Розділ ХІІ. Плата за землю

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• Розділ ХІІІ. Плата за землю, 204.78kb.
• Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування Плата (податок) за землю, 167.71kb.
• Плата за землю / орендна плата, грн, 33.66kb.
• Лекция Плата за землю, 73.91kb.
• Залёткина Настя Ученица 6 класса”В” Гимназия №1517, 27.82kb.
• Налоговый кодекс, 307.79kb.
• Лекция 4а Заработная плата и ее основные характеристики, 174.56kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 321.98kb.
• Розділ ХІІ. Місцеві податки І збори європейська Бізнес Асоціація, 17.64kb.
• Труд и заработная плата Минимальная заработная плата, 38.07kb.

Розділ ХІІ. Плата за землю

Стаття 1. Визначення термінів


Для цілей цього розділу терміни вживаються в такому значенні:

1.1) плата за землю – загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

1.1.1) земельний податок – обов'язковий платіж, що справляється з фізичних осіб - підприємців, юридичних та фізичних осіб, які володіють або користуються земельними ділянками (далі у цьому розділі – податок); 

1.1.2) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – плата за договірне строкове володіння, користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності (далі у цьому розділі – оренда плата);

1.2) земельна ділянка – частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами;

1.3) прибудинкова територія – земельна ділянка, надана для обслуговування багатоквартирного будинку (будинків);

1.4) землевласники – фізичні особи - підприємці, юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до законодавства набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава;

1.5) землекористувачі – фізичні особи - підприємці, юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до законодавства надані в користування земельні ділянки державної та комунальної власності, в тому числі на умовах оренди;

1.6) нормативна грошова оцінка земельних ділянок – капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

1.7) ставка податку – законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки;

1.8) одиниця площі оподатковуваної земельної ділянки:

1.8.1) у межах населеного пункту – 1 (один) метр квадратний (кв. метр);

1.8.2) за межами населеного пункту – 1 (один) гектар (га).

Стаття 2. Платники податку


2.1. Платниками податку є:

2.1.1) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

2.1.2) землекористувачі.


Стаття 3. Об'єкти оподаткування податком


3.1. Об'єктами оподаткування є:

3.1.1) земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

3.1.2) земельні частки (паї), які перебувають у власності.


Стаття 4. База оподаткування податком


4.1. Базою оподаткування податком є:

4.1.1) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

4.1.2) площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.


Стаття 5. Ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь


5.1. Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

5.1.1) для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

5.1.2) для багаторічних насаджень - 0,03.

5.2. За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється згідно з пунктом 5.1 цієї статті.

5.3. За сільськогосподарські угіддя, що надані військовим сільськогосподарським підприємствам, податок справляється згідно з пунктом 5.1 цієї статті.

5.4. За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на яких понад три роки не здійснюється ведення такого виробництва, податок справляється за ставками, визначеними пунктом 5.1 цієї статті, із застосуванням коефіцієнта 1,2, який при подальшій відсутності ведення такого виробництва щороку збільшується на 20 відсотків.


Стаття 6. Ставки податку за земельні ділянки, надані на землях лісогосподарського призначення


6.1. Ставка податку за один гектар земельної ділянки лісогосподарського призначення, за винятком ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, встановлюється у розмірі 0,3 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

6.2. Ставка податку за один гектар нелісових земель, зайнятих чагарниками, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані у встановленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, встановлюється у розмірі 0,03 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.


Стаття 7. Ставка податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких проведено


7.1. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 5, 6 і 9 цього розділу.


Стаття 8. Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено


8.1. Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах:

Групи населених пунктів з чисельністю населення (тис. осіб)	Ставки податку (копійок за 1 кв. метр)	Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення
до 0,2	4,7
від 0,2 до 1	6,5
від 1 до 3	8,4
від 3 до 10	9,3
від 10 до 20	14,9
від 20 до 50	23,3	1,2
від 50 до 100	27,9	1,4
від 100 до 250	32,6	1,6
від 250 до 500	37,2	2,0
від 500 до 1000	46,5	2,5
від 1000 і більше	65,1	3,0

8.2. У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок податку, зазначених у пункті 8.1 цієї статті, застосовуються такі коефіцієнти:

8.2.1) на Південному узбережжі Автономної Республіки Крим – 3,0;

8.2.2) на Південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим – 2,5;

8.2.3) на Західному узбережжі Автономної Республіки Крим – 2,2;

8.2.4) на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей – 2,0;

8.2.5) у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей – 2,3, крім населених пунктів, які відповідно до законодавства віднесені до категорії гірських;

8.2.6) на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях – 1,5.

8.3. Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених пунктом 8.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше двократного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, встановлених пунктом 8.2 цієї статті.


Стаття 9. Особливості встановлення ставок податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів


9.1. Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садовими кооперативами, індивідуальними гаражами і садовими дачними будинками фізичних осіб, виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, наданими для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, справляється у розмірі трьох відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 7 і 8 цього розділу.

9.2. Податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов’язано з функціональним призначенням цих територій та об’єктів, справляється у п'ятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до статей 7 і 8 цього розділу.

