Законукра ї н и
| Вид материала | Закон |
- Законукра ї н и, 748.47kb.
- Законукра ї н и, 472.94kb.
- Законукра ї н и, 170.06kb.
- Законукра ї н и, 1357.56kb.
- Законукра ї н и, 108.7kb.
- Законукра ї н и, 495.28kb.
- Законукра ї н и, 494.84kb.
- Законукра ї н и, 290.96kb.
- Законукра ї н и, 257.11kb.
- Законукра ї н и, 336.03kb.
Головні пропозиції змін (витяг із правого стовпчика)
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про аквакультуру
Цей Закон має на меті сприяти забезпеченню цілеспрямованого використання рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) для збільшення запасів водних біоресурсів, збереження біорізноманіття, а також одержання продукції з риби та інших водних організмів, шляхом їх штучного відтворення і вирощування в повністю або частково контрольованих умовах. Він встановлює засади державної політики та порядок взаємовідносин органів державної влади і місцевого самоврядування із суб'єктами господарювання в цій сфері.
РОЗДІЛ ІІ
СПРИЯННЯ (СТИМУЛЮВАННЯ) РОЗВИТКУ АКВАКУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ
Первые две ст. (5-6) - впечатляют ! А дальше …
Тезисы для нових положений (+ в др.действующие законы)
Стаття 5. Методи і шляхи державного симулювання розвитку аквакультури
1) Сприяння малому і середньому бізнесу в аквакультурі, в т.ч. сімейному, в частині :
- спрощення процедур адміністрування,
- податкові канікули на 5 років,
2) Фінансово-економічна підтримка :
а) здешевлення кредитів (орієнтир – європейський: до 2-3 %),
б) компенсація витрат енергоресурсів/або пільгові тарифи
в) включення продукції аквакультури до планів державних закупівель і замовлень
3) Захист національного ринку продукції, що виробляється ( в т.ч. випуск якої очікується після набуття товарної цінності ) від неякісного та або дотованого імпорту
4) Стимулювання національного виробництва кормів, в т.ч. для цінних видів продукції аквакультури
| Проект, поданий у Верховну Раду народними депутатами України Г.М. Калетніком, М.В. Перестенко, І.І. Сідельником, В.В. Чернієм | Зауваження, пропозиції (альтернатива) |
| З А К О Н У К Р А Ї Н И Про аквакультуру Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: Цей Закон визначає основні засади функціонування та державного регулювання аквакультури, як окремого виду сільськогосподарської діяльності в системі агропромислового виробництва, що забезпечує цілеспрямоване використання рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) для одержання корисної біологічної сільськогосподарської продукції (риби та інших водних організмів), збереження біорізноманіття та збільшення запасів водних біоресурсів шляхом їх штучного відтворення і вирощування в повністю або частково контрольованих умовах та встановлює порядок взаємовідносин органів державної влади, місцевого самоврядування із суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність в аквакультурі у внутрішніх водних об'єктах, внутрішніх морських водах і територіальному морі України. РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: аквакультура (рибництво) – діяльність з штучного відтворення, утримання та вирощування гідробіонтів (риб, молюсків, ракоподібних, безхребетних, водоростей, інших водних організмів) у повністю або частково контрольованих умовах з метою виробництва корисної біологічної сільськогосподарської продукції, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції та акліматизації, цілеспрямованого поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття та надання рекреаційних послуг; акліматизація об’єктів аквакультури – цілеспрямована діяльність з вселення гідробіонтів (акліматизантів) у водні об’єкти, що розташовані за межами їх природного ареалу, з метою збагачення й оптимізації видового складу господарсько цінних водних біоресурсів за повної адаптації переселених організмів до нових умов існування зі створенням ними стійких популяцій, здатних до самовідтворення; відкриті умови аквакультури – умови, за яких розведення та (або) вирощування об'єктів аквакультури здійснюється у водному середовищі, не відокремленому від рибогосподарських водних об'єктів (дикого водного середовища) бар’єрами, що запобігають виходу гідробіонтів, які здатні до природного відтворення у місцевій дикій природі; випасна аквакультура (випасне рибництво) – один з видів аквакультури – цілеспрямована діяльність з екстенсивного вирощування об’єктів аквакультури завдяки випуску у рибогосподарські водні об’єкти різновікових груп риб та інших гідробіонтів, одержаних в умовах підприємств ставової та індустріальної аквакультури; гібридизація в аквакультурі – цілеспрямована діяльність зі схрещування різних за спадковістю (різнорідних у генетичному відношенні) гідробіонтів з метою одержання нових гібридних форм організмів з поліпшеними господарськими характеристиками; гідротехнічні споруди рибницьких ставків – інженерні споруди, для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також запобігання шкідливій дії вод (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, насосні станції, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди); екстенсивна форма аквакультури – організаційно-технологічна форма рибогосподарської діяльності, за якої вирощування об'єктів аквакультури здійснюється з використанням природних кормових ресурсів водойм без застосування засобів інтенсифікації виробництва; закриті умови аквакультури – умови, за яких розведення та (або) вирощування об'єктів аквакультури здійснюється у водному середовищі, яке відокремлене від рибогосподарських водних об'єктів (дикого водного середовища) бар’єрами, що запобігають виходу гідробіонтів в рибогосподарські водні об'єкти; здійснення аквакультури в умовах установок замкнутого водопостачання належить до закритих умов аквакультури; засоби інтенсифікації виробництва в аквакультурі (методи інтенсифікації виробництва в аквакультурі) – технологічні процеси, спрямовані на підвищення продуктивності виробництва, що включають штучну годівлю об'єктів аквакультури, спеціальну підготовку водойм з удобренням їх органічними і мінеральними речовинами з періодичним спуском води для рибогосподарських потреб та інші контрольовані технологічні процеси, які застосовуються окремо (вибірково) або комплексно; індустріальна аквакультура (індустріальне рибництво) – один з видів аквакультури – цілеспрямована діяльність зі штучного розведення та (або) вирощування об’єктів аквакультури з використанням спеціальних садків, басейнів, інших, у тому числі плавучих, технічних пристроїв, застосуванням установок замкнутого водопостачання; інтенсивна форма аквакультури – організаційно-технологічна форма рибогосподарської діяльності, за якої вирощування об'єктів аквакультури здійснюється в умовах господарств ставової та індустріальної аквакультури за ущільнених посадок з інтенсивною штучною годівлею комбікормами, збалансованими за складом відповідно до біологічних потреб конкретних гідробіонтів та іншими кормами з високою поживністю; інтродукція об’єктів аквакультури – цілеспрямована діяльність з вселення гідробіонтів (інтродуцентів) у водні об'єкти, що розташовані за межами їх природного ареалу з метою забезпечення тимчасового ефекту щодо збільшення обсягів виробництва продукції аквакультури та здійснення рибогосподарської меліорації водних об’єктів за відсутності природного відтворення переселених організмів у нових місцях перебування; карантинні рибогосподарські технологічні водойми – стави та басейни, в яких утримуються риби та інші гідробіонти в стані ізоляції без прямого або опосередкованого контакту з іншими групами гідробіонтів з метою спостережень за проявами або відсутністю клінічних ознак інфекційних захворювань і в разі необхідності діагностичного тестування або лікування; марикультура (усі види морської аквакультури) – цілеспрямована діяльність з промислового розведення та (або) вирощування водних тварин і рослин у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні в стані природної волі (випасна марикультура), а також із застосуванням плавучих садків, інших технічних пристроїв та в умовах спеціальних берегових господарств з використанням морської води; напівінтенсивна форма аквакультури – організаційно-технологічна форма рибогосподарської діяльності, за якої вирощування об'єктів аквакультури здійснюється із застосуванням окремих засобів інтенсифікації, в тім числі з обмеженою штучною підгодівлею кормами різної поживності; немісцеві види гідробіонтів – види або підвиди водних організмів, які відсутні в зоні їх природного поширення з біогеографічних причин; об’єкти аквакультури – гідробіонти, що використовуються з метою розведення, утримання