План. Вступ. Комунікативний процес в організації: суть, етапи, елементи, ви­моги до побудови. Контроль як функція управління

Вид материала

Документы

Содержание 1. Комунікативний процес в організації: суть, етапи, елементи, ви­моги до побудови. 1. Між організацією і зовнішнім середовищем. 2. Між рівнями, підрозділами та працівниками орга­нізації. Графік — спосіб наочного зображення стану і процесу виробничо-господарської діяльності з допомогою умовних позначень (крапок, лі Комунікаційний процес — процес обміну інформацією з метою розв'язання конкретної проблеми. 2. Контроль як функція управління. Принцип раціоналізації керування 3. Меморандум Банку «АнтоБанк»

Подобный материал:

• Проектування організаційної структури управління, суть, принципи, етапи, 121.44kb.
• Реферат на тему: Система І процес контролю, 107.22kb.
• “Менеджмент-наука управління”, 253.96kb.
• План Суть, зміст І цілі маркетингової діяльності. Маркетинг як специфічна функція управління., 232.98kb.
• План Реферат на тему: 1 Логічна суть гіпотези та криміналістичної версії 3 > Основні, 180.68kb.
• Зміст вступ розділ 1 Юридична природа екологічного моніторингу, 283.98kb.
• План лекції Сутність функції організації. Основи теорії організації. Основи організаційного, 519.48kb.
• Суть, зміст І завдання операційного менеджменту. Місце операційного менеджменту в системі, 188.07kb.
• Реферат Об'єкт дослідження процес І результат управління якістю згідно міжнародних, 1009.54kb.
• План вступ Ринкова інфраструктура: її суть, необхідність, роль в ринковій економіці., 353.61kb.

План.


Вступ.

1. Комунікативний процес в організації: суть, етапи, елементи, ви­моги до побудови.

2. Контроль як функція управління.

3. Складіть меморандум для організації, якою ви керуєте (організація може бути і в перспективі).

Висновки

Використана література.


Вступ.


Незважаючи на складне та нестабільне економічне становище України, спостерігається повільне, але постійне збіль­шення кількості конкурентоспроможних підприємств, що пропонуюсь свою продукцію та послуги на національному рин­ку.

Складні умови господарювання, зміни в техніці та техноло­гіях, зростаючі вимоги споживачів вимагають від сучасних ме­неджерів всіх рівнів управління нових знань та навичок, які б відповідали вимогам часу. Життєва необхідність у використанні стратегічного управління, як одного з найефективніших і найпрогресивніших засобів управління організацією, спонукаєть­ся розвитком ринкових відносин, позитивними зрушеннями в економіці України, зростаючою конкуренцією на будь-якому ринку.

В Україні теорія і практика стратегічного управління ще не зайняли належного щабля. Вітчизняним підприємствам важко застосовувати стратегічне управління через складні умови го­сподарювання, брак коштів для впровадження інноваційних процесів, не зовсім цивілізовані форми конкурентної бороть­би. Разом з тим дуже важливо, що вже є перші досягнення з успішного впровадження стратегічного управління на українських підприємствах. Вони мають чітко визначену ціка­ву місію, концепції, цілі, культуру, неординарний підхід до ви­рішення проблем, «агресивність» у конкурентній боротьбі. На жаль, таких компаній в Україні одиниці.

Існує тісний зв'язок між минулим, сучасним і майбутнім станом ефективності діяльності підприємства - станом, що характеризує рівень отримуваного кінцевого результату дія­льності підприємства і створених протягом певного періоду можливостей розвитку і можливостей занепаду. Сучасним ме­неджерам доводиться ретельно аналізувати зовнішнє середо­вище для своєчасного внесення змін у вибраний курс фірми. Вони повинні добре знати особливості діяльності своєї компанії, її сильні та слабкі сторони, щоб передбачити, які зміни принесуть успіх компанії. Іншими словами, стратегічне управ­ління є основою, сучасною парадигмою до управління всією компанією.

В своїй роботі я опишу організаційну структуру майбутнього банку, який бі я хотів заснувати, використовуючи застосування сучасних технологій менеджменту. В процесі виконання контрольної роботи будуть висвітлені такі питання: комунікативні процеси в організації, роль контролю як функції управління, також буде складено меморандум для мого майбутнього банку.

1. Комунікативний процес в організації: суть, етапи, елементи, ви­моги до побудови.


В управлінській діяльності комунікативні навики та риторичні здібності відіграють важливу роль. Адже са­ме від того, наскільки менеджеру вдасться налагодити взаємодію з підлеглими та колегами, переконати у необ­хідності виконання прийнятих управлінських рішень за­лежить ефективність діяльності організації загалом чи її окремих структурних одиниць.

Сутність комунікацій становлять взаємозв'язки між працівниками, підрозділами, організаціями тощо. Вони супроводжують усі процеси, що відбуваються в органі­зації.

Комунікації — обмін інформацією, її змістом між двома і більше особами (працівниками).

Місце комунікацій у процесі менеджменту показано на рис. 1.1

Існує два види комунікацій.

1. Між організацією і зовнішнім середовищем. Напри­клад, обмін інформацією підприємства зі споживачами відбувається через рекламу, з державою — через звіти, з політичною системою — шляхом створення лобі в парла­менті. Під дією зовнішнього оточення проводяться наради, обговорення, телефонні переговори, готуються служ­бові записки, відеострічки, звіти та ін.

