Конспект лекцій для студентів заочної форми навчання

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Венедіктов С. В.

ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО

(Конспект лекцій для студентів заочної форми навчання)

Харків – 2007

Господарське право (Конспект лекцій для студентів заочної форми навчання)

Автор: С.В. Венедіктов. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 112 с.

Автор: канд. юрид. наук С.В. Венедіктов

Рецензент: канд. юрид. наук, доцент Т.А. Коляда

Рекомендовано Вченою Радою Харківської національної академії міського господарства, протокол № 5 від 02.02.2007 р.

ПЕРЕДМОВА

Так сталося, що реалії сьогодення диктують нам все більш жорсткіші умови суспільного буття: треба знати простіші юридичні поняття, бути в курсі змін в діючому законодавстві, мати певну правову базу. Все більше людей йдуть у приватний бізнес, відкривають „свою справу”, або займають такі посади, що вимагають відповідних юридичних знань, вмінь та практичних навичок у системі господарювання. Мабуть ця доля не минула і Вас, шановні студенти заочної форми навчання. Безперечно, суміщення навчання та праці не дозволяє отримати повний обсяг корисної інформації з питань господарського права через брак часу на відвідування лекцій, практичних занять, або хоча би бібліотеки. Мною, як частковий вихід з цього несприятливого становища, запропоновано цей конспект лекцій, який містить у собі окремі наукові і практичні здобутки, що необхідні не тільки для успішного вивчення навчальної дисципліни „Господарське право”, але і для реального життя в сучасному світі, в якому на жаль господарюють не тільки юридичні закони, але і „закони” ринкової конкуренції, рейдерства тощо.

Маю надію, що зазначений конспект лекцій буде Вам у пригоді не тільки у навчанні, але і при застосуванні Ваших знань та навичок в роботі та у повсякденному житті.

ЗМІСТ

1. Господарське право в системі права України ................................................. 5

2. Загальна характеристика суб’єктів господарського права .......................... 20

3. Майнова основа господарювання .................................................................. 46

4. Господарські зобов’язання та порядок їх забезпечення .............................. 61

5. Окремі види договорів .................................................................................... 72

6. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності ............................ 87

7. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання ................. 99

8. Список літератури для самостійного додаткового навчання .................... 112

Лекція №1

Господарське право в системі права України

Поняття господарського права як галузі права, науки та навчального курсу.
Предмет та принципи господарського права.
Методи правового регулювання господарської діяльності.
Господарське законодавство.
Поняття та різновиди господарських правовідносин.
Поняття підприємницької діяльності та її кваліфікаційні ознаки.

Теорія, подумаєте Ви, навіщо вона нам потрібна? Але так, як Батьківщина починається з картинки в твоєму букварі, театр з вішалки, а вищий навчальний заклад – з бібліотеки, то люба навчальна дисципліна потребує розуміння певних теоретичних понять, які знадобляться при її подальшому вивченні. Таким чином, наберіться терпіння, шановний студенте, поглинемо (на обмежений час) в світ теорії...

1. Поняття господарського права як галузі права, науки та навчального курсу

Господарське право як галузь права – це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини з приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності або керівництва такою діяльністю з застосуванням різних методів правового регулювання.

На даний час існують три основних позиції стосовно господарського права як галузі права:

1. Негативна, відповідно до якої господарське право не є самостійною галуззю права, а є простим поєднанням цивільно-правових та адміністративно-правових норм, що діють в сфері господарювання.

2. Позитивна – полягає у визнанні господарського права самостійною галуззю права, яка не має нічого спільного з іншими галузями.

3. Змішана – яка найбільш відповідає життєвим реаліям. Відповідно до неї господарське право є комплексною галуззю права, в якій систематизовані правові норми основних галузей права, що стосуються регулювання господарської діяльності.

Наука господарського права визначає історію становлення та розвитку господарських відносин в Україні та за кордоном, виявляє закономірності, тенденції, прогалини правового регулювання господарських відносин та напрацьовує рекомендації щодо вдосконалення як правового регулювання, так і правозастосовчої практики, використовуючи різноманітні наукові методи.

Теоретичними напрямами науки господарського права є:

- дослідження нормативно-правових актів та правових норм господарського законодавства;

- визначення правових засобів функціонування господарського права, характеру методів правового регулювання, а також виявлення прогалин, колізій, інших вад в системі правового регулювання господарських відносин;

- вивчення та узагальнення наукових ідей, поглядів на розвиток та регулювання суспільних відносин в галузі господарського права;

- розробка способів вдосконалення вже існуючої господарсько-правової практики та розробка проектів нової.