та (або) вирощування в аквакультурі; природні кормові ресурси водойм (природна кормова база водойм) – сукупність живих рослинних і тваринних організмів та їх відмерлих решток (детрит), які використовуються як природні корми рибами та іншими наявними у водоймах тваринами; продукція аквакультури – одержані в результаті здійснення господарської діяльності всі види живих об’єктів аквакультури, в тім числі запліднена ікра, а також вироблена з них харчова та нехарчова продукція; реакліматизація гідробіонтів – цілеспрямована діяльність з вселення гідробіонтів (реакліматизантів) у водні об’єкти їх природного ареалу з метою відновлення або поповнення чисельності популяцій тих видів організмів, які вважаються зниклими або перебувають на межі зникнення в місцях природного поширення; рекреаційні послуги в аквакультурі – цілеспрямована діяльність, пов’язана з проведенням відпочинку, в тім числі з наданням права на здійснення любительського та спортивного добування (вилову) об'єктів аквакультури в порядку спеціального використання водних біоресурсів, а також створення спеціальних умов для спостережень за гідробіонтами з метою задоволення естетичних і пізнавальних потреб; ремонтно-маточні стада об’єктів аквакультури – різновікові групи риб, інших водних тварин, у тім числі їх статевозрілі особини (плідники), призначені для одержання статевих продуктів (статевих клітин) та (або) потомства об’єктів аквакультури; рибницька ділянка – рибогосподарський водний об’єкт (його частина), що надається в користування для здійснення аквакультури; рибницькі ставки – штучні створені технологічні водойми, призначені для розведення, утримання та (або) вирощування об’єктів аквакультури, до складу яких входять гідротехнічні споруди, дно (ложе) під ними та зосереджені в них за технологічною необхідністю поверхневі води; рибогосподарська меліорація водойм – комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію показників гідрологічного, гідрохімічного, гідробіологічного режимів та підвищення біологічної продуктивності водних об’єктів (їх частин), поліпшення умов природного відтворення та якісного складу гідробіонтів з метою збереження та раціонального використання водних біоресурсів, у тім числі об’єктів аквакультури; рибогосподарська технологічна водойма – водойма, що наповнюється штучно, за допомогою спеціальних технічних споруд і засобів та використовується в аквакультурі (рибницькі стави, стави-відстійники, земляні садки тощо); селекційно-племінна робота в аквакультурі – комплекс науково обґрунтованих технологічних заходів, спрямованих на поліпшення генетичної структури, якісних та продуктивних показників об’єктів аквакультури, створення та впровадження нових селекційних досягнень в аквакультурі; ставова аквакультура (ставове рибництво) – один з видів аквакультури – цілеспрямована діяльність з розведення та (або) вирощування об’єктів аквакультури з використанням спеціально створених водойм (руслових, балочних або одамбованих ставів), штучно відокремлених від материнських водних об’єктів їх частин (лиманних господарств), обводнених торфових кар’єрів, рисових чеків та рибогосподарських технологічних водойм; ставкові рибницькі господарства – комплекс технологічних водойм, рибогосподарських гідротехнічних споруд, які побудовані та призначені для розведення, утримання та (або) вирощування об'єктів аквакультури (риборозплідники, нерестово-вирощувальні, товарні та повносистемні господарства); суб’єкти аквакультури – юридичні чи фізичні особи, які здійснюють рибогосподарську діяльність в аквакультурі відповідно до законодавства; товарна аквакультура – підприємницька діяльність, яка здійснюється у всіх видах аквакультури (випасній, ставовій та індустріальній) з метою одержання продукції аквакультури та її подальшої реалізації; форми аквакультури – організаційно-технологічний розподіл рибогосподарської діяльності з вирощування об'єктів аквакультури за рівнем інтенсифікації виробництва; чужорідні види гідробіонтів – види або підвиди водних організмів, які з'являються поза їх відомого природного ареалу та зоною їх природного потенційного розподілу, а також генетично змінені організми, незалежно від місць їх перебування та просторового розподілу; штучне розведення (відтворення) водних біоресурсів – цілеспрямована діяльність, що забезпечує штучне поповненя запасів водних біоресурсів та збереження їх біорізноманіття шляхом випуску гідробіонтів у рибогосподарські водні об'єкти. Інші терміни, що застосовуються в цьому Законі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому в Законі України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та іншими законами України. Стаття 2. Законодавство про аквакультуру Законодавство України про аквакультуру ґрунтується на нормах Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресрусів", інших законодавчих актів, міжнародних договорів України, які застосовуються в Україні в порядку, передбаченому Законом України "Про міжнародні договори України", та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Стаття 3. Завдання законодавства про аквакультуру Завданням законодавства про аквакультуру є правове регулювання відносин між органами державної влади, що здійснюють регулювання та управління діяльністю в сфері аквакультури, органами місцевого самоврядування та усіма суб’єктами аквакультури з метою реалізації державної політики щодо ефективного розвитку аквакультури, спрямованої на збільшення обсягів виробництва корисної біологічної сільськогосподарської продукції (риби та інших водних організмів), збереження біорізноманіття та поповнення запасів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) України, а також на здійснення рибогосподарської діяльності способами, що не допускають нанесення шкоди навколишньому середовищу. Стаття 4. Сфера дії закону Дія цього Закону поширюється на правовідносини в аквакультурі, що здійснюється у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах України (їх частинах), в тому числі у водосховищах різного типу, рибницьких ставах, інших штучно створених водних об’єктах різного цільового призначення, озерах, річках, естуаріях, а також внутрішніх морських водах і територіальному морі України та на ділянки суші всієї території України, які використовуються для здійснення аквакультури (із застосуванням садків, басейнів різної конструкції, установок замкнутого водопостачання та рибогосподарських технологічних водойм). Об'єктами відносин в аквакультурі є всі складові частини виробничих процесів, науково-технічного та фінансового забезпечення аквакультури, а також право на здійснення рибогосподарської діяльності в аквакультурі та всі види продукції аквакультури. Суб'єктами відносин в аквакультурі є органи державної влади, що здійснюють регулювання цієї господарської діяльності, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з аквакультурою. РОЗДІЛ ІІ УПРАВЛІННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ АКВАКУЛЬТУРІ Стаття 5. Основні принципи державного управління у сфері аквакультурі Державне управління у сфері аквакультурі здійснюється за такими основними принципами: визнання аквакультури, як окремого виду сільськогосподарської діяльності в системі агропромислового виробництва, в розвитку якого закладені основні резерви збільшення обсягів виробництва риби, інших гідробіонтів та продукції їх переробки; підтримку розвитку аквакультури та захист інтересів вітчизняних виробників продукції аквакультури; здійснення аквакультури способами, що не допускають нанесення шкоди навколишньому природному середовищу, збідніння запасів водних біоресурсів та науково необґрунтовану трансформацію їх кількісного і якісного складу у рибогосподарських водних об’єктах загальнодержавного значення; забезпечення, відповідно до законодавства, можливості участі фізичних осіб, громадських організацій, юридичних осіб, їх об’єднань у вирішенні питань, що сприяють розвитку аквакультури; забезпечення органами державної влади та органами місцевого самоврядування можливості здійснення суб'єктами аквакультури усіх видів рибогосподарської діяльності, що не суперечать закону. Стаття 6. Державна політика у сфері аквакультурі Державна політика у сфері аквакультурі є складовою частиною державної аграрної та соціально-економічної політики, спрямованої на розвиток рибогосподарського комплексу з метою забезпечення продовольчої безпеки України в умовах екологічно безпечного природокористування. Основними завданнями державної політики у сфері аквакультурі є: забезпечення ефективного розвитку аквакультури, підвищення конкурентоспроможності, поліпшення якості та розширення асортименту