2. Між рівнями, підрозділами та працівниками орга­нізації.

Комунікації можуть здійснюватись:

• від вищих рівнів управління до нижчих, тобто «зверху до низу». Наприклад, начальник інформує підлег­лих про поточні завдання, зміну технології роботи, нові пріоритети та ін.;
  
• між різними підрозділами (відділами, цехами тощо);
  
• від нижчих рівнів до вищих. Найчастіше так над­ходить інформація про недоліки, порушення, страйкову ситуацію тощо;
  
• між окремими працівниками;
  
• між менеджером (керівником) і його робочою гру­пою (апаратом).
  

З урахуванням характеру передавання інформації комунікації поділяють на формальні (офіційні), які ство­рені керівництвом організації, та неформальні, сфор­мовані на засадах міжособистісних стосунків в органі­зації.

Інформація. Основою комунікацій є інформація.

Інформація — сукупність повідомлень, які відображають конкрет­ний аспект явища, події, виробничо-господарської діяльності.

Вона може надходити за централізованою, децентра­лізованою та змішаною схемами. Інформацію класифі­кують за різними ознаками.




За повнотою охоплення явища:

• повна — всебічно та повною мірою розкриває сут­ність явища;
  
• часткова — відображає лише певний аспект яви­ща, не даючи його цілісної характеристики;
  
• надлишкова — містить дані, що є зайвими і не потрібними для використання у конкретній ситуації.
  

За періодом дії:

• разова — використовується лише один раз у спе­цифічній ситуації;
  
• періодична — застосовується та формується сис­тематично, залежно від потреб;
  
• довгострокова — використовується протягом три­валого терміну.
  

За змістом:

• планово-економічна — містить дані про заплано­вані обсяги виробництва, реалізації, ціни тощо;
  
• фінансова — відображає рух грошових коштів на підприємстві, залучення інвестицій, структуру витрат;
  
• облікова — містить дані податкового та управлін­ського обліку щодо діяльності організації;
  
• бухгалтерська — охоплює дані, що використову­ються при здійсненні бухгалтерського обліку;
  
• технологічна — розкриває зміст технології здійс­нення основних та супроводжувальних виробничо-гос­подарських операцій;
  
• довідкова — містить загальнодоступні дані, вико­ристання яких полегшує здійснення всіх видів діяльності;
  
• адміністративна — відображає дані про права, обов'яз­ки, відповідальність, правила та процедури в організації.
  

За рівнем достовірності:

• достовірна — об'єктивно і правдиво характеризує певне явище;
  
• недостовірна — має сумнівне походження, суб'єк­тивне забарвлення та потребує перевірки.
  

Документація. Носіями інформації є документи, диске­ти, диски, графіки, перфострічки, перфокарти, магніт­ні стрічки, плакати, схеми тощо.

Документація — письмове надання інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності й розумової діяльності людини, носієм якої вона є.

Документацію класифікують за різними ознаками. За змістом:

• адміністративна (правила, процедури, інструкції, накази, розпорядження тощо);
  
• планово-економічна (техніко-економічний план, план збуту, інвестиційний проект та ін.);
  
• комерційна (договори щодо постачання та збуту, замовлення, оферти, рахунки-фактури тощо);
  
• фінансова (бюджет, фінансовий план, платіжні ві­домості та ін.);
  
• зовнішньоекономічна (зовнішньоекономічні дого­вори, вантажно-митна декларація, інвойс тощо);
  
• бухгалтерська (журнали-ордери, касова книга та ін.);
  
• обліку кадрів (трудові книжки, штатні розписи, по­садові інструкції тощо);
  
• технологічна (технологічні карти, конструкторсь­кі схеми, інструкції з експлуатації техніки та ін.).
  

За складністю:

• проста — відображає один процес;
  
• складна — відображає кілька процесів. За призначенням:
  
• індивідуальна — призначена для конкретних по­садових осіб;
  
• типова — призначена для широкого кола корис­тувачів.
  

За місцем у менеджменті:

• службово-інформаційна (службові листи, акти тощо);
  
• розпорядча (накази, розпорядження, вказівки, інс­трукції, постанови, протоколи, циркуляри та ін.);
  
• спеціальна (фінансова, бухгалтерська, технологіч­на, планова, звітна та ін.).
  

Діловодство — процес, пов'язаний зі складанням документів, їх обробленням, проходженням, зберіганням тощо.

До основних функцій діловодства належать:

• попередній розгляд і облік документів;
  
• довідково-інформаційне обслуговування;
  
• контроль за виконанням;
  
• удосконалення (раціоналізація) документообігу;
  
• експедиційне оброблення і транспортування доку­ментів.
  

За ступенем централізації виділяють такі системи ді­ловодства:

• централізована — за такої системи вся документа­ція прямує в єдиний центр організації (наприклад, в кан­целярію);
  
• децентралізована — передбачає надходження до­кументів за призначенням у відділи, підрозділи тощо;
  
• змішана — поєднує елементи централізованої та децентралізованої системи.
  

Роботу з документацією здійснюють в організаціях спеціальні служби. До них належать канцелярія, архів, бібліотека, довідкове бюро, юридичний відділ, секрета­ріат, референтура тощо.

Часто управління виробничо-господарською діяльністю вимагає застосування графіків та графічних зображень.

