Фінансування підприємств за рахунок позичкового капіталу позичковий капітал підприємства, його ознаки та складові
| Вид материала | Документы |
- Єктів господарювання капітал підприємства та його економічна сутність, 1154.9kb.
- зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов‘язань,, 531.53kb.
- Реферат на тему: Про активізацію процесу нагромадження капіталу, 63.02kb.
- «статутний капітал», 12.45kb.
- Акціонерний капітал І акціонерні товариства, 39.31kb.
- Організаційно-економічне та правове забезпечення діяльності підприємств, 96.63kb.
- План. Поняття підприємства, його завдання І основні ознаки. Характерні ознаки І властивості, 96.62kb.
- Внутрішні джерела фінансування підприємств класифікація внутрішніх джерел фінансування, 199.74kb.
- Реферат на тему, 15.59kb.
- Облік витрат діяльності підприємства витрати підприємства, критерії визнання, класифікація, 251.39kb.
Поручительство являє собою додаткове (акцесорне) зобов’язання стосовно кредитора, оформлене договором між кредитором за основним зобов’язанням і поручителем для забезпечення виконання основного зобов’язання (як правило, укладається тристороння угода).
Гарантія характеризує зобов’язання третьої особи задовольнити вимоги кредитора у разі настання певних, заздалегідь обумовлених гарантійних випадків. На відміну від поручительства, гарантія не має акцесорного характеру, тобто безпосередньо не пов’язана з умовами договору між кредитором і боржником. Гарант, який виконав зобов’язання боржника, не вправі жадати від боржника відшкодування, якщо інше не обумовлено в умовах видачі гарантії. Крім того, якщо поручитель зобов’язаний відповідати в тому ж обсязі, що і боржник (тобто сплачувати неустойку, проценти, відшкодовувати збитки), то гарант у договорі може обмежити розмір своєї відповідальності виконанням основної вимоги.
Гарантія відрізняється від звичайного договору поруки тим, що оформляється у формі гарантійного листа . Гарантійний лист має юридичне значення за умови, що буде прийнятий кредиторами, і останній у письмовій формі повідомить гаранту про прийняття гарантійного листа. Гарантійний лист повинен містити такі відомості:
- за яким кредитним договором він виданий;
- термін, протягом якого діє гарантія;
- сума, яка гарантується.
6.2.5.Кредит в іноземній валюті
У процесі здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства можуть залучати кредити в іноземній валюті. Ці кредити надаються як резидентами, так і нерезидентами. Здебільшого кредити залучаються для виконання зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами, оплати відряджень за кордон тощо.
Кредити в іноземній валюті надаються вітчизняними комерційними банками за умови мобілізації ними валютних ресурсів на відповідний строк.
На практиці зустрічається також форма одержання кредиту в іноземній валюті на основі договору валютного фіксингу, згідно з яким кредит надається банком в українських гривнях, однак з прив’язкою до курсу долара чи євро. Погашення кредиту здійснюється також у гривнях у перерахунку за курсом відповідної іноземної валюти.
У разі планування залучення кредитів в іноземній валюті від нерезидентів фінансові служби підприємств повинні враховувати таке:
- кредити отримуються тільки в безготівковій формі;
- договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами за залученими кредитами в іноземній валюті (окрім товарних кредитів), у т.ч. поворотною фінансовою допомогою в іноземній валюті, підлягають обов’язковій реєстрації Національним банком України шляхом видачі резидентам реєстраційних свідоцтв;
- позичальник зобов’язаний зареєструвати договір до фактичного одержання кредиту;
- за видачу реєстраційного свідоцтва стягується плата згідно з тарифом послуг, установленим нормативно-правовими актами НБУ;
- процентна ставка за валютними кредитами від нерезидентів не повинна перевищувати розміру середньозваженої процентної ставки комерційних банків по валютних кредитах на внутрішньому кредитному ринку;
- у разі одержання резидентом валютного кредиту від нерезидента без отримання реєстраційного свідоцтва, до нього застосовуються штрафні санкції у сумі 1% от розміру одержаного кредиту.
6.3.ОБЛІГАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ
6.3.1. Види облігацій та їх параметри
Облігація – це цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою доходу, порядок визначення якого передбачається умовами випуску.
