Geum.ru

Відомості Верховної Ради України (ввр), 2003, n 18, n 19-20, n 21-22, ст. 144 ) { Із змінами, внесеними згідно із закон

Вид материалаЗакон

Содержание


Використання у підприємницькій
Зовнішньоекономічна діяльність
Подобный материал:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19
Глава 36
ВИКОРИСТАННЯ У ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ
ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВ ІНШИХ СУБ'ЄКТІВ
ГОСПОДАРЮВАННЯ (КОМЕРЦІЙНА КОНЦЕСІЯ)



Стаття 366. Договір комерційної концесії

1. За договором комерційної концесії одна сторона
(правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні
(користувачеві) на строк або без визначення строку право
використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу
прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобов'язується
дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити
правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.

2. Договір комерційної концесії передбачає використання
комплексу наданих користувачеві прав, ділової репутації і
комерційного досвіду правоволодільця в певному обсязі, із
зазначенням або без зазначення території використання щодо певної
сфери підприємницької діяльності.

Стаття 367. Форма і реєстрація договору комерційної концесії

1. Договір комерційної концесії повинен бути укладений у
письмовій формі у вигляді єдиного документа. Недодержання цієї
вимоги тягне за собою недійсність договору.

2. Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації
органом, який здійснив реєстрацію суб'єкта господарювання, що
виступає за договором як правоволоділець. Якщо правоволоділець
зареєстрований як суб'єкт господарювання не в Україні, реєстрація
договору комерційної концесії здійснюється органом, який
зареєстрував суб'єкта господарювання, що є користувачем.

3. У відносинах з третіми особами сторони договору
комерційної концесії мають право посилатися на договір лише з дня
його державної реєстрації. Відсутність реєстрації договору
позбавляє сторони права в разі спору посилатися на цей договір.

4. Інші вимоги щодо укладання договору комерційної концесії
встановлюються законом.

Стаття 368. Комерційна субконцесія

1. Договором комерційної концесії може бути передбачено право
користувача дозволяти іншим особам користування наданим йому
комплексом прав або часткою цього комплексу прав на умовах
комерційної субконцесії, погоджених ним із правоволодільцем або
визначених у договорі комерційної концесії.

2. Якщо договір комерційної концесії визнано недійсним,
недійсні також укладені на його основі договори комерційної
субконцесії.

Стаття 369. Винагорода за договором комерційної концесії

1. Винагорода за договором комерційної концесії може
виплачуватися користувачем правоволодільцеві у формі разових або
періодичних платежів або в іншій формі, передбаченій договором.

Стаття 370. Обов'язки правоволодільця

1. Правоволоділець зобов'язаний:

передати користувачеві технічну та комерційну документацію і
надати іншу інформацію, необхідну користувачеві для здійснення
прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також
проінструктувати користувача і його працівників з питань,
пов'язаних із здійсненням цих прав;

видати користувачеві передбачені договором ліцензії
(дозволи), забезпечивши їх оформлення у встановленому
законодавством порядку.

2. Якщо договором комерційної концесії не передбачено інше,
правоволоділець зобов'язаний:

забезпечити реєстрацію договору комерційної концесії;

надавати користувачеві постійне технічне та консультативне
сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації
працівників;

контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються
(виконуються або надаються) користувачем на підставі договору
комерційної концесії.

Стаття 371. Обов'язки користувача

1. З урахуванням характеру та особливостей діяльності, що
здійснюється користувачем за договором комерційної концесії,
користувач зобов'язаний:

використовувати при здійсненні передбаченої договором
діяльності торговельну марку та інші позначення правоволодільця
визначеним у договорі способом;

забезпечити відповідність якості товарів, що виробляються ним
на основі договору, виконаних робіт, послуг, що надаються, якості
таких самих товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються
або надаються) безпосередньо правоволодільцем;

дотримуватися інструкцій і вказівок правоволодільця,
спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та
умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав
правоволодільцем;

надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони
могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товар (роботу,
послуги) безпосередньо у правоволодільця;

інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них
способом про використання ним торговельної марки та інших
позначень правоволодільця за договором комерційної концесії;

не розголошувати секрети виробництва правоволодільця та іншу
одержану від нього конфіденційну інформацію;

сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.

