Назва роботи: «Шумова небезпека» Прізвище, ім’я, по батькові

Вид материала

Содержание

Розділ і. поняття шуму та вібрації.
Розділ іі. основні характеристики
Основні характеристики вібрації
Розділ ііі. вплив шуму та вібрації на організм людини
Розділ iv. індивідуальні та колективні засоби боротьби з шумом
Розділ v. методи зниження шумового навантаження на природне середовище
Список використаної літератури

Подобный материал:

Назва роботи: «Шумова небезпека»

Прізвище, ім’я, по батькові автора: Котік Оксана Олегівна

Назва територіального відділення МАН: Хмельницьке територіальне відділення Малої Академії Наук України

Назва базового позашкільного навчального закладу: Волочиське районне наукове товариство

Навчальний заклад: Бальковецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Клас: 8

Населений пункт: с. Бальківці

Науковий керівник: Мондра Тетяна Петрівна, вчитель фізики та інформатики

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ШУМУ ТА ВІБРАЦІЇ.

Під словом «шум» розуміють неритмічність, неупорядковану звуків, що негативно діє на організм людини; будь-який звук, що сприймається живим організмом та порушує тишу й перешкоджає нормальній життєдіяльності цього живого організму.

Шум — це одна з форм фізичного (хвильового) забруднення навколишнього середовища.

Відповідно до визначення Всесвітньої організації охорони здоров'я ВООЗ, шум розглядається як фактор забруднення довкілля, свого роду "відходи" технічної цивілізації.

Як правило, шум нас дратує: заважає працювати, відпочивати, думати. Негативна дія шуму на життєдіяльність людини відома давно. З того часу, як існують війни, масові бойові вигуки однієї з ворогуючих сторін, барабанний бій викликали у протилежної сторони стресові явища, бажання втекти, врятуватись. Зараз вчені пояснюють, що гучні звуки, шум, стрілянина з гармат, гуркіт танків і літаків і навіть музика на рок-концертах сприймаються не тільки слуховими органами, а й шкірою, серцем, органами дихання. Вони збуджують людину, є причиною виділення в її кров великої кількості гормонів (наприклад, адреналіну), тим самим сприяють виникненню почуття страху і небезпеки. Звичайно після концертів рок-музики слухачі часто сильно збуджуються, стають нервовими, агресивними, улаштовують бійки і погроми в залах. Встановлено, що молодь витримує шум більш інтенсивний, ніж люди віком більше 30-40 років. Проте згодом, як свідчить статистика, усі молоді люди, що надмірно захоплювалися гучною музикою мали ушкодження органів слуху, хвору нервову систему та інші захворювання.

Але шум може впливати і позитивно. Такий вплив на людину чинить, наприклад, шелест листя дерев, помірний стукіт дощових крапель, рокіт морського прибою. Позитивний вплив спокійної приємної музики відомий з давніх часів. Тому різноманітні оздоровчі процедури супроводжуються спокійною симфонічною або блюзовою музикою.

Нерідко шум несе важливу інформацію. Автомобіліст уважно прислухається до звуків, які видає мотор, шасі, інші частини автомобіля, що рухається, бо будь-який сторонній шум може попередити аварію. Також за допомогою шуму, спричиненого рухом кораблів та підводних човнів, їх виявляють і пеленгують. Шум відіграє велику роль в акустиці, радіотехніці, радіоастрономії і навіть медицині.

Відповідно до визначення Всесвітньої організації охорони здоров'я ВООЗ, шум розглядається як фактор забруднення довкілля, свого роду "відходи" технічної цивілізації.

Не менш важливе значення для здоров'я і самопочуття людини має вібрація.

Вібрація — це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд, що сприймаються організмом Людини як струс.

Часто вібрації супроводжуються почутим шумом.

РОЗДІЛ ІІ. ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ШУМУ

Шум — один з видів звуку, який називають «небажаним» звуком. Як відомо з фізики, процес поширення коливального руху в середовищі називається звуковою хвилею, а область середовища, в якій поширюються звукові хвилі — звуковим полем. Розрізняють такі види шуму:

ударний (штампування, кування);
механічний (тертя, биття);
аеродинамічний (в апаратах і трубопроводах при великих швидкостях руху повітря).

