Удк 332. 334. 2: 69

Вид материала

Содержание

Основними завданнями землеустрою
Аналіз публікацій з даного питання
Таким чином, досить актуальними
Відповідно до поставленої мети
Основними документами
Порівняння підходів до інженерно-будівельної оцінки

Подобный материал:

_{УДК 332.334.2:69}

_{Козарь Л.М., аспірант (Кременчуцький державний політехнічний}

_{університет імені Михайла Остроградського)}

Формування землекористувань в населених пунктах залежно від інженерно-будівельної оцінки територій

Наведено результати аналізу основних умов формування та розвитку землекористувань. Визначено природні умови і фактори, які впливають на рівень складності інженерно-будівельних умов території. Розглянуті сучасні підходи та методи інженерно-будівельної оцінки територій.

The results of basic forming conditions analysis and land using development are given. Natural conditions and factors influencing complexity level of territory engineering-building conditions are determined. Modern trends and methods of territory engineering-building evaluation are described.

Основними завданнями землеустрою [1] є формування раціональної системи землекористувань, встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, планування і організація раціонального використання та охорони земель, організація території підприємств і установ та ін. На сучасному етапі розвитку та вдосконалення земельних відносин в Україні особливо важливу роль відіграє територія населених пунктів, як фактор економічного розвитку, особливо в містах, де сконцентровано до 80% соціально-економічного потенціалу країни. Під розширення населених пунктів останнім часом відводиться в середньому 40-50 тис. га щорічно. Основними завданнями їх територіального розвитку є вибір територій для нового будівництва, визначення регіональних напрямків перспективного територіального розвитку, резервування територій [2].

Крім цього, останні десятиліття стала очевидною тенденція розвитку в містах різноманітних ускладнень у будівництві, пов'язаних з недооцінкою інженерно-будівельних умов територій. Найбільш серйозні ускладнення, що виражаються в деформаціях й аваріях будинків і споруд та призводять до необхідності зміни проектних рішень, затримки введення об'єкта в експлуатацію й до їхнього подорожчання, спостерігалися на територіях, які характеризуються складними інженерно-геологічними умовами.

Все це обумовлює необхідність поглибленого вивчення специфіки населених пунктів та їх землекористування з урахуванням інженерно-будівельних умов території.

Аналіз публікацій з даного питання показав, що дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців проводились за різними напрямками, що відрізняються метою вивчення проблем, моделями та методами їх вирішення. Серед них можна виділити дослідження теоретико-методологічних основ землекористування (П.П. Борщевський, І.К. Бистряков, Д.С. Добряк, Я.В. Коваль, М.А. Хвесик, Д. Брюс, Ф. Харісон); якісного стану земельних ресурсів (В.В. Докучаєв, П.С. Коссович, П.Н. Костичев, Л.І. Прасолов, Н.М. Сибірцев); регіональних аспектів землекористування та проблем землеустрою (П.Ф. Веденічев, Д.І. Гнаткович, В.В. Горлачук, Г.Д. Гуцуляк, Л.Я. Новаковський, А.М. Третяк).

Велике значення для науки мають дослідження формування та планування землекористувань, управління територіями та земельними ресурсами (С.П. Войтенко, М.О. Володін, Л.В. Корнілов, Л.Я. Новаковський, А.П. Осітнянко, Л.М. Перович, П.Г.Черняга); питань кадастрового зонування та створення міських геоінформаційних систем (М.Г. Лихогруд, А.А. Лященко, С.Г. Могильний, С.В. Старовєров); регіональних систем розселення і процесів урбанізації (М.М. Габрель, М.М. Дьомін, Є.Є. Клюшниченко, В.І. Нудельман, Т.Ф. Панченко, Г.Й. Фільваров).