Завданнями науки господарського права є:

забезпечення обґрунтованості та ефективності нормотворчого процесу з урахуванням наукової думки;
визначення критеріїв оцінки відповідності господарського права закономірностям і принципам правового регулювання;
розробка найбільш оптимальних механізмів реалізації норм господарського права;
створення єдиного понятійного апарату господарського права;
пояснення правотворчих та правозастосовчих рішень та прогнозування наслідків порушення закономірностей правового регулювання.

Господарське право як навчальна дисципліна – це сукупність знань та навичок правового регулювання господарської діяльності, а також використання відповідних правових норм у практиці господарювання при здійсненні професійної юридичної діяльності.

Навчальна дисципліна „Господарське право” ґрунтується на надбаннях господарсько-правової науки, передбачає аналіз та визначення основних засад правового регулювання господарських відносин та практики застосування актів господарського законодавства.

Господарське право як навчальна дисципліна має певну систему, яка складається з двох частин – загальної і спеціальної.

Загальна частина містить матеріал щодо основних положень правового регулювання господарської діяльності незалежно від галузі та сфери цієї діяльності.

Спеціальна частина господарського права, як навчальної дисципліни, містить матеріал щодо правового регулювання господарської діяльності в окремих галузях і сферах господарського життя (капітальне будівництво, правове регулювання перевезення вантажів та інше).

2. Предмет та принципи господарського права

Господарське право, як і будь-яка інша юридична дисципліна, може бути визначене, насамперед, за предметною ознакою, тобто за сукупністю суспільних відносин, що регулюються нормами відповідною галуззю права. З цієї точки зору господарське право є системою норм, які регулюють господарські відносини – відносини, в які вступають організації, підприємці в ході своєї господарської діяльності. Відносини, що виникають в сфері господарської діяльності, складають предмет господарського права України.

Предмет господарського права – це сукупність господарських відносин, що виникають між суб’єктами господарювання в процесі їх діяльності.

Господарська діяльність як предмет господарського права – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

До ознак господарської діяльності відносяться:

господарська діяльність здійснюється в сфері суспільного виробництва;
зміст господарської діяльності формують: виробництво та реалізація продукції; виконання робіт, надання послуг відбуваються не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб – споживачів в широкому розумінні (громадян як кінцевих споживачів, суб’єктів господарювання та різноманітних організацій, що використовують зазначені блага для задоволення своїх господарських чи інших потреб);
передача зазначених благ іншим особам на платній основі, тобто їх функціонування у формі товару;
господарська діяльність здійснюється на професійних засадах;
спеціальний суб’єкт, що має відповідати статусу суб’єкта господарювання;
поєднання приватних інтересів суб’єкта господарювання та публічних інтересів держави.

Будь-яка господарська діяльність здійснюється на певних засадах, що враховують з одного боку – ринкову організацію економіки держави, і відповідно – передбачають значну свободу для суб’єктів такої діяльності (підприємців), а з іншого – соціальне спрямування господарської сфери, що виражається в певних обмеженнях для суб’єктів господарювання з метою врахування публічних інтересів суспільства та держави. Зазначені засади зазвичай прийнято відносити до принципів господарського права.

Принципи господарського права – це керуючі начала, які визначають внутрішню єдність правових норм, та напрямки подальшого розвитку правового регулювання господарських відносин.

Основні принципи господарського права:

- свобода господарської діяльності, ініціативи та заповзятливості в рамках суспільного господарського порядку;

- свобода руху капіталів, товарів та послуг;

- рівний захист державою прав всіх суб’єктів господарювання;

- демократизація економіки та розвиток добросовісної конкуренції;

- обмеження втручання державних органів в господарські відносини;

- забезпечення національних інтересів шляхом державної підтримки науково-технічного прогресу;

- державний та суспільний захист інтересів споживача;

- декриміналізація та детінізація економіки;

- забезпечення правопорядку та законності в господарській діяльності.

3. Методи правового регулювання господарської діяльності

Методи правого регулювання господарської діяльності – це застосовувані законодавцем способи забезпечення правового оформлення господарських відносин відповідно до їхніх властивостей і цілей правового регулювання, що відображають взаємне становище сторін, порядок прийняття ними юридично значущих рішень, характер юридичної відповідальності і способи юридичного захисту прав.

Інакше кажучи, методи правового регулювання господарської діяльності являють собою сукупність прийомів та способів впливу на поведінку суб’єктів господарювання.

Розрізняють чотири основних методи господарської діяльності:

- метод владних приписів передбачає, що діяльність суб’єктів господарювання підпорядковується обов’язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством. Застосування цього методу законодавцем відбувається у формі імперативних норм^¹ (щодо мінімального розміру статутного фонду окремих видів господарських товариств, або шляхом надання ліцензій, квот та інше);

- метод автономних рішень передбачає, що суб’єкти господарювання мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України (ухвалення загальними зборами акціонерного товариства рішення про напрями використання прибутку товариства за минулий рік);

- метод координації забезпечує прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, кожна із яких не вправі нав’язувати свої умови іншій стороні; рішення приймається на основі компромісу (укладення господарського договору);

- метод рекомендацій передбачає видання компетентними органами адресованих суб’єктам господарювання пропозицій щодо певної (бажаної для суспільства, ефективної) поведінки у сфері господарювання. Тобто держава регулює поведінку суб’єктів господарських відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин (типові форми договорів щодо окремих видів відносин, методичні рекомендації відносно окремих видів діяльності).