Основними фізичними характеристиками звуку є:

частота /(Гц),
звуковий тиск Р (Па),
інтенсивність або сила звуку / (Вт/м²),
звукова потужність 1О (Вт).

Швидкість поширення звукових хвиль в атмосфері при 20°С становить 344 м/с. Як було сказано раніше у розділі 2 , органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частот від 16 до 20 000 Гц. Але деякі із звуків не сприймаються органами слуху людини: коливання з частотою нижче 16 Гц — інфразвуки, з частотою вище 20 000 Гц — ультразвуки.

Мінімальна інтенсивність звуку, яку людина відчуває, називається порогом чутливості.

У різних людей він різний і тому умовно за поріг чутливості беруть звуковий тиск, який дорівнює 2*10^-5 Н/м² (ньютон на метр квадратний) при стандартній частоті 1000 Гц. При цій частоті поріг чутливості І₀ = 10¹² Вт/м², а відповідний йому тиск Р_о = 2*10-⁵ Па. Максимальна інтенсивність звуку, при якій вухо починає відчувати болючі відчуття, називається порогом болісного відчуття, дорівнює 10² Вт/м², а відповідний їй звуковий тиск Р = 2*10² Па.

Побутовий і і транспортний шум прийнято вимірювати в дицебелах (дб).

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВІБРАЦІЇ

З фізичної точки зору, вібрація являє собою сукупність коливальних рухів, що повторюються через певні проміжки часу і характеризуються певною частотою коливань, амплітудою та прискоренням.

За способом передачі на тіло людини виробничі вібрації поділяють на загальні й місцеві, або локальні. Вібрації загальні або робочого місця в цілому - це вібрації підлоги або верстатів і різних механізмів ударної дії на транспортних та сільськогосподарських машинах.

Локальні вібрації - це вібрації пневматичних та електричних інструментів, а також виробів, які працівник тримає в руках під час обробки їх на шліфувальних верстатах. Вібрація є загальнобіологї-чним фактором, що діє на будь-які клітини і тканини.

Основними параметрами, що характеризують вібрацію, є:

частота/ (Гц);
амплітуда зсуву А (м) (розмір найбільшого відхилення точки, що коливається, від положення рівноваги);
коливальна швидкість v (м/с);
коливальне прискорення а (м/с²).

Усі джерела шуму в містах можна умовно розділити на промислові, транспортні. Побутові та будівельні.

Фізичне забруднення природного середовища – це різноманітні види шумів, антропогенно створювані електромагнітні випромінювання, порушення природного теплового балансу та вібрація.

Антропогенних джерел шуму досить багато. Це різні транспортні засоби, промислове виробництво металургія та текстильна промисловість насамперед), будівельне виробництво, робота радіоелектронної апаратури та ін. У містах 80% шумів створює транспорт. Вивченням ролі шуму в природі займається акустична екологія.

РОЗДІЛ ІІІ. ВПЛИВ ШУМУ ТА ВІБРАЦІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Для позначення комплексного впливу шуму на людину медики ввели термін – “шумова хвороба”. Симптомами цієї хвороби є головний біль, нудота, дратівливість, які досить часто супроводжуються тимчасовим зниженням слуху. До шумової хвороби схильні більшість мешканців великих міст, які постійно отримують шумові навантаження. Наприклад, нормативні рівні звуку в дБ для мешканців житлових кварталів повинні становити 55 вдень і 45 вночі. Однак різні джерела техногенного шуму вносять вагомий внесок у звукове середовище міста. У сучасних міських районах зі значним рухом транспорту рівень шуму близький до небезпечної межі у 80 дБ.

Інтенсивний шум - акустичний стрес, який призводить не тільки до порушення слухового аналізатора, але і до захворювань внутрішніх органів. До механізму виникнення таких захворювань залучені вегетативна (незалежна від нашої свідомості частина нервової) і ендокринна системи. Вони забезпечують постійність внутрішнього середовища організму при його пристосуванні до змінних зовнішніх умов. Внаслідок тривалої дії шуму ці системи перестають чітко регулювати роботу внутрішніх органів, що обумовлює появу гіпертонічної, ішемічної, виразкової та інших хвороб.

