності. Реалізація цієї функції інвестиційного менеджменту зв'язана зі створенням систем внутрішнього контролю на підприємстві; поділом контрольних обов'язків окремих служб і інвестиційних менеджерів; визначенням системи контрольованих показників і контрольних періодів; оперативним реагуванням на результати здійснюваного контролю.

У групі функцій інвестиційного менеджменту як спеціальної області керування підприємством основними з них є:

1. Керування реальними інвестиціями, функціями цього керування є виявлення потреби в реновації діючих основних засобів і нематеріальних активів, а також в обсязі і структурі знову формованих капітальних активів; пошук і оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів і добір найбільш ефективних з них; формування інвестиційної програми реальних інвестицій підприємства і забезпечення її реалізації.

2. Керування фінансовими інвестиціями. У процесі реалізації цієї функції визначаються мети фінансового інвестування; здійснюється оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів інвестування і добір найбільш ефективних з них; формується портфель фінансових інвестицій за критеріями рівня його прибутковості, ризику і ліквідності; проводиться своєчасна реструктуризація цього портфеля.

3. Керування формуванням інвестиційних ресурсів. У процесі реалізації цієї функції прогнозується загальна потреба в інвестиційних ресурсах, необхідних для реалізації розробленої інвестиційної стратегії по окремих етапах її здійснення; визначається можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел (прибутку, амортизаційних відрахувань і т.п.); виходячи із ситуації на фінансовому ринку (насамперед, норми позичкового відсотка) визначається доцільність залучення для інвестиційних цілей позикового капіталу. 8 процесі оптимізації структури джерел інвестиційних ресурсів забезпечується раціональне співвідношення приваблюваного власного і позикового капіталу, а також диверсифікованість позикових джерел фінансування інвестицій у розрізі окремих кредиторів з метою забезпечення фінансової стійкості підприємства в процесі інвестиційної діяльності.

Основні функції інвестиційного менеджменту як спеціальної області керування підприємством розглянуті в найбільше агрегованому виді. Кожна з цих функцій може бути конкретизована більш цілеспрямовано з урахуванням специфіки інвестиційної діяльності окремих підприємств. При здійсненні такої конкретизації на кожнім підприємстві може бути побудована багаторівнева функціональна система керування інвестиційною діяльністю. Принципова схема побудови такої деталізованої багаторівневої функціональної системи керування приведена на мал. 2.2.

Малюнок 2.2. Багаторівнева функціональна система керування інвестиційною діяльністю підприємства.

Висновки.

Ефективна діяльність підприємств у довгостроковій перспективі, забезпечення високих темпів їхнього розвитку і підвищення конкурентноздатності в умовах переходу до ринкової економіки значною мірою визначаються рівнем їхньої інвестиційної активності і діапазоном інвестиційної діяльності. Комплекс питань, зв'язаних зі здійсненням інвестиційної діяльності підприємства, вимагає досить глибоких знань теорії і практичних навичок прийняття управлінських рішень в області обґрунтування інвестиційної стратегії, вибору ефективних її напрямків і форм розробки цілеспрямованої програми реального інвестування і формування збалансованого портфеля фінансових інвестицій. Цей комплекс питань є предметом спеціалізованого напрямку знань, що одержав назву "інвестиційний менеджмент".

Коло питань, розв'язуваних цим видом функціонального керування підприємством, досить великий, тому що інвестиційні рішення нерозривно зв'язані з всіма основними видами діяльності підприємства і всіх стадій його життєвого циклу, спрямовані на реалізацію його місії і стратегії, формують його перспективну організаційну структуру й інвестиційну культуру. Це напрямок економічних знань розвивається найбільше динамічно — за останні десятиліття цілий ряд дослідників за розробку окремих проблем інвестиційного менеджменту визнані гідними нобелівських премій.

Задача.

Розрахувати майбутню вартість вкладу через три роки за складним відсотком, якшо початкова вартість вкладу 1000 грн., річний відсоток – 20%. Як зміниться майбутня вартість із урахуванням інфляції, якщо темп інфляції – 25 %.

Рішення.

Інвестиційний менеджмент вимагає здійснення різного роду фінансово-економічних розрахунків, зв'язаних з потоками коштів у різні періоди часу. Оскільки інвестування - звичайне тривалий процес, часто приходиться порівнювати вартість грошей при початку їхнього інвестування з вартістю грошей при їхньому поверненні у виді майбутнього прибутку, амортизаційних відрахувань і ін.

У процесі порівняння вартості коштів при їхньому інвестуванні і поверненні прийнято використовувати два основних поняття: майбутня і дійсна вартість грошей.

Майбутня вартість грошей - сума інвестованих у даний момент засобів, у яку вони перетворяться через визначений період часу з урахуванням визначеної ставки відсотка.

При фінансово-економічних розрахунках, зв'язаних з інвестуванням засобів, процеси нарощення і дисконтирования вартості можуть здійснюватися як по формулі простих, так і по формулі складних відсотків. Прості відсотки застосовуються, як правило, при короткостроковому інвестуванні, складні - при довгостроковому.

1. Складним відсотком називається сума доходу, що утвориться в результаті інвестування за умови, що сума нарахованих простих відсотків не виплачується після кожного періоду, а приєднується до суми основного внеску й у наступному платіжному періоді сама приносить доход.

При розрахунку суми внеску в процесі його нарощення по складних відсотках (Sc) використовується наступна формула:

Sc = Р (1 + i) n.

Відповідно сума відсотка (Jc) у цьому випадку визначається так:

Jc = Sc - P.

Підставляючи наші значення у формули, одержимо:

Sc = 1000 ·(1 + 0,2)₃= 1728 грн.;

Jc= 1728 - 1000 = 728 грн.

2. В інвестиційній практиці постійно приходиться вважатися з коригувальним фактором інфляції, що з часом знецінює вартість коштів. Це зв'язано з тим, що ріст інфляції (індексу середніх цін) викликає відповідне зниження купівельної спроможності грошей.

У процесі оцінки інфляції використовуються два основних показники: темпи інфляції (Тj) , що характеризують приріст середнього рівня цін у розглянутому періоді (n), що виражаються десятковим дробом; індекс інфляції (Ij) у розглянутому періоді (n), обумовлений як 1 + Тj.

Якщо в процесі нарощення можна виділити реальну ставку відсотка і передбачувані темпи інфляції, то розрахунок майбутньої реальної вартості коштів можна здійснювати по формулі

Sp = P (1 + i)n (1 + Ti)- n = P [(1 + i) / (1 + Ti)]n.

Підставляючи наші значення у формулу, одержимо

Sp = 1000 [(1 + 0,20) / (1 + 0,25)]₃ = 884, 736 грн.

Jc= 884, 736 - 1000 = - 115, 264 грн.

Використана література

Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 версня 1991 р. // Закони України. – К., 1996.- Т.2.
Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс.— К.: Эльга-Н, 2001
Гитман Лоренс Дж., Джонк Иайкл Д. Основы инвестирования: Пер. с англ. – М.: Дело, 1997
Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов – М.: Финансі, 1998
Пересада О.О. Основи інвестиційної діяльності. – К., 1996.

Blog

Содержание