Графік — спосіб наочного зображення стану і процесу виробничо-господарської діяльності з допомогою умовних позначень (крапок, ліній, фігур тощо).

Графік поєднує в собі графічний образ (систему на­креслень) і легенду (умовні позначення на графіку). Він повинен бути наочним, змістовним, образним, універсаль­ним, зручним у користуванні тощо.

Графічні засоби поділяють на кілька груп.

1. Органіграми — графіки, які характеризують струк­туру і взаємовідносини явища. До них належать:

- класифікаційні графіки (класифікація підприємств);

- оргсхеми (організаційні структури управління під­приємств, цехів);

- оперо грами (порядок руху сировини, деталей);

- хронооперограми (порядок руху в часі) тощо.

2. Топограми — графіки, що відображають явища у просторі. Це:

- маршрутні схеми руху предметів праці на робо­чих місцях;

- планування виробничих дільниць, робочих місць;

- схеми змащування обладнання;

- маршрут руху багатоверстатника тощо.

3. Хронограми — графіки, які характеризують зміну явищ у часі. Передусім це такі графіки:

- циклограми;

- планово-контрольні графіки;

- диспетчерські графіки руху транспорту тощо.

4. Діаграми — графіки, що відображають кількісні співвідношення (показників, явищ). До них належать:

- діаграми порівняння показників;

- діаграми розподілу показників;

- хронодіаграми тощо.

Забезпечення злагодженої роботи підрозділів органі­зації, окремих виконавців, груп працівників, а також необ­хідних контактів із зовнішнім середовищем вимагає своєчасного передавання інформації різних видів, певної якос­ті, необхідної достовірності тощо.

Комунікаційний процес — процес обміну інформацією з метою розв'язання конкретної проблеми.

Невід'ємними елементами процесу комунікацій є:

• відправник (джерело) — особа, група осіб (підроз­діл), організація, яка генерує ідеї, збирає та передає ін­формацію;
  
• повідомлення — інформаційна ідея, закодована з допомогою символів;
  
• канал — засіб передавання інформації;
  
• отримувач (споживач) — особа, група осіб (під­розділ), організація, для яких призначена інформація.
  

Комунікаційний процес охоплює такі етапи:

1. Формування або вибір ідеї (зародження ідеї).
   
2. Кодування (перетворення ідеї на повідомлення з допомогою слів, жестів, інтонації).
   
3. Вибір каналу (вибір способу передавання з допомо­гою телефонного, електронного зв'язку, відеострічок тощо).
   
4. Передавання ідеї (повідомлення).
   
5. Декодування (трансформація символів відправни­ка в думки отримувача).
   
6. Оцінювання та уточнення повідомлення.
   
7. Здійснення зворотного зв'язку (відправник і отри­мувач міняються комунікаційними ролями).
   

Комунікаційний процес показаний схематично на рис. 1.2.

У комунікаційних процесах постійно виникають шу­ми, які деформують зміст повідомлення, спричиняють відхилення, помилки тощо. Тому обов'язково слід вра­ховувати можливі неточності під час передавання інфор­мації, пам'ятаючи водночас, що часто комунікаційний процес триває лише кілька секунд.

З метою забезпечення високої якості комунікацій­них процесів слід орієнтуватись на два види комуніка­цій: міжособові та організаційні.

Міжособистісні комунікації. Традиційно виникають між конкретними особами (працівниками).

У процесі міжособистісних комунікацій можливі та­кі перепони:

• неповне сприйняття працівником інформації;
  

• несприйняття інформації;
  

• семантичні бар'єри (труднощі, зумовлені нерозу­мінням значення слів і словесних знаків);
  

• невербальні перепони, виникають у процесі вико­ристання несловесних (невербальних) знаків: погляд, ви­раз обличчя, посмішка та ін.;
  

• слабкий зворотний зв'язок.
  

Рис. 1.2 Графічна модель комунікаційного процесу

Усунути їх можна шляхом вдосконалення спілкуван­ня. Для цього необхідно:

- пояснювати та обґрунтовувати свої ідеї до початку їх передавання;

- бути сприйнятливим до можливих семантичних проблем;

- стежити за власними жестами, позами, інтонаціями;

- бути уважним до почуттів інших працівників;

- враховувати соціально-психологічний клімат у ко­лективі;

- встановлювати якісний зворотний зв'язок;

- допускати можливість дублювання ідеї, повідом­лення, пояснення.

Організаційні комунікації. Виникають між підрозді­лами, рівнями, ланками організації та між організаціями, їх особливості залежать від характеру діяльності організа­ції, її ролі й місця в галузі, структури управління тощо.

На якість організаційних комунікацій можуть впли­вати:

- деформація повідомлень на різних етапах процесу комунікацій;

- інформаційні перевантаження в системі комуні­кацій;

- незадовільна структура управління організації;

• громіздка структура комунікаційного процесу.
  

Удосконаленню комунікацій і ліквідації перепон в організаціях сприяють:

• раціоналізація структури комунікаційного процесу;
  
• удосконалення документообігу;
  
• ефективне застосування графічних засобів;
  
• вдосконалення функцій менеджменту;
  
• поліпшення зворотного зв'язку;
  
• запровадження системи вивчення пропозицій пра­цівників (наприклад, з допомогою встановлення скриньок пропозицій);
  
• використання інформаційних бюлетенів;
  
• застосування сучасних інформаційних технологій: персональних комп'ютерів, електронної пошти, відеотех-ніки, радіо, телебачення тощо.
  