До основних переваг фінансування на основі емісії облігацій можна віднести такі:
- диверсифікація капіталодавців , зокрема кредиторів;
- залучення коштів здійснюється на довгостроковий період;
- податкові переваги, оскільки проценти за облігаціями відносяться на зменшення оподаткованого доходу емітента;
- порівняно з акціями облігацій є менш ризиковим об’єктом вкладення коштів для інвесторів.
Серед найсуттєвіших недоліків цього інструменту фінансування найчастіше наводяться такі:
порівняно високий рівень накладних витрат, пов’язаних із випуском облігацій;
- ризик сплати завищених процентів, передбачених умовами випуску облігацій, у разі зменшення ставок на ринку капіталів;
- через значну кількість держателів облігацій і широку географію їх надходження можуть виникнути труднощі ведення переговорів з капіталодавцями у разі необхідності пролонгації строків погашення.
6.3.2. Емісія облігацій
Умови випуску і розміщення облігацій підприємств визначаються законодавчими та нормативними актами, а також статутом емітента. Розміщення облігацій на ринку може здійснюватися або безпосередньо емітентом, або з допомогою фінансового посередника.
Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емітентом та оформляється протоколом зборів власників чи іншим уповноваженим на те органом. Протокол рішення про випуск облігацій підприємств повинен обов’язково містити відповідні параметри, які законодавчо встановлені.
6.3.3. Погашення облігацій підприємств.
Порядок обслуговування та погашення облігацій усіх видів визначається при їх випуску.
Погашення облігацій – це виплата номінальної вартості облігації та доходу по них у терміни, передбачені умовами емісії облігацій. Погашення може здійснюватися шляхом фіксованих виплат або на основі застосування методу ануїтетів. В останньому випадку платежі з погашення облігацій здійснюються через певні інтервали часу в однаковому розмірі. Сума платежу включає дохід за облігацією і номінальну вартість, причому з часом частка процентних доходів зменшується, а погашення основної суми боргу збільшується. Досить часто застосовується метод погашення облігацій на основі жеребкування.
Важливою ділянкою роботи фінансового менеджера є визначення порядку погашення облігацій та встановлення процентів по них. За процентними облігаціями ставка процента відображається в купоні до облігації.
При зміні процентних ставок за облігаціями на ринку приведення дохідності по облігаціях і ринкової дохідності здійснюється шляхом конверсії старих облігацій в облігації нового випуску.
Поряд із номінальною процентною ставкою велике значення має ефективна ставка процента за облігаціями, яка, окрім процентної ставки, зафіксованої у купонному листі, враховує позитивну чи негативну різницю між курсом емісії та ціною викупу облігацій. Відхилення буде тим більшим, чим більшою виявиться різниця між цими курсами і чим коротший період обігу цінних паперів (n).
Для емітентів ефективна ставка процента характеризує загальний рівень витрат, пов’язаних із залученням коштів. Ці витрати включають, окрім номінальної процентної ставки та дисконту, також одноразові накладні витрати.
Інвестор, розраховуючи ефективну ставку процента, не бере до уваги здійснені емітентом одноразові накладні витрати. Якщо погашення облігації проводиться в кінці періоду, то інвесторам доцільно використати такий алгоритм розрахунку ефективної ставки процента (Re):
Re =
х 100%, (6.1)де d – дисконт, виражений у процентах (Кн - Ке); і – фіксована процентна ставка; Ке – курс емісії, у процентах; Кн. – курс погашення облігацій, у процентах.
Звичайно, у разі необхідності у зазначеній формулі можуть використовуватися не лише відносні, а й абсолютні величини.
У разі, якщо погашення облігацій здійснюється щорічно рівними сумами, то в алгоритмі розрахунку ефективної ставки процента замість n доцільно підставити середню величину строку обігу облігацій (t):
t =
.Розрахунок ефективної ставки процента має значення насамперед для інвесторів, при оцінці ефективності їх вкладень та визначення амортизованої собівартості фінансових інвестицій, яка відображається у звітності.
Після погашення облігацій емітент зобов’язаний не пізніше ніж через 7 днів надати до реєстру вального органу звіт про наслідки погашення облігацій, в якому обов’язково мають бути зазначені:
- дати початку та закінчення погашення облігацій;
- кількість погашених облігацій (із зазначенням номерів і серій);
- сума, на яку погашені облігації;
- проценти та сума доходу, виплачених по облігаціях (для процентних облігацій).