продукції аквакультури; поліпшення умов забезпечення населення продукцією аквакультури вітчизняного виробництва та підвищення середніх річних показників її споживання; підвищення ефективності використання наявного фонду рибогосподарських водних об'єктів України (їх частин) для потреб розвитку аквакультури; створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього бізнесу в аквакультурі; сприяння створенню рівних умов конкуренції для суб'єктів аквакультури; забезпечення сталого розвитку прибережних територій зі створенням додаткових робочих місць для населення, зайнятого в аквакультурі; підтримка діяльності, спрямованої на підвищення ефективності штучного розведення (відтворення), вирощування, збільшення запасів та збереження біорізноманіття водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах загальнодержавного значення; удосконалення нормативно-технологічної бази рибогосподарської діяльності та забезпечення раціонального використання водних біоресурсів шляхом науково-технічного забезпечення розвитку аквакультури; забезпечення ефективного функціонування системи підготовки фахівців для всіх видів діяльності в аквакультурі; розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва в аквакультурі; здійснення ефективного державного нагляду (контролю) в аквакультурі. Стаття 7. Повноваження Кабінету Міністрів України в сфері аквакультури До повноважень Кабінету Міністрів України в аквакультурі належать: формування та забезпечення здійснення державної політики в сфері аквакультури; затвердження загальнодержавних програм з селекційно-племінної справи в аквакультурі, штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресрусів, їх використання, збереження біорізноманіття та з інших напрямів розвитку аквакультури; затвердження порядку використання водних об'єктів (їх частин) для цілей аквакультури та типової форми договору оренди водного об’єкта (його частини) для цілей аквакультури і типової форми договору про надання права користування рибницькою ділянкою та гідротехнічними спорудами для цілей аквакультури; затвердження порядку видачі ліцензії на ведення аквакультури на визначених рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах); організація зовнішньоекономічних зв'язків і міжнародного співробітництва в аквакультурі; затвердження нормативно-правових актів в аквакультурі; здійснення інших повноважень відповідно до Конституції та законів України. Стаття 8. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства в сфері аквакультури До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства в аквакультурі належать: визначення пріоритетних напрямів розвитку аквакультури, узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Президенту України та Кабінету Міністрів України; участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, професійної підготовки кадрів для аквакультури; затвердження порядку ведення реєстру суб’єктів аквакультури; затвердження порядку здійснення штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання та порядку надання рекреаційних послуг в аквакультурі в рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) загальнодержавного значення; затвердження порядку здійснення рибогосподарської меліорації водних об’єктів (їх частин); затвердження спеціальних форм статистичної звітності в галузі рибного господарства щодо водних біоресурсів, у тому числі в сфері аквакультури, згідно з міжнародними стандартами та нормами; встановлення нормативів екологічної безпеки водних об'єктів (їх частин), що використовуються для потреб аквакультури за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища; прийняття інших нормативно-правових актів з аквакультури, в тому числі на виконання міжнародно-правових зобов'язань України, відповідно до закону. Стаття 9. Повноваження центрального органу виконавчої влади в галузі рибного господарства в сфері аквакультури До повноважень центрального органу виконавчої влади в галузі рибного господарства відповідно до покладених на нього завдань в аквакультурі належать: здійснення державного регулювання в аквакультурі, забезпечення формування ринку вітчизняної продукції аквакультури, здійснення науково-технологічної політики селекції в аквакультурі; здійснення державного нагляду за дотриманням правил охорони водних біоресурсів у водних об'єктах (їх частинах) загальнодержавного значення, які використовуються для потреб аквакультури; здійснення контролю за подання суб'єктами аквакультури звітної інформації, яка передбачена законодавством; ведення реєстру суб'єктів аквакультури; здійснення у випадках, передбачених законодавством, ліцензування певних видів рибогосподарської діяльності в аквакультурі; розроблення порядку використання водних об'єктів (їх частин) для цілей аквакультури та типової форми договору оренди водного об’єкта (його частини) для цілей аквакультури і типової форми договору про надання права користування рибницькою ділянкою та гідротехнічними спорудами для цілей аквакультури; розроблення порядку надання рекреаційних послуг в аквакультурі в водних об'єктах (їх частинах) загальнодержавного значення; розроблення порядку здійснення рибогосподарської меліорації водних об’єктів (їх частин); погодження проектної документація на будівництво та реконструкцію підприємств з розведення та (або) вирощування об’єктів аквакультури; видача документів дозвільного характеру в аквакультурі; розроблення програм науково-технічного розвитку аквакультури та організація їх виконання; забезпечення підготовки, перепідготовки та дипломування фахівців з аквакультури згідно нормативно-правових актів; співпраця з Підкомітетом аквакультури Комітету рибного господарства Сільськогосподарської та харчової організації ООН, органами влади іноземних держав та міжнародними організаціями з питань аквакультури, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, охорони праці в аквакультурі; здійснення інших повноважень відповідно до законодавства. Стаття 10. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій в сфері аквакультури До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій в аквакультури належать: розроблення, затвердження і реалізація в межах своїх повноважень місцевих (регіональних) програм розвитку аквакультури; погодження в установленому порядку питань щодо надання в користування рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) для здійснення аквакультури; здійснення інших повноважень відповідно до законодавства. Стаття 11. Державний нагляд (контроль) в сфері аквакультури Державний нагляд (контроль) в сфері аквакультури здійснюється відповідно до закону. Методологічне керівництво збирання та опрацюванням звітних даних щодо виробництва продукції аквакультури здійснює центральний орган виконавчої влади у галузі рибного господарства. Стаття 12. Наукове забезпечення Наукове забезпечення аквакультури здійснюють спеціалізовані науково-дослідні установи, наукові підприємства та організації, основними завданнями яких є: розроблення наукових основ селекційно-племінної роботи зі створенням та впровадженням селекційних досягнень в аквакультурі; розроблення ресурсоощадних технологій розведення та вирощування об'єктів аквакультури з поліпшеними продуктивними та споживчими характеристиками в умовах прісноводної аквакультури та марикультури; розроблення біотехнологічних основ розведення і вирощування осетрових видів риб та інших особливо цінних об’єктів аквакультури, а також господарського освоєння нових перспективних об'єктів аквакультури; розроблення ефективних методів збереження генофонду та штучного відтворення рідкісних та зникаючих видів водних біоресурсів; удосконалення методів низькотемпературного зберігання статевих продуктів об'єктів аквакультури з використанням сучасних кріобіотехнологій; створення проектно-конструкторських розробок, спрямованих на технічну модернізацію підприємств з розведення та вирощування об'єктів аквакультури; розроблення науково обґрунтованих методів раціональної годівлі прісноводних та морських гідробіонтів в аквакультурі з використанням штучних кормів поліпшених рецептур; удосконалення методів поліпшення умов середовища рибогосподарських водних об'єктів з метою підвищення їх біологічної продуктивності та одержання екологічно безпечної продукції аквакультури; розроблення ефективних екологічно безпечних методів діагностики, профілактики захворювань та лікування гідробіонтів, спрямованих на оздоровлення та підвищення рівня виживання об'єктів аквакультури; визначення перспективних напрямів розвитку аквакультури. Державна підтримка наукового забезпечення розвитку аквакультури здійснюється шляхом: організації науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; поширення та впровадження наукових розробок у виробництво; узгодження діяльності установ рибогосподарської науки з потребами розвитку аквакультури. Фінансування наукових досліджень в аквакультурі здійснюється за рахунок Державного бюджету України, коштів інноваційних програм і проектів та інших джерел, не заборонених законом. Стаття 13. Права та обов’язки суб’єктів аквакультури Суб'єкти аквакультури мають право на: користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), рибогосподарськими технологічними водоймами, землями водного фонду для здійснення аквакультури на недискримінаційних умовах у встановленому законодавством порядку; власність на об'єкти аквакультури, вироблені з використанням власних матеріально-технічних ресурсів, а також на доходи від їх реалізації; проведення робіт з рибогосподарської меліорації водних об'єктів (їх частин), які використовуються з метою здійснення аквакультури; оскарження в суді неправомірних дій посадових осіб; інші права, передбачені законом. Суб'єкти аквакультури зобов'язані: додержуватися встановленого порядку використання водних об'єктів (їх частин), наданих в користування з метою здійснення аквакультури та на земельних ділянках їх прибережних захисних смуг; не допускати погіршення умов існування водних біоресурсів внаслідок своєї діяльності; подавати звітну інформацію територіальним органам центрального органу виконавчої влади у галузі рибного господарства у визначені строки за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства, за погодженням з центральним органом виконавчої влади у галузі статистики. дотримуватися при здійсненні заходів зі штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) норм, визначених порядком; проводити комплексні рибницько-меліоративні заходи щодо збереження водних біоресурсів і поліпшення умов їх існування; здійснювати заходи з профілактики і боротьби із захворюваннями та загибеллю водних біоресурсів у водних об'єктах (їх частинах), наданих у користування з метою здійснення аквакультури; не допускати несанкціонованого, в тім числі і випадкового, випуску чужорідних, немісцевих та генетично змінених видів водних біоресурсів у рибогосподарські водні об'єкти (їх частини). Стаття 14. Право власності на об’єкти аквакультури Об'єкти аквакультури можуть перебувати в державній, комунальній і приватній власності. У державній власності перебувають об'єкти аквакультури, які розведені та (або) вирощені (вирощуються) за рахунок коштів державного бюджету та коштів державних підприємств та організацій. У комунальній власності перебувають об'єкти аквакультури, які розведені та (або) вирощені (вирощуються) за рахунок коштів бюджетів Автономної Республіки Крим, обласних, міських, районних Рад, комунальних організацій та підприємств. У приватній власності перебувають об'єкти аквакультури, які розведені та (або) вирощені (вирощуються) за рахунок власних коштів суб'єктів аквакультури. Стаття 15. Порядок здійснення аквакультури Рибогосподарська діяльність в аквакультурі здійснюється на підставі ліцензії на ведення аквакультури на визначених рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) у порядку затвердженому Кабінетом Міністрів України. Право ведення аквакультури виникає з моменту отримання суб’єктом аквакультури ліцензії та реєстрації суб’єкта аквакультури у реєстрі, який веде центральний орган виконавчої влади з питань рибного господарства. Ліцензію на право здійснення аквакультури на визначених рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) видає центральний орган виконавчої влади з питань рибного господарства відповідно до закону. Стаття 16. Припинення та обмеження права здійснення аквакультури Право на здійснення аквакультури може бути припинене за недотримання суб'єктом аквакультури вимог, установлених порядком використання водних об'єктів (їх частин) для цілей аквакультури. Право здійснення аквакультури може бути обмежене з метою охорони здоров’я населення, збереження генетичного фонду гідробіонтів та недопущення погіршення стану навколишнього природного середовища. Стаття 17. Державна фінансова підтримка аквакультури Державна фінансова підтримка аквакультури здійснюється за такими напрямами: стимулювання виробництва якісної та екологічно безпечної продукції аквакультури конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках; розвиток селекційно-племінної роботи, включаючи створення і підтримання суб’єктів племінної справи у рибництві, маточних стад та генофондних банків об’єктів аквакультури; підвищення рибопродуктивності водних об’єктів шляхом штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів; відновлення чисельності популяцій рідкісних і зникаючих видів гідробіонтів; забезпечення проведення протиепізоотичних заходів; навчання, підвищення кваліфікації працівників та інформаційне забезпечення суб'єктів аквакультури; проведення комплексу меліоративних та ремонтно-відновлювальних робіт на рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) з метою підвищення їх біологічної продуктивності та поліпшення технічного стану; створення і підтримання інфраструктури, необхідної для сталого розвитку аквакультури; Державна фінансова підтримка надається суб'єктам аквакультури в порядку та на умовах, що не суперечать закону, за такими напрямками: фінансування державних цільових програм з відтворення водних біоресурсів у водних об'єктах загальнодержавного значення (їх частинах) та селекції у рибному господарстві; фінансового лізингу; страхування ризиків в аквакультурі; пільгового кредитування виробників продукції аквакультури; та іншими, відповідно до закону. Умови кредитування виробництва в аквакультурі визначають з урахуванням циклічності надання та повернення кредитів, обумовленої сезонністю виробництва і реалізації продукції та періодичним коливанням потреб підприємств у додатковому оборотному капіталі. Кредитування підприємств – виробників продукції аквакультури здійснюється у чітко передбачені строки та з дотриманням принципу адекватності обсягу та терміну одержання кредиту, потребі в ньому. РОЗДІЛ ІІІ ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ В АКВАКУЛЬТУРІ Стаття 18. Штучне розведення (відтворення) вирощування водних біоресурсів Штучне розведення (відтворення) вирощування водних біоресурсів здійснюється суб'єктами аквакультури в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства. Штучне розведення (відтворення) вирощування водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах загальнодержавного значення (їх частин), здійснюється за рахунок бюджетних та власних коштів суб'єкта аквакультури. Об'єкти аквакультури вселені у рибогосподарські водні об'єкти загальнодержавного значення (їх частини), в результаті даного виду діяльності, є державною власністю. Стаття 19. Товарна аквакультура Товарна аквакультура включає в себе випасну, ставову та індустріальну аквакультури. Випасна аквакультура передбачає підвищення ефективності використання біопродукційного потенціалу водного об'єкта (його частини) в результаті вселення, вирощування та подальшого вилову (добування) об'єктів аквакультури. Випасна аквакультура здійснюється в рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) за екстенсивною формою, з встановленням науково обґрунтованого допустимого рівня використання природної кормової бази за відсутності негативного впливу на навколишнє природне середовище. Ставова та індустріальна аквакультура передбачає вирощування об'єктів аквакультури в штучно створених, повністю або частково контрольованих умовах з використанням напівінтенсивної та інтенсивної форм аквакультури. Ставова аквакультура здійснюється в ставових рибницьких господарствах всіх типів (риборозплідники, нерестово-вирощувальні, товарні, повносистемні) та інших рибогосподарських технологічних водоймах. Індустріальна аквакультура здійснюється з використанням плавучих садків, басейнів, інших технічних пристроїв та споруд, у тім числі в умовах спеціальних господарств, обладнаних установками замкнутого водопостачання. Стаття 20. Рекреаційні послуги в аквакультурі Для надання рекреаційних послуг використовуються рибогосподарські водні об'єкти (їх частини), передані в оренду та/або користування суб'єкту аквакультури, на яких здійснюється вирощування об’єктів аквакультури, штучне відтворення (вселення) водних біоресурсів, інші заходи, пов’язані з наданням послуг з любительського та спортивного рибальства, відпочинку. Умови надання рекреаційних послуг в аквакультурі у водних об’єктах (їх частин) місцевого значення визначається суб’єктом аквакультури. Надання рекреаційних