Отже, під час здійснення різних видів комунікацій особливої ваги набуває культура спілкування — дотри­мування правил поведінки, етикету, передбачених між­народним протоколом.


2. Контроль як функція управління.

До останнього часу для багатьох людей, що не володіють професійними знаннями в області керування, контроль асоціювався, насамперед, з тими його формами і видами, що широко використовувалися в часи адміністративно-командної системи керування нашим суспільством. У той час величезна армія людей проводила численні перевірки і ревізії, здійснювала контроль за ходом виконання різноманітних планів. Контроль при цьому був одним з ефективних засобів впливу на суспільство, нерідко виконував каральні функції, що дозволяло використовувати його, по суті, для твердження авторитету влади.

В умовах демократичного суспільства роль контролю істотно міняється. Що стосується його соціально-економічної сторони, то він, повинний бути, насамперед, ефективним інструментом керування підприємством через прояв уваги до праці працівника, мотивацію його діяльності.

Дослідження місця і ролі внутрішнього контролю в системі керування організацією необхідно проводити, спираючи на наукові підходи до його реалізації на практиці.

Відомий фахівець в області менеджменту Кнорринг В.И. справедливо відзначає, що керування - це “безупинний і цілеспрямований процес впливу на об'єкт керування, у якості якого може виступати особистість, колектив, технологічний процес, підприємство чи держава, для досягнення оптимальних результатів при найменших витратах часу і ресурсів". Вивчення проблем керування останні 30 років ведеться вченими у всіляких напрямках: з позиції принципів керування, процесу керування, функцій керування, організації керування, процесу прийняття і реалізації управлінських рішень, технології керування, інформаційного забезпечення керування і т.п.

У системі керування оргінізацією контроль у залежності від того, ким він проводиться, підрозділяється на зовнішній , здійснюваний ззовні, і внутрішніми, реалізованими самою організацією в процесі керування. Тому, перш ніж приступити до вивчення місця і ролі внутрішнього контролю в системі керування, спираючи на перераховані вище підходи, необхідно провести грань між зовнішнім і внутрішнім контролем.

Необхідність зовнішнього контролю обумовлюється наявністю державного нагляду за діяльністю підприємства, що припускає формулювання і застосування спеціальних правил і інструкцій зі здійснення підприємницької діяльності, включаючи контроль за дотриманням цих правил. Функції зовнішнього контролю за діяльністю кредитних організацій, крім державних контрольних органів, здійснюють також зовнішні незалежні аудитори, суспільні саморегульовані організації.

Зовнішній аудит проводиться аудиторською фірмою (чи аудитором) на договірній основі з економічним суб'єктом з метою надання незалежної, кваліфікованої оцінки вірогідності його бухгалтерського обліку і звітності, а також видачі рекомендацій зі зміцнення фінансового стану економічного суб'єкта, підвищенню ефективності його діяльності.

Важливо відзначити, що зовнішній контроль здійснюється, як правило, лише у формі наступного контролю, має епізодичний характер, обмежений у використанні внутрішньої інформаційної бази і проводиться людьми, не зв'язаними з об'єктом перевірки.

Внутрішній контроль повинний здійснюватися безупинно, усіма працівниками, для цього необхідно розташовувати доступом до усієї внутрішньої інформації. Він повинний бути, у першу чергу, спрямований на: дотримання встановлених процедур і повноважень при прийнятті управлінських рішень, що торкають інтереси підприємства, його акціонерів і клієнтів; виконання вимог законодавства, нормативних актів державних органів, а також стандартів професійної діяльності; здійснення контролю за ризиками, що виникають у діяльності підприємства; прийняття своєчасних і ефективних заходів, що сприяють усуненню виявлених недоліків і порушень у діяльності підприємства.

Дослідження місця і ролі внутрішнього контролю в системі керування підприємства неможливо вести у відриві від фундаментальних підходів до керування, ми почнемо це дослідження з розгляду принципів керування. До числа найважливіших принципів керування фахівці відносять: принцип делегування повноважень, принцип цілей, принцип ієрархії, принцип раціоналізації керування, принцип забезпечення контролю.

Суть принципу делегування повноважень складається в передачі керівником частини покладених на нього повноважень, прав і відповідальності своїм підлеглим, оскільки головна задача будь-якого керівника полягає в тім, щоб забезпечити організацію трудового процесу саме силами колективу. Делегуючи повноваження, керівник звільняє себе від рутинної роботи й у такий спосіб одержує можливість сконцентруватися на рішенні складних управлінських задач, що відповідають його рівню компетенції. Передача повноважень виконавцям, взаємодіючим між собою й у прийнятті, що участвующим на своєму ієрархічному уровне, управлінських рішень, дозволяє також істотно підвищувати оперативність у прийнятті управлінських рішень. Крім того, проходження зазначеному принципу сприяє підвищенню рівня кваліфікації співробітників, прояву їхньої ініціативи і самостійності, є істотним чинником мотивації їхньої трудової діяльності.

