Geum.ru

У парламентських комітетах

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4
* * *

Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності рекомендує Верховній Раді прийняти за основу проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації законодавства про попереднє ув'язнення та забезпечення конституційних прав і свобод осіб, взятих під варту.

Проектом (реєстр. №9216), поданим народними депутатами А.Яценюком і Р.Князевичем, пропонується покращити правове становище осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, розширити права осіб, взятих під варту, лібералізувати режим у місцях попереднього ув'язнення, оптимізувати порядок надання побачень особам, взятим під варту, а також удосконалити положення Кримінально-виконавчого кодексу щодо забезпечення здійснення контролю за ув'язненими.

Зокрема, передбачається доповнити Закон "Про попереднє ув'язнення" новою статтею 4-1. Згідно з нею, "Без спеціального дозволу відвідувати установи для попереднього ув'язнення та осіб, взятих під варту, які у них перебувають, або до яких застосовано тимчасовий і екстрадиційний арешт, для здійснення контролю мають право:

Президент України;

Прем'єр-міністр України;

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини або спеціально уповноважені ним представники;

голова, заступники голови та члени Комісії при Президентові України у питаннях помилування;

Міністр юстиції України;

члени Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню;

Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевих державних адміністрацій, на території яких вони розташовані;

народні депутати України, а також депутати, уповноважені на те Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами;

Генеральний прокурор України, а також уповноважені ним прокурори і прокурори, які здійснюють нагляд за додержанням законодавства в місцях попереднього ув'язнення на відповідній території;

Голова, заступник голови та члени спостережної комісії, які здійснюють організацію громадського контролю за дотриманням прав і законних інтересів осіб, взятих під варту, під час тримання їх в установах для попереднього ув'язнення;

сільський, селищний, міський голова - на території відповідної місцевої ради.

2. Представники засобів масової інформації та інші особи можуть відвідувати установи для попереднього ув'язнення за спеціальним дозволом адміністрації цих установ або органів управління зазначеними установами".

Проектом також пропонується викласти у новій редакції статтю 6 Закону "Про попереднє ув'язнення". А саме: "Особи, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Законом, іншими законами України і вмотивованими рішеннями суду.

Правовий статус іноземців і осіб без громадянства, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, визначається законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Забороняється дискримінація осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або будь-якими іншими ознаками".

Документом передбачено також викласти у новій редакції статтю 7. Згідно із змінами, "режим у місцях попереднього ув'язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув'язнення, встановлюється цим Законом та іншими нормативними актами".

У статті 8 "Про попереднє ув'язнення" в частині першій слова "мотивованою постановою особи, установи, в провадженні яких знаходиться справа, чи начальника установи для попереднього ув'язнення, санкціонованою прокурором," пропонується замінити словами "вмотивованим рішенням суду".

Автори також пропонують у статті 12 цього закону викласти в новій редакції частину першу. Згідно із нею, "особам, взятим під варту, адміністрацією місця попереднього ув'язнення з одночасним письмовим повідомленням слідчого, органу дізнання або суду, в провадженні яких знаходиться справа, надається до чотирьох побачень на тиждень з родичами або іншими особами. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох годин". Статтю 12 також пропонується доповнити новою частиною другою такого змісту: "особи, взяті під варту, можуть в письмовій формі відмовитись від запропонованого побачення та на власний розсуд визначають черговість зустрічей з родичами або іншими особами, про що робиться відповідних запис у спеціальному журналі."

Проектом передбачається доповнити й статтю 22 новою частиною третьою такого змісту: "Парламентський, відомчий та громадський контроль за додержанням законодавства в місцях попереднього ув'язнення здійснюється у порядку, встановленому Кримінально-виконавчим кодексом України".

Проектом також передбачено у Кримінально-процесуальному кодексі частину першу статті 162 викласти в новій редакції такого змісту: "Побачення родичів або інших осіб з заарештованим надається адміністрацією установи, де він утримується, з одночасним письмовим повідомленням слідчого, органу дізнання або суду, які провадять справу. Тривалість побачення встановляється від однієї до чотирьох годин. Побачення надається до чотирьох разів на тиждень".

Автори аргументували прийняття законопроекту необхідністю поліпшити процедуру та умови утримання під вартою, а також забезпечити неухильне додержання Конституції України, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими.

Члени Комітету більшістю голосів підтримали законопроект, прийняття якого, на їхню думку, сприятиме мінімізації негативних наслідків ув'язнення, усуненню недоліків у діяльності пенітенціарної системи України тощо.

* * *

Стан підготовки до розгляду в другому читанні проекту Кримінального процесуального кодексу України обговорено на розширених слуханнях у Комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

У заході взяли участь члени Комітету, народні депутати з інших профільних комітетів, представники судової і правоохоронної систем, адвокатури, наукових установ, міжнародних організацій, громадських організацій та засобів масової інформації.