Багато вітчизняних і зарубіжних вчених займалися проблемами передпроектної оцінки міських територій, механізмів управління територіальними ресурсами (А.А. Сегедінов, С.Й. Кабакова, З.Н. Яргіна, А.М. Рудницький, В.М. Вадимов, Є.С. Куць, С.В. Куць, А. Маршалл, П. Мерлен, Д. Еккерт). Більшість розроблених методів оцінки у якості цільової функції використовує мінімум приведених витрат. До цих витрат належать в основному затрати на освоєння будівельного майданчика (інженерна підготовка); влаштування інженерних комунікацій; вартість експлуатації будівель, усіх споруд міського господарства, інженерних мереж та ін. При цьому, в повній мірі не враховуються інженерно-будівельні властивості території, які визначають можливість і вартість будівництва та експлуатації містобудівних об’єктів.

Таким чином, досить актуальними сьогодні залишаються питання визначення принципів та розробка методів інженерно-будівельного обґрунтування проектних рішень щодо організації території населених пунктів. Оскільки для побудови математичних моделей чи розробки аналітичних методів необхідні знання типових підходів до вирішення цих завдань, метою даної роботи було узагальнення підходів та методів інженерно-будівельної оцінки територій при формуванні землекористувань.

Відповідно до поставленої мети у роботі вирішуються наступні основні завдання:

аналіз основних умов формування та розвитку території населених пунктів, які визначені нормативними документами;
встановлення природних умов і факторів, які визначають рівень складності інженерно-геологічних умов території;
аналіз і систематизація сучасних підходів та методів інженерно-будівельної оцінки територій.

Основними документами, що регулюють процеси формування землекористувань у населених пунктах є план земельно-господарського устрою та проект землеустрою щодо впорядкування території населеного пункту. Вони використовуються для обґрунтування, розробки і реалізації на землях населених пунктів заходів щодо освоєння та поліпшення якості земель, їх раціонального використання, охорони та захисту від руйнівних процесів тощо. Крім цього, розміщення землекористувань та використання земель населених пунктів регулюється проектами землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень, щодо відведення земельних ділянок, технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та іншими нормативними актами .

Ця документація містить дані про поділ земель за цільовим призначенням і формами власності; заходи по вдосконаленню структури територій, освоєнню земель, покращенню їх якості, інженерному захисту; дані для обчислення розмірів земельного податку і орендної плати; заходи щодо забезпечення режиму використання земель в охоронних і захисних зонах; напрямки використання земель зони перспективної забудови тощо [1].

Уся вище зазначена документація розробляється з урахуванням затвердженої містобудівної документації. У ній досить чітко визначені вимоги щодо архітектурно-планувальної організації територій різного функціонального призначення, інтенсивності використання ділянок (щільність забудови, щільність озеленення і т.п.), сформульовані принципи органiзацiї вулично-дорожньої мережі, системи транспорту, джерел водо- та енергопостачання, каналiзування, санітарної очистки, інженерної підготовки території та iн. [8, 9]. Також певні норми щодо організації територій передбачені іншими галузями законодавства.

Аналіз діючих нормативних документів з питань формування та розвитку території населених пунктів показав, що вони мають певні недоліки. Наприклад, згідно з містобудівними нормативними документами [3] розміщення нового будівництва в населених пунктах повинно передбачатися як на вільних територіях, так і в районах реконструкції. Нове будівництво рекомендується розміщувати на найбільш придатних для забудови територіях з урахуванням містобудівних умов. При цьому, слід прагнути розташовувати споруди на ділянках із сприятливими інженерно-геологічними умовами. У той же час, згідно вимог земельного законодавства [4], для будівництва та інших потреб, не пов’язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості, що не завжди можливо.

Отже, актуальними є питання оптимізації та узгодженості змісту вказаних документів. Одним із найважливіших завдань вирішення даної проблеми є встановлення переліку факторів, які впливають на формування землекористувань, їх розміри, конфігурацію. До них належать санітарно-гігієнічні та екологічні чинники, наявність резервного фонду та вільних земель землекористувачів, транспортні зв’язки, розміщення землекористувань в межах міста, форма власності, інженерно-геологічні умови, рельєф, конструктивні особливості будівель і споруд, архітектурно-будівельні, історико-культурні та інші вимоги. Вивчення нормативно-технічної літератури з цього питання показує, що в ній досить чітко визначені вимоги та заходи щодо врахування більшості цих факторів. Однак, уточнення потребують інженерно-геологічні фактори. В першу чергу це обумовлено тим, що останнім часом близько половини виділених під забудову ділянок мали складні інженерно-геологічні умови [5].

