Із тезою про те, що без сучасної енергетики держава перестає бути державою, в наші часи, без сумніву, погодиться навіть не фахівець
| Вид материала | Документы |
- Михайло Антонович «виклади про козацькі часи на україні», 1396.34kb.
- Япросмотрел множество книг и фильмов о будущем человечества, 4740.62kb.
- Сплеск криміналізації особового складу міліції на початку 1990-х, 58.59kb.
- Пам'ять загальна характеристика пам'яті, 296.69kb.
- Громадянське суспільство І правова держава, 123.21kb.
- 9 клас Тема : «Моделювання рукавів». Мета, 47.76kb.
- Особам без почуття гумору читати цей документ суворо забороняється. І навіть тим,, 87.32kb.
- Інфляція та антиінфляційні заходи, 418.04kb.
- Чи можливий світ без війни?, 240.02kb.
- Цивільно-правовий захист особистих немайнових прав громадян, 633.5kb.
1 ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ І ШЛЯХИ ВИХОДУ З КРИЗИ
Із тезою про те, що без сучасної енергетики держава перестає бути державою, в наші часи, без сумніву, погодиться навіть не фахівець. Україна в цьому розумінні не є винятком...
Електроенергетична галузь відіграє ключову роль в економічній і соціальній стабільності держави. Криза, що вибухнула, в економіці загострила положення справ в енергетиці.
На перший погляд загальна ситуація в українській енергетиці виглядає пристойно. На цілісній картині не могла не відбитися стартова наявність досить розвинутого енергетичного комплексу. Дуже серйозний, навіть за європейськими стандартами, енергопотенціал становлять 5 атомних, 8 потужних гідро і 42 теплові електростанції. Існуюча частка останніх дає підстави говорити про те, що саме цей сегмент є чільним для національної енергетики. Особливо, якщо говорити мовою цифр. Сумарна потужність ТЕС перевищує 36,5 млн. кВт, що при загальній потужності комплексу майже 54 млн. кВт становить понад 65%. Однак є й зворотний бік медалі: більша частина обладнання теплової енергетики була введена в дію в 1960-1970 рр. Унаслідок використання у наступні роки значних коштів на пришвидшене зростання атомної енергетики, теплова енергетика, як і вугільна промисловість не мали необхідної фінансової підтримки на реконструкцію основних фондів. На сьогодні наймолодшим ТЕС майже 30 років (51,6%), дещо менше (46,9%) їхніх „ровесників” мають від 30 до 40 років. У принципі можна було б і далі експлуатувати наших ветеранів, та існує декілька „але”, які вже не можна не враховувати. Перше і найголовніше з них те, що лише лічені енергоблоки не вийшли на свій розрахунковий ресурс (100 тис. год.). більше того, майже 80% - перевищили граничний ресурс (170 тис. год.). В цих умовах було прийняте рішення зосередити зусилля на модернізації теплоенергетики. Реконструкцію пропонувалося здійснити шляхом модернізації існуючого котлоагрегату (Бурштинська ТЕС) та шляхом повної заміни агрегату (Старобешівська ТЕС). Кожен із проектів має свої технічні переваги та вартості, й кожен із них потребує капітальних вкладень та необхідного фінансування. Але на жаль, згідно публікацій консорціуму Flemings/SARS Україна має один з найнижчих показників по залученню прямих іноземних інвестицій серед країн Центральної і Східної Європи і країн СНД. В інвестиційному рейтингу журналу “Institution Investor” серед 136 країн Україна займає 112 місце. Іншими словами, існує 111 країн, де вкладення інвестицій виявляється більш вигідною і безпечною справою.