9.3. Податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов’язано з функціональним призначенням цих територій та об’єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 7 і 8 цього розділу із застосуванням таких коефіцієнтів:

9.3.1) міжнародного значення - 7,5;

9.3.2) загальнодержавного значення - 3,75;

9.3.3) місцевого значення - 1,5.

9.4. Податок за земельні ділянки, надані для залізниць в межах смуг відведення, для гірничодобувних підприємств під видобування корисних копалин та розробку родовищ корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 7 і 8 цього розділу.

9.5. У разі надання в оренду земельних ділянок, окремих будівель або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 9.1, 9.4 та 9.6 цієї статті, іншим суб’єктам податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 7 цього розділу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки (її частини) залежно від виду економічної діяльності орендаря, та статті 8 цього розділу, з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

9.6. Податок за земельні ділянки, надані для державних підприємств, справляється у розмірі 75 відсотків податку, обчисленого відповідно до статті 7 цього розділу.


Стаття 10. Ставки податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких проведено


10.1. Ставка податку за земельні ділянки (крім сільськогосподарських угідь) за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки цих земельних ділянок.


Стаття 11. Ставки податку за земельні ділянки несільськогосподарських угідь, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено


11.1. Ставки податку за один гектар несільськогосподарських угідь встановлюється у таких розмірах:

11.1.1) за земельні ділянки, зайняті господарськими шляхами і прогонами, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, крім тих, що віднесені до земельних лісових ділянок (у тому числі захисних насаджень лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара), – 0,03 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

11.1.2) для земельних ділянок, зайнятих господарськими будівлями, – 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.


Стаття 12. Ставки податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено


12.1. Ставка податку за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту (крім залізничного транспорту), зв’язку, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач (крім сільськогосподарських угідь та земельних лісових ділянок), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

12.2. Ставка податку за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту в межах смуг відведення, встановлюється у розмірі 0,02 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

12.3. Ставка податку за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, зайняті землями тимчасової консервації (деградовані землі), встановлюються у розмірі 0,03 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

12.4. Ставка податку за земельні ділянки, надані для державних підприємств, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.


Стаття 13. Ставка податку за земельні ділянки, передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено


13.1. Ставка податку за земельні ділянки, передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (крім сільськогосподарських угідь та земельних лісових ділянок), встановлюється у розмірі 10 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.


Стаття 14. Ставки податку за земельні ділянки на землях водного фонду та лісогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено


14.1. Ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду за межами населених пунктів, крім земельних ділянок, зазначених у пункті 5.2 статті 5 цього розділу, встановлюється у розмірі 0,3 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

14.2. Ставка податку за земельні ділянки лісогосподарського призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.


Стаття 15. Пільги щодо податку для фізичних осіб


15.1. Від сплати податку звільняються:

15.1.1) інваліди 1 і 2 групи;

15.1.2) фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 16 років;

15.1.3) пенсіонери (за віком);

15.1.4) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

15.1.5) фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

15.1.6) фізичні особи – власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) у разі передачі земельних ділянок, земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку;

15.2. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 15.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку по кожному виду використання у межах граничних норм:

15.2.1) для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більше 2,0 гектара;

15.2.2) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах - 0,10 гектара;

15.2.3) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

15.2.4) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара;

15.2.5) для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара.


Стаття 16. Пільги щодо податку для юридичних осіб


16.1. Від сплати податку звільняються:

16.1.1) заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;

16.1.2) дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

16.1.3) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

16.1.4) підприємства лісового і мисливського господарства, що перебувають у державній та комунальній власності;

16.1.5) дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, незалежно від їх підпорядкованості;

16.1.6) релігійні та благодійні організації, зареєстровані відповідно до законодавства України, що не займаються підприємницькою діяльністю;

16.1.7) санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;

16.1.8) громадські організації інвалідів України, підприємства та організації громадських організацій інвалідів, майно яких є їх повною власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявністю дозволу на право користування такою пільгою, який надається Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

У разі порушення вимог цієї норми зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов'язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням інфляції, а також штрафні санкції згідно з законодавством України.


Стаття 17. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню


17.1. Не сплачується податок за:

17.1.1) земельні ділянки, які без вилучення у власників землі та постійних землекористувачів включені до складу заповідних зон і зон регульованої рекреації національних природних парків та регіональних ландшафтних парків, заказників (крім мисливських), пам’яток природи, заповідних урочищ, парків пам’яток садово-паркового мистецтва (крім земельних ділянок, використання яких не пов’язано з функціональним призначенням цих територій та об’єктів, а також тих, що використовуються для ведення діяльності з метою отримання прибутку), охоронних (буферних) зон територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

17.1.2) сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

17.1.3) землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

17.1.4) земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

17.1.5) земельні ділянки, зайняті автомобільними дорогами загального користування у межах смуги відведення;

17.1.6) земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;

17.1.7) земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв.


Стаття 18. Особливості застосування пільгового оподаткування


18.1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо земельного податку: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. 