Звіт про результати погашення повинен бути підписаний емітентом або особою, яка за дорученням емітента здійснювала погашення облігацій та виплату доходу по них (якщо емітент користується його послугами), а також аудитором (аудиторською організацією) і засвідчений їх печатками.
Крім звіту, емітент до реєстру вального органу подає відповідну заяву та примірник друкованого органу з публікацією інформації про емісію облігацій.
6.3.4.Облігації з нульовим купоном (Zerobond)
До основних характеристик цих облігацій слід віднести:
- відсутність поточних процентних платежів;
- облігації розміщуються з дизажіо (дисконтом);
- погашення здійснюється за номінальною вартістю.
Проценти і проценти на проценти за облігаціями з нульовим купоном тезавруються і виплачуються при погашенні цінних паперів у складі їх номінальної вартості або у вигляді премії. Номінальна вартість, яка підлягає погашенню, залишається фіксованою протягом усього терміну запозичення. Саме тому, випускаючи облігації, фінансові служби повинні правильно розрахувати номінальну вартість з тим, щоб вона враховувала поточну і прогнозну кон’юнктуру фінансового ринку і, з одного боку, мінімізувала вартість залучення капіталу, а з іншого – стимулювала інвесторів вкладати кошти в облігації. Вважається, що кредитоспроможність емітентів облігацій з нульовим купоном повинна бути вищою, ніж тих, які випускають процентні облігації, оскільки інвестори підлягають більшому ризику.
Вкладаючи кошти в ці облігації, інвестор отримує доходи не і вигляді процентів, а в результаті приросту його капіталу. Недоліком цього виду облігацій для емітента є те, що він бере на себе ризик зміни процентних ставок. У практиці фінансової діяльності підприємств можна зустріти кілька різновидів облігацій з нульовим купоном, зокрема:
Зростаючі облігації, або „накопичувачі процентів”. Розміщення цих облігацій здійснюється за номінальною вартістю (100 %), а погашення – за курсом, який включає номінальну вартість і нараховані складні проценти.
Облігації з дисконтом, або „справжні облігації з нульовим купоном”. Умовами випуску цих облігацій передбачається їх розміщення за ціною, нижчою за номінал, а погашення – за курсом 100 %, тобто за номіналом. Дисконт (за операціями з борговими цінними паперами) – різниця між номінальною вартістю облігації та курсом її емісії, якщо курс емісії нижчий за номінальну вартість. Різницю між курсом емісії, якщо він є меншим за номінал, і номінальною вартістю облігацій також позначають як дизажіо.
До основних параметрів, з якими слід визначитися фінансовим службам підприємства під час прийняття рішення щодо емісії облігацій з нульовим купоном, слід віднести такі:
- сукупна номінальна вартість емісії;
- номінальна вартість однієї облігації та загальна кількість облігацій;
- форма випуску;
- сума випуску за курсом емісії;
- період розміщення та дата погашення облігацій.
Відповідно до вимог податкового законодавства, збитки від розміщення дисконтних цінних паперів (дизажіо), емітованих платником податку, відносяться до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого відбулося погашення (викуп) таких цінних паперів.
Згідно з вимогами фінансового обліку суми дисконту та нараховані проценти списуються на фінансові витрати підприємства-емітента.
Облігації з нульовим купоном можуть купуватися і продаватися на вторинному ринку під час періоду їх обігу. При цьому виявляються такі закономірності щодо формування ринкової ціни на них. Якщо процентні ставки на ринку капіталів зростають, та ринковий курс зазначених облігацій падає. Ринкова процентна ставка – це ставка, заснована на сумах, що виплачуються на інвестиційному ринку за борговими цінними паперами (облігаціями, векселями, ощадними сертифікатами) зі схожими параметрами запозичення і ризику.
6.3.5.Конвертовані облігації
Конвертовані облігації – це іменні облігації, умовами випуску яких передбачена можливість їх обміну на звичайні акції підприємства. У разі конверсії відбувається трансформація позичкового капіталу у власний. Капіталодавці зі статусу кредиторів переходять у статус власників.