Відсутність можливості запланувати бізнес на перспективу, непередбачуваність дій влади, ігнорування прав іноземних інвесторів на власність і прибуток – відкинули Україну з її невичерпним інвестиційним потенціалом у ряди самих непривабливих для інвесторів країн. В Україну приходять в основному торгові інвестиції з коротким циклом обороту засобів, а не великі іноземні інвестиції, яких так потребує гігантська по своїй потенційній моці українська промисловість, і насамперед енергетика. Будівництво електростанцій вимагає концентрації величезних ресурсів. З огляду на, що 82% теплових блоків уже виробили свій розрахунковий ресурс і вкрай мають потребу в модернізації, стає ясним, що загальні капіталовкладення, необхідні галузі, обчислюються мільярдами доларів. В даний час держава не може сконцентрувати настільки масштабні засоби для підйому енергетичної галузі, отже, турботою держави повинне стати забезпечення присутності і роботи в енергетиці міжнародних фінансових організацій, таких як світовий банк і ЕБРР. Тому необхідно прикласти всі зусилля для успішного здійснення тих проектів, у яких міжнародні організації беруть участь, у тому числі проект реконструкції Старобешівськоі ТЕС, де кредит ЕБРР складає 113 млн. дол. Загальна сума кредитів складає 1076 млн. дол. Однак вони не працюють, і по окремих проектах відкликані, тому що українською стороною не виконуються умови локальної частини і кредитних зобов'язань, що тільки в 2000 році склали близько 70 млн. дол.
Кошмаром для української енергетики давно стало забезпечення електростанцій паливом. Сказати, що палива мало – це не сказати нічого..... Причина проблеми теж відома – найгостріша платіжна криза знекровила енергетику і практично цілком позбавила її оборотних коштів. Паливо закуповувати не за що, і генкомпаніям приходиться використовувати будь-які схеми, щоб його знайти. Досить довго ситуацію рятував Державний резерв, що завозив до осені на площадки ТЕС, до 4 млн. тонн вугілля і 150-200 тис. тонн мазуту. Теоретично вважалося, що це добро знаходиться на відповідальному збереженні. Реально ж, у разі потреби, ТЕС швидко пускали його в хід. У підсумку до наступноі весни від нього не залишалося нічого, крім нової порції боргів. Крім держави паливо поставляли і комерційні структури. Уже перший досвід роботи наочно показав їм, що грошова оплата за поставлене паливо їм “не світить”. Залишилося шукати інші форми розрахунків.
У результаті народилася давальницька схема. Її суть у тому, що постачальник поставивши паливо на станцію, ставав власником вироблюваної продукції. Станція одержує плату за переробку, а отриману енергію давалець реалізує на энергоринку сам. Достоїнство цієї схеми для станції полягає в тому, що вона одержує практично безкоштовне паливо. Крім того вона одержує й оплату від давальця за переробку палива. Мінуси теж є. По-перше, у ТЕС знижується обсяг товарної продукції. А якщо давалець не зможе реалізувати отриману за послуги електроенергію, то компанія, що генерує, влізе в кредиторську заборгованість. І нарешті, саме головне – у результаті постачань давальницького палива давалець не просто продає енергію, а продає її значно дешевше, ніж сама ТЕС. До речі, держава в цій схемі взагалі залишається крайньою. Тому що станція одержує тільки невелику винагороду за переробку, то і податків вона платить раза в 4 менше. Тому така практика була заборонена, а Міненерго назвало постачання за давальницькою схемою “аморальними”.
Сьогодні головна увага уряду приділена спробі перебороти кризу неплатежів, бартеризацію оплати і тенізацію діяльності в енергетичному секторі, що на його думку є головними причинами кризи в енергетиці. Робиться це за допомогою адміністративних важелів – на нормативно-правовому рівні зобов'язують усіх суб'єктів економічної діяльності (СЕД) розраховуватися за спожиті паливно-енергетичні ресурси (ПЕР) винятково в грошовій формі в повному обсязі. Споживачів, що не забезпечать виконання цих умов будуть відключати, а в приватизованих облэнерго при невиконанні зобов'язань з оплати будуть вводити зовнішнє керування. Такий підхід, при умовах відсутності оборотних коштів у більшості СЕД, дефіцитності місцевих бюджетів і ін., приведе до різкого погіршення соціально-економічної ситуації в країні. Тому на практиці, швидше за все, його реалізувати буде неможливо.
У сформованих умовах ні в кого не викликає сумніву, що наслідок сьогоднішньої кризової ситуації у вітчизняній енергетиці – недостатня кількість вироблюваної електроенергії для забезпечення нестатків споживачів, що приводять до передчасного зносу устаткування у всіх сферах вітчизняної економіки, нанося щорічні збитки на сотні мільйонів доларів, а іноді і ставлячи під загрозу життя тисяч людей.