Зведення та експлуатація будівель в особливих ґрунтових умовах пов’язані із значними труднощами. Без урахування властивостей ґрунтів таких ділянок і пристосування будівельних об’єктів до них неминучий розвиток нерівномірних і недопустимо великих деформацій основ, що супроводжуються порушенням міцності і стійкості будівель. Найчастіше такі деформації виникають від перебільшеного тиску під підошвою фундаменту, зволоження основи, суфозії тощо. Причиною виникнення пошкоджень будівель є також несприятливі інженерно-геологічні явища (землетруси, осідання земної поверхні після проведення підземних розробок тощо). Вибір основ і ефективної конструкції фундаментів в особливих ґрунтових умовах є складним комплексним завданням, яке потребує врахування численних факторів. Головні серед них: інженерно-геологічні умови, конструктивні особливості споруд, умови виконання робіт [5].

В інженерній геології при вивченні геологічної будови ділянки встановлюють склад ґрунтів і особливості їх залягання: товщину шарів, чергування по глибині, характер залягання. При оцінці інженерно-геологічних умов ґрунти на основі значення розрахункового опору умовно розподіляють на три категорії [5, 6]: слабкі (R<100 кПа), придатні для природної основи (R=100÷250 кПа), щільні (R>250 кПа).

Геологічна будова ділянок і майданчиків будівництва різноманітна. Проте її можна подати у вигляді трьох схем типових товщ ґрунтів (див. рис.), згідно з якими основи можуть бути складені з шарів ґрунту, витриманих за глибиною і протяжністю, а також з виклинюючих шарів і лінз [5]. Товщі першого й другого видів придатні для будівництва, тому що осідання фундаментів у цих випадках будуть рівномірними. Але при наявності в цих товщах слабких ґрунтів можливі надмірні за абсолютною величиною осідання, які порушують нормальну експлуатацію будівель. Товща третього виду малопридатна для будівництва тому, що при наявності в межах будівлі різних за стисливістю ґрунтів можливі нерівномірні осідання фундаментів.

У значній мірі на вибір виду і конструкції фундаменту впливають рельєф та гідрогеологічні умови. За рельєфом ділянки будівництва поділяють на рівнинні і косогірні. На косогірних ділянках необхідно оцінювати стійкість схилу, а також можливість випирання ґрунту з-під фундаменту.

Рисунок – Схеми типових товщ ґрунтів:

а – шарувата; б – потужний однорідний шар; в – косошарувата

Гідрогеологічні умови визначаються особливостями залягання ґрунтових вод. Для оцінки важливо визначити глибину їх залягання, коливання рівня води, напрям руху, водопроникність ґрунту водоносного шару. У зв’язку з цим території діляться на три типи:

не обводнені – не виникають ускладнення при зведенні та експлуатації підземної частини споруди;
обводнені – необхідно влаштування надійної гідроізоляції і захист від агресивної дії підземних вод;
покриті водою – будівництво треба вести на намулених або відсипаних ділянках.

Крім зазначених вище факторів, на умови будівництва та експлуатації будівель і споруд також впливають небезпечні геологічні процеси: карст, зсуви, зрушення, пливуни, селі, сейсмічність, рухи земної кори тощо.

З урахуванням усіх описаних вище факторів розрізняють три категорії складності інженерно-геологічних умов (див. таблицю). Категорії складності встановлюють за сукупністю всіх факторів, наведених у таблиці. Якщо який-небудь окремий фактор належить більш високій категорії складності і є визначальним при прийнятті проектних рішень, то категорію складності встановлюють за цим фактором [6].

Отже, перед початком проектування повинні бути виявлені з необхідною повнотою: геологічна будова ділянки, гідрогеологічні умови, фізико-механічні властивості ґрунтів, інженерно-геологічні процеси і явища. З цією метою проводяться інженерні вишукування [6].