послуг в аквакультурі у водних об'єктах (їх частинах) загальнодержавного значення визначається порядком, затвердженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства. Рекреаційні послуги в аквакультурі надаються на платній основі. Стаття 21. Особливості використання водних об'єктів (їх частин) для цілей аквакультури Використання водних об'єктів (їх частин) для цілей аквакультури здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Водні об’єкти та або рибогосподарські технологічні водойми для цілей аквакультури (крім випасної аквакультури) надаються суб'єктам аквакультури, як цілісний комплекс (землі водного фонду заняті водою, прибережними захисними смугами та спорудами, що використовуються на водних об’єктах та водні ресурси) за єдиним типовим договором оренди. Випасна аквакультура на водних об'єктах (їх частинах) здійснюється за єдиним типовим договором про надання права користування рибницькою ділянкою. Рибницька ділянка може використовуватись для здійснення одного або деяких видів аквакультури. На рибницьких ставах та технологічних водоймах рибницька ділянка не визначається. Ставова аквакультура у ставових рибницьких господарствах (рибницьких ставах) здійснюється на підставі договору оренди землі (акту на право постійного користування землею), дозволу на спеціальне водокористування та договору на право використання гідротехнічних споруд з їх власником. В разі коли власник гідроспоруд не визначений, договір на використання гідротехнічних споруд окремо не укладається. Ставова аквакультура у ставових рибницьких господарствах (рибницьких ставах) здійснюється на підставі договору оренди землі (акту на право постійного користування землею), дозволу на спеціальне водокористування, з дотриманням технологічних нормативів використання води, та договору на право використання гідротехнічних споруд з їх власником. В разі коли власник гідроспоруд не визначений, договір на використання гідротехнічних споруд окремо не укладається. Типова форма договору оренди водного об’єкта, типова форма договору про надання права користування рибницькою ділянкою та гідротехнічними спорудами для цілей аквакультури затверджуються Кабінетом Міністрів України. Індустріальна аквакультура здійснюється з використанням садків, басейнів, технологічних пристроїв та споруд, у тому числі в умовах господарств, обладнаних установками замкнутого водопостачання, а також на водних об’єктах у межах рибницьких ділянок з використанням плавучих садків та (або) інших технічних засобів, що застосовуються в аквакультурі. Проектна документація на будівництво та реконструкцію підприємств з розведення та (або) вирощування об’єктів аквакультури узгоджується з центральним органом виконавчої влади у галузі рибного господарства. Стаття 22. Рибальство для цілей аквакультури Добування (вилов) водних біоресурсів для цілей аквакультури здійснюється у відповідності до закону. Плідників для відтворення отримують із сформованих ремонтно-маточних стад або відловлюють в природних водних об'єктах за допомогою промислових і науково-дослідних знарядь лову силами і засобами виконавців відтворення, інших користувачів при наявності відповідних квот та дозволів на вилучення водних біоресурсів. Вилучення водних біоресурсів, що занесені до Червоної книги України, здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства. Робота із заготівлі плідників та ремонтного стада об’єктів відтворення здійснюється впродовж промислового періоду, визначеного законодавством, а також, у разі потреби, в період нересту за відповідним біологічним обґрунтуванням терміну, місця, знарядь лову, кількості плідників та оформленим у встановленому порядку дозволом. При заготівлі плідників відбираються зрілі самці і самки, що відповідають вимогам рибництва. Найпершими й елементарними способами відбору є визначення морфологічних і зовнішніх ознак, оцінка стадії зрілості статевих продуктів. Кількість плідників по видах визначається біологічним обґрунтуванням відповідно потреб для максимального завантаження всіх потужностей виконавця відтворення, з урахуванням можливості їх тривалого резервування, багатократного отримання статевих продуктів і забезпечення роботи в декілька циклів. Стаття 23. Карантинні вимоги та ветеринарно-санітарний контроль в аквакультурі Ввезення в Україну із-за кордону гідробіонтів, призначених для розведення та (або) вирощування в аквакультурі допускається з дозволу Головного державного інспектора ветеринарної медицини України. Будівництво карантинних рибогосподарських технологічних водойм та їх розміщення здійснюється за погодженням з територіальними органами державної служби ветеринарної медицини. Завезені із-за кордону гідробіонти, призначенні для подальшого розведення та (або) вирощування перебувають в карантинних рибогосподарських технологічних водоймах постійно впродовж періоду визначеного законодавством. Забороняється розміщувати в умовах карантинного утримування спільно гідробіонтів різного віку, різних видів, а також завезених з різних країн і в різний час. Завезені із-за кордону гідробіонти розміщуються в умовах карантинного утримування відповідно до їх біологічних потреб та біотехнологічних особливостей розведення та (або) вирощування. Вивезення гідробіонтів з підприємств, на яких розміщені карантинні рибогосподарські технологічні водойми, в інші рибогосподарські підприємства допускається виключно за умови відсутності заразних хвороб та з дозволу державної служби ветеринарної медицини. У карантинних рибогосподарських технологічних водоймах ведеться суворий облік умов утримання гідробіонтів, відповідно до існуючих ветеринарно-санітарних вимог. Ветеринарно-санітарний контроль в аквакультурі здійснюється згідно з вимогами Закону України “Про ветеринарну медицину”. Стаття 24. Селекційно-племінна робота в аквакультурі Селекційно-племінна робота в аквакультурі здійснюється у відповідності до законодавства України про племінне тваринництво з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Стаття 25. Рибогосподарська меліорація водних об'єктів (їх частин) Рибогосподарська меліорація водних об'єктів (їх частин) здійснюється з метою цілеспрямованого підвищення їх біологічної продуктивності, поліпшення умов існування об'єктів аквакультури, регулювання чисельності малоцінних у товарному відношенні гідробіонтів, поліпшення кількісних та якісних характеристик об'єктів промислу. Рибогосподарська меліорація водних об'єктів (їх частин) здійснюється за такими основними напрямками: проведення днопоглиблювальних робіт та (або) робіт з виїмки донних відкладень; видалення зайвої водної рослинності; вселення об'єктів аквакультури, створення штучних донних ландшафтів з метою поліпшення екологічного стану водного об'єкта та умов відтворення водних біоресурсів; вилучення хижих і малоцінних видів водних біоресурсів, з метою запобігання знищенню об'єктів аквакультури в місцях їх вселення і на шляхах міграції до місць нагулу, а також зниження їх конкуренції в живленні з об'єктами аквакультури; запобігання масової загибелі гідробіонтів та ліквідація її наслідків. Порядок здійснення рибогосподарської меліорації водних об’єктів (їх частин) затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства. Стаття 26. Інтродукція та акліматизація об'єктів аквакультури Інтродукція та акліматизація об'єктів аквакультури здійснюються з метою збагачення видового складу водних біоресурсів, проведення біологічної меліорації, підвищення ефективності використання біопродукційного потенціалу водного об'єкта та одержання додаткової продукції аквакультури. Інтродукція та акліматизація об'єктів аквакультури здійснюються з недопущенням негативного впливу на стан популяцій і умови існування аборигенних видів водних біоресурсів та погіршення стану навколишнього природного середовища. Інтродукція об'єктів аквакультури в рибогосподарські водні об'єкти (їх частини) здійснюється на підставі науково-біологічного обґрунтування, розробленого науковою установою, та погодження центрального органу виконавчої влади в галузі рибного господарства. Акліматизація об'єктів аквакультури в рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) здійснюється на підставі науково-біологічного обґрунтування, розробленого науковою установою, за погодженням центральних органів виконавчої влади в галузі рибного господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. З метою збереження генетичної структури популяцій рідкісних та зникаючих видів гідробіонтів штучне розведення (відтворення) цих водних біоресурсів здійснюється з використанням ремонтно-маточних стад, сформованих з особин місцевого походження. Реакліматизація