Рішення про випуск облігацій цього типу приймається в такому ж порядку, як і рішення щодо випуску акцій. На відміну від інших видів облігацій, курс емісії конвертованих облігацій може бути не меншим 100 %, тобто не меншим за номінал. У повідомленні про емісію конвертованих облігацій, крім номінального курсу, процентної ставки, строків обігу, слід зазначити:
- переважні права на придбання облігацій (захист проти „розмивання” власного капіталу);
- пропорції обміну (коефіцієнт конверсії);
- строки конверсії;
- необхідність, порядок і розмір доплат;
- зауваження щодо захисту прав держателів облігацій.
Коефіцієнт конверсії – це співвідношення, з яким планується конверсія. Він показує, скільки облігацій слід представити для того, щоб одержати одну акцію. Він визначається шляхом ділення номінальної вартості всіх облігацій, які перебувають в обігу, на обсяг збільшення статутного капіталу. Якщо, наприклад, коефіцієнт конверсії становить 4 : 1 і номінальна вартість облігацій відповідає номіналу акцій, то це означає, що чотири облігації можна обміняти на одну звичайну акцію.
Доплати. Оскільки конверсія може проводитися через кілька років після емісії облігацій, за цей період прибутковість емітента і ринковий курс акцій можуть значно змінитися. З метою приведення у відповідність реальної ціни акцій з вартістю конверсії, стимулювання до ранньої чи пізньої конверсії, умовами випуску можуть передбачатися доплати, які здійснюються при обміні. При цьому можуть встановлюватися такі варіанти доплати:
1. Фіксований розмір доплат: курс емісії акцій визначається розміром доплат і коефіцієнтом конверсії.
2.Зростаючі доплати: курс емісії акцій зростає з плином часу, що стимулює до проведення більш ранньої конверсії.
3.Спадючий розмір доплат: курс емісії акцій з плином часу зменшується, що стимулює до проведення пізнішої конверсії.
4.Доплати, прив’язані до дивідендів: розмір доплат збільшується або зменшується пропорційно до ставки нарахування дивідендів за акціями підприємства.
5.Компенсації: у разі конверсії, окрім акцій, держатель облігацій отримує певну суму грошових компенсацій.
Випуск конвертованих облігацій економічно виправданий у таких випадках:
- коли ставки на кредитному ринку є досить високими;
- курс акцій через низьку прибутковість має тенденцію до зниження;
- прогнози щодо майбутніх перспектив діяльності підприємства є не досить виразними.
Вкладаючи кошти в конверсійні облігації, інвестор досягає подвійної мети:
- з одного боку, відносної безпеки вкладень (у разі банкрутства підприємства претензії власників облігацій задовольнятимуться в одній черзі з іншими кредиторами);
- з іншого боку, можливості збільшення капіталу, які дають звичайні акції.
6.3.6.Варанти
Варант – різновид опціона на купівлю (опціон call), який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власникові право на придбання простих акцій чи облігацій даного емітента протягом певного періоду на заздалегідь узгоджених умовах. Варанти, як правило, емітуються в пакеті з облігаціями.
Згідно з вітчизняними нормативними актами, варанти можуть випускатися лише відкритими акціонерними товариставами і тільки в документарній формі. Термін дії варанту не повинен перевищувати 1 рік, а обсяг базового активу емітента варантів – 50 % обсягу акцій даного емітента, випуск (випуски) яких було зареєстровано.
Сертифікат варанту повинен містити такі реквізити:
а) повну назву емітента варантів та його юридичну адресу;
б) зазначення кількості цінних паперів, які є базовим активом варанту;
в) загальну кількість варантів даного випуску;
г) термін розміщення;
д) термін дії варанту;
е) підпис уповноваженої особи та печатку емітента.
Варанти можуть купуватися та продаватися на ринку окремо від цінних паперів (облігацій), з якими вони були емітовані.
Забезпеченість виконання варантів може гарантуватися:
а) новою емісією акцій, які є базовим активом щодо даних варантів;
б) укладанням договору (договорів) комісії з власником (власниками) базового активу в кількості, передбаченій умовами випуску варантів з розміщенням цього базового активу у зберігача;
в) викупом в акціонерів належних їм акцій та утриманням їх до закінчення терміну дії варантів.
Умовами випуску варантіві не передбачається обмін цінних паперів, з якими вони випускаються на базовий актив. Тобто після реалізації опціонного права облігації залишаються в обігу і засвідчують зобов’язання емітента щодо їх погашення.