1.1 Концепція реформування енергетичного ринку України
Як основний механізм подолання кризи і переходу до економічного росту Президент України визначив поглиблення ринкової трансформації економіки. Особливо актуальним завдання є для паливно-енергетичного комплексу. У стратегічному напрямку перший крок, якій треба зробити, – це перехід до цивілізованих товарно-грошових відносин на ринках енергоносіїв і електричної енергії, подолання неплатежів і розрахунків у немонетарній формі.
Потрібно відзначити, що в рішенні цього питання можливість адміністративних заходів ще не вичерпана. Платіжна дисципліна незадовільна, вимагають удосконалювання і посилення заходи для обліку споживання і стягненню оплати за електроенергію. Однак сугубо адміністративними методами проблему не вирішити
Наповнення энергоринку оборотними коштами можливо не тільки за рахунок посилення рівню оплати енергоресурсів споживачами, але ще і шляхом заохочення підприємницьких структур вкладати комерційний і інвестиційний капітал у реальний енергетичний сектор (а не в оборот фінансових сурогатів). У вугільній промисловості накопичений досвід, коли доступ до ресурсів коксівного вугілля одержує підприємницька структура, що не тільки купує вугілля за гроші, але ще і здійснює інвестиції в розвиток шахт.
Подібний механізм доцільно ввести й в енергетиці. Доступ на энергоринок повинні одержувати тільки суб'єкти підприємницької діяльності, що роблять чи купують енергоносіі за гроші. Але ставлячи такі умови, необхідно гарантувати підприємцям, що куплений ними товар – електроенергія – стане їх власністю, не буде загублена, дійде до того на кого укаже власник електроенергії.
Таким чином відносини на энергоринку істотно зміняться. З'являється власник електроенергії, що стає дійсним товаром. Власники створюють на энергоринку (як на ринку енергоносіїв, так і на ринку електричної енергії) конкурентне середовище. Існуюча ж структура энергоринку приводить до витратного механізму формування генерацією відпускних цін на електроенергію. Виходить, що компаніям, що генерують, через “котловий” принцип розподілу засобів вигідно завищувати витрати. За домовленістю з постачальником вони можуть прийняти паливо за завищеною ціною, адже грошима за неї не розраховуються. Відповідно ростуть ціна і вартість електроенергії, що відпускається в оптовий энергоринок, з'являється можливість за менший обсяг одержати з оптового ринку більше грошей. Це одна з причин недоліку електроенергії й обмежень її споживання. Так діє перекручена система энергоринку. Головною її рисою є розподіл штучними адміністративними бар'єрами виробника – власника електроенергії і її споживача – покупця, що можна усунути шляхом уведення механізму укладення прямих двосторонніх договорів купівлі-продажу енергоносіїв і електроенергії, перенесення процедури укладення таких договорів на відкриту біржову площадку. Конкурентне середовище, прозорий механізм укладення договорів і формування цін, можливість легально реалізувати свій комерційний інтерес покладуть кінець зловживанням і тенізації господарських зв'язків.
Розвиток сугубо ринкових відносин вимагає необхідних змін у засобах обліку і методах оперативно-диспетчерського керування єдиною енергетичною системою України. Наведення порядку на энергоринку, розвиток конкурентного середовища будуть сприяти значному підвищенню інтересу до підприємств паливно-енергетичного комплексу як до об'єктів приватизації. Це є необхідною умовою, щоб в енергетичному секторі з'явився ефективний власник і далі розвивалася конкуренція.
Характерною рисою нинішнього стану паливно-енергетичного комплексу є міжгалузева розбалансованість, невідповідність організаційних структур новим економічним умовам, задачам розвитку ринкового середовища. Тому потрібно йти на створення замкнутих технологічних циклів з виробництвом кінцевої продукції. Очевидно, буде потрібно утворення фінансово-промислових груп, концернів, нових холдингових компаній.
Критеріями ефективності запропонованих заходів будуть зміцнення фінансів підприємств паливно-енергетичного комплексу, нарощування інвестиційних ресурсів, перехід до нормального процесу відтворення. Це забезпечить також більш широке залучення іноземних інвестицій.