водних біоресурсів здійснюється з використанням ремонтно-маточних стад, визначених на підставі спеціальних наукових досліджень, як найбільш генетично споріднених до місцевих популяцій. Забороняється акліматизація у рибогосподарських водних об'єктах загальнодержавного значення (їх частин) чужорідних видів та форм гідробіонтів, створених в результаті гібридизації в аквакультурі. Стаття 27. Використання чужорідних та немісцевих видів гідробіонтів в аквакультурі Використання в аквакультурі чужорідних і немісцевих видів гідробіонтів здійснюється з недопущенням їх неконтрольованого поширення у нових місцях перебування, за відсутності негативного впливу на стан популяцій місцевих видів водних біоресурсів та умови функціонування водних екосистем. Розведення та (або) вирощування чужорідних та немісцевих видів гідробіонтів у відкритих умовах аквакультури здійснюється на підставі науково-біологічного обґрунтування, розробленого науковою установою, за погодженням центральних органів виконавчої влади в галузі рибного господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Вимоги щодо здійснення розведення та (або) вирощування чужорідних та немісцевих видів гідробіонтів у відкритих умовах аквакультури розробляються центральним органом виконавчої влади у галузі рибного господарства. Розведення та (або) вирощування чужорідних та немісцевих видів гідробіонтів у закритих умовах аквакультури визначається суб'єктом аквакультури. Рішення щодо визнання умов аквакультури як закриті (крім установок замкнутого водопостачання) приймається центральним органом виконавчої влади у галузі рибного господарства. РОЗДІЛ IV ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА В АКВАКУЛЬТУРІ Стаття 28. Відповідальності за порушення законодавства в аквакультурі та відшкодування збитків За порушення законодавства в аквакультурі встановлюється відповідальність юридичних і фізичних осіб відповідно до закону. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування збитків. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства в аквакультурі, в розмірах і порядку, встановлених законодавством. Збитки, нанесені об'єктам аквакультури та (або) середовищу їх існування, відшкодовуються згідно з методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень законодавства про аквакультуру, не звільняє винних від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків Суперечки в галузі аквакультури вирішуються за згодою сторін або у порядку відповідно до закону. РОЗДІЛ V МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В АКВАКУЛЬТУРІ Стаття 29. Міжнародне співробітництво в аквакультурі Міжнародна діяльність у галузі аквакультури здійснюється на підставі міжнародних договорів України. Будь-який суб’єкт аквакультури має вільне право на міжнародне співробітництво відповідно до законодавства. Якщо міжнародними договорами України встановлено інші правила та положення, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила цих міжнародних договорів. Суб’єкти аквакультури незалежно від форм власності мають право брати участь у міжнародних програмах та проектах в аквакультурі з урахуванням вимог законодавства. Суб’єкти аквакультури незалежно від форм власності мають право встановлювати зв’язки та набувати членства у міжнародних організаціях, асоціаціях виробників продукції аквакультури, у тім числі реалізовувати спільні дослідження, обмін фахівцями, технологіями, рибопосадковим матеріалом та програмами в аквакультурі відповідно до законодавства. При проектуванні, будівництві та експлуатації підприємств аквакультури на транскордонних водоймах враховуються положення відповідних двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів України про прикордонні водойми, які стосуються питань збереження біорізноманіття, підтримання належного санітарно-епізоотичного стану об’єктів аквакультури та водних об'єктів. Використання транскордонних водних об’єктів з метою здійснення аквакультури проводиться з урахуванням вимог відповідних положень міжнародних договорів України про прикордонні водойми. Стаття 30. Державна політика в сфері зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів аквакультури Державна політика в сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів аквакультури ґрунтується на таких основних засадах: визнання державою особливої ролі аквакультури як складової економіки України, яка впливає на продовольчу безпеку та рівень добробуту сільських і прибережних територій; визнання державою особливого експортного потенціалу аквакультури України, здатної виробляти основні види продукції аквакультури в обсягах істотно більших, ніж потребують платоспроможний попит та фізіологічно обґрунтовані норми споживання внутрішнього ринку; пріоритетність забезпечення потреб внутрішнього ринку продукції аквакультури над підвищенням доходів від експортної діяльності суб’єктів аквакультури. РОЗДІЛ VI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. 2. Внести наступні зміни до Законів України: 2.1. У статті 1 Розділу І Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресрусів" (№ 3677-VI вiд 08.07.2011) термін "аквакультура (рибництво)" викласти у наступній редакції: "аквакультура (рибництво) – діяльність з штучного відтворення, утримання та вирощування гідробіонтів (риб, молюсків, ракоподібних, безхребетних, водоростей, інших водних організмів) у повністю або частково контрольованих умовах з метою виробництва корисної біологічної сільськогосподарської продукції, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції та акліматизації, цілеспрямованого поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття та надання рекреаційних послуг;". 2.2. У Водному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 24, ст.189): а) статтю 1 розділу 1: - доповнити новим абзацом двадцять другим: "гідротехнічна споруда – інженерна споруда, яка використовується для управління водними ресурсами, підготовки, подачі, транспортування води, водовідведення, а також для запобігання шкідливій дії вод;" у зв’язку з цим абзаци двадцять другий – двадцять дев'ятий вважати абзацами двадцять третім – тридцятим; - доповнити новим абзацом тридцять першим: "канал – штучно створений на земній поверхні водотік;" у зв’язку з цим абзаци тридцятий – сороковий вважати абзацами тридцять другим – сорок другим; - доповнити новим абзацом сорок третім: "технологічна водойма – штучно створений водний об’єкт спеціального технологічного призначення (ставки-охолоджувачі теплових і атомних станцій, водойми гідроакумулюючих станцій, рибницькі ставки, ставки-відстійники та інші);" у зв’язку з цим абзаци сорок перший – сорок четвертий вважати абзацами сорок четвертим – сорок сьомим; б) у абзаці другому статті 48 глави 10 Розділу ІІІ після слова "рибогосподарських" доповнити словами "(у тому числі для цілей аквакультури)" та далі за текстом; в) у абзаці першому статті 51 глави 10 Розділу ІІІ після слів "для риборозведення" доповнити словом "(аквакультури)" та після слова "виробництва" добавити слово "іншої" та далі за текстом; г) у абзаці третьому статті 74 глави 14 Розділу ІІІ після слів "атомних станцій," доповнити словами "рибницькі ставки" та далі за текстом. 2.3. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 3-4, ст.27): а) у пункті 3 статті 59 глави 12 Розділу ІІ після слів " Державними водогосподарськими організаціями" доповнити словами "та суб’єктам рибного господарства державної форми власності" та далі по тексту після слів "гідротехнічними спорудами" доповнити словами "ведення аквакультури" та далі за текстом; б) у пункті 4 статті 59 глави 12 Розділу ІІ після слів "рибогосподарських потреб" доповнити словами "(у тому числі аквакультури)"; в) у абзаці другому пункту 2 статті 134 глави 21 Розділу ІV після слів "спеціального водокористування" доповнити словами "та аквакультури" та далі за текстом. 2.4. Статтю 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 36, ст.299) доповнити частиною 46) наступного змісту: "46) діяльність у сфері аквакультури на визначених рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах);". 3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом: підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; забезпечити перегляд та скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону. Голова Верховної Ради В.ЛИТВИН України | В.