До негативних фізичних чинників міста належить також вібрація. Джерелами вібрації в містах є: рейковий транспорт, автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислові установки тощо.

Під впливом шумів розвивається багато неспецифічних захворювань. Потужні шумові впливи можуть викликати загибель організму. У Давньому Китаї існувала навіть "музична страта" - засудженого на смерть карали тривалою дією сильного шуму, від якого він гинув. Для котів та собак смертельним є шумовий вплив у 165 дБ.

Вібрація впливає на

центральну нервову систему
шлунково-кишковий тракт
вестибулярний апарат
викликає запаморочення, оніміння кінцівок
захворювання суглобів.

Тривалий вплив вібрації викликає фахове захворювання — вібраційну хворобу.

Вібрація невеликої інтенсивності протягом короткого проміжку часу позитивно діє на організм людини: підвищує обмін речовин, м'язову силу й обмін речовин, знижує втому, прискорює заживлення ран. У зв'язку з цим, вібрацію можна використати і з лікувальною метою.

При тривалій дії вібрації високої інтенсивності в організмі людини виникають патологічні реакції. Характер та ступінь важкості захворювання залежать від амплітуди І частоти вібрації, від індивідуальної чутливості організму і ряду супровідних факторів: шуму, переохолодження, перенапруження під час роботи. Розрізняють два види вібраційної хвороби: від дії локальної та загальної вібрації. В основі першої лежать зміни, що виникають головним чином у нервовій і серцево-судинній системах та опорно-руховому апараті.

Клінічна картина вібраційної хвороби, що виникає від впливу "локальної" вібрації, поліморфна і має свої особливості залежності від частоти, характеристики вібрації та факторів, що супроводжують вібрацію. Залежно від ступеня вираження клінічної картини, виділяють чотири стадії вібраційної хвороби.

Перша, початкова, перебігає без виражених симптомів. Суб'єктивно відзначаються біль та парестезії у верхніх кінцівках, об'єктивно — легкі розлади чутливості на кінчиках пальців, незначне зниження вібраційної чутливості, тенденція до спастичного стану капілярів нігтьового ложа. На цій стадп захворювання ще може спостерігатися зворотний процес.

Друга стадія хвороби характеризується помірно вираженим симптомокомплексом. Біль та парестезії більш стійкі, знижується чутливість шкіри на пальцях та всій кисті. Відзначаються також функціональні розлади центральної нервової системи астенічного чи астеноневротичного характеру. Процес зворотний за умови переведення на іншу роботу та проведення курсу лікування.

Третя стадія хвороби характеризується вираженими судинними змінами, що супроводжуються спазмами судин і побілінням пальців. Чутливість знижується за периферичним чи сегментарним типом.

Спостерігаються астенічні та неврастенічні реакції, порушується діяльність серцево-судинної, ендокринної та інших систем організму. Цій стадії властиві стійкі патологічні зміни, які, до того ж, погано виліковуються.

Четверта стадія вібраційної хвороби трапляється дуже рідко. Патологічний процес характеризується сукупністю судинних порушень в результаті ураження вищих відділів центральної нервової системи.

Порушення чутливості мають виражений І поширений характер. За характером перебігу цю стадію відносять до стійких та незворотних станів, що супроводжуються зниженням працездатності, навіть до повної її втрати.

Якщо вібраційна хвороба зумовлена впливом загальної вібрації на організм, то вона має інші клінічні прояви.

Насамперед спостерігаються зміни в периферичних нервах і судинах нижніх кінцівок, біль у ногах, підвищена втомлюваність, легкі розлади чутливості за периферичним типом, болючість м'язів, послаблення пульсації в артеріях ступні. У початковій стадії захворювання периферичні зміни поєднуються з порушеннями в центральній нервовій системі.

При більш вираженій формі вібраційної хвороби, що викликана впливом загальної вібрації, переважають порушення в центральній нервовій системі та вестибулярному апараті, що перебігають за типом вестибулопатії. Симптомами захворювання є також запаморочення, головний біль, астенічний стан, судинні порушення (ступні й кисті холодні, знижується пульсація).