1.2 Підвищення ефективності виробництва та управління на основі ФВА
Перетворення, що проходять в економіці країни, торкаються і сфери управління. В останні роки істотно активізувалися дослідження в області формування системи керування підприємствами й організаціями. Ринкові відносини вимагають перегляду концепцій удосконалення керування, застосування нових методів аналізу, перебудови організаційної структури керування виробництвом. Тому головна мета перебудови управління повинна полягати в тому, щоб у кожній ланці створити економічну зацікавленість, домогтися максимальних кінцевих результатів з мінімальними виробничими витратами. На жаль, керування підприємствами носить витратний характер, питання економічного аналізу, обґрунтування й оцінки ефективності заходів щодо удосконалення керування до кінця не вирішені, а шаблоновий підхід і застосування застарілих звичок не дають результату, не укладаються в рамки нових принципів і методів господарювання.
Існує старий, але дуже повчальний психологічний тест: потрібно з'єднати чотири кути квадрата трьома простими лініями так, щоб олівець, не відриваючись від папера, повернувся в первісну крапку. У більшості випадків перші способи рішення цієї задачі приводять, здавалося б, до очевидного висновку: задача не має рішення. Але це не так. Просто традиційність нашого мислення, визначені догми, у рамках яких ми пробуємо вирішити задачу, не дають можливості знайти рішення. Відкинувши все це прийдемо до дуже простого висновку. Виявляється, рішення ми шукали в межах простору, обмеженого цими чотирма крапками. Воно ж може бути знайдено тільки тоді, коли ми вийдемо за межі квадрата (рисунок 1.2.1).
Error: Reference source not found
Рисунок 1.2.1 – Рішення тесту
В економічному аналізі також існували подібні ідеї. Про одній з них надалі піде розмова. Мається на увазі функціонально-вартісної аналіз (ФВА), що розроблявся як метод пошуку резервів скорочення витрат на виробництво, а надалі, як інструмент удосконалення керування підприємством. У сформованих умовах господарювання, що характеризуються спрощенням систем керування, скороченням чисельності апарата керування і зменшенням витрат на його утримання , він здобуває усе більше значення. Метод є досить молодим і мало освітлений у печаті.
Однак ФСА широко застосовується в ряді галузей машинобудівної промисловості при проектуванні і модернізації конструкцій виробів, удосконалюванні технологічних процесів, організації основного і допоміжного виробництва. Останнім часом ФСА стали застосовувати при удосконалюванні керування.
ФСА системи управління підприємством – метод техніко-економічного дослідження функцій, спрямованих на пошук шляхів удосконалювання і резервів зниження витрат на керування на основі вибору економічних і ефективних способів здійснення функцій керування з метою підвищення ефективності виробництва і якості продукції.
Досвід використання ФВА при удосконаленні системи керування ряду підприємств і об'єднань електротехнічної, електронної промисловості, машинобудування для легкої і харчової промисловості, хімічного і нафтового машинобудування дає всі підстави вважати його застосування доцільним для підприємств енергетики і вугільної промисловості України.
Адже ФВА системи керування ТЕС має великі можливості. Метод може бути використаний для рішення питань удосконалення організаційної структури апарата керування, уточнення функцій окремих функціональних підрозділів і посадових осіб, підвищення якості процесів обґрунтування, вироблення, прийняття і реалізації управлінських рішень, удосконалюванні кадрового, інформаційного і технічного забезпечення системи керування виробництвом, регламентації процесів керування.
Дуже важливо для енергетики те, що одним із принципів ФВА системи управління є системний підхід. Адже практично кожна ТЕС являє собою дуже складний, багаторівневий об'єкт керування з безліччю зв'язків і взаімозалежностей. В наявності тісні і багатопланові зв'язки енергетичних підприємств з іншими об'єктами господарювання. Тому немаловажно те, що саме системний підхід вимагає вивчення системи керування ТЕС як цілісної системи, що складається з підсистем і елементів.