У практиці фінансової діяльності найвідомішими є дві форми варантів:
1) з правом придбання облігацій;
2) які випускаються разом з облігаціями і дають право їх власникам придбати прості акції емітента.
Отже, базовим активом, тобто предметом виконання зобов’язань за варантом, можуть бути облігації або акції.
Варанти з правом придбання облігацій (Interest Warrants, Bond Warrants) особливого поширення набули на євроринку капіталів. Цей вид опціонів засвідчує право на придбання в майбутньому однієї або кількох облігацій емітента на умовах, передбачених їх випуском. Прибутковість варантів залежить від співвідношення між середньою ставкою дохідності на ринку капіталів і прибутковістю облігацій.
Варанти з правом придбання простих акцій (Stock Warrant Bonds). На відміну від конвертованих облігацій під час використання цього виду варантів обмін облігацій на акції не відбувається. Власник опціона має право придбати прості акції на умовах, передбачених випуском облігацій, у пакеті з якими емітувались варанти. Таким чином, трансформації боргу у власність не відбувається: змінюється лише величина статутного капіталу або склад акціонерів.
Аналогічно до конвертованих облігацій емісія облігацій у пакеті з варантом на придбання простих акцій потребує рішення загальних зборів акціонерів чи іншого уповноваженого на те органу власників АТ. Акціонери мають при цьому переважне право на придбання облігацій з варантом. У повідомленні про емісію облігацій з опціоном на придбання облігацій, окрім стандартної інформації про облігації, слід зазначити:
- ціну виконання опціона (курс придбання нових акцій);
- опціонне співвідношення (кількість акцій, які можна придбати на один варант);
- термін дії і виконання варанту;
- переважні права на придбання облігацій (захист проти „розмивання” власного капіталу).
Причини випуску облігацій з варантом на придбання акцій є здебільшого тими самими, що й при випуску конвертованих облігацій. Ціна (або премія) варанту – це не добуток номінальної ціни цінних паперів на їх кількість, а величина, яка залежить від прогнозу курсової вартості (базового активу). Премія буде тим вищою, чим довшим є строк дії варанту та чим більший розмах варіації (рівень коливання) очікуваного курсу акцій протягом цього періоду. За високого рівня коливання курсу збільшуються шанси власника варанту отримати прибуток у вигляді курсових різниць при використанні опціона. З іншого боку, збитки власника варанту обмежуються ціною його купівлі. За несприятливого розвитку курсу відповідних акцій ринкова ціна опціона може впасти до нуля. Як наслідок, держатель вранту втратить кошти, затрачені на його придбання.
Ціна, або премія, виплачується відразу при купівлі вранту, самі ж цінні папери (номінал, помножений на кількість) оплачується безпосередньо при їх одержанні. Від купівлі цінних паперів можна відмовития, але при цьому премія платнику не повертається.
6.4.КОМЕРЦІЙНІ КРЕДИТИ
Одним з джерел формування позичкового капіталу підприємства є комерційні кредити.
Комерційний кредит – це форма кредиту, яка характеризує відносини позички між двома суб’єктими господарської діяльності, що виникають у результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції чи одержання товарів з відстрочкою платежів.
Різновиди комерційних кредитів:
- товарні кредити;
- одержані аванси.
7. ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ РЕОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ
7.1. РЕОРГАНІЗАЦІЯ ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ НАПРЯМ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Реорганізація — це повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступником. У процесі реорганізації може бути задіяний один або кілька суб'єктів господарювання. Рішення щодо реорганізації підприємств слід розглядати в контексті стратегічного менеджменту. Основні причин реорганізації:
- суттєве розширення діяльності підприємства, його розмірів;
- згортання діяльності;
- необхідність фінансової санації;
- необхідність зміни повноти відповідальності власників за зобов'язаннями підприємства;
- диверсифікація діяльності;
- податкові мотиви;
- необхідність збільшення власного капіталу (з метою покриття потреби в капіталі та підвищення рівня кредитоспроможності).
За формальними ознаками розрізняють такі три напрями реорганізації:
1) спрямована на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання);
2) спрямована на подрібнення підприємства (поділ, виділення);
3) без змін розмірів підприємства (перетворення).
Ключовим документом, який складається під час реорганізації підприємств, є передатний або роздільний баланс (передатний складається у разі злиття чи приєднання підприємств, роздільний — при поділі чи виділенні).