Найбільш небезпечна частота загальної вібрації 6—9 Гц, оскільки вона збігається з власною частотою коливань внутрішніх органів людини. В результаті цього може виникнути резонанс, це призводить до переміщень і механічних ушкоджень внутрішніх органів. Резонансна частота серця, живота і грудної клітки — 5 Гц, голови — 20 Гц, центральної нервової системи — 250 Гц. Частоти сидячих людей становлять від 3 до 8 Гц.

Низькочастотні вібрації з рівнем 10 дБ і менше викликають судинні захворювання. Відповідно до спостережень, що були проведені в Японії, діти в сім'ях, які проживають поблизу аеропортів, низькорослі. Відповідно до директив, що розроблені для країн Європейського Союзу, при шумі більше 90 дБ необхідно користуватися засобами індивідуального захисту. Під впливом шумів розвивається багато неспецифічних захворювань. Потужні шумові впливи можуть викликати загибель організму. У Давньому Китаї існувала навіть "музична страта" - засудженого на смерть карали тривалою дією сильного шуму, від якого він гинув. Для котів та собак смертельним є шумовий вплив у 165 дБ.

2% всіх смертей викликано захворюваннями, пов'язаними з надмірним шумом. До такого висновку прийшли експерти Всесвітньої організації охорони здоров'я. Підвищений рівень шуму створює у людей стан тривоги, а звідси — інфаркти і інсульти. Щорічно тисячі людей вмирають від нестачі тиші і спокою лише в одній Великобританії.

Органи чуття людини сприймають звуки навколо, навіть коли людина спить. Потім баланс гормонів в організмі порушується, що у свою чергу примушує працювати з напругою багато органів.

А коли людина достатньо довго живе в місці з підвищеним рівнем шуму, то це може викликати не тільки психологічні, але і фізіологічні зміни, які є прямою загрозою людському життю.

На сьогоднішній день підвищеному рівню шуму під час сну піддаються 2% жителів Європи. Нормальне людське вухо чує звуки від 25 дБ (децибел), а звичайний побутовий шум в середньому близько 70 дБ ніякої небезпеки для людини не представляє. Без проблем для здоров'я людина може витримати звук 120 дБ.

У країнах ЄС діє закон, що регламентує рівень шуму в межах 85 децибел, протягом 8 годин щодня, але не більше. При цьому громадських установах, медичних установах, школах, дитячих садах, офісах максимальний шумовий рівень не повинен перевищувати 30-35 дБ, рівень шуму в житлових приміщеннях вдень — 40 дБ, а вночі — 30 дБ.

Проте, в багатьох житлових приміщеннях в Європі рівень шуму складає 50-60 децибел — це приблизно рівно звуку працюючої посудомийної машини.

На людину особливо негативно діє шум з частотою 400800 Гц.

Шумове забруднення завжди вважалося менш небезпечною формою, чим інші види екологічного забруднення, а люди практично не хвилюються про те, як шум впливає на їх здоров'я. Проте дані Бюро національної статистики Великобританії показують, що кількість скарг на шум в країні в останні 20 років зросла в 5 разів. Виходить, що таким чином шум дійсно стає для людей все більш серйозною загрозою, повідомляє УНІАН.

РОЗДІЛ IV. ІНДИВІДУАЛЬНІ ТА КОЛЕКТИВНІ ЗАСОБИ БОРОТЬБИ З ШУМОМ

Існують чотири основні напрямки боротьби з шумом:

боротьба в джерелах його утворення;
зниження на шляхах його поширення;
ослаблення дії на організм людини за рахунок організаційних та медичних заходів;
за допомогою засобів індивідуального захисту.

Безперечно, обійтися без електропобутових приладів неможливо, та й не потрібно. Головне – дотримуватись певних правил:

•у спальні не варто встановлювати комп’ютер, “базу” для радіотелефона, а також вмикати на ніч пристроїв для підзарядки батарейок та акумуляторів;

•телевізор, музичний центр, відеомагнітофон на ніч треба вимикати з електромережі;

•електронний будильник не повинен стояти в головах;

•потужність мікрохвильнових печей може змінюватись, тому час від часу треба звертатись до майстра, щоб контролювати рівень випромінювання.