Стаття 372. Обмеження прав сторін за договором комерційної
концесії

1. Договором комерційної концесії можуть бути передбачені
обмеження прав сторін за цим договором, зокрема:

обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні
комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем
території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на
цій території;

обов'язок користувача не допускати його конкуренції з
правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність
договору комерційної концесії стосовно підприємницької діяльності,
що здійснюється користувачем з використанням належних
правоволодільцеві прав;

відмова користувача від одержання за договором комерційної
концесії аналогічних прав у конкурентів (потенційних конкурентів)
правоволодільця;

обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце
розташування виробничих приміщень, що мають використовуватися при
здійсненні наданих за договором прав, а також їх внутрішнє і
зовнішнє оформлення.

2. Обмежувальні умови можуть бути визнані недійсними, якщо ці
умови суперечать законодавству.

Стаття 373. Відповідальність правоволодільця за вимогами, що
заявляються до користувача

1. Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за
вимогами, що заявляються до користувача комерційної концесії у
разі невідповідності якості товарів (робіт, послуг), які
продаються (виконуються, надаються) користувачем.

2. За вимогами, що заявляються до користувача як виробника
продукції (товарів) правоволодільця, останній відповідає солідарно
з користувачем.

Стаття 374. Зміна та розірвання договору комерційної концесії

1. Договір комерційної концесії може бути змінений відповідно
до положень, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

2. У відносинах з третіми особами сторони договору
комерційної концесії мають право посилатися на зміни договору лише
з дня державної реєстрації цієї зміни відповідно до статті 367
цього Кодексу, якщо не доведуть, що третя особа знала або повинна
була знати про зміну договору раніше.

3. Кожна із сторін договору комерційної концесії, укладеного
без зазначеного строку, має право у будь-який час відмовитися від
договору, повідомивши про це другу сторону за шість місяців, якщо
договором не передбачений більш тривалий строк.

4. Дострокове розірвання договору комерційної концесії,
укладеного на визначений строк, а також розірвання договору,
укладеного без визначення строку, підлягають державній реєстрації
відповідно до статті 367 цього Кодексу.

5. При оголошенні правоволодільця або користувача
неплатоспроможним (банкрутом) договір комерційної концесії
припиняється.

Стаття 375. Наслідки зміни торговельної марки чи іншого
позначення правоволодільця

1. У разі зміни торговельної марки чи іншого позначення
правоволодільця, права на використання яких входять у комплекс
прав за договором комерційної концесії, цей договір зберігає
чинність щодо нових позначень правоволодільця, якщо користувач не
вимагає розірвання договору.

2. У разі продовження чинності договору комерційної концесії
користувач має право вимагати відповідного зменшення належної
правоволодільцеві винагороди.

3. Якщо в період дії договору комерційної концесії
припинилося право, користування яким надано за цим договором,
договір продовжує свою чинність, крім положень, що стосуються
права, яке припинилося, а користувач, якщо інше не передбачено
договором, має право вимагати відповідного зменшення належної
правоволодільцеві винагороди.

Стаття 376. Правове регулювання комерційної концесії

1. Відносини, пов'язані з використанням у підприємницькій
діяльності прав інших суб'єктів господарювання, регулюються цим
Кодексом та іншими законами.

Розділ VII
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Глава 37
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ



Стаття 377. Поняття зовнішньоекономічної діяльності

1. Зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є
господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує
перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині
першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.

2. Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах
свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні
відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених
законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності.

3. Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної
діяльності суб'єктами господарювання визначаються цим Кодексом,
законом про зовнішньоекономічну діяльність ( ссылка скрыта ) та іншими
нормативно-правовими актами.

Стаття 378. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

1. Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

суб'єкти господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 частини
другої статті 55 цього Кодексу.