Важливим моментом у реалізації цього принципу, є організація ефективного контролю за діями підлеглих. Для забезпечення ефективного контролю необхідно виробити оптимальний баланс між двома неприпустимими крайностями в реалізації контрольних функцій: з одного боку - постійне спостереження за всіма діями підлеглих, з іншого боку - відсутність якого-небудь контролю взагалі. Крім того, рішення проблеми контролю неможливо без достовірної, своєчасної і повної інформації про діяльність підрозділів, можливостей обміну нею між службовцями банку, а також без авторитету й управлінської майстерності керівника.

У керуванні велике значення має реалізація принципу цілей . Оскільки метою підприємства є одержання прибутку, те це означає, що в підприємства повинні бути присутнім структури, що забезпечують одержання доходів, а саме: підрозділу по залученню, розміщенню фінансових засобів, наданню послуг. Для керування прибутком підприємства необхідно мати підрозділи, що реалізують функції планування доходів і витрат, бюджетирования й аналізу. Досягнення поставлених цілей можливо лише за умови скоординованої взаємодії перерахованих функціональних підрозділів підприємства.

Відповідно до принципу ієрархії підрозділу підприємства ранжирується по наближеності до вищого рівня керування, у результаті чого вибудовується чітка управлінська структура. На основі зазначеного принципу визначаються владні повноваження менеджерів підприємства.

Принцип раціоналізації керування вимагає, щоб менеджери підприємства забезпечували постійний розвиток підприємства, зокрема, за рахунок надання нових продуктів і послуг, освоєння нових ринків, впровадження інформаційних технологій, скорочення витрат. Для виконання даного принципу необхідно забезпечувати цілісність і відповідність умовам навколишнього середовища, що досягається через удосконалювання як діяльності окремих підрозділів, так і їхньої спільної діяльності за рахунок тісної взаємодії між ними.

Нарешті, найважливішим принципом, без виконання якого процес керування підприємством неможливий, є принцип забезпечення контролю. Зазначений принцип вимагає організувати такий внутріпідприємницький контроль, що здатний запобігати різного роду порушення, потенційні помилки і можливі втрати, забезпечувати законність, надійність і ефективність діяльності підприємства.

Процес керування можна представити за допомогою схеми, зображеної на мал. 2.1. Тут під суб'єктом керування розуміється система вироблення керуючих впливів (чи керуюча система), а під об'єктом керування - система, на яку спрямовані зазначені впливи (чи керована система).

Процес керування в загальному випадку протікає в умовах постійно мінливого зовнішнього і внутрішнього середовища і, у цьому зв'язку, характеризується різним ступенем невизначеності. До зовнішнього середовища відносяться численні фактори, що роблять вплив на об'єкт і суб'єкт керування ззовні: економічне і політичне середовище, соціальні, культурні, природні й інші умови. До факторів внутрішнього середовища, стосовно до керування підприємством, - його фінансове положення, технічний стан, рівень професіоналізму менеджерів і рядових співробітників, морально-психологічний клімат у колективі й ін.




Рис. 2.1. Загальна схема процесу керування

Єдність і взаємозв'язок складових частин процесу керування забезпечується за рахунок використання найважливішого елемента системи - зворотного зв'язку. Інформація про стан керованого об'єкта по каналі зворотного зв'язку надходить у керуючу систему, дозволяючи їй тим самим визначати відхилення від заданого результату і вносити необхідні корективи в процес керування.

Таким чином, зворотний зв'язок дає можливість визначати досягнення поставлених цілей і формувати коригувальні керуючі впливи. Саме за допомогою зворотного зв'язку реалізуються функції контролю в системі керування підприємством (комерційним банком) і забезпечується облік результатів його діяльності, одержання кількісної і якісної оцінки ефективності прийнятих управлінських рішень.

На основі загальної схеми процесу керування можна зробити два важливих висновки. По-перше, контроль здійснюється безупинно, унаслідок чого реалізується протягом всієї управлінської діяльності, включаючи її завершальний етап. По-друге, контроль не тільки логічно завершує процес керування, початий виробленням цілей і задач, але також є початком для прийняття нових управлінських рішень.

Місце і роль контролю в керуванні економічним суб'єктом особливо яскраво виявляється за допомогою реалізації функцій керування. Поняття “функція” (від лат. functio - обов'язок, коло діяльності, призначення, роль) використовується в багатьох областях знань і сферах діяльності, тому має безліч значень. Стосовно до керування під функцією розуміється конкретна форма прояву його сутності. Кожна управлінська функція наповнена характерним для неї змістом і реалізується через чітку послідовність регламентованих дій.

Ще в 1914 році великий теоретик і практик менеджменту Анри Файоль (1841-1925 р.) обґрунтував концепцію безперервності управлінського процесу, що характеризується взаємозалежними функціями, у числі яких він назвав планування, організацію, керівництво, координацію і контроль. Відтоді перелік основних функцій керування, якими оперують фахівці, не перетерпів істотних змін, і більшість сучасних вчених в області керування також називають: планування, організацію, координацію, регулювання, стимулювання, облік і контроль.

Як справедливо затверджує проф. А.В. Тихомирова, контроль відноситься до числа основних функцій керування і “поєднує види управлінської діяльності, зв'язані з формуванням інформації про стан і функціонування об'єкта керування (облік), вивченням інформації про процеси і результати діяльності (аналіз), роботою по діагностиці й оцінці процесів розвитку і досягнення цілей, ефективності стратегій, успіхів і прорахунків у використанні засобів і методів керування”. З цим твердженням не можна не погодитися, і все-таки дивитися на контроль треба ширше.