До засобів індивідуального захисту від шуму належать:

– протишумні навушники, які закривають вушну раковину;

– протишумні вкладиші, що перекривають зовнішній слуховий прохід;

– протишумні шоломи – закривають усю голову. Їх застосовують у сполученні з навушниками;

– протишумні костюми.

застосування малошумного обладнання, заміна металевих частин на пластмасу, установка глушителів і т. д;
установка обладнання на демпфіруючих прокладках;
розміщення джерел шуму в шкірі, приміщеннях і т. д. зі звукоізоляцією або звукопоглинанням;
установка “антизвуку”, тобто джерела, рівного за величиною і протилежного за фазою звуку
архітектурно-планувальні методи (розміщення будівель, обладнання, захисні зелені смуги, екрани і т. д.);
звукоізолюючі кабіни, акустичні екрани місць роботи;
оснащення шумних машин і технологій засобами дистанційного телеавтоматичного управління.

РОЗДІЛ V. МЕТОДИ ЗНИЖЕННЯ ШУМОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Зелені насадження знижують рівні шуму влітку на 8-10 дБ, що пояснюється поглинанням звукових хвиль листям дерев та кущів. Унаслідок цього на магістралях з інтенсивним рухом транспорту будинки слід розташовувати на відстані 15-20 м від тротуарів і обов'язково цю частину території засаджувати деревами та кущами.

Шум, який створюється транспортом, залежить також від якості дорожніх покриттів. Зниженню транспортного шуму в містах сприяє будівництво перетинів вулиць на різних рівнях, підземних та надземних пішохідних переходів, що забезпечує безперешкодний рух транспортних потоків. Часто причиною інтенсивних імпульсних шумів, які виникають на вулиці під час руху транспорту, є дефекти дорожнього покриття та металеві люки.

Позитивний ефект зі зменшенням шуму в житлових будинках можна одержати за рахунок розміщення з боку вулиці екрануючих будівель тимчасового перебування людей - магазинів, майстерень, столових тощо.

Якщо у межах міст проходять залізничні магістралі, то ширина санітарно-захисної зони від житлових будівель до осі найближчого шляху залізниці повинна бути не менше 200 м, а в районі залізничних мостів - не менше 300 м.

У боротьбі з транспортним шумом у містах, крім інженерно-технічних рішень, часто використовують і організаційні заходи: заборона звукових сигналів на автотранспорті, політ над містом літаків та гелікоптерів, обмеження руху, зльотів та посадок літаків на аеродромах, які розташовані поблизу населених пунктів, вночі.

Для глушення шуму, який створюється при стравлюванні повітря з потужних компресорів, доцільно використовувати бутокамерний заглушувач. Заглушувач є камерою, яка занурена в землю. Стінки камери виконані з цегли, а підлога та стеля - залізобетонні. Усередині камери на швелерах встановлені дві сталеві решітки, які вкриті шаром буту. Стиснене повітря від компресора послідовно проходить крізь три розширювальні камери та два шари бутової засипки, втрачає звукову енергію та виходить в атмосферу практично безшумно.

Для зменшення шуму, який розповсюджується будівельними конструкціями через вібрацію вентиляторів, останні необхідно встановлювати на пружинних віброізоляторах.

Якщо дозволяють умови експлуатації і технологічний процес, обладнання розміщують в кожухи.

Вибір тих чи інших заходів та обладнання для глушення шуму проводять на основі аналізу шумових характеристик обладнання та конструктивних особливостей виробничих приміщень.

ВИСНОВКИ

Здоров'я людини залежить від багатьох факторів: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування і їх цінності, соціально-економічних умов та інших. Особливо значного впливу на організм людини справляє технічне оточення, в якому сучасна людина перебуває як на роботі, так і в інший період часу.

Здоров’ю людини загрожують:

негативні наслідки науково-технічної революції і урбанізації;

антропогенне забруднення природного середовища тощо.