Крім того, на сьогоднішній день для енергетики дуже актуальна проблема забезпечення енергоносіями, адже їхній дефіцит спричиняє шлейф тяжких наслідків: систематичне відключення населених пунктів від електропостачання, відключення підприємств неплатників і т.д. ПЕК України має у своєму розпорядженні один власний енергоносій, отже, на порядок денний устає питання про економію ресурсів. Рішення даної проблеми знову приведе нас до ФВА, в основі якого лежить народногосподарський підхід. Народногосподарський підхід до оцінки результатів управлінської діяльності і витрат на зміст і удосконалювання апарата керування підприємства викликаний необхідністю економії ресурсів – важливої умови раціонального господарювання. Цей підхід вимагає аналізу й оцінки функцій і їхніх носіїв на всіх етапах життєдіяльності системи керування: створення, становлення, функціонування, розвитку.
В енергетиці є ще одна галузь, у якій доцільне використання ФВА. Мова йде про реконструкцію основних фондів. Реконструкція може бути здійснена шляхом модернізації існуючого котлоагрегату (Бурштинська ТЕС) чи шляхом повної заміни існуючого котлоагрегату (Старобешівська ТЕС). Кожний з цих проектів має свої технічні переваги і недоліки, і кожний з них вимагає величезних капітальних вкладень і необхідного фінансування. Уникнути зайвих витрат дозволить основне правило ФВА – принцип ранньої діагностики. Сутність його полягає в тому, що величина виявлених резервів залежить від того, на якій стадії життєвого циклу виробу проводиться аналіз:передвиробничої, виробничої, експлуатації, утилізації. Як правило, зайві витрати в основному закладаються на етапі проектування. Отже найбільший ефект від проведення аналізу може бути отриманий на цьому етапі, коли можна попередити зайві витрати не тільки на виготовлення агрегату, але і на підготовку його виробництва. На стадії промислового випуску розмір ефекту знизиться за рахунок того, що проведено роботи з забезпечення його функціонування, налагоджений виробничий процес. Втручання в цей процес не обійдеться без утрат.Ще більш великі втрати будуть при внесенні змін у конструкції на стадії експлуатації. Тому найбільш доцільне проведення ФВА при конструкторській розробці.
Безумовно, що сфера застосування ФВА для ТЕС не обмежується вище перерахованим. І задача керівництва і фахівців виявити всі наявні резерви. Причому цілями ФВА системи керування ТЕС, як і будь-якого іншого підприємства, повинні бути: скорочення витрат на здійснення функцій керування при збереженні і підвищенні їхньої якості і підвищення ефективності роботи апарата керування для досягнення найкращих виробничих результатів.
У такий спосіб ФСА – це свого роду другий подих ТЕС: невід'ємна частина того комплексу заходів, що повинно привести в силу керівництво станції, щоб удержати своє підприємство на плаву, перебороти негативну кризову ситуацію. У результаті застосування даного методу на ТЕС буде, можливо, досягнуте найкраще співвідношення між ефективністю роботи апарата керування виробництвом і витратами на його зміст; буде знижена собівартість продукції і поліпшена її якість; підвищиться продуктивність праці управлінських працівників і робітників виробничих підрозділів, покращиться використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, виробничих фондів; будуть усунуті вузькі місця і диспропорції.
ФСА системи керування проводиться при розробці систем керування знову споруджуваних підприємств; удосконалюванні системи керування діючих підприємств; удосконалюванні системи керування підприємства в період реконструкції чи технічного переозброєння; удосконалюванні системи керування підприємства в результаті виникнення яких-небудь виробничих ситуацій (вузьких місць). В останньому випадку об'єктом аналізу виступає не вся система керування, а окрема підсистема (виробничий чи функціональний підрозділ).
У даній роботі питання удосконалення системи керування підприємством на основі ФВА розглядаються на прикладі Старобешівської ТЕС, а зокрема її відособленого підрозділу – ділянки АСУП.
- Основні методичні положення проведення ФВА системи управління підприємством
ФВА давно переріс свою назву, тому що є не тільки методом аналізу, що дозволяє виявити резерви і недоліки, але і методом обгрунтування і розробки заходів щодо удосконалення систем керування, методом впровадження організаційних заходів.
Етапи проведення ФВА можна розподілити по стадіях організаційного проектування.