Будь-яку функцію керування, на думку багатьох фахівців в області керування, у свою чергу, можна представити як складається з декількох видів класичної управлінської діяльності - планування, організації, координації, стимулювання і контролю , що володіють відносною самостійністю. При цьому здійснення кожного з перерахованих видів діяльності є необхідною умовою для здійснення наступного, - тобто між ними існує тісний зв'язок. Отже, повноту реалізації кожної окремої функції керування можна забезпечити лише через реалізацію всіх перерахованих вище видів управлінської діяльності.

Проілюструємо сказане на прикладі проведення рекламної компанії нового виду банківського продукту. Рішення даної задачі почнемо з реалізації функції керування планування, що представимо як сукупність зазначених вище видів взаємозалежних управлінських дій. У цьому випадку для рішення поставленої задачі необхідно:

• спланувати проведення даних заходів - тобто визначити оптимальний результат при заданих обмеженнях на ресурси і час (іншими словами, відповісти на питання: хто повинний зробити, що, скільки і коли);
  
• організувати процес чи рішення визначити шляху, методи і засоби досягнення поставленої мети;
  
• скоординувати дії учасників планованого процесу, установивши гармонічні відносини в їхній спільній праці;
  
• стимулювати їхньої дії, створюючи такі умови праці, при яких кожен їх їх трудився б з найвищою віддачею для досягнення поставленої мети;
  
• здійснити повноцінний контроль за діяльністю всіх учасників проведеної рекламної компанії.
  

Продовжимо рішення поставленої задачі, реалізуючи іншу функцію керування - організація. Цю частину процесу керування розглянемо з позиції контролю:

• на етапі планування рекламної компанії, насамперед, необхідно здійснювати контроль: за правильністю поставлених цілей і задач, якістю використовуваної внутрішньої і зовнішньої інформації, дотриманням діючого законодавства, результатами проведеного аналізу на предмет адекватності використовуваних методик і правильності зроблених на їхній основі висновків, доцільності вибору груп цільового впливу, а також засобів поширення рекламної інформації;
  
• на етапі організації компанії необхідно, у першу чергу, здійснювати контроль: за результатами аналізу ринку рекламних послуг, отриманої інформації про діючі рекламних фірмах, їхньої специфіки і базових цін на надані ними послуги, за вихідними матеріалами, що будуть використовуватися в рекламній компанії, за правильністю висновку договорів і їхнім належним виконанням;
  
• на етапі координації робіт необхідний контроль за належною взаємодією всіх служб банку, задіяних у проведенні компанії (наприклад, підрозділів банку, що займаються маркетингом, здійсненням розрахунків, бухгалтерським обліком, роботою з клієнтами, розробкою нових видів послуг), а також за взаємодією відповідних підрозділів банку з рекламними фірмами-виконавцями, оперативним рішенням виникаючих у ході роботи питань;
  
• етап стимулювання припускає створення умов, при яких співробітники банку, задіяні в проведеній компанії, повною мірою будуть націлені на захист інтересів банку і зорієнтовані на досягнення запланованих результатів. Для цього необхідно наявність продуманих програм стимулювання, реалізація яких також повинна бути об'єктом контролю;
  
• що стосується самого етапу контролю , то контроль, присутствуя на всіх стадіях розглянутого управлінського процесу, завершує його оцінкою ефективності проведеної компанії, визначенням досягнення поставлених цілей, виявленням відхилень, що мали місце, і причин цих відхилень.
  

Виходячи з викладеного видно, що контроль грає винятково важливу роль у процесі реалізації всіх основних функцій керування і є присутнім при цьому на кожнім етапі (стадії) процесу керування.


3. Меморандум Банку «АнтоБанк»

Місія банку

Дійсним формулюванням місії Банку «АнтоБанк» ми хочемо донести до наших клієнтів, пайовиків і персоналу свою філософію ведення бізнесу.

Наш банк створений для обслуговування клієнтів Придніпровського регіону: великих підприємств і організацій, представників середнього і малого бізнесу, приватних осіб - усіх, чиї кошти ми зберігаємо і премножимо з 1990 року.

Вважаючи своїм боргом сприяти розвитку промисловості в цілому, банк постійно розширює спектр наданих фінансових продуктів і послуг, приділяючи основну увагу розрахунково-касовому обслуговуванню, кредитуванню, операціям на валютному і грошовому ринках.

Піклуючись про наших клієнтів, ми першими на Дніпропетровщині впровадили ряд сучасних банківських технологій і продовжуємо підвищувати якість і знижувати вартість послуг.

Професіоналізм, ведення бізнесу в строгій відповідності з законодавством, чесність, відкритість і незалежність забезпечує надійність банку і динамічність його розвитку.

Не будучи в минулому державною структурою, ми зуміли вирости в стабільний фінансовий інститут і втілити в життя девіз "Надії збуваються!" для своїх клієнтів, пайовиків і персоналу.

Ми пишаємося нашими досягненнями і не зупинимося у своєму розвитку.

* * *

У поточних планах банку – технічна модернізація, розвиток банківських технологій і персоналу банку, спрямовані на реалізацію ряду проектів.