4. Господарське законодавство

Норми господарського права, як загальнообов’язкові правила поведінки суб’єктів господарських відносин, функціонують в певній правовій оболонці – в формі нормативно-правових актів. Саме у формі нормативно-правових актів норми господарського права приймаються, вивчаються і застосовуються на практиці, тобто функціонують як загальнообов’язкові правила поведінки в сфері господарювання.

Таким чином, господарське законодавство можна визначити як систему нормативних актів, які згідно із своїм функціональним та цільовим призначенням регулюють господарські відносини.

Ознаки господарського законодавства:

- значна розгалуженість і наявність великої кількості нормативних актів;

- перевага ва господарському законодавстві комплексних нормативних актів, що містять норми різних галузей права;

- кодифікованість господарського законодавства;

- наявність в господарському законодавстві значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії – відомчих, регіональних, локальних.

Господарська діяльність в Україні регулюється системою нормативно-правових актів, які поділяються на закони та підзаконні акти. В цій системі домінуючим є основний закон України - Конституція України, положення якої передбачають захист державою прав усіх суб'єктів господарювання, соціальну спрямованість економіки, гарантованість права на підприємницьку діяльність (не заборонену законом), захист конкуренції у підприємницькій діяльності.

Серед законів, що регулюють господарську діяльність, слід вказати Господарський кодекс України, Закони України „Про господарські товариства”, „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, „Про зовнішньоекономічну діяльність”, „Про фінансовий лізинг”, „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та інші.

Істотне значення мають закони, які хоч і регулюють не тільки відносини в господарській сфері, але і багато в чому приналежні до цієї сфери. Це Цивільний кодекс України, Закони України „Про власність”, „Про цінні папери та фондовий ринок”, „Про рекламу”, „Про аудиторську діяльність”, „Про охорону прав на промислові зразки”, „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та інші.

Поряд з вищенаведеними Законами значну роль в регулюванні господарської діяльності відіграють підзаконні нормативно-правові акти:

- Укази Президента України „Про усунення обмежень, стримуючих розвиток підприємницької діяльності”, „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”^², „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” та інші;

- нормативні акти Кабінету Міністрів України, серед них: Положення „Про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності”, „Про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій”, Постанова „Про упорядження діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств” та інші;

- відомчі нормативно-правові акти міністерств і відомств, серед яких: „Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327; „Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 та інші;

- регіональні нормативно-правові акти, що приймаються та затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування: Правила забудови м. Харкова, Порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у місті Харкові та інші;

- локальні нормативно-правові акти, що розробляються і приймаються безпосередньо суб’єктами господарської діяльності з метою їх саморегулювання. Ці акти можуть регулювати діяльність суб’єкта господарської діяльності в цілому (Статут), його окремих структурних одиниць чи відокремлених підрозділів (Положення про філію).

5. Поняття та різновиди господарських правовідносин

Господарські правовідносини – це вид суспільних відносин, в якому зв’язок між суб’єктами господарювання заключається в їх юридичних правах та обов’язках.

Господарським правовідносинам притаманні наступні риси:

1. Господарські правовідносини – багата за змістом галузева різновидність правових відносин, що найбільш повно відображає характер та структуру суспільного виробництва.

2. Господарські правовідносини є різновидом вольових суспільних відносин. Для них характерним є не просто поєднання волі як мінімум двох учасників господарювання, а направленість цієї волі на задоволення як приватних, так і суспільних інтересів.

3. Господарські правовідносини базуються на господарсько-правових нормах. Вони слугують специфічним юридичним засобом проведення вимог цих норм в господарську діяльність товариства. Тим самим господарські правовідношення виконують функцію однієї з безпосередніх передумов господарської діяльності.

4. Суб’єктами господарських правовідносин є: господарські організації (підприємства, об’єднання підприємств, господарські товариства та інші), а також громадяни, що здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

5. До об’єктів господарських правовідносин, що слугують засобами здійснення господарського інтересу, відносяться: речі, в тому числі гроші та цінні папери; дії зобов’язаних суб’єктів; діяльність господарюючого суб’єкта; нематеріальні блага, які використовуються при здійсненні господарської діяльності (фірмове найменування, товарний знак, комерційна таємниця).