На стадії передпроектної підготовки здійснюються підготовчий, інформаційний, аналітичний етапи ФВА; на стадії проектування – творчий, дослідницький, рекомендаційний; на стадії впровадження оргпроектов –впровадження результатів ФВА.
- Передпроектна підготовка
На підготовчому етапі ФВА проводиться комплексне обстеження стану виробництва і керування, вибір об'єкта аналізу, визначаються конкретні задачі проведення ФВА, складається робочий план і наказ керівника підприємства про проведення ФВА.
На підготовчому етапі ФВА необхідно провести роботу з вибору першочергового об'єкта аналізу. З цією метою виробляється комплексне обстеження стану виробництва і керування підприємством. У результаті виявляються вузькі місця в сфері виробництва (висока плинність і недолік кваліфікованих кадрів, простої устаткування, висока трудомісткість продукції і збільшення її собівартості, і т.п.).
Їх наявність, як правило, є наслідком недостатньо чіткої роботи (чи прорахунків) системи керування.
Потім виявляються недоліки в діяльності керування тим чи іншим виробничим підрозділом, у функціонуванні тієї чи іншої підсистеми керування, а в кожній підсистемі – недоліки у стані того чи іншого елемента (кадри керування, технічні засоби керування, інформація і т.д.).
При проведенні комплексного обстеження широко використовується експертне (усне чи анкетне) опитування керівників, фахівців керування, робітників. У результаті такого комплексного обстеження здійснюється вибір першочергового об'єкта ФВА.
Від обраного об'єкта аналізу залежить перелік конкретних задач проведення ФВА, серед яких найважливішими є: зниження витрат на керування, удосконалювання керування підприємством у цілому, цехом, ділянкою, бригадою; поліпшення функціонування окремих підсистем керування підприємством; удосконалювання організаційної структури апарата керування, уточнення функцій окремих підрозділів і посадових осіб, підвищення якості процесів вироблення, підстави і прийняття управлінських рішень; удосконалювання кадрового, технічного, інформаційного забезпечення системи керування.
Рішення цих задач дозволяє підвищити ефективність виробництва за рахунок зниження собівартості і поліпшення якості продукції, що випускається, підвищення продуктивності праці, скорочення шлюбу, усунення вузьких місць і диспропорцій.
Робочий план ФВА керування встановлює єдиний порядок його проведення. У ньому приводять докладний опис змісту робіт за етапами, перелік інформаційних матеріалів, необхідних для ФВА. У плані розподіляють усі роботи за виконавцями із указівкою термінів їхнього проведення.
У наказі про проведення ФВА затверджується робочий план, склад дослідницької робочої групи, даються інструкції функціональним і виробничим підрозділам підприємства по сприянню дослідницькій робочій групі в зборі й обробці необхідних матеріалів.
Структурна схема підготовчого етапу ФСА приведена на малюнку 1.3.1.1
На інформаційному етапі ФВА здійснюється збір, систематизація і вивчення даних, що характеризують систему керування чи її окремі підсистеми, а також дані по аналогічним системам.
Джерелом інформації може бути наступна документація: плани і річні звіти роботи підприємства, стандарти підприємства, положення про підрозділи апарата керування, посадові інструкції, штатний розклад, схему керування підприємством і його підрозділами, дані бухгалтерської звітності і т.п.
Вивчення даних включає: опис складу і змісту виконуваних функцій об'єкта; з'ясування сутності об'єкта аналізу і характеру технологічних процесів вироблення, обґрунтування і прийняття управлінських рішень; характеристику кадрів керування, застосовуваної організаційної й обчислювальної техніки, інформації, використовуваної об'єктом у своїй роботі, застосовуваних методів, організаційної структури керування об'єкта аналізу; вивчення впроваджуваних чи планованих заходів щодо удосконалювання керування виробництвом; вивчення передового досвіду на аналогічних підприємствах; підготовку інформації для визначення витрат на виконання функцій об'єкта за допомогою спеціально розробленої форми на основі нормативної документації й експертним шляхом, а також у результаті вивчення форм статистичної звітності і штатного розкладу.
Error: Reference source not found
Рисунок 1.3.1.1 - Структурна схема підготовчого етапу ФВА систем управління підприємством
На аналітичному етапі ФВА здійснюється формулювання і класифікація функцій, їхня декомпозиція, аналіз функціональних взаємозв'язків функціональних підрозділів в апараті керування, дається вартісна оцінка функцій і рівень якості здійснення функцій.