Голова Комітету Віктор Швець, відкриваючи слухання, повідомив, що з часу прийняття проекту у першому читанні за 14 днів, відведених на внесення пропозицій від суб'єктів права законодавчої ініціативи, до Комітету надійшло близько 3 тисяч поправок.

За його словами, загалом, за цей час сформувалися три умовні групи пропозицій.

Перша група - це поправки, врахування яких повертає нас до чинної моделі кримінального процесу.

До другої групи включені поправки, які навпаки створюють "в чистому вигляді" західну модель кримінального переслідування. "У цьому також може бути сенс. Адже на Заході є прокурор, що спрямовує розслідування та ухвалює найважливіші процесуальні рішення, та детективи, які розкривають злочини. Натомість, в проекті, який ми сьогодні розглядаємо, присутня і така фігура, як слідчий. Він ще не прокурор, але вже й не оперативник. І нам слід подумати, яким чином виписати його повноваження, аби слідчий не перетворився на помічника прокурора з термінових доручень. Уявіть собі, що такому слідчому ще й загрожує кримінальна відповідальність за невиконання вказівок прокурора, адже у проекті Кодексу введена окрема спеціальна стаття до Кримінального кодексу", - пояснив В.Швець.

До третьої групи проекту, зазначив доповідач, включені поправки, спрямовані на вдосконалення проекту, прийнятого в першому читанні, з урахуванням реальної ситуації, яка склалася в Україні.

Голова Комітету повідомив, що багато пропозицій від народних депутатів надійшло щодо зміни назви кодексу: з "Кримінальний процесуальний кодекс України" на "Кримінально-процесуальний, Кодекс покарань за кримінальні правопорушення" тощо. За його словами, більшість обґрунтувань зводиться до того, що слово "кримінальний" перекладається як "злочинний".

В.Швець зазначив, що Комітет офіційно звернувся до Національної академії наук України з пропозицією надати роз'яснення з цього питання. Отримано відповідь з Інституту української мови НАН України. На думку фахівців інституту, у назві "Кримінальний процесуальний кодекс" бракує вказівки на покарання, а тому краще підходить назва "Карно-процесуальний кодекс України".

Голова Комітету наголосив на цьому питанні з метою, щоб учасники слухань зрозуміли, що навіть по одному слову виникає серйозна дискусія, а необхідно опрацювати близько 3-х тисяч пропозицій і по кожній ухвалити рішення з відповідним обґрунтуванням.

"В будь-якому випадку, ніхто, окрім Верховної Ради, новий кодекс не ухвалить", - зазначив В.Швець і висловив сподівання, що "народним депутатам та учасникам слухань під силу зробити його таким, аби він перевершив дію відомих кодексів Наполеона і ще мінімум сто років стояв на захисті прав і свобод наших співвітчизників, незалежно від того, на якій стороні процесу вони би перебували - чи обвинувачення, чи захисту. Ми повинні доопрацювати проект Кодексу таким чином, щоб після його прийняття у суб'єктів права законодавчої ініціативи не було підстав для внесення відповідного конституційного подання".

Учасники слухань позитивно оцінювали прийняття Верховною Радою проекту Кримінального процесуального кодексу у першому читанні. Виступаючі наголошували на тому, що його остаточне прийняття дозволить докорінно змінити систему судочинства в Україні, надати громадянам реальні права для захисту у судах.

У виступах також зверталася увага на недоліки проекту. Зокрема, наголошувалося на необхідності досягти баланс між двома групами учасників: першою, яка представляє сторону обвинувачення, та другою, яка представляє сторону захисту. Представники обох груп висловлювали зауваження щодо обсягу наданих їм проектом повноважень. Перша прагне зберегти свої повноваження, а друга - вважає за необхідне розширити повноваження, запропоновані проектом.

Питання конституційності положень КПК порушувалися у співдоповідях та виступах учасників слухань, які представляли судову гілку влади та правоохоронні органи. Промовці звертали увагу на те, що у проекті залишилися проблеми щодо визначення повноважень суб'єктів досудового розслідування, таких як прокурор і слідчий, захисник і оперативний працівник.

Представники правозахисних організацій та Спілки адвокатів України у виступах проаналізували пропозиції до проекту стосовно захисту прав людини.

Під час слухань також були висловлені зауваження та пропозиції щодо: врахування, що положення статті 208 проекту щодо затримання особи без ухвали слідчого судді, суду та глави 37 стосовно визначення особливого порядку кримінального провадження щодо певної категорії осіб потребують доопрацювання з урахуванням вимог статей 80 та 105 Конституції України; визначення повноваження Верховного Суду України відповідно до положень статті 125 Конституції України як найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції; визначення порядку притягнення до кримінальної відповідальності, арешту та затримання окремих категорій осіб відповідно до статей 80 та 126 Конституції України; забезпечення дотримання принципу рівних можливостей сторін у кримінальному процесі відповідно до вимог статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема щодо збору та використання доказової бази стороною захисту, яка може ініціювати проведення процесуальних дій, але задоволення відповідного клопотання залишено на розсуд сторони обвинувачення; процесуальних повноважень прокурора відповідно до положень статті 121 Конституції України в частині підтримання державного обвинувачення в суді та нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; визначення повноважень Служби безпеки України у кримінальному процесі відповідно до міжнародних зобов'язань України щодо функцій та ролі спеціальної служби.