Згідно з діючим порядком проектування [7] для розробки містобудівної документації, на основі якої здійснюється формування землекористувань населених пунктів, інженерні вишукування проводяться як для передпроектної документації [6]. При цьому здійснюється аналіз матеріалів інженерно-геологічних вишукувань минулих років і лише при їх недостатності виконують інженерно-геологічну зйомку в масштабах 1:25000-1:10000. Виконання зйомки в іншому масштабі допускається при належному обґрунтуванні (складні інженерно-геологічні умови, особливості об’єктів та ін.) і за погодженням із замовником. За результатами цих робіт складається характеристика геоморфологічних умов; геологічної будови; сейсмічності; гідрогеологічних умов; складу, стану, фізичних властивостей виділених типів ґрунтів і їх просторової мінливості; розвитку геологічних процесів та інших факторів, які впливають на формування землекористувань.

Таблиця – Категорії складності інженерно-геологічних умов

Фактори	I (проста)	II (середньої складності)	III (складна)
Геоморфо-логічні умови	Один геоморфологічний елемент. Поверхня горизонтальна, нерозчленована	Декілька геоморфологічних елементів одного генезису. Поверхня похила, слабо розчленована	Декілька геоморфологічних елементів різного генезису. Поверхня сильно розчленована
Геологічні умови	Не більше двох різних за літологією шарів, які залягають горизонтально чи слабо похило (ухил < 0,1)	Не більше чотирьох різних за літологією шарів, які залягають похило чи з виклинюванням	Більше чотирьох різних за літологією шарів
Гідро-геологічні умови	Підземні води відсутні чи є один витриманий горизонт з однорідним хімічним складом	Два та більше витриманих горизонти підземних вод, місцями з неоднорідним хімічним складом або таких, що володіють напором	Горизонти підземних вод не витримані за розповсюдженням і за потужністю, з неоднорідним хімічним складом. Напори підземних вод змінюються за розповсюдженням
Небезпечні геологічні процеси	Відсутні	Мають обмежене розповсюдження	Мають широке розповсюдження й вирішальний вплив на будівництво
Специфічні ґрунти	Відсутні	Не впливають суттєво на вибір проектних рішень; мають витримане залягання	Мають вирішальний вплив на вибір проектних рішень, ускладнюють будівництво й експлуатацію

Лише на наступних стадіях проектування (проект, робочий проект) виконується інженерно-геологічна зйомка в масштабах 1:5000-1:2000, проводиться інженерно-геологічна розвідка, остаточно виділяються інженерно-геологічні елементи, визначаються їх міцністні, деформаційні та фізичні властивості, даються рекомендації щодо вибору типів фундаментів і розміщення будівель і споруд.

Як показує досвід проектування, матеріали інженерно-геологічних вишукувань минулих років зберігаються у вигляді технічних звітів. Це вимагає значних витрат праці та тривалого періоду часу на їх вивчення, узагальнення та аналіз. Крім цього, практично в усіх населених пунктах відсутні карти інженерно-геологічних умов. Звичайно, немає і рекомендацій щодо вибору типів фундаментів для окремих районів міста. Як наслідок – неможливість прийняти обґрунтоване проектне рішення щодо формування землекористувань у населеному пункті.

На результатах аналізу матеріалів інженерних вишукувань базується інженерно-будівельна оцінка території, яка проводиться при розробці містобудівної документації [2, 3]. При цьому виділяється три категорії придатності територій для будівництва: сприятливі, малосприятливі та несприятливі для будівництва.

До сприятливих належать території, на яких забудова може здійснюватись без виконання спеціальних заходів з інженерної підготовки. Це території з ухилом 0,5-10% без особливих пошкоджень поверхні; не схильні до затоплення; з несучими здатностями ґрунтів, що допускають зведення будинків без складних фундаментів.

Обмежено сприятливі території вимагають виконання додаткових спеціальних заходів з інженерної підготовки. Це території з ухилом поверхні менше 0,5% і від 10 до 20%, а в гірських районах – до 30%; надмірно зволожені (з глибиною залягання ґрунтових вод менше 1,5 м); із слабкими ґрунтами (торф, мулистий ґрунт, глини тощо); території, які затоплюються, схильні до зсувів, ерозії тощо.