Банку «АнтоБанк» і відповідні українські структури зв'язують з «Литбізнесбанком» як дочірнім підприємством українського банківського капіталу свої стратегічні финансово-економічні інтереси в Прибалтійському регіоні й у Литві, зокрема. З огляду на територіальний і історичний аспект, Литва є привабливою інвестиційною зоною не тільки для скандинавського, як це очевидно виявляється зараз, але і для українського капіталу – у даному випадку легального капіталу найбільшої і впливовий аУкраїні фінансової групи.

В основі інвестиційної політики Банку «АнтоБанк» – реалізація спільних із ЛББ і іншими литовськими економічними структурами проектів, зв'язаних з фінансовими потоками, а також експортно-імпортними і транзитними потоками товарів. Дані проекти містять у собі комплекс банківських, таможених, складських, транспортних і інших послуг литвським, українським і заподним клієнтам – у першу чергу клієнтам Банку «АнтоБанк» і його партнерам. Маються програми фінансування розвитку культурного співробітництва між Литвою і Україною, інші як великі, так і невеликі бізнеси-проекти, зокрема проект фінансування військових пенсіонерів.

Своєю стратегічною метою банк також вважає максимальну універсалізацію, спрямовану на повне задоволення потреб клієнтів у фінансових послугах. Випливаючи цієї стратегічної мети, банк проводить глибокий реинжениринг бізнесів-процесів, що у значній мірі торкається інформаційних технологій, що є у свою чергу надійною підтримкою в організації роботи банку відповідно до міжнародних стандартів.

З метою забезпечення ефективного керування своєю філіальною мережею, що охоплює всю територію України, банк прийняв рішення застосувати технологію Сховищ даних. Як основу для побудови корпоративного Сховища даних обрана система "Контур Корпорація". Слід зазначити зважений підхід і ретельну підготовку рішення на вибір системи автоматизації. Перш ніж зупинити свій вибір на одному з багатьох запропонованих банку рішень від різних компаній-розроблювачів, у банку протягом декількох місяців проводилося ретельне повномашабне тестування, за підсумками якого був названий найкращий, на погляд фахівців Банку «АнтоБанк», програмний продукт.

Тепер у планах банку - у найкоротший термін виконати впровадження системи "Контур Корпорація", уключивши тим самим у єдиний інформаційний простір усі свої территориально-распределенные підрозділи.

Банк «АнтоБанк» і компанія Intersoft Lab визначили свої наміри в довгостроковому і взаємовигідному співробітництві.

Перспективні плани банку передбачають удосконалювання процесів фінансового планування і бюджетирования, керування активами, пасивами, ризиками, ліквідністю, клієнтською базою, а компанія Intersoft Lab володіє відповідними програмними продуктами і досвідом у рішенні цих задач.

У перспективних планах банку розвиток міжнародних переведень, а також переведень наявних засобів у карбованцях як найбільш перспективних і затребуваних послуг. У перспективних планах банку - випуск міжнародних пластикових карт платіжної системи "EUROPAY Int".

* * *

У сучасній літературі існує досить багато визначень поняття організаційна культура. Як і багато інших понять організаційно-управлінських дисциплін, концепція організаційної культури не має універсального визначення. Можливі лише різноманітні функціональні описи культурної області, що усякий раз формулюються в залежності від конкретних цілей дослідження, але цілісного - сутнісного - визначення культури, що получили загальновизнане поширення, немає.

Термін “культура” в усіх на слуху, однак ця популярність слова дуже оманна. Умовно, дати грамотне коротке визначення будь-якому широкому поняттю (навіть давно устояному) дуже важко. Такі визначення і характеристики легко даються “з боку”, тобто тими, хто не є професіоналами у відповідній сфері. Фахівці ж завжди дискутують, сперечаються між собою. Разом з тим труднощі визначення для них обумовлені, звичайно не обмеженістю їхніх поглядів, а добре усвідомлюваною складністю поняття, історичною еволюцією його змісту, перетинанням з іншими концепціями і т.д.

Слід зазначити, що якщо у визнанні наявності феномена організаційної культури академічні і ділові кола практично одностайні, то в змістовному трактуванні її визначень такої єдності не було і немає. Узагалі, як вважає П. Фрост, організаційна культура - концептуально “слизьке” поняття. До того ж наукове осмислення цього явища знаходиться ще на стадії первинного узагальнення, який також притаманний широкий плюралізм підходів, іноді, на жаль, що переходять навіть в анархізм (як, наприклад, категоричні твердження деяких учених - Гэласа, Мейера, Гэша й ін. - про «безвихідності» досліджень у цій області). Звідси і «строкатість, що приводить у замішання,», різнорідність літератури по організаційній культурі.

Організаційна культура є далеко не завжди видимим, але винятково важливим механізмом, що створює зсередини зовнішній вигляд Банку. Це філософія й ідеологія керування, ціннісні орієнтації, норми, припущення, що лежать в основі відносин і взаємодій як усередині Банку, так і поза ним.

Основні принципи організаційної культури Банку «АнтоБанк» :

• знання співробітниками місії, мети, стратегії і структури Банку
  
• створений комплекс закріплених письмово правил поведінки
  
• наявність страхового медичного поліса для співробітників,
  
• організовано харчування
  
• організована система навчання нових співробітників
  
• традиція відзначати День Народження Банку
  
• наявність пізнаваної символіки Банку (корпоративні кольори, логотип, девіз Банку) і присутність її на банківських документах, рекламної й інформаційної продукції
  
• створення історії Банку, хроніки подій, книги Пошани і їхнє відображення на корпоративному сайті.
  