Учасники слухань висловили зауваження й до інших положень проекту і внесли пропозиції, які будуть враховані Комітетом під час доопрацювання проекту Кримінального процесуального кодексу.

* * *

У Комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності відбулося засідання робочої групи з доопрацювання проекту Кримінального процесуального кодексу України.

Члени робочої групи розглянули поправки до порівняльної таблиці підготовленого до другого читання проекту (реєстр. №9700).

Заступник голови робочої групи Володимир Олійник повідомив, що до порівняльної таблиці включено 3 тисячі 695 пропозицій суб'єктів законодавчої ініціативи.

Під час засідання, зокрема, були розглянуті кілька поправок народних депутатів, які стосувалися назви проекту. Суб'єкти законодавчої ініціативи крім назви "Кримінальний процесуальний кодекс" пропонували й такі варіанти: "Кримінально-процесуальний кодекс", "Карно-процесуальний кодекс".

Члени робочої групи за результатами голосування рекомендують Комітету таку назву проекту "Кримінально-процесуальний кодекс".

На засіданні відбулася дискусія стосовно поправки народного депутата Р.Зварича, який пропонував по всьому тексту проекту слово "прокурор" замінити словами "державний обвинувач". Народний депутат мотивував поправку тим, що у судовому процесу є дві сторони - обвинувачення і захист.

Члени робочої групи зауважили, що поправка є слушною, але лише на кінцевій стадії процесу. У інших випадках ця поправка звужує роль прокурора у процесі.

Учасники засідання погодилися з необхідністю частково врахувати поправку.

Під час засідання були розглянуті й інші дискусійні поправки.

Члени робочої групи ухвалили рішення внести остаточний варіант порівняльної таблиці проекту Кримінального процесуального кодексу на розгляд Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, засідання якого відбудеться у понеділок, 12 березня.

* * *

Комітет у закордонних справах рекомендує парламенту ратифікувати Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Королівства Марокко про морське торговельне судноплавство.

На засіданні зазначалося, що Угода спрямована на сприяння розвитку взаємовигідних відносин між Україною і Королівством Марокко у сфері морського торговельного судноплавства та на скорочення часу перебування суден у своїх портах і спрощення адміністративних та інших формальностей, чинних у цих портах відповідно до національного законодавства держав.

Зокрема, відповідно до статті 6 Угоди, кожна з Договірних Сторін забезпечує суднам іншої Договірної Сторони у своїх портах та територіальних морях під своєю суверенною юрисдикцією таке ж ставлення, як і до своїх власних суден, зайнятих в міжнародних перевезеннях, у частині вільного доступу в порти, нарахування портових зборів та податків, використання портів для завантаження й розвантаження вантажів і для посадки й висадки пасажирів, здійснення звичайних комерційних операцій та користування послугами мореплавства.

Також, згідно із статтею 11 Угоди, якщо судно будь-якої Договірної Сторони зазнає корабельної аварії, буде викинуте на берег, сяде на мілину або зазнає іншої аварії у територіальному морі або портах держави іншої Договірної Сторони, судно, його екіпаж, пасажири й вантаж отримають на території держави цієї Договірної Сторони таке саме ставлення, підтримку та сприяння як і у випадку з її власним судном.

Окрім того, у статті 12 Угоди визначено, що Договірні Сторони в межах свого національного законодавства сприяють залученню своїх судноплавних компаній та інших підприємств і установ, що працюють в сфері морського торговельного судноплавства своїх держав, до розвитку всіх можливих форм співробітництва, зокрема, в сфері морської освіти, портових послуг, запобігання забруднення морського середовища і рятування на морі.

Комітет підкреслив, що ратифікація Угоди і практична реалізація її положень справлять позитивний вплив на розвиток співробітництва у сфері морського торговельного судноплавства між Україною і Королівством Марокко.

Відповідний законопроект зареєстровано за №0247.

* * *

Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин підтримує законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо експертизи проектів нормативно-правових актів з метою недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина).

Як зазначалося під час обговорення, метою проекту (реєстр. №9787) є належне та ефективне забезпечення прав і свобод людини і громадянина при прийнятті нових проектів нормативно-правових актів та внесенні змін до чинного законодавства. Документом, зокрема, пропонується запровадити здійснення обов'язкової попередньої правової оцінки проектів нормативно-правових актів у парламентському Комітеті, до предмета відання якого належать питання прав людини.

На думку народних депутатів, ухвалення зазначеного законопроекту запровадить реальний механізм виконання статті 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідні положення містить також Постанова Верховної Ради України "Про засади державної політики України в галузі прав людини" від 17 червня 1999 року №757-XIV.