Тут визначається ступінь значимості функцій, ступінь і причини невідповідності між значимістю функцій, рівнем витрат і якості їхнього здійснення. Виявляються зайві, шкідливі, невластиві і дубліруємі функції.
Формулювання функцій керування повинно бути лаконічним і відбивати сутність об'єкта аналізу або його складової частини. Функцію необхідно сформулювати досить абстрактно і за допомогою мінімальної кількості слів (дієслово + іменник). У формулюванні не повинне бути вказівки на конкретну структурну побудову об'єкта аналізу.
Для наочності класифікації функцій будують функціональні діаграми FAST, на яких усі функції розташовані в логічній послідовності. Визначення основних функцій підрозділу апарата керування і відділення їх від допоміжних дозволяє виявити серед останніх зайві, шкідливі, невластиві, дубліруємі функції – головне джерело зайвих витрат і, отже, основний резерв зниження вартості виконання сукупності управлінських функцій аналізованого об'єкта.
Декомпозиція функцій керування здійснюється з метою виявлення складових їхніх процедур і операцій виконання останніх.
Аналіз функціональних взаємозв'язків підрозділів апарата керування має на меті виявлення вертикальних і горизонтальних зв'язків у процесі здійснення тієї чи іншої функції, виявлення резервів їхнього удосконалювання, а також зайвих, шкідливих і дубліруємих зв'язків.
Вартісна оцінка функцій керування дається на основі даних по визначенню витрат на виконання функцій, отриманих на інформаційному етапі.
Тут дається розрахунок витрат на здійснення функцій керування по статтях витрат по кожній функції керування об'єкта аналізу.
Рівень якості здійснення функцій визначається наступним чином:
Кяфу. = (К1 + К2 + К3 + К4 + К5 + К6)/6, де (1.3.1.1)
Кяфу– коефіцієнт, що характеризує рівень якості функцій управління.
К1 - коефіцієнт використання технічних засобів керування при виконанні функцій
К2 - коефіцієнт організації робочих місць виконавців функцій
К3 - коефіцієнт нормування праці виконавців функцій
К4 - коефіцієнт регламентації функцій керування
К5 - коефіцієнт дублювання функцій керування
К6 - коефіцієнт використання робочого часу у виробничих підрозділах, що залежить від роботи апарата керування
Розрахункові формули визначення коефіцієнтів К1, К2, К3, К4, К5, К6 приведені в таблиці 1.3.1.1
Таблиця 1.3.1.1 - Визначення показників якості функцій керування
| Показник | Позначення показника | Формула розрахунку показника | Найменування показників, що складають формулу |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Коефіцієнт використання технічних засобів керування при виконанні функцій | K1 | Тф/Тр | Тф, Тр – сумарний відповідно фактичний і розрахунковий час використання технічних засобів керування в рік, ч |
| Коефіцієнт організації робочих місць виконавців функцій | K2 | Кт.п /Ко | Кт.п – кількість робочих місць, що відповідають вимогам типових проектів; Ко – загальна кількість робочих місць |
| Коефіцієнт нормування праці виконавців функцій | K3 | У1/У2 | У1 – час, витрачений на виконання нормованих робіт у рік, ч; У2 – загальний час роботи в рік, ч |
| Коефіцієнт регламентації функцій керування | K4 | Кр/Ко | Кр – кількість функцій (процедур), забезпечених регламентуючою документацією; Ко – загальна кількість функцій (процедур) |
| Коефіцієнт дублювання функцій керування | K5 | 1-Кд/Ко | Кд – кількість функцій (процедур), дублируемых підрозділами апарата керування, а також зайвих функцій |
| Коефіцієнт використання робочого часу у виробничих підрозділах, що залежить від роботи апарата керування | K6 |  | m – число функцій (підсистем) керування;  –втрати робочого часу у виробничих підрозділах за рік через несвоєчасне чи неякісне виконання відповідних управлінських функцій, ч; n – число підрозділів;  - річний фонд часу у відповідних виробничих підрозділах, ч |