* * *

У філософії діяльності Банку «АнтоБанк» закладене прагнення збільшувати свій внесок у формування цивільного суспільства.

Правління сконцентрувало увагу на реалізації цільових благодійних і меценатських програм, намагаючись досягати їхньої максимальної ефективності. Наприклад, як генерального спонсора Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франко, банк тільки на відновлення репертуару і гастрольну діяльність виділив торік 115 тис. гривень, а також виплачував стипендії 18 акторам — ветеранам театру.

Художньо-культурна громадськість України високо оцінила випуск четирьохтомник світової класики рідною мовою в «Бібліотеці Банку «АнтоБанк». Над створенням книги працювали кращі майстри слова. Вона видана у високоякісному поліграфічному і художнім виконанні. Це видання віднесене до самих помітних подій літературного життя України останнього років.

Не залишилося без уваги громадськості й інша подія. У рамках програми «Сільська школа» на розвиток народної освіти банк у 2003 році виділив 800 тис. гривень, у тому числі частина цих засобів — у виді 140 нових сучасних комп'ютерів.

У 2003 році за підтримкою банку в черговий раз був організований турнір на приз клуба «Шкіряний м'яч», фінал якого відбувся в МДЦ «Артек». У турнірі взяли участь 40 тис. дитячих команд.

Внесок у розвиток благодійної і спонсорської діяльності намагається вносити кожен регіональний підрозділ банку. Філії і відділення мають власні програми і підшефні об’єкти. Усього в минулому році банк «АнтоБанк» витратив на подібні заходи 10 млн гривень.

Правління банку і надалі має намір приділяти пильну увагу благодійній роботі і відродженню вітчизняного меценатства, підтримці медицини, утворення, спорту, допомоги знедоленим людям. Банк бачить у цьому свій моральний борг перед суспільством і цивільною місією своїх акціонерів, партнерів і персоналу.

Висновки

Для того щоб організація працювала ефективно, необхідні удосконалені методи керування. Сутність удосконалювання полягає в тому, що кожен керівник організації чи іншої ступіні керування був зацікавлений у кожнім працівнику, у його особистому інтересі. Це може бути досягнуті різними способами: поліпшення морального клімату в колективі чи мати можливість перекваліфікувати кадри, а також це може бути і матеріальне заохочення, соціальний успіх.

Отже, підводячи підсумок, треба зауважити, що саме комунікативні навики та риторичні здібності відіграють важливу роль в управлінській діяльності. Адже са­ме від того, наскільки менеджеру вдасться налагодити взаємодію з підлеглими та колегами, переконати у необ­хідності виконання прийнятих управлінських рішень за­лежить ефективність діяльності організації загалом чи її окремих структурних одиниць.

Забезпечення злагодженої роботи підрозділів органі­зації, окремих виконавців, груп працівників, а також необ­хідних контактів із зовнішнім середовищем вимагає своєчасного передавання інформації різних видів, певної якос­ті, необхідної достовірності тощо

У системі керування оргінізацією контроль у залежності від того, ким він проводиться, підрозділяється на зовнішній, здійснюваний ззовні, і внутрішніми, реалізованими самою організацією в процесі керування.

Місце і роль контролю в керуванні економічним суб'єктом особливо яскраво виявляється за допомогою реалізації функцій керування.

Як справедливо затверджує проф. А.В. Тихомирова, контроль відноситься до числа основних функцій керування і “поєднує види управлінської діяльності, зв'язані з формуванням інформації про стан і функціонування об'єкта керування (облік), вивченням інформації про процеси і результати діяльності (аналіз), роботою по діагностиці й оцінці процесів розвитку і досягнення цілей, ефективності стратегій, успіхів і прорахунків у використанні засобів і методів керування”.

В третьому пункті даної роботи було складено меморандум Банку “АнтоБанк”, в якому відображено місію банку, його перспективні та поточні плани, організаційну культуру, філо­софію діяльності. Складений меморандум відповідає своєму основному призначенню — сфор­мувати корпоративний дух фірми, її статус та імідж.


Використана література.

1. Вєснін В.Р. Менеджмент для усіх . - М.: Знання, 1994. - 173 с.
   
2. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – М.: Высшая школа, 1993.
   
3. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. – К.: “Академ-видав”, 2003
   
4. Менеджмент для магістрів: Учеб. посібник / Під ред. д.э.н. проф. А.А. Єпифанова, д.э.н. проф. С.Н. Козьменко. – Суми: ИТД «Університетська книга», 2003.
   
5. Менеджмент организации. учебное пособие / под ре. З, П. Румянцевой, Н. А. Саламатина. - М.: ИНФРА-М. - 1997.
   
6. Мільнер Б.З. Теорія організацій. Навчальний посібник. – М.: Инфра-М, 1998.
   
7. Томпсон А.А., Стрикланд А.Дж. Стратегічний менеджмент. Мистецтво розробки і реалізації стратегії: Підручник для вузів / Пер. с англ. під ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколової.—М: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1998.
   
8. Цандер Э. “Практика керування”. Москва, 1993.
   
9. Шегда А.В. Основи менеджменту: Навчальний посібник. — К.: Товариство "Знання", КОО, 1998.