Члени Комітету висловили низку пропозицій, урахування яких сприятиме вдосконаленню даного проекту. Зокрема, на думку народних депутатів, відповідні зміни мають бути внесені не лише до частини першої статті 93 Закону "Про Регламент Верховної Ради України", але і до частини третьої цієї ж статті.

Окрім цього, підкреслили учасники обговорення, у тексті законопроекту слова "проектів нормативно-правових актів" потрібно замінити на слова "законопроектів, проектів інших актів", що відповідатиме законам "Про Регламент Верховної Ради України" та "Про комітети Верховної Ради України".

Комітет вважає недостатньо обґрунтованими запропоновані у документі зміни до Закону "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", відповідно до яких, зокрема, Уповноваженому передбачається надати право "перевіряти зареєстрований у Верховній Раді проект нормативно-правового акту щодо недопущення в ньому звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина, готувати про це відповідний висновок та подавати його безпосереднього до парламентських комітетів чи тимчасової спеціальної комісії, які визначені головними з відповідних проектів".

Пропозиції народних депутатів надіслано до Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України, який при розгляді питання визначено головним.

* * *

Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин рекомендує парламенту відхилити проект постанови про русинів в Україні.

Документом (реєстр. №7242), зокрема, пропонується "вважати за необхідне при визначенні соціально-демографічного складу населення України виділяти осіб, які ідентифікують себе русинами, в окрему за національністю групу громадян України". Проект постанови містить також пропозицію уряду та місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування розробити і здійснити систему заходів, спрямованих на задоволення етнокультурних і соціальних потреб русинів як одного з корінних народів України.

Під час обговорення члени Комітету взяли до уваги думку автора проекту, відповідно до якої невизнання в нашій країні русинів окремою національністю зумовлює невдоволення громадян, породжує соціальну напругу, спричиняє політичні конфлікти. При цьому, юридичне визнання національності "русини", з точки зору автора, має на меті відновити історичну справедливість, сприяти реалізації конституційних прав і свобод значної частини населення Карпатського регіону, подолати і запобігти проявам його дискримінації за етнічною ознакою, походженням та іншими особливостями.

Водночас, Комітет зазначив, що згідно з пунктами 1 та 3 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також права корінних народів і національних меншин визначаються виключно законами України. Крім цього, наголошувалося під час обговорення, статтею 11 Закону "Про національні меншини в Україні" надано право вільно обирати та відновлювати національність. Відтак, підкреслили члени Комітету, встановлення етнічної приналежності людини є особистою справою громадянина України.

Крім цього, наголошувалося під час засідання, сьогодні не існує жодного нормативно-правового акту, який містив би офіційний перелік національностей, визнаних в Україні.

Члени Комітету взяли до уваги також позицію Міністерства юстиції України, яка, зокрема, полягає в тому, що "відповідно до пункту 1 статті 3 Розділу І Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважати чи не вважати себе такою, - і це рішення не повинно завдавати шкоди такій особі. Відтак, чинне законодавство України, а також загальноприйняті норми і приписи міжнародного права визначають і визнають права кожної особи на національну самоідентифікацію".

Народні депутати підкреслили також, що під час проведення Всеукраїнського перепису населення 2001 року та підготовки його офіційних результатів Державний комітет статистики використовував перелік національностей та мов, розроблений Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України. За даними цього перепису, 10 200 мешканців Закарпаття самовизначились як русини, при чому всі відповіді респондентів, в тому числі і стосовно національності, не потребували документального підтвердження, чим відповідно до Конституції України гарантувалося вільне визначення респондентами власної етнічної приналежності. Крім цього, за офіційною інформацією Міністерства культури, у Закарпатській області діє 11 товариств русинської культури, які за підтримки органів державної влади та місцевого самоврядування проводять культурно-просвітницькі заходи, пов'язані із збереженням етнографічних особливостей культури русинів. На території області функціонують 40 русинських недільних шкіл, постійно відбуваються виставки, видаються газети тощо.

За словами членів Комітету, обов'язок держави сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин встановлено статтею 11 Конституції України.

* * *

Комітет з питань правосуддя рекомендує парламенту прийняти за основу проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права особи на перегляд судових рішень.

На засіданні Комітету зазначалося, що законопроект (реєстр. №10001), внесений народними депутатами С.Ківаловим, В.Пилипенко спрямований на удосконалення правових механізмів забезпечення права особи на перегляд судових рішень з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні судової справи.

Проектом закону пропонується доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею, яка визначатиме судовий порядок перегляду постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, пропонується внести зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства, Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими пропонується встановити можливість подання заяви про перегляд судового рішення з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи навіть за відсутності в особи копії такого рішення, але за умови додання до заяви клопотання особи про витребування копії такого рішення у органу, що є відповідальним за виконання рішень міжнародної судової установи.

Народні депутати звертали увагу на те, що чинне законодавство не передбачає порядку перегляду рішень національних судів у справах про адміністративні правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, зокрема Європейським судом з прав людини, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні такої справи судом та не врегульовано, які саме справи підлягають перегляду і які рішення має право прийняти суд за результатами розгляду справи.