6. Змістом господарського правовідношення, як і любих інших правовідносин, є юридичні права та обов’язки його учасників (суб’єктів). Однак для господарських правовідносин характерною є відсутність різкого протипоставлення прав одного суб’єкта обов’язкам іншого. При цьому суб’єкти любого господарського правовідношення, знаходячись в рівному підпорядкуванні суспільному господарському порядку, несуть певні обов’язки перед суспільством (державою) в цілому.

7. Юридичні факти слугують основою виникнення юридичних прав та обов’язків у господарюючих суб’єктів. В господарському праві, як і в любій іншій галузі права, складається своя особлива система таких фактів. Характерною рисою системи юридичних фактів в господарському праві слугує те, що в ній домінують дії учасників господарських правовідносин, як правоутворюючі факти. Це не виключає того, що в ряді випадків законодавство важливу роль відводить подіям як правозмінюючим та правоприпиняючим фактам.

8. Однією з особливостей господарських правовідносин є їх складність та багатоланковість. В багатьох випадках обов’язки кожного із суб’єктів кореспондують правам не одного, а декількох інших суб’єктів, права кожного із його суб’єктів – обов’язкам декількох інших суб’єктів.

9. Для господарських правовідносин характерна їх тривалість (часова тривалість). Це зумовлюється звичайно стійким характером зв’язків учасників господарювання, великими часовими інтервалами багатьох господарських процесів (капітальне будівництво тощо).

Слід зазначити, що критерії класифікації господарських правовідносин мають передусім внутрішньогалузеве значення. Їх необхідно відрізняти від тих, що використовуються в загальній теорії права (правовідносини загальні та конкретні, абсолютні та галузеві, активного та пасивного типів). Справа в тому, що у загальній теорії права предметом класифікації слугує значно більше різноманіття правовідносин, ніж у господарському праві. Тому критерії класифікації, прийняті в загальній теорії права, в науці господарського права можуть не збігатися.

Виділяють наступні господарські правовідносини:

1. Абсолютні майнові господарські правовідносини. Господарюючим суб’єктом в повному значенні цього слова можна стати лише за умови володіння, користування та розпорядження факторами виробництва. Наявність власності у суб’єкта надає йому належну господарську самостійність, яка тільки і дозволяє створити виробництво як цілісний та ефективний процес. Без самостійності немає власних рішень, а без власних рішень господарювання втрачає всякий сенс.

2. Абсолютно-відносні майнові господарські правовідносини. Первісно майнові об’єкти можуть не належати суб’єкту господарювання, але в процесі виробництва вони обов’язково повинні знаходитись в більш повному його розпорядженні. Цім економічним цілям відповідає така юридична конструкція, як абсолютно-відносні майнові господарські правовідносини. До цих правовідносин відносять ті, що виникають в праві господарського відання, оперативного управління, оренди та інших прав на майно, отримане від власників для здійснення господарської діяльності.

3. Абсолютні господарські правовідносини по здійсненню власної господарської діяльності. Для таких правовідносин характерне те, що вони складаються з приводу здійснення власної діяльності. Ця діяльність виступає в якості об’єкта правовідношення. При цьому у суб’єкта, що здійснює господарську діяльність в рамках закону, немає конкретних зобов’язаних осіб. Всі інші суб’єкти зобов’язані утримуватися від здійснення тих дій, які в тій чи іншій мірі перешкоджали здійсненню цього права – вільного здійснення підприємницької та любої іншої господарської діяльності.

4. Відносні зобов’язувані господарські правовідносини. Цей вид правовідносин є найбільш поширеним в господарюванні, а за своєю конструкцією достатньо складним. На відміну від правовідношення, що має майновий характер, в зобов’язанні один учасник вправі вимагати від іншого здійснення тих чи інших дій. Зобов’язаний суб’єкт повинен їх виконувати – передавати майно, виконувати роботи чи оказувати послуги.

Господарські правовідносини залежно від того, яку сферу взаємодії вони обслуговують, поділяють на:

- господарсько-управлінські (відносини між органами господарського керівництва та підприємством, наприклад, з приводу оподаткування);

- виробничо-господарські (відносини між підприємствами при здійсненні господарської діяльності з виробництва продукції, виконанню робіт, наданню послуг, які отримують форму господарських договорів);

- внутрішньогосподарські (відносини, що складаються безпосередньо в сфері виробництва).

5. Немайнові абсолютні господарські правовідносини. Ці правовідносини складаються з приводу немайнових благ, що використовуються суб’єктами господарювання в процесі своєї діяльності. Це фірмове найменування, торгівельний знак, комерційна таємниця та інше. Слід звернути увагу на той факт: лише при нормальній реалізації цих прав вони мають вид абсолютних немайнових прав. Коли ці права порушуються, то виникає конкретне зобов’язання по їх захисту та воно відразу ж перетворюється в майнове.

Blog

Конспект лекцій для студентів заочної форми навчання

Содержание