( Абзац третій частини першої статті 378 виключено на
підставі Закону N 2424-IV ( ссылка скрыта ) від 04.02.2005 )




2. У зовнішньоекономічній діяльності можуть брати участь
також зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної
особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної
влади або органами місцевого самоврядування.

3. Держава гарантує однаковий захист усіх суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 379. Види зовнішньоекономічної діяльності та
зовнішньоекономічні операції

1. Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право
на здійснення будь-яких видів зовнішньоекономічної діяльності і
зовнішньоекономічних операцій, якщо інше не встановлено законом.

2. Види зовнішньоекономічної діяльності, перелік
зовнішньоекономічних операцій, що здійснюються на території
України, умови та порядок їх здійснення суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності, а також перелік товарів (робіт,
послуг), заборонених для експорту та імпорту, визначаються
законом.

Стаття 380. Державне регулювання зовнішньоекономічної
діяльності

1. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і
законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності,
створення рівних умов для розвитку усіх видів підприємництва у
сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, заохочення
конкуренції і обмеження монополізму суб'єктів господарювання у
сфері зовнішньоекономічної діяльності.

2. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування не
мають права втручатися в оперативну діяльність суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності, крім випадків, передбачених
законом.

3. Перелік та повноваження органів державної влади, що
здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також
форми її державного регулювання та контролю визначаються цим
Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність ( ссылка скрыта ),
іншими законами.

Стаття 381. Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних
операцій

1. Кабінет Міністрів України може встановлювати перелік
товарів (робіт, послуг), експорт та імпорт яких здійснюються
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності лише за наявності
ліцензії.

2. Порядок ліцензування експортно-імпортних операцій та види
ліцензій визначаються законом.

3. Режим квотування зовнішньоекономічних операцій
запроваджується у випадках, передбачених законом, чинними
міжнародними договорами України, та здійснюється шляхом обмеження
загальної кількості та/або сумарної митної вартості товарів, яка
може бути ввезена (вивезена) за певний період. Порядок квотування
зазначених операцій та види квот визначаються законом.

4. Інформація щодо введення режиму ліцензування або
квотування публікується в офіційних виданнях у порядку,
встановленому законом.

Стаття 382. Зовнішньоекономічні договори (контракти)

1. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право
укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім
тих, укладення яких заборонено законодавством України.

2. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору
(контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом
України "Про міжнародне приватне право" ( ссылка скрыта ) та іншими
законами.

{ Частини другу - п'яту статті 382 замінено частиною згідно із
Законом N 1837-VI ( ссылка скрыта ) від 21.01.2010 }



3. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний
недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам
законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на
обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

4. Законом може бути встановлений особливий порядок
укладення, виконання і розірвання окремих видів
зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Стаття 383. Державна реєстрація зовнішньоекономічних
договорів (контрактів)

1. Кабінет Міністрів України з метою забезпечення
відповідності зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
законодавству України може запроваджувати їх державну реєстрацію.

2. Види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що
підлягають державній реєстрації, а також порядок її здійснення
визначаються законом про зовнішньоекономічну діяльність ( ссылка скрыта )
та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до
нього.

3. Виконання зобов'язань, що випливають із
зовнішньоекономічних договорів (контрактів), не зареєстрованих в
установленому законом порядку, тягне застосування до суб'єктів
господарювання, які порушили цю вимогу,
адміністративно-господарських санкцій, передбачених законом.

Стаття 384. Митне регулювання при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності

1. Держава здійснює митне регулювання зовнішньоекономічної
діяльності.

2. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
здійснюється відповідно до Митного кодексу України ( ссылка скрыта ),
закону про зовнішньоекономічну діяльність ( ссылка скрыта ), інших
законів, Єдиного митного тарифу ( ссылка скрыта ) та чинних міжнародних
договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою
України.

3. Митний контроль на території спеціальних (вільних)
економічних зон регулюється окремими законами та чинними
міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано
Верховною Радою України, що встановлюють спеціальний правовий
режим зазначених зон відповідно до розділу VIII цього Кодексу.