Члени Комітету акцентували також увагу на тому, що Конституційний Суд у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 38 Закону "Про судоустрій і статус суддів", пункту 2 частини першої статті 400-12 Кримінально-процесуального кодексу, частини третьої статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статей 2, 10 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" щодо можливості застосування Верховним Судом цих положень як підстави та процедури перегляду судового рішення у справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні такої справи судом визнав, що у чинних законах не врегульовано питання щодо перегляду судових рішень у вказаній категорії справ і зазначив про необхідність заповнення цієї прогалини.

* * *

Комітет з питань правосуддя підтримує проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства.

Проект (реєстр. №9728-1) спрямований на реалізацію вимоги Конституції України щодо єдиного громадянства (стаття 4) шляхом запобігання та скорочення випадків подвійного громадянства.

На засіданні Комітету зазначалося, що законопроект є альтернативним до проекту закону про внесення змін до статті 9 Закону "Про громадянство України" (щодо удосконалення умов прийняття до громадянства України) (реєстр. №9728) та передбачає внесення змін до низки законів в частині встановлення обмежень для осіб, які є громадянами України і одночасно перебувають у громадянстві іншої держави.

Зокрема, передбачається внести зміни до законів "Про державну службу", "Про Кабінет Міністрів України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", "Про громадянство України", Кодексу України про адміністративні правопорушення, Митного кодексу України тощо.

Народні депутати звертали увагу на те, що згідно зі статтею 2 Закону "Про громадянство України" одним з основних принципів, на яких ґрунтується законодавство України про громадянство, є принцип єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Крім того, якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то в правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України; якщо іноземець набув громадянство України, то в правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Таким чином, наголошували члени Комітету, законодавством України не визнається подвійне громадянство.

Водночас, вказували парламентарії, сьогодні значна кількість громадян України одночасно з громадянством України мають громадянство інших держав, і це негативно впливає на захист інтересів зазначеної категорії громадян України за кордоном, функціонування органів державної влади України та створює загрози її національній безпеці. Така ситуація зумовлена, передусім, недосконалістю законодавства в цій сфері через наявність у ньому прогалин.

Під час обговорення також зверталась увага на те, що у Європейській конвенції про громадянство, яка ратифікована Україною 20 вересня 2006 року, відзначено, що кожна держава може вільно вирішувати, які наслідки має в її внутрішньодержавному праві факт набуття її громадянином іншого громадянства або його належності до іншого громадянства (преамбула). За статтею 15 зазначеної Конвенції її положення не обмежують право кожної держави-учасниці встановлювати у своєму внутрішньодержавному праві: а) зберігають чи втрачають громадянство її громадяни, які набувають або мають громадянство іншої держави; b) чи пов'язано набуття або збереження її громадянства з відмовою від іншого громадянства або від його втрати. Таким чином, установлення окремих обмежень щодо права громадян на вибір громадянства є компетенцією держави.

Так, поняття громадянства, принципи законодавства України про громадянство, порядок набуття громадянства України, припинення громадянства, повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства самостійно сформульовані державою у спеціальному Законі "Про громадянство України".

На засіданні Комітету зазначалося також, що у теорії міжнародного права, поняття "громадянство" означає правовий зв'язок між особою та державою без зазначення етнічного походження особи. А статтею 1 Закону "Про громадянство України" визначено, що "громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках". Крім того, набуття громадянства України здійснюється за відповідною процедурою та за наявності законодавчо визначених умов.

Народні депутати наголошували, що наявність громадянства України надає особі важливі правові гарантії реалізації основоположних прав і свобод, а Конституція України і спеціальний Закон про громадянство закріплюють правовий статус громадянина, встановлюючи, що громадяни України, незалежно від способу отримання громадянства, мають рівні конституційні права та свободи і рівні перед законом.

За підсумками обговорення парламентарії констатували, що встановлення Конституцією і законом єдиного громадянства в Україні - один із важливих принципів не лише правового статусу особи, а і основ конституційного ладу, утвердження державного суверенітету, фактор політичної і соціальної стабільності суспільства, недопущення конфронтації на міжетнічному ґрунті, що в цілому сприяє консолідації суспільства та забезпеченню інтересів і суверенних прав держави Україна.

Члени Комітету в цілому не вбачають перешкод для прийняття законодавчих пропозицій, передбачених проектом закону, оскільки встановлення окремих обмежень щодо права громадян на вибір громадянства є компетенцією держави, а сам проект містить системні підходи до вдосконалення і усунення законодавчих прогалин, пов'язаних із реалізацією конституційної норми статті 4 Основного Закону про існування в Україні єдиного громадянства.

На думку народних депутатів, запропоновані зміни сприятимуть дотриманню громадянами України законодавства про громадянство та зменшить кількість випадків подвійного громадянства.

* * *

Комітет з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва рекомендує парламенту відхилити проект закону про внесення змін до Закону "Про ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" (щодо посилення відповідальності за правопорушення).