Негативно позначається на формуванні здоров'я і несприятлива екологічна обстановка, зокрема забруднення повітря, води, ґрунту, а також складні природно-кліматичні умови.

Патологічні стани людини можуть бути пов'язані з антропогенними чинниками забруднення навколишнього середовища: повітря, грунт, вода, продукти промислового виробництва.

Початок XXI cт. ознаменувався тим, що внаслідок науково-технічної революції і урбанізації нашої планети навколишнє середовище неухильно погіршується і люди вже неспроможні адаптуватися до цих швидких і глобальних змін. Не меншу загрозу для людства становить антропогенне забруднення природного середовища. Хімічне, радіоактивне та бактеріологічне забруднення повітря, води, ґрунту, продуктів харчування, а також шум, вібрація, електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання тощо викликають в організмах людей тяжкі патологічні явища, глибокі генетичні зміни. Це призводить до різкого збільшення захворювань, передчасного старіння й смерті, народження неповноцінних дітей.

На фоні дії негативних факторів навколишнього середовища на організм людини виникають такі захворювання, як онкологічні, серцево-судинні хвороби, дистрофічні зміни, алергія, діабет, гормональні дисфункції, порушення у розвитку плоду, пошкодження спадкового апарату клітини.

У наш час дуже серйозною проблемою є проблема екології. Серед багатьох чинників, що не сприятливо впливають на здоров’я людини, особливе місце займає шум.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Безпека життєдіяльності / За ред. Я. І. Бедрія. — Львів, 2000.
Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. — К Либідь, 1995.
Будыко М.И. Глобальная экология. — М Мысль, 1977.
Величковский Б.Т., Кирпичев В.И., Суравегина И.Т. Здоровье человека и окружающая среда. — М Новая шк., 1997.
Гігієна праці / А.М. Шевченко, О.П. Яворовський, Г.О. Гончарук та ін. — К Інфотекс, 2000.
Е.П. Желібо, Н.М.Заверуха, В.В.Зацарний “Безпека життєдіяль¬ності” с.225-232.
Єлісєєв А.Т. Охорона праці. — К., 1995.
Ж 51 Безпека життєдіяльності: Курс лекцій. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 356 с.
Загальна гігієна та основи екології. Підручник. - К., 2003.
І.П.Пістун “Безпека життєдіяльності” с.198-205
Основи безпеки життєдіяльності. Підручник. - К., 2001.
Основи екології. Посібник / За ред. Ковалевського А.В. - К., 2002.
Словник-довідник з охорони праці. - К., 2003.
. Каспаров А.А. Гигиена труда и промышленная санитария. — М Медицина, 1981.
Кириллов В.Ф., Книжников В.А. , Коренков И.П. Радиационная гигиена. — М Медицина, 1988.
Корсак К.В., Плахоттк О.В. Основи екології. — 2-ге вид. — К МАУП, 2000.
Лапт В М Безпека життєдіяльності людини. — К Знання, Л Вид-во ЛБК НБУ, 1999.
Окружающая среда (споры о будущем) / А.М. Рябчиков, И.И. Альт-шулер, С.П. Горшков и др. — М Мысль, 1983.
Основы сельскохозяйственной радиологии / Б.С. Пристер, Н.А. Лощилов, О.Ф. Немец, В.А. Поярков. — К Урожай, 1991.
Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. — Суми. Університет, книга, 1999.
Смит Р.Л. Наш дом — планета Земля. — М Мысль, 1982.
Солтовський О.І. Основи соціальної екології. — К МАУП, 1997.
Ткачук В.Г., Хапко В.Е. Медико-социальные основы здоровья. — К МАУП, 1999.
. Хижняк М.І., Нагарна А.М. Здоров'я людини та екологія. — К Здоров'я, 1995.
ссылка скрыта народний оглядач (щоденна інформація неофіційної інформації, настроїв та думки)
ссылка скрыта Основні уражаючі фактори
ссылка скрыта - Желібо Є.П., Чмир А.І., Троян В.С., Савінов Є.О.
uk.wikipedia.org/wiki/Шум
ссылка скрыта - Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі

Blog

Назва роботи: «Шумова небезпека» Прізвище, ім’я, по батькові

Содержание