Літвінов: Цей Закон має на меті сприяти забезпеченню цілеспрямованого використання рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) для збільшення запасів водних біоресурсів, збереження біорізноманіття, а також одержання продукції з риби та інших водних організмів, шляхом їх штучного відтворення і вирощування в повністю або частково контрольованих умовах. Він встановлює засади державної політики та порядок взаємовідносин органів державної влади і місцевого самоврядування із суб'єктами господарювання в цій сфері. ?? РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Основні поняття і терміни 1.1 Аквакультура і її види Аквакультура (рибництво) – вирощування гідробионтів у контрольованих умовах. – наиболее краткое и логичное определение Або - О.Борисов: Аквакультура- діяльність з штучного відтворення, утримання та вирощування гідробіонтів у повністю або частково контрольованих умовах з метою виробництва продукції та надання послуг.(те ж саме, більш логічно викладене - не принципово, можна зупинитися на будь-якій версії, в т.ч. Закону РГ). ?? Штучне розведення (відтворення) водних біоресурсів – цілеспрямована діяльність, що забезпечує штучне поповненя запасів водних біоресурсів та збереження їх біорізноманіття шляхом випуску гідробіонтів у рибогосподарські водні об'єкти. За місцем здійснення і середою аквакультура поділяється на марикультуру - вирощування гідробионтів у солоній або напівколоній воді, та лімнокультуру, або прісноводну аквакультуру. В.Бех, В.Літвінов–по ФАО: За рівнем інтенсифікації виробництва аквакультура має такі організаційно-технологічні форми (види): а) інтенсивна – форма діяльності, за якої вирощування об'єктів аквакультури здійснюється з інтенсивною штучною годівлею кормами; б) напівінтенсивна – здійснюється із застосуванням окремих засобів інтенсифікації, в тім числі з обмеженою штучною підгодівлею кормами різної поживності в) екстенсивна – здійснюється з використанням природних кормових ресурсів водойм без застосування засобів інтенсифікації виробництва; Інші поняття (види аквакультури) : товарна (комерційна) аквакультура – підприємницька діяльність, яка здійснюється з метою одержання продукції аквакультури (зарибок включно) та її подальшої реалізації; == Думаем о др.видах/формах -. И.Агеева: виды аквакультуры - есть ли здесь нюансов для каждого вида столько, чтобы писать по ним нормы? Не знаю. А.Третьяк и др.: Нет, для нас важно\нужно : Товарна аквакультура включає в себе випасну, ставову та індустріальну (під)види аквакультури. Індустріальна – вид інтенсивної аквакультури – здійснюється з використанням плавучих садків, басейнів, інших технічних пристроїв та споруд, у тому числі із застосуванням установок замкнутого водопостачання. Ставова аквакультура (ставове рибництво) – цілеспрямована діяльність з розведення та (або) вирощування об’єктів аквакультури з використанням спеціально створених водойм - ставів (руслових, балочних або одамбованих, штучно відокремлених від материнських водних об’єктів їх частин (лиманних господарств), а також обводнених торфових кар’єрів, рисових чеків та рибогосподарських технологічних водойм, (просм.на предмет неточностей) Ставова та індустріальна аквакультура передбачають вирощування об'єктів аквакультури в штучно створених, повністю або частково контрольованих умовах з використанням напівінтенсивної (-?? Выше сказано, что индустриальная – вся интенсивная!!) та інтенсивної форм аквакультури. Випасна аквакультура (випасне рибництво, один з видів екстенсивноі форми аквакультури-убрать,см.ниже) – цілеспрямована діяльність з екстенсивного вирощування об’єктів аквакультури завдяки випуску у рибогосподарські водні об’єкти різновікових груп риб та інших гідробіонтів, одержаних в умовах підприємств ставової та індустріальної аквакультури. Випасна аквакультура передбачає підвищення ефективності використання біопродукційного потенціалу водного об'єкта (його частини) в результаті вселення, вирощування та подальшого вилову (добування) об'єктів аквакультури.Випасна аквакультура здійснюється в рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) за екстенсивною формою(??повтор!), з встановленням науково обґрунтованого допустимого рівня використання природної кормової бази за відсутності негативного впливу на навколишнє природне середовище. 1.2Терміни ?виробничо-майнового характеру: гідротехнічні споруди рибницьких ставків – інженерні споруди, для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також запобігання шкідливій дії вод (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, насосні станції, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди); засоби інтенсифікації виробництва в аквакультурі (методи інтенсифікації виробництва в аквакультурі) – технологічні процеси, спрямовані на підвищення продуктивності виробництва, що включають штучну годівлю об'єктів аквакультури, спеціальну підготовку водойм з удобренням їх органічними і мінеральними речовинами з періодичним спуском води для рибогосподарських потреб та інші контрольовані технологічні процеси, які застосовуються окремо (вибірково) або комплексно; карантинні рибогосподарські технологічні водойми – стави та басейни, в яких утримуються риби та інші гідробіонти в стані ізоляції без прямого або опосередкованого контакту з іншими групами гідробіонтів з метою спостережень за проявами або відсутністю клінічних ознак інфекційних захворювань і в разі необхідності діагностичного тестування або лікування; немісцеві види гідробіонтів – види або підвиди водних організмів, які відсутні в зоні їх природного поширення з біогеографічних причин; об’єкти аквакультури – гідробіонти, що використовуються з метою розведення, утримання та (або) вирощування в аквакультурі; природні кормові ресурси водойм (природна кормова база водойм) – сукупність живих рослинних і тваринних організмів та їх відмерлих решток (детрит), які використовуються як природні корми рибами та іншими наявними у водоймах тваринами; продукція аквакультури – одержані в результаті здійснення господарської діяльності всі види живих об’єктів аквакультури, в тім числі запліднена ікра, а також вироблена з них харчова та нехарчова продукція; реакліматизація гідробіонтів – цілеспрямована діяльність з вселення гідробіонтів (реакліматизантів) у водні об’єкти їх природного ареалу з метою відновлення або поповнення чисельності популяцій тих видів організмів, які вважаються зниклими або перебувають на межі зникнення в місцях природного поширення; рекреаційні послуги в аквакультурі – цілеспрямована діяльність, пов’язана з проведенням відпочинку, в тім числі з наданням права на здійснення любительського та спортивного добування (вилову) об'єктів аквакультури в порядку спеціального використання водних біоресурсів, а також створення спеціальних умов для спостережень за гідробіонтами з метою задоволення естетичних і пізнавальних потреб; ремонтно-маточні стада об’єктів аквакультури – різновікові групи риб, інших водних тварин, у тім числі їх статевозрілі особини (плідники), призначені для одержання статевих продуктів (статевих клітин) та (або) потомства об’єктів аквакультури; рибницька ділянка – рибогосподарський водний об’єкт (його частина), що надається в користування для здійснення аквакультури; рибницькі ставки – штучні створені технологічні водойми, призначені для розведення, утримання та (або) вирощування об’єктів аквакультури, до складу яких входять гідротехнічні споруди, дно (ложе) під ними та зосереджені в них за технологічною необхідністю поверхневі води; рибогосподарська меліорація водойм – комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію показників гідрологічного, гідрохімічного, гідробіологічного режимів та підвищення біологічної продуктивності водних об’єктів (їх частин), поліпшення умов природного відтворення та якісного складу гідробіонтів з метою збереження та раціонального використання водних біоресурсів, у тім числі об’єктів аквакультури; рибогосподарська технологічна водойма – водойма, що наповнюється штучно, за допомогою спеціальних технічних споруд і засобів та використовується в аквакультурі (рибницькі стави, стави-відстійники, земляні садки тощо); селекційно-племінна робота в аквакультурі – комплекс науково обґрунтованих технологічних заходів, спрямованих на поліпшення генетичної структури, якісних та продуктивних показників об’єктів аквакультури, створення та впровадження нових селекційних досягнень в аквакультурі; ставкові рибницькі господарства – комплекс технологічних водойм, рибогосподарських гідротехнічних споруд, які побудовані та призначені для розведення, утримання та (або) вирощування об'єктів аквакультури (риборозплідники, нерестово-вирощувальні, товарні та повносистемні господарства); суб’єкти аквакультури – юридичні чи фізичні особи, які здійснюють рибогосподарську діяльність в аквакультурі відповідно до законодавства; чужорідні види гідробіонтів – види або підвиди водних організмів, які з'являються поза їх відомого природного ареалу та зоною їх природного потенційного розподілу, а також генетично змінені організми, незалежно від місць їх перебування та просторового розподілу; Інші терміни, що застосовуються в цьому Законі, використовуються у значенні, встановленому іншими причетними законами України. ? Уже есть ЦЕЛЬ –(преамбула) – нужен ли єтот повтор? Статья важна ! Поднять ее за № 2. И доработать, чтобы не было «перехлестов»:
? Перехлесты есть и в имущественных (+арендных) отношениях ниже (ст..____) Суб'єктами відносин в аквакультурі є юридичні та фізичні особи, що здійснюють діяльність в цій сфері, та органи державної влади і органи місцевого самоврядування, що сприяють цій діяльності РОЗДІЛ ІІ СПРИЯННЯ (СТИМУЛЮВАННЯ) РОЗВИТКУ АКВАКУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ Первые две ст. (5-6) - впечатляют ! А дальше … Тезисы для нових положений (+ в др.действующие законы) Стаття 5. Методи і шляхи державного симулювання розвитку аквакультури 1) Сприяння малому і середньому бізнесу в аквакультурі, в т.ч. сімейному, в частині : - спрощення процедур адміністрування, - податкові канікули на 5 років, 2) Фінансово-економічна підтримка : а) здешевлення кредитів (орієнтир – європейський: до 2-3 %), б) компенсація витрат енергоресурсів/або пільгові тарифи в) включення продукції аквакультури до планів державних закупівель і замовлень 3) Захист національного ринку продукції, що виробляється ( в т.ч. випуск якої очікується після набуття товарної цінності ) від неякісного та або дотованого імпорту 4) Стимулювання національного виробництва кормів, в т.ч. для цінних видів продукції аквакультури ====++ Ростислав Ишенко, Центра системного анализа и прогнозирования: «Нельзя Налоговой администрации поручать составление Налогового кодекса - они будут лишь выбивать себе полномочия, не забывая при этом Минфин/Кабмин» ... «Не надо стадион во Львове строить киевлянам» … «Давайте откажемся от тотального гос.управления – функции регулирования и контроля передать проф.организациям» - «А они будут взятки брать с еще большим успехом, при этом лоббируя своих» - его оппонент В.Литвинов : Все эти «повноваження» переименовать и переработать так, чтобы они служили развитию рыбоводства, а не бюрократии, создавая препятствия этому. И.Агеева : Полномочия и роль Госрыбагентства в аквакультуре. Наверное, они те же, что и для всего рыбного хозяйства. Стоит ли их повторять? Наводит на мысль: отдельный Закон по аквакультуре не нужен ! ?? Дать (рипер)ссылку !! Но об этом – ст.14 ниже ? НЕУ ВР: Ст.14 - надто спрощений підхід !...За проектом, вони можуть перебувати у державній, комунальній чи приватній власності у залежності від того, за які кошти вони розведені чи вирощені:…. При цьому не враховано, що відповідне фінансування може відбуватися з різних джерел, спільно суб‘єктами різних форм власності тощо. Вважаємо, що для цілей аквакультури слід використовувати положення ст. 37 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» щодо порядку набуття права власності на водні біоресурси. О.Борисов: В ст.37 - речь идет о водных біоресурсах природного происхождения,,а объект акв-ры это продукт, произведенный за счет сил и средств предприятия (субъекта акв-ры)и потому явл-ся его собственностью.При том,что само предприятие может иметь любую форму собственности (частную,гос-ю,муниципальную,смешанную,и др..) В.Литвинов: Опять же новые вопросы!! Их будет менше, если говорить не об об’єктах аквакультури (ресурсе в воде), а о продукции аквакультури. Но хоть в воде, хоть на берегу - как разделить, где «дикая» где выращення? А как быть с «мулатами\метисам\креолами» ?? «Ліцензії»- це й весь порядок ?! Зміст не відповідає заголовку ! Т.Яковлева: Лиц.важна для рыбоводов: указанием водойма предоставляется.право пользования! А.Третьяк, В.Литвинов: лицензировать лишь те виды, которые представляют угрозу для окр..среды, требу ют квалификации І.Агарков, Р.Чернишова та інші: Виключити ліцензування рибогосподарської діяльності в аквакультурі у внутрішніх водоймах (ставках) господарств, як таку, що суперечить діючому законодавству, ЗУ Про ліцензування, Про рибне господарство, Указу Президента України № 484/2011від 16.04.11 р И.Агеева: Не понятно как может Госрыбагентство определить мое право заниматься аквакультурой в том или ином водном объекте. Насколько мне хватает моего воображения, на вопрос: "Могу ли я в конкретном водоеме заниматься конкретным видом аквакультуры?", ответ можно дать на основе комплексных исследований параметров водного объекта. Аквакультурщики рассказывают о цене и порядке таких исследований со слезами и возмущением. Забить в проект закона об аквакультуре требование о лицензировании этого вида деятельности без определения порядка получения лицензии - это абсурд и порождение мертвого закона, который не будет выполняться. И.Агарков: Держава має безліч інших важелів регулювання ((стимулювання!!) господарської діяльності, крім обмежуючих. Есть смысл перенести эту ст.. в новый раздел ІІ Державна політика у сфері аквакультури + может быть другое, в т.ч. смешаннное фин-е !! Стаття 19.Товарна (комерційна) аквакультура вынесена в ст.1 Путаница\каша !! +++++++ Разобраться, вынести в Ст.1 Понятия См. возражения И.Агеевлй, А.Нелипы : «убрать , это норма др..законов!» + Замечания НЭУ ВР … Но это – один из немногих стимулов для развития аквакультуры, особенно в нач.период. С др..стороны – повод превратить производство – в развлечение, со всеми возм.последствиями (перепрофилированием, …) Неоднозначно !! НЕУ ВР: Це положення відсильного характеру викликає заперечення. Річ у тому, що оскільки даний законопроект має спеціальне призначення, то безпосередньо у ньому мають вирішуватися особливості застосування його положень. Перекладання ж на Кабінет Міністрів України розробки актів підзаконного характеру знижує рівень регламентаційного навантаження закону і ставить під сумнів необхідність його прийняття. І..Агарков - убрать «крім випасної аквакультури» : ОЧЕНЬ ВАЖНАЯ СТАТЬЯ \ НОРМА !! МАКС.СОХРАНИТЬ/ОТВОЕВАТЬ –СМ.ЗАМЕЧ. НЕУ ВР: суперечать Водному кодексу України (ст. 51), за яким в оренду можуть передаватися водні об'єкти (їх частини) лише місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, а не «водні об’єкти» взагалі, до яких відповідно до законодавства України належать усі води на території України І..Агарков : Випасна аквакультура, яка використовує рибницькі ділянки водних об'єктах (їх частини), здійснюється за єдиним типовим договором про надання права користування рибницькою ділянкою. Рибницька ділянка може використовуватись для здійснення одного або деяких видів аквакультури. Випасна аквакультура на водоймах місцевого значення та руслових ставах, розташованих в басейнах рік загальнодержавного значення, здійснюється на підставі договору оренди, визначеному у абз.2 цієї статті. Випасна аквакультура у внутрішніх водоймах рибних господарств (ставах) здійснюється в порядку, який визначається суб'єктом аквакультури. Здійснення випасної аквакультури на рибогосподарських водних об'єктах не належить до спеціального водокористування.-Да, зеленым - упущено, нужно добавить! І..Агарков : Для здійснення ставової аквакультури використовуються внутрішні водойми господарств (стави) та штучні водойми місцевого значення. Ставова аквакультура у ставових рибницьких господарствах (рибницьких ставах) здійснюється на підставі договору оренди землі (акту на право постійного користування землею), дозволу на спеціальне водокористування, з дотриманням технологічних нормативів використання води, та договору на право використання гідротехнічних споруд з їх власником. В разі коли власник гідроспоруд не визначений, договір на використання гідротехнічних споруд окремо не укладається. ?? ??? Привести назв.\ гипер-ссылки (и выше) Лицензировать ?! + см.ст..27; все ост.-нет «Очень ценный» раздел! Напоминает: имеем право жить и действовать по закону. В ТО ЖЕ ВРЕМЯ НИЧЕГО ПОЛЕЗНОГО ИЗ МЕЖД. ОПЫТА ПРОЕКТ ЗАКОНА НЕ СОДЕРЖИТ ! Пример – опыт Турции, в течение нескольких лет ставшей № 3 в мире в части аквакультуры: законодательное и административно-регуляторное поощрение семейного рыбного фермерства, с финансовое поддержкой. налоговыми каникулами, … Лишь утверждение, что «ЕС и ФАО требуют лицензирования». Вспомнить организацию и проведение семинара ФАО по аквакультуре в Киеве – стыдно! Аквакультура (рибництво) - вирощування водних біоресурсів у контрольованих умовах. АБО: Аквакультура- діяльність з штучного відтворення, утримання та вирощування гідробіонтів у повністю або частково контрольованих умовах з метою виробництва продукції та надання послуг |