На засіданні Комітету зазначалося, що проект (реєстр. №9691) спрямований на вдосконалення законодавства щодо відповідальності за незаконні правопорушення, пов'язані із оборотом товарів, що не відповідають встановленим до їх якості вимогам.

Зокрема, пропонується внести зміни до статті 44 Закону "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", передбачивши значне (у середньому в 3-5 разів) підвищення розміру штрафів за правопорушення у сфері обігу нехарчової продукції.

Під час обговорення члени Комітету наголошували на тому, що в пояснювальній записці до проекту немає достатніх обґрунтувань, які засвідчували б про неефективність існуючих розмірів штрафів. Крім того, зазначали народні депутати, Закон "Про ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", до якого вносяться зміни, вступив в дію нещодавно, тому не напрацьовано ще необхідної практики його застосування.

* * *

Комітет з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва провів громадські слухання на тему: "Розвиток ІТ- бізнесу в Україні: реалії та перспективи".

У заході взяли участь народні депутати, представники уряду, виробники і постачальники ІТ- товарів та послуг, розробники та імпортери програмного забезпечення, провайдери, виробники контенту.

Українську IT-індустрію, як основу інноваційного розвитку країни, необхідно виводити з "тіні", послаблюючи податкове навантаження на галузь та надаючи стимули для розвитку, наголошували учасники громадських слухань.

Зокрема, голова Комітету Наталія Королевська зазначила, що необхідно на законодавчому рівні врегулювати питання стимулювання інноваційного розвитку України. На її думку, "без детінізації IT-галузі, без створення додаткових стимулів - одну з найперспективніших галузей Україні може бути знищено".

Голова Комітету наголосила: незважаючи на те, що Україна входить до першої 20-ки країн за обсягом експорту програмного забезпечення, податкове навантаження та неадекватний підхід держполітики призвели до "тінізації" до 80% української IT-індустрії і "все тому, що до 80% вартості продукту полягає в заробітній платі, а податок на неї в Україні один з найвищих".

На слуханнях зазначалося, що для розвитку української IT-індустрії однією з кращих є пропозиція Європейської бізнес асоціації, за якою ставка податку на прибуток та податок на доходи фізичних осіб має становити 5%. "Це дало б колосальне зростання продуктивності та дозволило б вивести галузь із тіні, а відповідно, принесло додаткові валютні та податкові надходження", вважають народні депутати.

Під час обговорення проблеми йшлося також про те, що більшість країн Європи та колишнього СРСР запроваджують додаткові стимули для розвитку своєї IT-індустрії. Наприклад, розмір соціального внеску в Індії становить 0%, податок на доходи для фізичних осіб - 6%,, у Росії 6% - розмір соціального внеску та 13% - податок на доходи фізичних осіб, у Білорусі - 6% та 9% відповідно.

Ще одним напрямком інноваційного розвитку Н.Королевська вважає розширення доступу до Інтернету. "Доведено, що розвиток мережі Інтернет на 10% дає приріст внутрішнього валового продукту на 1,5-2%. В Україні тільки 34% населення має доступ до Інтернету, тому одним із завдань, що стоїть перед державою, є розширення доступу до Інтернету", - зазначила народний депутат.

Керівник відділу стратегічних технологій Microsoft Андрій Терехов під час виступу наголосив, що для розвитку в Україні IT-галузі необхідно функціонування механізмів державно-приватного партнерства, збільшення інвестицій в цю сферу, посилення захисту інтелектуальної власності. "Ми впевнені, Україна може стати центром IT-розробок як для Європи, так і в масштабах всього світу, й на основі цього можуть бути створені компанії, в яких капіталізація наближалася б до сотень мільярдів доларів. Зрозуміло, що вони платили б податки і створювали величезну додану цінність для країни. Але для цього необхідно розвивати компанії, які створюють власні продукти або власні сервіси", - сказав він.

За підсумками громадських слухань було ухвалено рішення про створення робочої групи для підготовки до другого читання законопроекту "Про економічний експеримент щодо створення сприятливих умов для розвитку в Україні індустрії програмної продукції" (реєстр. №8267).

Проект закону спрямований на визначення шляхів забезпечення розвитку в Україні індустрії програмної продукції, дослідження доцільності застосування в сучасних економічних умовах нових правових режимів сплати обов'язкових платежів, вдосконалення системи управління в індустрії програмної продукції, у тому числі управління якістю продукції та послуг на основі стандартизації.

У законопроекті пропонується встановити загальний порядок проведення економічного експерименту, спрямованого на визначення шляхів створення в Україні сприятливих умов для розвитку індустрії програмної продукції, збільшення обсягів виробництва та реалізації конкурентоспроможної продукції у цій сфері. Передбачається, що економічний експеримент щодо створення сприятливих умов для розвитку в Україні індустрії програмної продукції проводиться з 1 січня 2012 року до 1 січня 2017 року. Законопроект визначає й коло учасників та основні критерії щодо їх залучення до участі в експерименті, також визначаються основні організаційні заходи щодо проведення експерименту.