Стаття 385. Принципи оподаткування при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності

1. Оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
має здійснюватися за такими принципами:

встановлення рівня оподаткування виходячи з необхідності
досягнення та підтримання самоокупності суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення бездефіцитності
платіжного балансу України;

гарантування стабільності видів і розміру податків,
встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів), а також
статусу іноземних валют на території України виключно законом;

рівності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при
встановленні ставок податків;

заохочення експорту продукції вітчизняного виробництва.

2. Податкові пільги надаються виключно відповідно до закону,
як правило, суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, які
стабільно експортують наукову, наукоємну продукцію, експорт яких
перевищує імпорт за фінансовий рік і обсяг експорту яких становить
не менше п'яти відсотків від обсягу реалізованих за фінансовий рік
товарів.

3. Ставки податків встановлюються та скасовуються відповідно
до законів про оподаткування.

Стаття 386. Валютні рахунки суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності

1. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право
відкривати будь-які не заборонені законом валютні рахунки в
банківських установах, розташованих на території інших держав.

2. Порядок відкриття валютних рахунків у банківських
установах на території інших держав регулюється законодавством
відповідної держави. У разі відкриття валютного рахунку в
банківській установі за межами України суб'єкт
зовнішньоекономічної діяльності зобов'язаний повідомити про це
Національний банк України не пізніш як у триденний строк.
Порушення цієї вимоги тягне адміністративно-господарську
відповідальність у порядку, встановленому законом.

3. Відкриття валютного рахунку в установі банку за межами
України суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, у статутному
капіталі якого є частка державного майна, здійснюється за
погодженням з Фондом державного майна України.

4. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані
надавати відомості про використання своїх валютних рахунків
податковим органам у порядку, встановленому законодавством.

5. Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності встановлюється законом.

Стаття 387. Валютна виручка від зовнішньоекономічної
діяльності

1. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати
передбачених законом податків та зборів (обов'язкових платежів)
самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними
операцій, крім випадків, визначених законом відповідно до цього
Кодексу.

2. Законом може бути запроваджено режим обов'язкового
розподілу виручки від зовнішньоекономічних операцій в іноземній
валюті між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та
уповноваженими державними валютними фондами, а також порядок і
розміри відрахувань іноземної валюти. Інформація про запровадження
вказаного режиму має бути опублікована в офіційному друкованому
органі Кабінету Міністрів України не пізніш як за два місяці до
запровадження цього режиму.

Стаття 388. Одержання суб'єктами зовнішньоекономічної
діяльності кредитів в іноземних фінансових
установах

1. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть одержувати
в іноземних фінансових установах валютні кредити на договірній
основі. При цьому умови кредитного договору не можуть суперечити
законодавству України.

2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, у статутному
капіталі яких є частка державного майна, можуть укладати кредитні
договори з іноземними фінансовими установами лише за згодою Фонду
державного майна України.

3. Види майна, що не може бути предметом застави у разі
одержання валютного кредиту в іноземній фінансовій установі,
визначаються законом.

Стаття 389. Захист державою прав та законних інтересів
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності

1. Держава здійснює захист прав та законних інтересів
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України згідно
з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється через
дипломатичні та консульські установи, державні торговельні
представництва, які представляють інтереси України, а також в
інший спосіб, визначений законом.

2. Держава вживає необхідних заходів у відповідь на
дискримінаційні та/або недружні дії з боку інших держав, митних
союзів або економічних угруповань, які обмежують права та законні
інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України.

3. Законом може бути передбачено спеціальні заходи щодо
захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту та
спеціальні заходи щодо імпорту, який завдає або може завдати
істотної шкоди національним товаровиробникам, а також визначено
перелік видів товарів і послуг, експорт, імпорт та транзит яких
через територію України забороняється.

4. У випадках недобросовісної конкуренції до суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності або їх іноземних контрагентів
застосовуються санкції відповідно до закону про
зовнішньоекономічну діяльність ( ссылка скрыта ) та інших законів.