18.2. Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому втрачено це право.

18.3. Якщо платники податку, що користуються пільгами щодо податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок на земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування (оренду), сплачується на загальних підставах, з урахуванням прибудинкової території.

Ця норма не поширюється на заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету, у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам.

18.4. Суб’єкти підприємницької діяльності – платники єдиного податку незалежно від виду діяльності у разі передачі в оренду земельних ділянок, будівель, споруд (їх частин), які належать їм на праві власності, сплачують податок за земельні ділянки під такими будівлями, спорудами (їх частинами) на загальних підставах, з урахуванням прибудинкової території.


Стаття 19. Податковий період


19.1. Податковим періодом для платників податку є податковий місяць.

19.2. Податковий рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.


Стаття 20. Порядок обчислення податку


20.1. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів до 1 лютого поточного року подають відповідним органам державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки власників землі та землекористувачів на поточний рік та дані про площі земельних ділянок, що перебувають у їх власності або користуванні.

20.2. Фізичні особи – підприємці та юридичні - платники податку (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Разом з декларацією подається довідка (витяг) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

20.3. Платник податку має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним.

20.4. За нововідведені земельні ділянки платник податку подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним.

20.5. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року податкове повідомлення рішення про внесення податку.

20.6. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності або користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що перебуває у їх користуванні.


Стаття 21. Строк сплати податку та порядок його зарахування до бюджетів


21.1. Власники землі та землекористувачі сплачують податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

21.2. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводиться щороку станом на 1 травня. 

21.3. Податкове зобов'язання щодо податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

21.4. Податкове зобов'язання з податку, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

21.5. Податок фізичними особами сплачується рівними частками до 15 серпня і до 15 листопада.

21.6. Несплата податку виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та фізичними особами протягом року, іншими суб’єктами господарювання - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками. 

21.7. При переході права власності на будівлю і споруду (їх частину) земельний податок сплачується з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

21.8. Податок зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.


Стаття 22. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності


22.1. Підставою для нарахування орендної плати є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

22.2. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

22.3. Об’єктом оподаткування є земельні ділянки, надані в оренду.

22.4. Розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою, ніж розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом.

22.5. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

22.6. Податковим періодом для платників орендної плати є податковий місяць.

22.7. Податковий рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

22.8. Платники орендної плати (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. 

22.9. Платник орендної плати має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним.

22.10. За новоукладеними договорами на земельні ділянки платник орендної плати подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним.

22.11. Нарахування фізичним особам сум орендної плати проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення рішення про внесення платежу.

22.12. Платники орендної плати сплачують орендну плату з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права користування земельною ділянкою орендна плата сплачується за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році.

22.13. Орендна плата фізичними особами сплачується рівними частками до 15 серпня і до 15 листопада.

22.14. Облік фізичних осіб - платників орендної плати і нарахування відповідних сум проводиться щороку станом на 1 травня. 

22.15. Податкове зобов'язання з орендної плати, визначене у договорі оренди на поточний рік, сплачується рівними частками орендарями земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

22.16. Податкове зобов'язання з орендної плати, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за новоукладеними договорами на земельні ділянки, сплачується орендарями земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

22.17. Несплата орендної плати виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та фізичними особами протягом року, іншими суб’єктами господарювання – протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення договору оренди такої земельної ділянки. 

22.18. Річна орендна плата зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.


Стаття 23. Індексація нормативної грошової оцінки земель


23.1. Нормативна грошова оцінка земель щороку станом на 1 січня поточного року уточнюється на коефіцієнт індексації.

23.2. Станом на 1 січня 2007 року до нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, земель населених пунктів, та інших земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів залежно від року проведення оцінки застосовуються такі коефіцієнти індексації:

у 1995–1996 роках – 2,551;

у 1997 році – 1,498;

у 1998 році – 1,414;

у 1999 році – 1,406;

у 2000 році – 1,248;

у 2001 році – 1,056;

у 2002–2006 роках – 1,035.

23.3. Починаючи з 2007 року коефіцієнт щорічної індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок визначається за формулою:

Кі = Кіп х ( [І - 10]:100),

де І - середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація;

Кіп – добуток коефіцієнтів індексації за попередні роки.


Стаття 24. Індексація ставок податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено


24.1. Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, щороку станом на 1 січня уточнюються на коефіцієнт індексації.

24.2. Під час проведення індексації базовими вважаються ставки податку, встановлені пунктом 8.1 статті 8 цього розділу, які індексуються починаючи з 2008 року станом на 1 січня відповідного року на коефіцієнт індексації за формулою, визначеною у пункті 23.3 статті 23 цього розділу.

24.3. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за поданою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі статистики інформацією про середньорічний індекс інфляції, визначає величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель та коефіцієнтів індексації базових ставок податку, встановлених пунктом 8.1 статті 8 цього розділу, і не пізніше 15 січня відповідного року інформує центральний орган державної податкової служби і власників земельних ділянок та землекористувачів про коефіцієнти індексації.