Крім цього голова Комітету Наталія Королевська закликала учасників слухань обговорити всі складності в регуляторній політиці IT-індустрії з метою підготовки відповідного законопроекту.

* * *

Комітет з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва рекомендує парламенту направити на доопрацювання проект закону про внесення змін до Закону "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності".

На засіданні Комітету зазначалося, що законопроектом (реєстр. №9693) пропонується привести окремі положення Закону "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" у відповідність до вимог Закону "Про оренду державного та комунального майна" та Земельного кодексу України.

Проектом передбачається виключення з Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності двох положень, які за своєю природою не є дозвільними, оскільки не містять ознак документа дозвільного характеру, а саме:

дозволу на укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до власності Автономної Республіки Крим чи перебуває у державній або комунальній власності (пункт 15);

погодження Кабінетом Міністрів продажу земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам (пункт 85).

Члени Комітету під час обговорення наголосили, що "з прийняттям зазначеного проекту, вимоги дозвільної системи у сфері господарської діяльності не поширюватимуться на діяльність державних органів приватизації". Водночас, враховуючи вимогу статті 4 Закону "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" щодо встановлення виключно законами необхідності одержання документів дозвільного характеру та їх видів, на думку народних депутатів, законопроект потребує внесення відповідних змін до Закону "Про оренду державного та комунального майна" (ст. 9) та Земельного кодексу України (ст. 129)".

* * *

У Верховній Раді відбулася презентація Науково-практичного коментаря до Закону "Про доступ до публічної інформації", виданого з ініціативи парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації.

Відкриваючи захід, народний депутат Андрій Шевченко, зокрема, зазначив, що коментар зорієнтовано на "трьох головних читачів: активного громадянина, відповідального чиновника та чесного суддю", і наголосив, що видання є внеском "у те, щоб в Україні було менше корупції і більше правди".

А.Шевченко також представив авторський колектив коментаря, який очолив медіа-юрист Дмитро Котляр і до якого увійшли Тарас Шевченко (Інститут Медіа Права), Роман Головенко (Інститут масової інформації) та Оксана Нестеренко (Харківська правозахисна група). Народний депутат висловив вдячність Міжнародному фонду "Відродження" та Програмі сприяння парламенту, які фінансово підтримали друк коментаря.

За словами народного депутата, Закон "Про доступ до публічної інформації" - це "потужний інструмент правди, який повертає громадянину України його найголовніший статус - статус господаря, який наймає владу і контролює її роботу", і тому, на його думку, важливість науково-практичного коментаря до цього документа важко переоцінити.

Представник Президента у парламенті народний депутат Юрій Мірошниченко наголосив, зокрема, що закон є "рідкісним прикладом, коли влада, опозиція і представники громадського суспільства не лише спільно працювали над його текстом, а й співпрацюють у тому, щоб цей закон став нормою для українського чиновника".

Народний депутат зазначив також, що законодавчий акт "робить владу прозорою", а його прийняття свідчить про те, що в Україні вже відбувся "перехід до створення реальних інструментів демократії".

Під час обговорення наголошувалося, зокрема, що використання коментаря громадянами, чиновниками і юристами України має створити необхідні передумови для виникнення інформаційної свободи в державі, яка є однією з найважливіших ознак демократичного суспільства.

Керівник Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України Денис Іванеско повідомив, зокрема, що у 2011 році до органів державної влади надійшло близько 18 тис. запитів на інформацію, кожен дев'ятий з яких - на ім'я Президента України",- зазначив він. Д.Іванеско також наголосив, що в рамках виконання закону оприлюднено, зокрема, дані про транспортні видатки Адміністрації, декларації про доходи її посадовців, механізми присвоєння державних нагород, формування журналістського пулу та видатків на закордонні поїздки Президента України тощо. За його словами, завдання, яке має бути виконано центральними та регіональними державними органами найближчим часом, полягає, насамперед, у формуванні реєстрів документів, які містять публічну інформацію.

Керівник Інформаційного управління Апарату Верховної Ради України Віктор Резванюк висловився за необхідність створення нового коментаря, який ґрунтувався б не тільки на базі відповідного європейського досвіду, але й на підставі вітчизняної практики застосування цього закону.

Підсумовуючи, Андрій Шевченко назвав закон про доступ до публічної інформації "інструментом, за допомогою якого має бути зруйнована стіна між громадянином і владою".

* * *

Комітет з питань соціальної політики та праці рекомендує Верховній Раді направити на доопрацювання проект закону про внесення змін до Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (щодо запровадження механізмів підтримки розвитку підприємницької діяльності та створення нових робочих місць).

Проектом (реєстр. №9596), поданим народним депутатом В.Чудновим, пропонується розширити напрями використання страхових коштів та створити можливості для спрямування їх на підтримку роботодавців, які створюють нові робочі місця, у порядку, визначеному правлінням Фонду соціального страхування на випадок безробіття. З цією метою запропоновано внести зміни до статті 7 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Зокрема, включити нові види соціальних послуг, а саме: сприяння отриманню роботодавцем пільгових кредитів для розвитку підприємницької діяльності та створення нових робочих місць, надання одноразової безповоротної фінансової допомоги для організації безробітним підприємницької діяльності, фінансування за рахунок страхових внесків програм створення нових робочих місць.