Несприятливі території вимагають виконання спеціальних, особливо складних заходів, пов’язаних із значними витратами на інженерну підготовку. До них належать території з ухилом поверхні понад 20 %, а в гірських місцевостях – понад 30 %, з наявністю значної кількості діючих ярів, кар’єрів, провалів, великих зсувів, схильних до затоплень, ерозії тощо.

При формуванні землекористувань у населених пунктах також використовуються матеріали містобудівного кадастру [8]. Містобудівний кадастр створюється по кожному з населених пунктів і містить систему даних про належність територій до відповідних функціональних зон, їх сучасне та перспективне призначення, екологічну та інженерно-геологічну ситуації, стан забудови та інженерного забезпечення, характеристики будинків і споруд на землях усіх форм власності.

Для інженерно-будівельної оцінки використовується схема „Інженерно-геологічна ситуація території населеного пункту“, на якій відображаються [8]: рельєф, ґрунти (осідання ґрунту (тип); нормативний тиск на ґрунт, кг/см²; потужність просадочного шару, м), затоплюваність, заболоченість, зсуви, карст, яри, заторфованість, гірські виробки, селі, сейсмічність, межа залягання корисних копалин.

Тобто, в системі містобудівної документації рекомендується здійснювати інженерно-будівельну оцінку території в основному шляхом аналізу небезпечних інженерно-геологічних процесів і явищ.

Порівняння підходів до інженерно-будівельної оцінки територій показало, що в діючих нормативних документах відсутня єдина концепція щодо такої оцінки. Визначена системою містобудівної документації оцінка, дає тільки приблизну характеристику інженерно-геологічних умов і не враховує фізико-механічних властивостей ґрунтів. Це часто призводить до недоліків організації території, коли зони висотної забудови розміщуються на територіях, складених значною товщею слабких ґрунтів, а зони малоповерхової забудови чи рекреаційні зони проектуються на більш надійних ґрунтах.

Ці недоліки можна усунути виконуючи за матеріалами раніше проведених вишукувань розбивку території населених пунктів на інженерно-геологічні зони з урахуванням фізико-механічних властивостей та характеру залягання ґрунтів. Створену таким чином схему інженерно-геологічних умов можна використовувати при формуванні землекористувань у населених пунктах і складанні матеріалів земельного та містобудівного кадастрів.

Проведений аналіз наукових досліджень та нормативно-технічної літератури з питань організації території населених пунктів свідчить про необхідність розробки єдиного підходу до інженерно-будівельної оцінки територій; системи вимог щодо врахування інженерно-геологічних факторів при формуванні землекористувань; засобів, що забезпечують реалізацію цих вимог; типових планувальних прийомів раціональної організації територій для різних за інженерно-будівельними умовами територій.

1. Закон України від 22 травня 2003 р. № 858-IV "Про землеустрій". 2. Містобудування. Довідник проектувальника / За ред. Т.Ф. Панченко. – К.: Укрархбудінформ, 2001. – 192 с. 3. ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".– К.: Укрархбудінформ. – 2002. – 97 с. 4. Земельний кодекс України // Землевпорядний вісник. – 2001. – №4. – С. 12-55. 5. Інженерна геологія: Механіка ґрунтів, основи і фундаменти. Підручник / М.Л. Зоценко, В.І. Коваленко, В.Г. Хілобок, А.В. Яковлєв. – К.: Вища шк., 1992. – 408 с. 6. СНиП 1.02.07-87 "Инженерные изыскания для строительства". – М.: Стройиздат, 1988. – 145 с. 7. ДБН А.2.2-3-97 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва". 8. ДБН Б.1-1-93 " Порядок створення і ведення містобудівних кадастрів населених пунктів". – К.: Укрархбудінформ, 1994. – 137 с. 9. Закон України від 16.11.92. №2780-ХІІ “Про основи містобудування”.

Blog

Удк 332. 334. 2: 69

Содержание