Автор також пропонує доповнити чинний закон новою статтею 30-1, якою передбачається врегулювати питання сприяння отриманню роботодавцем пільгових кредитів для розвитку підприємницької діяльності та створення нових робочих місць.

Члени Комітету під час обговорення зауважили, що запропоновані зміни щодо сприяння отриманню роботодавцем пільгових кредитів для розвитку підприємницької діяльності та створення нових робочих місць не належать до сфери управління Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та не є предметом регулювання Законом "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Відповідно до частини першої статті 8 цього закону, Фонд створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Народні депутати щодо пропозиції про надання одноразової безповоротної фінансової допомоги для організації безробітним підприємницької діяльності зазначили, що чинним законом вже передбачено надання одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності. На їхню думку, це питання не потребує додаткового врегулювання.

Члени Комітету також зауважили, що за висновками Мінфіну та Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, реалізація законопроекту призведе до щорічних збільшень видаткової частини бюджету Фонду, що в свою чергу, може привести до збільшення розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та навантаження на фонд оплати праці. В іншому випадку це може призвести до неналежного виконання Фондом покладених на нього основних функцій та перетворити Фонд на банківсько-фінансову установу, що суперечить основним принципам загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Народні депутати також зауважили, що законопроект не відповідає вимогам нормопроектувальної техніки.

* * *

Комітет з питань транспорту і зв'язку рекомендує Верховній Раді ухвалити Закон "Про внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт" (щодо впорядкування міжнародних автомобільних перевезень) з пропозиціями Президента України.

Закон прийнятий Верховною Радою 12 січня 2012 року.

Проектом (реєстр. №8029) пропонується запровадити європейський підхід до процедури видачі документів, які надають право на здійснення господарської діяльності у сфері автомобільних перевезень.

Президент України не підписав закон, зауваживши, що у разі набрання ним чинності, між відповідними нормами Закону "Про автомобільний транспорт" та законами "Про дорожній рух" і "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" виникне колізія правових норм, в яких визначаються документи, які зобов'язані мати при собі водій під час здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом. Це створить ризики неоднакового застосування відповідних норм на практиці, внаслідок чого порушуватимуться конституційні принципи верховенства права, рівності і справедливості (стаття 8 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005).

Тому Президент України пропонує доповнити закон нормами щодо внесення відповідних змін до законів "Про дорожній рух" та "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", уточнивши їх положення стосовно обов'язкової наявності ліцензійної картки під час здійснення перевезень автомобільним транспортом лише небезпечних вантажів.

Глава держави також пропонує слова "центральний орган виконавчої влади у галузі транспорту" в усіх відмінках замінити словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту" у відповідному відмінку. На його думку, таке позначення певного центрального органу виконавчої влади не відповідає базовому законодавчому акту - Закону "Про центральні органи виконавчої влади".

За результатами обговорення члени Комітету ухвалили рішення підтримати пропозиціями Президента України та схвалили відповідний текст порівняльної таблиці.

* * *

Комітет з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики рекомендує парламенту прийняти за основу проект закону про державне мито.

На засіданні Комітету зазначалося, що законопроект (реєстр. №9737) розроблено з метою законодавчого удосконалення врегулювання питання визначення платників державного мита, об'єктів та розмірів ставок державного мита, порядку його сплати і звільнення від сплати та забезпечення покриття витрат державного або іншого уповноваженого законом на те органу, у зв'язку з його діяльністю по наданню послуг, визначених цим законопроектом.

Зокрема, проектом пропонується визначити платників державного мита, об'єкти його справляння, розміри ставок, порядок сплати та випадки повернення платникам сплачених сум, преференції по сплаті державного мита тощо.

На засіданні наголошувалося, що проектом ставки державного мита збережені в розмірах встановлених чинним сьогодні Декретом Кабінету Міністрів "Про державне мито", повністю також збережено перелік пільг щодо його сплати.

З метою забезпечення реалізації частини першої статті 29 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", проектом запропоновано запровадження справляння державного мита за проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, державної реєстрації речового права на нерухоме майно, обтяження права на нерухоме майно та встановлення ставок державного мита за такі дії. Зазначені новації пропонується запровадити з 1 січня 2013 року.

Законопроектом визначено виключний перелік об'єктів справляння державного мита. Так, державне мито сплачується за вчинення нотаріальних дій, реєстрацію актів цивільного стану, видачу паспортних документів, реєстрацію місця проживання, проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, операції з цінними паперами, операції, що здійснюються на товарних біржах з продажу об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина, проведення прилюдних торгів (аукціонів, тендерів), видачу дозволів на право полювання та рибальства, видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв), а також інші дії, що мають юридичне значення.

* * *